У неділю, 1 квітня, в день свята Входу Господнього в Єрусалим, силами парафії Святої Софії – Премудрості Божої м. Харків було підготовлено та презентовано фотовиставку, присвячену Святому Місту. Розповідь, яку доповнювали ці світлини, підготував настоятель нової харківської парафії УАПЦ ієрей Дмитро Шаповалов.
Оскільки зараз о. Дмитро тимчасово, на час капеланського служіння в українському війську протоієрея Олега Козуба, виконує обов’язки настоятеля Свято-Миколаївської парафії с. Циркуни Харківського району, парафіяни з Харкова відвідують служби в цьому храмі. Вранці там за допомоги диякона Геннадія Гончарова о. Дмитром було звершено святу літургію та освячено вербу. У слові до громади ієрей наголосив на царських почестях, які воздаються Ісусові пальмовим, а в наших реаліях вербовим гіллям, і закликав не уподібнюватися до тих, хто швидко підносить і так само швидко скидає з п’єдесталів кумирів і політичних лідерів, покладаючи на них усю надію та відповідальність за майбутнє, а прийняти Христа дійсно царем свого життя. “І без нас вистачить, кому кричати: “Розіпни!”. Пам’ятаймо про це повсякчас, коли хочеться відкрити рота для критики та осуду будь-якої людини… Наше покликання інше. Почуймо, глибоко, всерйоз, що саме до нас звернене прохання Сина Божого побути поряд із Ним у Гефсиманії, коли Йому важко. Просто побути поряд. А ми, як і апостоли, найчастіше хто заснув, хто знемігся від роботи і передсвяткових клопотів, хто недочув чи не зрозумів прохання Христового. І замість бути поряд у найстрашніші, найвеличніші, найважливіші миті Страсного тижня – ми де завгодно, але не біля Ісуса. У православному богослужінні цих днів є такі пронизливі слова: “якщо ви й однієї години не можете побути зі Мною, як же ви запевняєте, що помрете за Мене? Гляньте хоча б на Іуду, як він не спить і пильнує, щоб продати Мене беззаконним”. Задумаймося над цим, поки ще маємо час”, – закликав у проповіді священик.
Після богослужінь у храмі частина парафіян, які мали час і бажання, залишилися у парафіяльному будинку, в холі якого стараннями матушки Катерини Шаповалової та пана Олександра Калуцького було розміщено фотографії.
На початку Страсного тижня о. Дмитро запропонував присутнім здійснити своєрідну фотомандрівку до Святого Міста, аби мати повніше уявлення про теперішній Єрусалим, у котрому дві тисячі років тому відбулися події смерті та воскресіння Ісуса Христа. У розповіді священика йшлося про непросту історію храму Воскресіння Христового, руйнування печери зі Святим Гробом і віднову церкви імператором Константинополя, ключі від храму та право ними користуватися, нерухому драбину і поняття “статус-кво Святої Землі” тощо. Отець Дмитро поділився власними спогадами про атмосферу в храмі Воскресіння Христового та на єрусалимських вулицях, Шлях Скорботи (Віа Долороза), Голгофу, камінь Помазання, Гріб Господній, а також розповів про різні версії походження вогню Великої суботи та церемонію його отримання. Розмова вийшла жвавою завдяки невимушеному стилю викладу інформації, багатьом питанням до священика, реплікам від людей, які також побували у Святій Землі.
“Ми говорили легко, часто з гумором, але насправді про серйозне. Про дуже сумнівну автентичність більшості пам’яток, які пропонують сучасним паломникам і туристам – а насправді про те, легковірність чи тверезість має культивувати православний християнин, коли сприймає інформацію. Про часом анекдотичні поділи територій і функцій у Храмі Гробу Господнього – а насправді про абсурдність ворожнечі між християнами різних традицій. Про щоденне багатоголосся цього храму та базарну суєту вулиць навколо – а насправді про можливість осягнути справжню молитовну тишу зсередини самих себе, а не чекати її створення ззовні. Про явище пасхального вогню і причини називати його “благодатним” – а насправді про міцний фундамент віри або ж пошуки знамень, які б прикрили пустку відсутності досвіду життя з Христом. Про поведінку арабської молоді та паломників із колишнього СРСР – а насправді про вміння бути чутливими до інакших релігійних традицій та не абсолютизувати свої. І багато-багато чого ще. Мені здалося, що це було дуже плідне “фотопаломництво”. Яке збагатило всіх і по-своєму допомогло налаштуватися на дні Страсного тижня, що попереду”, – підсумував о. Дмитро.
