«В нашому житті трапляються ситуації, коли хотілося б на деякий час стати незрячим: коли тебе зраджує найближча тобі людина, коли у тебе на очах страждає рідна дитина, коли бачиш, як відомий політик чи громадський діяч лукаво викручується перед телеекраном, аби тільки не сказати правди, і тобі, як українцю, за них соромно, коли дитина бачить між людьми свого п’яного тата чи маму. В такі хвилини хотілося б нічого того не бачити, але Христос каже: „Доки Я у світі, Я світло для світу”, – архієпископ Афанасій (Шкурупій).
13 травня 2018 року, 6-ї Неділі після Пасхи, про сліпого, високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно з владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець) та ієрей Олександр Горай.
Під час богослужіння архієпископ Афанасій звершив дияконську хіротонію над іподияконом Дмитром Пединою.
«Святі отці вчать, що причастя Тіла й Крові Христових зцілює не тільки душу, а й тіло, але тільки тих, хто щиро розкаявся перед Богом. Христос сказав: «Покайся і будеш живий». А вже свячена вода і різні освячені речі даються віруючій людині в поміч на зміцнення віри. Через них, дійсно, Господь допомагає нам. Але перед тим повинне відбутися щире покаяння і причастя святих Дарів Тіла й Крові Христових. Це як своєрідний пропуск до раю, який ми повинні відчути ще тут, на землі. А ми його не відчуваємо, тому що рай – категорія духовна, стан душі, – сказав архієпископ Афанасій у повчальному слові, яке виголосив після богослужіння, розкриваючи тему євангельського читання про сліпонародженого. – Ми ж душею не займаємося, тому що для нас головне видиме й те, що ми відчуваємо через тілесне сприйняття: біль, ласку, смак і т. ін. Тілесне для нас головне, тому ми пестимо тіло, леліємо, дбаємо про нього, спершу кидаємося саме його рятувати, а не душу».
«Ось чому й не відчуваємо райської насолоди ні в душі, ні, відповідно, в тілі, бо не приймаємо святих Божих Дарів, а як і приймаємо, то без трепету й сердечного проникнення в глибину їхньої сутності. Не відчуваємо в тілі, бо не можна замінити Святі Тайни навіть святими речами, адже тільки Святі Тайни зсередини здатні запалити в людині нетварне світло богопізнання і через богопізнання спасають і нашу душу, і наше тіло, – продовжив роз’яснення архіпастир. – Господь постійно навчає нас звертати увагу на свого ближнього, ставлячи наше відношення до нього врівень із покаянням. Вчить нас бачити в ближньому Бога, а отже й перебувати в постійній Його присутності».
