«Згадуючи апостолів Петра і Павла, ми задумуємося над тим, чим же є апостольське служіння і в чому полягає його сенс. Ми знаємо, що Господь Ісус Христос вибрав Собі перших учнів, які повинні були стати живими свідками Його місії в цьому світі – бачити й слухати все, що Він говорив і звершував. Саме цих учнів Господь і послав у світ свідчити Істину, а тому їх і назвали «апостоли», тобто – посланці. Вони рознесли по всьому світу правду про все, що звершив Господь – Його слово, Його хресну смерть і воскресіння, прилучаючи людство до Божого благовістя спасіння», – архієпископ Афанасій (Шкурупій).
12 липня 2018 року, в день святих славних і всехвальних первовеховних апостолів Петра і Павла, високпреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно з владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець), ієрей Олександр Горай та ієрей Віталій Сєдов.
Основою цього свідчення непорушно стоїть вчення про те, що Ісус, який народився у Віфлеємі, не просто проповідник і пророк, а що Він є Син Божий, Спаситель світу, Месія, обіцяний Богом. У цьому свідченні закладено важливі духовні імперативи, такі Божественні істини, що, вникаючи в них, люди мають можливість зрозуміти і усвідомити те, що ж насправді звершив Господь Ісус Христос.
«На основі цього духовно-морального вчення постала нова цивілізація світу, яка стала найрозвиненішою за всю історію людства, бо
ґрунтується на християнському моральному ідеалі. Так само і наша українська культурна цивілізація отримала могутній поштовх до свого розвитку, адже багато поколінь українців намагалися втілити цей духовно-моральний ідеал у своєму особистому, громадському і державному житті, – наголосив архієпископ Афанасій у проповіді після літургії. – І хоч не завжди все вдавалося, все ж апостольська проповідь євангельської Істини давала свої добрі плоди. Якби не було в житті людства проповіді благовістя спасіння, повернення до втраченого раю, то морок багатобожжя й безбожжя на сьогодні зруйнував би духовне життя людства, тому що пошуки живого Бога себе б вичерпали».
Святитель Іоанн Златоуст говорить, що більшої доброчинності як сповідництво, немає, його не можна зрівняти ні з чим іншим. Про це стверджує в Євангелії Христос, коли говорить, що «Хто визнає Мене перед людьми, того і Я визнаю перед Отцем Моїм Небесним» (Мт., 10:32). Це означає, що хто сповідує Христа – словом, ділом, життям, стражданням і навіть смертю за Нього й віру, того Син Божий визнає перед лицем Отця Небесного. А тому немає у світі нічого вищого і значимішого за апостольське служіння.
«Це повинні усвідомлювати не тільки розумом, але й серцем всі особи духовні, бо на них звернений зір і віруючих, і не віруючих в Ісуса Христа, тому вони можуть привертати до віри, а можуть і відвертати своєю поведінкою. Місія священства, безсумнівно, дуже важка, присвячена служінню Богові, і, перш за все, людям. Ісус Христос так сказав своїм апостолам: “Ідіть, і зробіть учнями всі народи…” (Мт., 28:19), – підкреслив у своєму слові владика Афанасій. – Ми з вами члени саме тієї Церкви, яку заснував Господь, проповідуваної святими апостолами, основою якої стало велике і славне сповідання віри, тієї Церкви, яку винищували фізично й морально за часів комуністичного режиму і, навіть, у наш час, явно чи не явно, вона переслідується, ми терпимо багато утисків і труднощів, з якими зіштовхуємося на шляху звершення свого апостольського служіння. А якщо так, то за нашою УАПЦ правда й сила, і воля Спасителя».
