Харківсько-Полтавська єпархія ПЦУ • Офіційний сайт

Позначка: послання

  • Пасхальне послання високопреосвященного Афанасія, архієпископа Харківського і Полтавського

    Пасхальне послання високопреосвященного Афанасія, архієпископа Харківського і Полтавського

    ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
    ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННОГО АФАНАСІЯ,
    АРХІЄПИСКОПА ХАРКІВСЬКОГО І ПОЛТАВСЬКОГО

    священству, чернецтву і всім вірним
     Харківсько-Полтавської єпархії
    Української Автокефальної Православної Церкви

     

    «Знов побачу вас, і зрадіє серце ваше,
     і радості вашої ніхто не відбере від вас» (Ін., 16:22)

    Христос воскрес!

    Дорогі брати і сестри!

    Скоро вже, скоро полине по всій українській землі, поза всі кордони, повсюди, де теплиться українська душа, – пригнічена й пригноблена, але у великому очікуванні воскресіння свого Господа і Бога Ісуса Христа, радісна звістка: «Христос воскрес!»

    І стрепенеться душа кожного, наповниться пасхальною радістю, адже «був мертвий і ожив, пропав і знайшовся» (Лк., 15:24). Ожив, щоб повернутися до отчого краю – того, що на землі, й того, що в небесах, обійняти батька й неньку, припасти до ніг Отця Небесного з єдиним словом на вустах: «Помилуй!» І Бог простить і помилує, як простив заблукалого в нетрях розпусти свого сина батько з притчі. Як помилував митаря, котрий оплакував у храмі свої гріхи.

    Кожен із нас завинив перед Вітчизною – небесною й земною. Кожен у свою міру. А Він терпляче чекає кожного з покаянням. І не тільки чекає, а йде й шукає, як ту одну загублену вівцю, адже Його любов до нас вилилася жертвою на хресті, бо «полюбив нас і обмив нас від гріхів наших кров’ю Своєю» (Об’яв., 1:5). Душа наша, світ український понищені та покалічені безумством гріха, безумством ненависті й зла, потребує Доброго слова, Доброї звістки, що «Христос воскрес!» і ми не полишені на самих себе, не покинуті в нетрях розпачу, відчаю, в тумані байдужості, адже в буревіях життя нам засвітилося Сонце Правди. Тієї правди, яка воскрешає наші душі, зміцнює наші тіла, виводить на шлях спасіння і дає надію вічності.

    «Христос воскрес!» – і ми знаємо, що як би ми не заблукали на манівцях життя, є Хтось, Хто нас постійно шукає, доки не знайде (Лк., 15:4-8), щоб обдарувати повнотою Свого життя, а Його життя – безсмертя. Своїм воскресінням Він за кожним разом повертає нас до життя, торкаючись рукою пристрасного розуму, а священним миром любові заспокоюючи й зцілюючи болісні виразки нашого зраненого серця, «щоб, як гріх панував до смерті, так і благодать воцарилась через праведність до життя вічного» (Рим., 5:21).

    А що Господь чекає від нас у відповідь? Лише того, щоб ми присвятили Йому своє життя, упорядкувавши його згідно з Божими заповітами, які утверджують нашу божественну природу. Не вимагає людської жертви, а прагне розп’яття наших гріхів на хресній дорозі долі, кому яку вділив. «Візьми хрест свій і йди за Мною» на Голгофу, дорога до якої простягається довжиною в ціле життя. Який величний дар! Віднині ми покликані жити, щоб дати всередині себе вільний рух духовному життю, яке є нічим іншим, як життям із Богом, від Якого ми отримуємо творчу енергію, долучатися до котрої покликані. Ми були мертві, а тепер відродилися до життя!

    Цією радісною звісткою я й хочу поділитися з вами всіма, до кого плекаю глибоку братню любов. Хочу закликати вас до цього божественного причастя, щоб ваша істота долучилася до благодаті Воскреслого Господа й перебувала в Його всеохопній Любові. Так ми не будемо пов’язані з гріхом, а з’єднані з Христом непорушним зв’язком свободи, яка допоможе нам вистояти в сяйві Воскреслого Господа.

    Цього благословенного дня Христового Воскресіння я звертаюся до вас із словами, з якими наш Господь звернувся до жінок-мироносиць, а через них і до всіх нас: «Не бійтеся!» (Мт., 28:10). Ці слова наповнені вірою й надією – не бійтеся! Не бійтеся жити, адже життя навіть у своїх труднощах прекрасне, бо воно відображає невимовну красу Бога, частиною якої ми є. Христос зійшов на землю, щоб увійти в наше існування й повернути у повноту Буття. В цьому смисл Любові нашого Творця, в цьому смисл Смерті й Воскресіння Ісуса Христа, Господа нашого!

    Нехай же святий Великдень принесе радість перемоги Сина Божого над злом, дає впевненість у завтрашньому дні, дарує мир душі й спокій розуму. Нехай милість і благословення Божі увійдуть у ваше життя творчим натхненням на звершення Божого замислу в долі кожного з вас, а в домівках оселяться добробут, щастя, здоров’я й любов.

    Христос воскрес! Воістину воскрес!

     

    + АФАНАСІЙ,
    милістю Божою архієпископ
    Харківський і Полтавський,
    керуючий Черкаською
    і Кіровоградською єпархією УАПЦ
    Пасха Христова,
    року Божого 2018

  • Пасхальне послання Блаженнішого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ

    Пасхальне послання Блаженнішого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ

    «І великий ось стався землетрус,
    бо зійшов із неба Ангел Господній, і, приступивши,
    відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому»
    (Мф. 28:2)

    ХРИСТОС ВОСКРЕС!

    Після пасхальної юдейської суботи, перед світанком нового дня (Ін. 19:31) відбулося славне Воскресіння з мертвих Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа. Господь божественною Своєю силою встав із гробу і вийшов з поховальної печери, не порушивши печаті на камені, приваленому до входу в гріб. На світанку ангел відвалив від гробу камінь, сильний землетрус порушив тишу, а перелякана сторожа стала наче мертва (Мф. 28:2-4, Ін. 20:1). Переможця смерті, Який «засяяв із гробу», першими удостоїлися бачити ангели. Саме вони, як безпосередні свідки цього великого чуда, сповіщають мироносицям про Воскресіння Христове (Мф. 28:5-6), Мк. 16:6-7, Ін. 20:12-13).

    Прийшовши на землю, Спаситель приніс із собою Своє євангельське вчення для всіх віруючих людей. «Прийдіть до Мене, всі…», – закликав Він, – «…і навчіться від Мене…» (Мф.11:28-29). Ці слова є запевненням того, що Господь прийшов, щоб страждати, пролити Свою кров і померти на хресті задля дарування можливості кожному ввійти до Царства Небесного. Тому, безліч народу: чоловіків і жінок з великою радістю ішли, притаївши подих, за Господом, слухаючи Його вчення та отримуючи від Нього зцілення своїх душевних і тілесних недуг.

    Зі Святого Письма нам відомо: коли для Ісуса  настали важкі дні, коли вороги засудили Його на смерть, чоловіки виявились малодушними до Нього. Навіть найближчі учні покинули свого Вчителя (Мф. 26:56), «бо боялись юдеїв» (Ін. 20:19). Натомість, побожні й щирі жінки, які раніше разом із Господом перебували у різних містах і селах, служили Йому й ученикам Його, виявляли до Нього глибоку пошану і відданість, чуйність і любов, не покинули свого улюбленого Вчителя і під час Його страждань та смерті на хресті. Ті, які були разом з Господом у дні Його слави та радості, не залишили Його й у дні печалі, розділяючи Його страждання, оплакуючи Його розп’яття, смерть і похорон. Їхні люблячі серця залишились відданими їхньому Вчителю. Цю любов та відданість можна спостерігати протягом усієї історії християнської Церкви. Чимало жінок у різні часи і серед різних народів прославилось великими християнськими чеснотами, відзначились особливою твердістю віри, щирою любов’ю до Бога та ближніх.

    Шановне християнське жіноцтво! Щиро закликаю Вас і в сьогоднішньому XXI столітті щиро служити Церкві та Спасителю нашому. Ви, як матері своїх дітей, приводьте їх до Христа Воскреслого, закладайте у їхніх серцях міцний фундамент віри, яка зміцнюватиме їхнє майбутнє для високоморального християнського життя, за що й отримаєте нагороду від Господа. На жаль, сьогодні ми можемо спостерігати, як батьки, бажаючи кращої долі своїм дітям, вимушені виїжджати за кордон у пошуках високооплачуваної роботи, тим самим залишаючи їх без належного виховання та опіки.  Звертаючись до родичів, які у певний період часу доглядатимуть за цими дітьми, закликаю приділяти більше своєї уваги тим, які формуватимуть наше християнське суспільство. Нагадую всім слова Спасителя, Який у одній зі своїх проповідей сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене, і не бороніть їм, бо таких є Царство Боже» (Мк. 10: 14).

    Господь любить всіх нас, запевняючи: «Ось Я з Вами по всі дні до кінця віку» (Мф. 28:20). Про це навчає й апостол Павло: «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий» (Євр. 13: 8). Хто ж являється правдивим послідовником Христовим? Кожен, хто виконує волю Господню. У яких би складних ситуаціях ми б не знаходилися, які б життєві печалі чи горе не торкнулися б нас, ніколи не занепадаймо духом, не втрачаймо надії на нашого Спасителя. Цими словами я звертаюся насамперед до батьків, дітей, чоловіків та дружин, які втратили на полях бою своїх близьких на Сході України. Однак, пам’ятаймо, що ми не самотні. У цьому запевняє нас апостол Павло, кажучи: «Господь близько» (Фил. 4:5). Свідченням цих слів є розмова з Марією, яка плакала при гробі Христовому; розмова з апостолами Лукою та Клеопою, які, бувши засмучені, прямували до Еммаусу; утвердження у вірі апостола Фоми, якому було складно перебороти сумніви щодо Воскресіння Господа; заспокоєння апостолів, які через страх перед юдеями, замкнулись у домі (Ін. 20:19). Воскреслий Господь до часу свого Вознесіння на небо неодноразово, з’являючись ученикам своїм, завжди вітав їх словами: «Мир вам».

    Шановна у Христі паство Христова! Четвертий рік немає миру на нашій землі, тому що триває війна. Стараймось щирою щоденною молитвою звертатися до Воскреслого Господа, змінюючи своє щоденне життя. Якщо Господь бачитиме ці зміни в житті кожного з нас, Він подасть Своє благословення для перемоги у цій війні, а також благословенний мир. Отож, побожні християни, виконуймо святий закон нашого Спасителя, щоб стати причасниками Його благодатного миру, принесеного Ним на землю: «Мир великий для тих, хто любить закон Твій…» (Пс. 118:165). Без справедливого щоденного нашого життя не можливо отримати цей мир. У сьогоднішній час ми багато разів чуємо гасла: «За нами правда», «Ми переможемо», але якщо ця правда буде лише на словах, а не у повсякденному житті кожного українця, напевно, від Господа нічого отримати так і не зможемо.

    Шановні у Христі брати й сестри! Закликаю Вас до щоденної щирої молитви за мир на нашій землі, за якнайшвидше закінчення війни та за наших українських військових, щоб Господь допоміг їм і надалі захищати нашу українську землю, Україну та всіх українців.

    Ваші Високопреосвященства та Преосвященства, всечесні отці, монахи та монахині, брати і сестри! Щиросердечно вітаю всіх Вас зі Світлим Христовим Воскресінням. Бажаю Вам духовної радості та спокою на нашій багатостраждальній від війни українській землі. Нехай Воскреслий Христос благословить усіх нас, нашу державу Україну, нашу владу та всіх захисників єдністю, добробутом та своїм небесним миром.

    Веселих і радісних Вам свят!

    ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
    Блаженніший МАКАРІЙ,
    Митрополит Київський і всієї України,
    Предстоятель УАПЦ
    ПАСХА ХРИСТОВА 2018 РОКУ БОЖОГО
    м. КИЇВ

    http://church.net.ua

     

     

  • Патріарх Варфоломій благословив Церкву на Великий піст вісьмома мовами, зокрема й українською

    Патріарх Варфоломій благословив Церкву на Великий піст вісьмома мовами, зокрема й українською

    Час Святої і Великої Чотиридесятниці є благословенною можливістю присвятити себе подвигу добра, за котру варто дякувати Богові. Про це написав в огласительному слові перед початком Великого посту Його Всесвятість архієпископ Константинополя – Нового Риму і Вселенський патріарх Варфоломій.

    «У світі, який вороже ставиться до аскетизму та стоїть на засадах сучасної десакралізації життя та панування індивідуалістичних та евдемоністичних моделей, Православна Церква зберігає сорокаденний період, присвячений духовній боротьбі і «всесвятій стриманості», щоб підготуватися до Святого і Великого тижня, Страстей і Хреста Христового, щоб ми могли споглядати та брати участь у Його славному воскресінні», – пише владика у передпостовому посланні всій повноті церкви.

    Перший за честю православний архієрей звертає особливу увагу на покликання глибшого переживання справи «домобудівництва Триєдиного Бога» під час посту, а також активності в церковному та духовному житті. «Ми усвідомлюємо трагічну тупикову ситуацію через само-рятівну зарозумілість фарисея, жорстокосердість старшого сина в притчі про блудного сина, черству байдужість до голоду, спраги, наготи, хвороби, самотності нашого ближнього, відповідно до Євангельської повісті про страшний суд. Ми закликаємо наслідувати покаяння і смирення митаря, поверненню блудного сина до дому Отця і довіри до Його благодаті; наслідувати тих, хто творять милостиню для нужденних, життя та молитву Григорія Палами, аскетизм Іоанна Синайського і Марії Єгипетської, так щоб, підкріпленні шануванням святих ікон і Чесного Хреста, ми дійшли до особистої зустрічі з Христом, що воскрес із гробу, який є Подателем Життя», – звертається владика Варфоломій до пастви.

    Слово константинопольського святителя спрямоване до розкриття особливого громадського та соціального характеру духовного життя в період посту. «Ми не самотні, ми не стоїмо самі перед Богом. Ми не сума окремих осіб, а спільнота людей, для яких «бути» означає «бути разом». Аскетизм являється не індивідуальним досягненням, а церковним фактом. Для віруючого, це значить брати участь в тайні і таїнствах Церкви, боротися з егоїзмом, творити милостиню, використовувати творіння в євхаристійний спосіб, зробити свій внесок до преображення світу. Це свобода, чеснота, добро, послух до правила Церкви, котрі ми всі поділяємо», – пояснює патріарх. І додає, що піст не є індивідуальним бажанням вірянина, а виявом церковної спільноти, як єдиного тіла, що існує для свідчення істини в любові. «Православна духовність є невіддільною від участі в житті Церкви, що звершується в Божественній Євхаристії; це віра, яка живиться Церквою і має церковний вимір», – наголошує владика.

    Його Всесвятість застерігає від полону чуттєвістю, навіть нібито безневинною. «Період Великого посту не є періодом психічного піднесення, що має релігійне походження або самих лише поверхневих емоцій. З православної точки зору духовність не означає звернення до розуму та душі, яка би зневажала матерію чи тіло, керуючись дуалістичним підходом. Духовність означає, що все наше існування, наш розум, наш інтелект і наша воля, наша душа і наше тіло, все наше життя, пронизані Святим Духом, який є духом єднання. Тому духовність означає воцерковляти наше життя, проводити життя з натхненням та під керівництвом Утішителя. Це значить бути дійсно носієм духу, що передбачає, з нашого боку, вільно співпрацювати, брати участь у сакраментальному житті Церкви та вести життя в Бозі», – нагадав він.

    Патріарх особливо наголосив на тому, що «немає справжньої духовності, яка в той же час була б безплідною», бо жертовна любов «є євхаристійним актом, життям тут на землі з передчуттям і правдою останніх часів». «Наша православна віра є джерелом нескінченного динамізму, здатності до духовної боротьби, дії як друга Бога і ближнього, багатої плідності добра у світі. У Церкві віра і любов – це досвід єдиного і нерозбитого життя», – пише владика у своєму посланні. Та закликає активізувати духовну боротьбу проти егоїзму, посилити молитву, практикувати покору та милосердя, прощати і любити один одного та дякувати за всі багаті дари Богові. «На цьому, закликаючи підтримку з висоти, щоб зустріти Святу і Велику Чотиродестницю з вогневим і радісним бажанням, бажаючи «легко провести період посту», ми передаємо чесним братам у Христі та улюбленим чадам Святої Великої Христової Церкви у всьому світі наше патріарше благословення», – завершив своє звернення патріарх.

    Огласительне слово оприлюднене на офіційному сайті Вселенського патріархату англійською, німецькою, французькою, грецькою, італійською, корейською, іспанською та українською мовами.