«Ще в старозаповітні часи Господь закликав Свій народ до другого обрізання, кажучи: «Обріжте себе для Господа і зніміть крайню плоть із серця вашого, щоб гнів Мій не відкрився, як вогонь, і не спалахнув невгасимо через ваші злі вчинки» (Єр., 4:4). А ми теж потребуємо цієї духовної операції – обрізання серця, очищення від струпів гріха, які терзають і мучать нас», – архієпископ Афанасій (Шкурупій).
14 січня 2018 року, Неділі 32-ої після П’ятидесятниці, в день свята Обрізання Господнього та свт. Василія Великого, архієпископа Кесарії Кападокійської, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію. Спільно з Його високопреосвященством служили ігумен Антоній (Бондарець) та ієрей Олександр Горай.
У своєму слові до вірних правлячий архієрей зауважив, що сьогодні, 14 січня, ми входимо у новий рік. Владика наголосив на тому, що кожен новий рік за т. з юліанським календарем ми розпочинаємо зі свята Обрізання Господнього і наречення Йому імені Ісус, що означає «Спаситель». Сьогодні восьмий день, коли після народження над юдейським дитям чоловічої статі звершувалося обрізання, тобто прообраз хрещення, яке в новозавітні часи звершувалося водою, Духом Святим і помазанням миром.
«Обрізання стало передвісником Божого дару хрещення, під час якого кожен, хто охрещується, отримує ім’я, а саме хрещення відкриває йому двері до вічного життя, – сказав владика Афанасій. – Та чи можна увійти в Царство Боже не відітнувши від себе пристрасного способу життя? Ні! Тому кожного дня, кожної миті ми повинні звершувати над собою цю, часто болісну, духовну операцію, коли душа очищається, а на місце гріха Господь вкладає життєдайний зародок вічності. Здебільшого людина не в силі зробити цього над собою сама, бо стала рабою гріха, то їй на допомогу приходить Церква, яка в Таїнствах сповіді і євхаристії торкається до її серця, до її розуму й таким чином допомагає віруючому відітнути гріховні помисли, бажання й наміри в їхньому зародку, на самому початку. А для цього людина повинна завжди пам’ятати вимогу Святого Письма: «Шість днів працюй, а зробивши свої справи, сьомий день свято, віддай його Господу Богу твоєму».
Церква кличе кожного сьомого дня прийти на святе богослужіння і увійти в єднання зі своїм Творцем, щоб оновити своє життя, в яке так чи інакше, але втручаються пристрасті, покриваючи душу пеленою гріха, як пилюка вкриває траву на узбіччі дороги, і лише дощ із неба може її омити, повернути до життя. «Ми люди і Бог наділив нас здатністю відчувати, думати й мислити, – зазначив владика Афанасій. – А тому нам притаманне постійне тяжіння до оновлення – особистого, церковного, суспільного, але щоб воно збулося, нам слід знову й знову навертатися до головного джерела – церковного закону, який є тим наріжним каменем, що на ньому будується наше спасіння, починається наш шлях в небеса. Адже Господь вимагає від нас послуху Божому закону, висловленому і в Святому Письмі, і в Переданнях, і в церковних уставах та догматах віри. Господь показав нам приклад виконанням заповітів Небесного Отця, виконавши волю Його навіть до хресної смерті».
