«Сьогодні ми з вами згадуємо знаменну подію в житті православної Церкви – визволення мощів святителя Миколая з агарянського полону і перенесення їх до християнської Європи в місто Бар, де християни отримали вільний доступ до святого, щоб йому поклонятися. Тому сьогодні, в день святого, який став одним із духовних стовпів православної віри й Церкви Христової, у нас появилася нагода поговорити про Церкву, її місце і значення в житті українського народу, як і будь-якого іншого, який вірує в Господа нашого Ісуса Христа та шанує Його послідовників, що прославилися великою побожністю й жертовними подвигами в ім’я Господа», – архієпископ Афанасій (Шкурупій).
22 травня 2018 року, в день Перенесення мощів свт. Миколая чудотворця з Мир Лікійських до м. Бар, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, прибув з архіпастирським візитом до Свято-Миколаївської парафії с. Циркуни на Харківщині.
Перед храмом свого архієрея радо зустрічали парафіяни, піднісши запашний коровай і квіти. У храмі ієрей Дмитро Шаповалов подав владиці Афанасію хрест та запросив очолити святкове богослужіння. Спільно з владикою служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії (єпархіального управління), протоієрей Станіслав Аштраф’ян, Харківський благочинний, та клірики єпархії.
На малому вході архієпископ Афанасій нагородив кліриків Харківсько-Полтавської єпархії: правом носіння митри протоієрея Олега Козуба, правом носіння набедреника – ієреїв Володимира Яковенка, Юрія Потикуна, Івана Полежаку, Дмитра Шаповалова та Сергія Довганюка.
Після богослужіння архієпископ Афанасій виголосив повчальне слово про Церкву, її місце й роль у житті українського народу. «Для чого
людині потрібна Церква? – з таким запитанням звернувся владика Афанасій до присутніх у храмі. – На перший погляд дивне запитання. Але тільки на перший. Бо в наш час секуляризації всього людського життя, індивідуалізму й відособлення, Церква стає тим єдиним місцем, де люди єднаються в одне ціле, вириваючись із духовної самотності, моральної зашкарублості, гріха й загибелі».
«Тож для чого людині потрібна Церква? – повторив архієрей своє запитання, звернене до вірян, і відповів: – З одного боку для того, щоб мати вічне життя, адже душа людська безсмертна. А з другого – людина без віри й Церкви, як оте дитя без родини – без мами й тата, тиняється
безпритульне, голодне, обірване, на нього чигають різні небезпеки, навіть смерть, адже воно зовсім беззахисне. Ось так і душа тієї людини, для якої Бог не Отець, а Церква не мати».
Говорячи про те, яке завдання повинна виконувати в українському суспільстві Церква, архієпископ Афанасій зазначив: «Головне завдання Церкви – будувати Царство Боже в людських душах, а не бути служницею окремих осіб при владі – церковній, чи державній. Будувати, як вчать святі отці, град Божий, а не оправдовувати перед віруючими будівництво шикарних особняків окремими владоможцями, або використання ними свого владного становища для власного збагачення в той час, коли переважна більшість українців, з їхньої ж вини, доведена до зубожіння».
Потім владика Афанасій очолив хресну ходу довкола храму, під час якої читалися зачала Євангелії.
Після хресної ходи, за активну участь в житті парафії «Святителя Миколая чудотворця», владика нагородив Благословенними грамотами жертводавців та парафіян.
Завершилося святкування дня перенесення мощів святителя Миколая з Мир Лікійських до міста Бар братською трапезою.
