Сербська православна церква планує схвалити новий статут і закріпити в ньому низку новацій. Зокрема вони стосуються офіційної назви релігійної організації та обрання її провідника.
Як повідомляють bечерные новости online, до існуючих слів “Сербська православна церква” пропонується додати “Печський патріархат”. Ця ідея має популярність серед сербів, оскільки підкреслює історичну тяглість розвитку помісної церковної спільноти. Патріархів обиратимуть і зводитимуть на престол саме в Печському монастирі, котрий розташований на території сучасного Косова.
Ухвалення змін попередньо готується на травень 2018 року, а метою названо зміцнення духовного зв’язку сербської церковної спільноти з православними громадами на колись сербських землях у Косові та Метохії. Новообраний предстоятель отримає титул “архієпископа Печського, митрополита Бєлградського і Карлівського, патріарха сербських і прибережних земель”.
Крім того, новим статутом пропонується завершити практику обрання предстоятеля шляхом жеребу, коли імена трьох кандидатів приховуються у конвертах, а витягається лише один із них. Змінити відомий з апостольських часів принцип жеребу пропонується на сучасний демократичний принцип виборів і перемоги одного з кандидатів у разі отримання ним визначеної кількості голосів учасників голосування – наразі йдеться про планку в 2/3 членів виборчої ради. Однак сербські богослови та церковні діячі продовжують дискутувати щодо різних аспектів питання про обрання предстоятеля церкви, зокрема, чи існують узагалі підстави обирати главу церкви відмінним від обрання решти єпископів способом.
Також готуються зміни в господарській царині. До прикладу, пропонується залишити право розпоряджатися церковною власністю тільки патріарху та керівництву єпархій, а статус юридичної особи зберегти лише для церкви в цілому. Пропонується, що храми, освітні, благодійні та інші церковні структури зможуть брати участь у юридичних операціях лише на підставі рішення компетентних церковних органів.
Варто знати, що Печський патріарший монастир (серб. Пећка патријаршија) на вході в Руговський каньйон заснований у ХІІІ столітті королем Стефаном Урошем ІІІ Дечанським, який воював із Болгарією ті Візантією, розширив кордони своєї держави і зробив її наймогутнішою на Балканському півострові. Згодом Сербською церквою був канонізований. Монастир втратив своє значення кафедри сербських патріархів у 1766 році. На його території діє некрополь предстоятелів СПЦ. У 2006 році монастир був зарахований до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, тоді ж опинився у списку пам’яток, що перебуває під загрозою (з причини можливих атак албанських бойовиків).
