Під час відвідин Демократичної Республіки Конго блаженніший папа і патріарх Александрії та всієї Африки Феодор ІІ здійснив висвяту дияконіс. Це сталося наприкінці літургії, відправленої в місті Колвезі у день тезоіменитства предстоятеля церкви – свято вмч. Феодора Тирона.
В офіційному повідомленні патріархії грецькою мовою щодо цієї події вживаються слова χειροθέτησε і χειροθεσίες. Покладання рук означало зведення в законовчителі (Κατηχήτρια) та дияконіс місії (Διακόνισσα της Ιεραποστολής). Патріарше благословення на церковне служіння отримали три монахині та дві мирянки. Їх покликано на місіонерську діяльність і допомогу в таїнствах хрещення та вінчання, а також катехізацію в місцевій церкві (καθώς και στον Κατηχητικό τομέα της Τοπικής Εκκλησίας). «Таке рукоположення було проведено вперше в історії місії в Африці», – наголошується в повідомленні Александрійської патріархії.
Як повідомляє румунське інтернет-видання basilica.ro, рішення про відновлення давнього церковного служіння дияконіс було схвалене священним синодом Александрійського патріархату в листопаді 2016 року.
Дияконісами в перші віки існування церкви називали жінок, покликаних на окремі види служіння, для несення котрих їх висвячували покладанням рук. Серед істориків і богословів існують різні думки щодо функцій дияконіс при відправі богослужінь, зокрема євхаристії. Інститут дияконіс існував у I-VIII століттях і залишив по собі згадки в Новому Завіті (зокрема, посланні апостола Павла до римлян), канонічно-правових документах (апостольські настанови) і рішеннях вселенських соборів (зокрема, першого і четвертого). Серед святих церкви є дияконіси – наприклад, свята мучениця Тетяна Римська, преподобна Ксенія Міласька та інші. Авторитетних рішень-заборон висвячувати жінок у дияконіси в канонічному праві православної церкви немає, однак на практиці цей інститут потроху вийшов із ужитку церковних структур пізньовізантійської доби. Рішення про його віднову розглядалося помісним собором Російської церкви в 1917-1918 роках, однак більшовицький переворот і громадянська війна зупинили його роботу. Натомість у скрутний для церкви час репресій у 1930-х роках маленьких дівчат допускали до іподияконського служіння при архієрейських відправах на території СРСР. Наразі практика вівтарного служіння дівчаток існує в Антіохійській церкві.
