Позначка: двунадесяті свята

  • Свято двох полтавських громад

    Свято двох полтавських громад

    27 травня 2018 року, в день Пресвятої Трійці, Свято-Воскресенська парафія с. Івашки організувала свято для двох парафій – на запрошення громади, у величне свято П’ятидесятниці, до села Івашки приїхали віряни Свято-Михайлівської парафії мікрорайону Івонченці м. Полтави.

    Після урочистого Богослужіння, дві громади  слухали концерт, який приготували дитячі колективи: «Янголи з небес» з Івонченців, під керівництвом матінки Олександри Горай, та «Дивограй» із сіл Івашки та Абазівка, під керівництвом Катерини Чеверди.

    Потім, за сприяння Супрунівської сільської ради, ігри та розваги для дітей провели професійні аніматори. На завершення свята, Воскресенська громада частувала гостей смачним обідом, родзинкою якого став козацький куліш, приготовлений на вогнищі директором сільського будинку культури с. Івашки Володимиром Шуликом.

     

  • Не я б’ю – верба б’є

    Не я б’ю – верба б’є

    «Слово Христа містило в собі глибинне за значенням, доленосне для всіх народів і всіх поколінь свідчення про Божу правду, розлиту, як течія могутньої ріки, по всій Євангелії – вічній Книзі життя. А найбільша правда – любов, виражена у двох основоположних заповітах: «Люби Господа Бога свого» і «Полюби ближнього свого, як самого себе», – високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією.

    1 квітня 2018 року, Неділі 6-ої Вербної, або Ваїй, Входу Господнього до Єрусалима, архієпископ Афанасій звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно з владикою служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії (єпархіального управління), та ієрей Олександр Горай.

    «Цього дня нове йшло назустріч старому, Життя йшло на зустріч із смертю, щоб перемогти її раз і назавжди. Але не радів Христос тріумфу, з яким Його зустрічали й супроводжували юдеї, не радів гучним голосам, що викрикували: «Осанна!», тому що бачив – люди не прийняли Його Правди. Вони хотіли зовсім іншого, земного, вони очікували, що Він, у славі й силі, переможе римських загарбників і звільнить їх від рабства, – зауважив у своїй проповіді під час богослужіння владика Афанасій. – Навіть Його учні, які цілих три роки супроводжували скрізь і всюди, чули кожне мовлене Ним слово, бачили безліч чудес зцілення, перетворення, повернення мертвих до життя, але й вони не зрозуміли Його. Недарма ж брати Заведеєві перед Єрусалимом попросили: «Нехай один із нас сяде по праву руку, а другий по ліву від Тебе у славі Твоїй». Тобто, коли Христос стане царем і займе царський трон, щоб стати їм найбільшими вельможами».

    Проповідник зазначив у своєму слові, що за ці більш ніж дві тисячі років людина так і не змінилася, хоч змінювалася архітектура будівель, одяг, взуття, транспортні засоби, а людина якою була такою й зосталася до сьогодні. «Христос ішов на смерть, а вони думали лише про владу та збагачення. Через це Його серце було засмучене й опечалене. Він ішов на смерть заради того, щоб вони жили, а коли ця мить настане, вони всі кричатимуть: «Розіпни Його!» І не буде в їхніх серцях ні жалю, ні любові, а тільки зневага й ненависть за те, що не виправдав їхніх сподівань, – не вигнав окупантів, не звільнив від податків, не дав грошей». Такою є реальність і нашого сьогодення, коли так само від любові до ненависті лише один крок.

    «Христа зустрічали, як царя, хоч Він був мало схожий на царську особу. Народився у печері в яслах для годування худоби, був Сином із бідного роду, Який, на відміну від птахів та звірів, не мав навіть місця, де голову прихилити. В’їхав до Єрусалиму на чужому віслюкові, останню вечерю справив у чужій господі, навіть був похоронений у чужому гробі. Він не був схожий на царя, адже не мав грошей, власного війська, але входив до Єрусалиму ходою любові, того найбільшого дару, який може дати тільки Бог. З того часу Він бажає так само мирно входити до сердець тих, хто Його любить, до сердець християн…»

    Під час богослужіння на малому вході, за активну діяльність у розбудові Харківсько-Полтавської єпархії, велику доброчинну діяльність, архієпископ Афанасій нагородив ієрея Олександра Горая черговою церковною нагородою – правом ношення камілавки.

    Потім архієпископ Афанасій освятив принесене вербове віття та окропив свяченою водою вірян.

  • Радість зустрічі з живим Богом – архієпископ Афанасій звершив Божественну літургію

    Радість зустрічі з живим Богом – архієпископ Афанасій звершив Божественну літургію

    «Сьогодні ми згадуємо подію, яка завершує історію народження Ісуса Христа і звершення над Ним тих дій, які були визначені Законом Божим для єврейського народу. Для нас це повчально тому, що, завдяки суворому дотриманню законів, даних Богом через пророків, глибоко віруючі євреї збереглися як народ, вистоявши в усіх страшних перипетіях історії, і нині гідно розбудовують свою державу», – Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією.

    15 лютого 2018 року, в день свята Стрітення Господа нашого Ісуса Христа, високопреосвященний Афанасій звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно з владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії, та ієрей Олександр Горай.

    «Батьки принесли своє дитя Ісуса сорокового дня до храму, щоб посвятити його Богові згідно Закону, встановленого на згадку про спасіння всіх первістків єврейського народу під час виходу з єгипетського полону. А євреї чітко дотримувалися законів, тому виконання даних Богові обітниць було для них обов’язковим, – сказав у своїй проповіді після богослужіння архієпископ Афанасій. – А нині люди не хочуть коритися Божому закону. Вони ледве-ледве виконують закони, написані людьми, закони, які хоч якось унормовують суспільне життя. Коли ж подивитися на українське суспільство, то ми з сумом констатуємо, що українці в більшості не виконують ні Закону Божого, ні Закону людського. Ми бачимо, як процвітають найогидніші пороки – хабарництво, казнокрадство, перелюбство, визискування ближнього, не кажучи вже про підлість, підступництво, зрадливість та інше. І все це розплата за ті сімдесят років, які душа нашого народу змушена була перетерпіти в єгипетському полоні комуністичної безбожності в ХХ столітті».

    «Людині властиво прагнути до світла, шукаючи шлях до нього. А світильником, який вказує шлях до Світла, є Закон Божий. Цей світильник світить кожному. навіть тому, хто не усвідомлює всієї глибини його значення у своєму житті. Сьогодні тим світильником є Пречиста Діва Марія, адже вона тримає на своїх руках у Божому храмі Того, Хто є не світильником, а Світлом, що вказує нам правильну дорогу в житті. Нам би тільки йти за тим Світлом, щоб не блукати в темряві манівців. Він же сказав: «Хто йде за Мною, той не буває у темряві, але має світло життя», – зазначив проповідник. –  А наша Церква якраз і є тією дорогою спасіння, що веде до вічного Життя, дорогою, яку відкрив для нас Господь Своїм хресним подвигом. І все ж ми чомусь сумніваємося, запитуючи, чи вірним шляхом ідемо, куди ми ним прямуємо і чи той світильник перед нашим зором? Але для нас, православних християн, такі питання не повинні виникати, тому що нашим світильником є Слово Боже, його вічна правда. І той, хто тримає у своїх руках той Світильник, ніколи не помилиться у напрямку спасіння, бо прямуватиме світлою дорогою».

    Після літургії архієпископ Афанасій звершив чин освячення води та освятив свічки. Свято Стрітення нагадує нам про радість зустрічі з живим Богом, про те, настільки важливим для нас є спілкування з Господом у молитві, церковних Таїнствах Покаяння і святого Причастя. Зустрічі, яка так чи інакше, але відбудеться в земному житті чи то в юнацькі роки, чи то дорослі, чи в старості.