Дорогою Христовою до вічного життя

фото: http://gazeta.lviv.ua

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Дорогі брати і сестри!

Сьогодні ми згадуємо подію, яка завершує євангельську розповідь про народження Ісуса Христа і звершення над ним усіх визначень Закону єврейського народу. Можна сказати, що сьогодні Святу родину до храму привів Закон Господній, якому вони, як глибоко віруючі люди, підкорялися. Тому закону, якому було чітко визначене життя всього народу і завдяки якому євреї збереглися як народ, вистояли в усіх страшних перипетіях історії й нині гідно розбудовують свою державу – Ізраїль.

Варто також нагадати й про Богородицю, яка, разом із обручником Йосипом, принесла свого первістка Ісуса сорокового дня після народження до храму. А ми знаємо, що цей звичай встановлено згідно Закону як спомин спасіння всіх первістків Ізраїлю під час виходу із єгипетського полону, коли кожен первісток був посвячений Богу. Ось чому батьки, щоб мати утіху за своє дитя, повинні були принести його Богові в жертву на сороковий день, бо воно є власністю Бога, як і будь-яка людина. А коли так, то виконання закону Божого повинне бути й для нас, нинішніх, обов’язковим, адже від цього залежить доля кожного.

Але люди не хочуть коритися Божому закону, вони ледве-ледве виконують закони, написані людьми, закони, які хоч-якось унормовують суспільне життя. Коли ж подивитися на українське суспільство, то ми із сумом констатуємо, що українці в більшості не виконують ні Закону Божого, ні Закону людського. Ми бачимо, як процвітають найогидніші пороки – хабарництво, казнокрадство, перелюбство, визискування ближнього, не кажучи вже про підлість, підступництво, зрадливість й інше. І все це розплата за ті сімдесят років, які душа нашого народу змушена була перетерпіти в єгипетському полоні комуністичної безбожності в ХХ столітті.

І все ж… Людині властиво тягнутися до світла. А хто є світлом для неї? Господь, Який сказав: «Я Світло для світу». А світильником, який вказує шлях до Світла, є Закон Божий. Цей світильник світить кожному, навіть тому, хто не усвідомлює всієї глибини його значення у своєму житті. А сьогодні тим світильником є Пречиста Діва Марія, адже вона тримає на своїх руках у Божому храмі Того, хто є не світильником, а Світлом, що вказує нам правильну дорогу в житті. Нам би тільки йти за тим Світлом, щоб не блукати в темряві манівців. Він же сказав: «Хто йде за Мною, той не буває у темряві, але має світло життя».

Сьогодні те Світло у храмі побачив праведний Симеон, який не тільки його бачив, а й прийняв Його на свої руки. Він готувався відійти в інший світ, світ темряви, де перебували душі всіх померлих, як у ті часи вважали юдеї. Тоді чому сьогодні радіє старий Симеон? А тому, що бачить як Боже світло просвітлює людей. Серце праведного чоловіка сповнене радості й надії, бо на своїх руках він тримає Боже Світло, яке є Життям, над яким смерть не має ніякої влади. З тим Світлом він може зійти навіть у країну темряви.

В одному із псалмів Давид каже: «Якщо б я пішов навіть у країну темряви, то я не боюся зла, бо Ти зі мною». А Богородиця сьогодні для нас і є тим світильником, який подає Світло світові, просвітлює душі тих, хто блукає у темряві, хто шукає Бога й дорогу, по якій їм прошкувати до Нього.

А наша Церква якраз і є тією дорогою спасіння, що веде до вічного Життя, дорогою, яку відкрив для нас Господь Своїм хресним подвигом. І все ж ми чомусь сумніваємося, запитуючи, чи вірним шляхом ідемо, куди ми ним прямуємо і чи той світильник перед нашим зором? Але для нас, православних християн, такі питання не повинні виникати, тому що нашим світильником є Слово Боже, його вічна правда. І той, хто тримає у своїх руках той Світильник, ніколи не помилиться у напрямку спасіння, бо прямуватиме світлою дорогою.

В той же час християнин завжди повинен мати у своєму серці духовну оливу, аби світло в його душі ніколи не вгасало, просвітлюючи навколо себе родину, рідний край і народ український, серед якого живе, просвітлювати своїм праведним життям, наповненим світлом Христової євангельської науки, яку він пізнає у Божому храмі.

Тож нехай Пресвята Богородиця, яка сьогодні передала Христа Симеонові, передає Його і кожному з нас у святому причасті, коли з Тілом і Кров’ю Він увіходить у нас усередину, щоб просвітлити нас світлом Божої слави, щоб нам у тому світлі йти Його дорогою до вічного життя.

Високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією

 

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here