«Дорогі мої в Христі Ісусі брати і сестри, всечесні отці, щиро вітаю вас цього святкового і піднесеного дня у нашому Свято-Троїцькому храмі. на святі Йорданського Богоявлення. Дякую вам, що ви сьогодні тут на богослужінні Йорданського Богоявлення, після якого всі ми підемо до нашого українського Йордану – сивочолого батька-Дніпра, щоб у єдиному пориві сердець пережити таїнство Божої Любові до всіх нас, грішних людей», – архієпископ Афанасій (Шкурупій).
19 січня 2018 року, в день Святого Богоявлення, Хрещення Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, очолив святу Божественну літургію свт. Іоанна Златоустого у Свято-Троїцькому храмі с. Червона Слобода. Спільно з владикою служили ігумен Антоній (Бондарець) та ієрей Віталій Сєдов.
В Євангелії від Матвія розповідається про те, як одного дня прийшов Ісус на Йордан, щоб хреститися від Іоанна, як і велика кількість євреїв, котрі сходилися на Йордан аби зануренням у його води омити свої гріхи і очиститися від скверни. «Люди, які відчували свою немічність, гріховність, свою приреченість у житті, шукали спасіння від погибелі в хрещенні, – сказав владика Афанасій, звертаючись до вірян. – А ми з вами, нинішні, з якою метою приходимо і до храму, і до водойми, до свого Йордану? Чи з покаянням, чи з плачами й стогонами за своє гріховне життя, за помилуванням, як свого часу юдеї, яких закликав Іоанн: «Покайтеся!» І тодішні юдеї щиро відгукувалися на його заклик, бо вірували в Царство Боже».
«А з ми з вами віруємо в Царство Боже? І, взагалі, з якою метою ми приходимо до храму, з якими думками, з якими помислами, ми – такі грішні, нерозкаяні, розбещені розумом і тілом? – запитував проповідник і одразу ж і відповідав: – Здебільшого за традицією, бо «так треба». А на водойму сьогоднішнього дня? Плигнути у воду, повеселитися, поспівати, потанцювати, але не з покаянням, не для того, аби омити бруд свого гріховного життя».
Коли Іоанн, усвідомивши, Хто перед ним і з якою метою прийшов, то засумнівався в тому, чи йому, звичайній людині, личить торкатися верху голови самого Бога. Та Ісус 
чітко йому сказав: «Роби, що знаєш». Тобто, звершуй істину. «Сьогодні Христос занурюється у води Дніпра, щоб взяти на Себе наші гріхи, увесь жах нашого нерозкаяного життя, а ми йдемо до ріки, щоб усього лише скупатися для загартування тіла, бо сьогодні вода начебто зцілююча», – із сумом констатував архієрей.
Боже! Христос, невинний Агнець, найближчими днями буде розіп’ятий на хресті ганьби, висітиме на ньому, стікаючи кров’ю, а ми веселимося і танцюємо замість того, щоб до Його ніг принести своє покаяння й омитися в Його сльозах. Христос омився водою і кров’ю. А чим же ми омиємося? Яке наше очищення й де воно? З ким?
«І постає перед моїми очима давня Юдея – Син Божий розіп’ятий на хресті спливає кров’ю і юрма розпашілих юдеїв, що веселяться, співають, танцюють, біснуються, кричачи: «Якщо Ти Син Божий, то зійди хреста, спаси Себе Самого!» А сказав же: «О, роде зміїний, допоки терпітиму вас?»
Але ж перед цим ще не так давно, вони сходилися на Йордан – митарі, блудниці, казнокради, хабарники, всякі грішники (бо двері храму їм були зачинені, адже вони вважалися дном тогочасного суспільства), щоб покаятися, омитися й стати чистими своїми душами для спасіння, піднятися з того дна, на яке самі ж себе і опустили.
«Ось Христос і приходить на таке дно, яке символізував берег Йордану тими людьми, що збиралися на ньому. Більше того, Він і Сам увіходить до води, звершує над Собою те, що звершують і вони. Безгрішний із грішними! Давні юдеї шукали виходу з того дна, шукали Божого прощення. А хрещення, яким хрестив тих людей Іоанн, було хрещення покаяння. Людина прагнула єднання з Богом, але, на відміну від нас, усвідомлювала свою негідність, обмеженість і приреченість на тому дні, – пояснював далі вірянам владика Афанасій. – Ось на таке дно, але вже новітнього суспільства і людського розпачу, сходить із неба сьогодні Христос, занурюється в бурхливі води нашого життя, дістає аж до його дна і виринає, взявши на Себе наші гріхи, взявши на Свої плечі кожного, як оту овечку з притчі, Ним розказаної. Хто з нас це цінує?»
«Дорогі мої! Сьогодні ми з вами підемо на український Йордан – на Дніпро, щоб освятити його води на добро всім українцям, усім нам, усій нашій великій українській родині – пошарпаній, понівеченій, приниженій, зганьбленій, але такій талановитій, працьовитій і мужній, – звернувся архієпископ Афанасій до вірян. – Господь сьогодні відкриває Небо не для Себе, тому що Він зійшов із Неба, а сьогодні Він відкриває Небо для кожного з нас, щоб ми сьогодні у Христі побачили надію, дорогу до того, до чого прагнуть наші серця – спасіння».
«Сьогодні я бажаю кожному з вас, щоб ви над водами українського Йордану почули слова Отця Небесного, звернені до кожного з нас: «Ти Мій син, Ти Моя донька улюблена, у тобі Моє благовоління», – побажав владика всім на завершення свого слова.
Після богослужіння архієпископ Афанасій очолив хресну ходу від храму на берег Дніпра, де традиційно, ось уже двадцятий рік підряд, його могутні води освячує священство храму Пресвятої Троїці с. Червона Слобода, очолюване правлячим єпископом.
