Автор: Архиєпископ АФАНАСІЙ (Шкурупій)

  • Я з вами в усі дні

    Я з вами в усі дні

    «Сьогодні ми святкуємо таїну радості розставання, і в той же час радіємо зустрічі на землі – з Господом, Який ніколи не покидає нас. Найповніша зустріч, це коли ми дивимося один одному у вічі й проникаємо своїми поглядами в глибини наших сердець і наших почуттів, розкриваючи внутрішній всесвіт людини. «Дивімося один одному в очі» – закликав Патріарх Мстислав. Дивімося й радіймо зустрічі один з одним, бо посеред нас Христос», – архієпископ Афанасій (Шкурупій).

    17 травня 2018 року, в день Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію у Свято-Вознесенському храмі.

    Спільно з владикою служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, та ієрей Олександр Горай.

    «Господь залишив нам радість, сказавши: «Радійте, Я з вами в усі дні», – зазначив архієрей у своїй проповіді. – Саме в храмі ми зустрічаємося із свої Богом в усій повноті небесної радості, але чи палахкотить у наших серцях така любов, якою любив нас Господь? Любов’ю жертовною аж до смерті й при цьому не похитнутися в тій любові, адже той, хто любить, вже не живе для себе, а все віддає тому, до кого спрямований вогонь його любові. Але такої любові тоді, в час Ісуса Христа, злякалися, бояться її й тепер, бо так любити страшно. Але це те почуття, яке нам залишив Господь і яке дає нам найповнішу радість, бо саме в такій любові людина відчуває, що вона може бути великою, значущою, адже зважилася на це».

     

  • День тезоіментства архієпископа Харківського і Полтавського Афанасія (Шкурупія)

    День тезоіментства архієпископа Харківського і Полтавського Афанасія (Шкурупія)

    15 травня 2018 року, в день пам’яті свт. Афанасія Великого та Афанасія, Лубенського чудотворця, патріарха Царгородського, високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно з владикою Афанасієм служили секретар Консисторії (єпархіального управління) ігумен Антоній (Бондарець), благочинний Харківщини протоієрей Станіслав Аштраф’ян та клірики єпархії.

    За великий вклад у розвиток Харківсько-Полтавської єпархії на малому вході архієпископ Афанасій нагородив ієрея Олександра Горая, настоятеля парафій Архістратига Михаїла (с. Івонченці) та Свято-Воскресенської (с. Івашки) правом ношення наперсного хреста.

    На запричасному стиху владика Афанасій розповів про свого небесного покровителя – святителя Афанасія, патріарха Царгородського, Лубенського чудотворця, про його тяжку патріаршу долю, вірність і відданість православ’ю.

    Після богослужіння владику Афанасія привітали з днем тезоіменитства священнослужителі та віряни.

    Архієпископ Афанасій подякував усім, хто цього дня розділив радість святкування дня пам’яті двох святих Афанасіїв, які ревно захищали чистоту православної віри та мужньо відстоювали Христову Церкву. Після многоліття всі присутні мали можливість помолитися біля оновленої ікони патріарха Афанасія, Лубенського чудотворця, з часткою його святих мощів.

  • Архієпископ Афанасій звершив богослужіння 6-ої Неділі після Пасхи

    Архієпископ Афанасій звершив богослужіння 6-ої Неділі після Пасхи

    «В нашому житті трапляються ситуації, коли хотілося б на деякий час стати незрячим: коли тебе зраджує найближча тобі людина, коли у тебе на очах страждає рідна дитина, коли бачиш, як відомий політик чи громадський діяч лукаво викручується перед телеекраном, аби тільки не сказати правди, і тобі, як українцю, за них соромно, коли дитина бачить між людьми свого п’яного тата чи маму. В такі хвилини хотілося б нічого того не бачити, але Христос каже: „Доки Я у світі, Я світло для світу”, – архієпископ Афанасій (Шкурупій).

    13 травня 2018 року, 6-ї Неділі після Пасхи, про сліпого, високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно з владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець) та ієрей Олександр Горай.

    Під час богослужіння архієпископ Афанасій звершив дияконську хіротонію над іподияконом Дмитром Пединою.

    «Святі отці вчать, що причастя Тіла й Крові Христових зцілює не тільки душу, а й тіло, але тільки тих, хто щиро розкаявся перед Богом. Христос сказав: «Покайся і будеш живий». А вже свячена вода і різні освячені речі даються віруючій людині в поміч на зміцнення віри. Через них, дійсно, Господь допомагає нам. Але перед тим повинне відбутися щире покаяння і причастя святих Дарів Тіла й Крові Христових. Це як своєрідний пропуск до раю, який ми повинні відчути ще тут, на землі. А ми його не відчуваємо, тому що рай – категорія духовна, стан душі, – сказав архієпископ Афанасій у повчальному слові, яке виголосив після богослужіння, розкриваючи тему євангельського читання про сліпонародженого. – Ми ж душею не займаємося, тому що для нас головне видиме й те, що ми відчуваємо через тілесне сприйняття: біль, ласку, смак і т. ін. Тілесне для нас головне, тому ми пестимо тіло, леліємо, дбаємо про нього, спершу кидаємося саме його рятувати, а не душу».

    «Ось чому й не відчуваємо райської насолоди ні в душі, ні, відповідно, в тілі, бо не приймаємо святих Божих Дарів, а як і приймаємо, то без трепету й сердечного проникнення в глибину їхньої сутності. Не відчуваємо в тілі, бо не можна замінити Святі Тайни навіть святими речами, адже тільки Святі Тайни зсередини здатні запалити в людині нетварне світло богопізнання і через богопізнання спасають і нашу душу, і наше тіло, – продовжив роз’яснення архіпастир. – Господь постійно навчає нас звертати увагу на свого ближнього, ставлячи наше відношення до нього врівень із покаянням. Вчить нас бачити в ближньому Бога, а отже й перебувати в постійній Його присутності».

  • Привітання з днем тезоіменитства Його Блаженства, Блаженнішого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ

    Привітання з днем тезоіменитства Його Блаженства, Блаженнішого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ

    Ваше Блаженство, Блаженніший Владико!

    З нагоди дня Вашого тезоіменитства прийміть щиросердечні вітання від нас, духовенства та вірних Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ. Нехай за молитвами Вашого небесного покровителя Макарія, священномученика Київського, Господь зміцнює Вас у високому Предстоятельському служінні на славу нашої Церкви-Мучениці в опікуванні народом Божим. Нехай кожна мить Вашого першосвятительського служіння буде благословенням для вірних, приносить світло Христової правди у їхні серця.

    Господь обрав Ваше Блаженство, щоб Вашими невтомними трудами Українська Автокефальна Православна Церква, долаючи великі труднощі й перешкоди сьогодення, розвивалася і  впевнено прямувала шляхом спасіння, утверджуючись на теренах православної України.

    Згадуючи радісні миті зустрічі з Вами під час Ваших першосвятительських відвідин Полтави у квітні цього року, молимося, щоб Господь зміцнював і надихав Ваше Блаженство у нелегких Першосвятительських трудах, щоб дарував мудрість і витримку в складних обставинах, добре здоров’я і мир для душі.

    У Христовій любові  Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський УАПЦ, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, та вірні єпархій.

  • Ми робимо свою справу грунтовно

    Ми робимо свою справу грунтовно

    «Ми робимо свою справу без лишнього галасу, але грунтовно. Свідчення тому – урочиста Академія, присвячена 120-літтю Патріарха Мстислава, яку ми провели в Полтаві з допомогою департаменту культури та туризму Полтавської ОДА», – Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський УАПЦ.

    2 травня 2018 року, високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, зустрівся з Полтавським головою Олександром Мамаєм. З нагоди 120-ліття славетного полтавця, першого Патріарха Української Автокефальної Православної Церкви, владика Афанасій вручив йому церковну відзнаку УАПЦ – орден Христа Спасителя.

    – За великий вклад у розвиток духовності в Полтаві, соціально-економічний і культурний розвиток та з нагоди ювілею Патріарха Київського і всієї України Мстислава (Скрипника), наша Церква вирішила вручити вам цю почесну нагороду, – сказав очільник єпархії.

    Міський голова у відповідь подякував за таку високу нагороду та зазначив, що Церква виступає центром духовності та єднання територіальної громади.

    – Нині Церква стала тією ланкою, яка об’єднує людей. Тож необхідно приділяти якнайбільше уваги зміцненню духовності народу, робити все для того, аби зберегти цінності, які сприятимуть зміцненню, – зазначив очільник міста.

    Архієпископ Афанасій зазначив, що завдяки підтримці Олександра Федоровича та міської ради парафія архістратига Михаїла УАПЦ отримала музейну половину родового будинку Скрипників, де народився й виріс майбутній перший православний Патріарх України.

    – Після того, як отримаємо всі потрібні для реконструкції дозвільні папери, почнемо відбудову цього напівзруйнованого приміщення. Запитують про те, чому ми раніше нічого не робили з відбудови. По-перше, що нам було під силу, те ми й робили, але здійснити повну реконструкцію не було можливо, адже приміщення нам тоді не належало. Головне завдання полягало в тому, щоб утримати святиню українського народу від заволодіння цим місцем приватними особами. До речі, це центр Полтави, тому самі розумієте, чого це місце вартує. Є ще одна проблема – друга половина будинку якимось чином уже опинилася в приватній власності. Це ще одна надскладна проблема, яку нам, нарешті, вдалося вирішити. А взагалі, щоб відродити хату Патріарха Мстислава, треба дуже великі кошти. Але з допомогою небайдужих людей та спільними зусиллями цю майже знищену святиню ми відродимо.

    По-друге, до цього часу ніхто з тих, хто нині дорікає нам, що ми довели хату до руйнування, нею навіть не цікавився. Ні представники УПЦ Київського патріархату, які говорять, що владика Мстислав був їхнім Патріархом (чого не було насправді), ні т. з . політичні та громадські діячі, які хіба що іноді піарилися на цій темі. Хаті більше 200 років, у неї немає навіть фундаменту, її кілька разів підпалювали, щоб було легше забрати для власних потреб, буря зривала руберойд, яким ми крили дах, бо чимось кращим не варто було з тих причин, про які я вже сказав. Крім того, дощова вода залила стелю і вона обвалилася. Добре, що ми перед тим вивезли експонати.

    Як і правда те, що я прийняв Харківсько-Полтавську кафедру з однією діючою парафією, а на сьогодні ми маємо хоч кількісно й невелику, але єпархію, яка збулася і серйозно представлена на релігійній мапі Полтавської і Харківської областей. І це там, де цілковито домінує УПЦ МП та більш-менш УПЦ КП!

    Ми робимо свою справу без лишнього галасу, але грунтовно. Свідчення тому – урочиста Академія, присвячена 120-літтю Патріарха Мстислава, яку ми провели в Полтаві з допомогою департаменту культури та туризму Полтавської ОДА. Ми тісно співпрацюємо з департаментом очевидно тому, що його очолює порядна людина, патріот Валентина Вождаєнко. Один із плодів нашої співпраці – міжрегіональний фестиваль духовної музики «Небесні перевесла», який ми спільно проводимо восени кожного року вже шостий рік і в якому беруть участь хорові колективи Полтавщини й з інших областей. Але й сюди втручається політика і міжконфесійні пріоритети, заважаючи нам робити добрі справи. А зараз державна влада взагалі взялася за управління Церквами. Тому не варто очікувати чогось доброго найближчим часом, адже коли влада втручається у справи релігійні, то слід очікувати біди.

  • Велич Патріарха

    Велич Патріарха

    Христос воскрес!

    Дорогі мої!

    Цей рік — 120-ліття від народження першого Патріарха УАПЦ Мстислава (Скрипника), постаті безсумнівно величної, не до кінця пізнаної, не повністю належно оціненої, може послужити натхненням для кожного: осмислити власне життя в світлі життя й діяльності Патріарха, відповідно більше від себе вимагати, більше відгукуватися на потреби інших і протистояти спокусам споживацького світу, який вчить дбати лише про власну особу.

    Ювілейний рік спонукує нас до духовної зустрічі із цією непересічною постаттю, під час якої ми можемо вести позачасовий діалог з допомогою молитви, пізнання багатовимірної діяльності, місця і значення в історії, ознайомлення із здобутками, передусім у церковному єднанні й будівництві. Знайти сили рішуче сказати собі — я можу зробити щось для свого народу, країни, Церкви чи окремої людини, наслідуючи патріарха Мстислава.

    Але щоб це не стало всього лише гарними словами, слід закарбувати сказане Патріархом у «Заповіті»: «Духовенству нашому треба дуже багато працювати над собою. Щоб знати життя, треба мати знання, досвід. Не в гарному облаченні суть справи. Треба бути помічником людям у багатьох ділянках. Треба бути і агрономом, і лікарем. Зовнішнє має відповідати внутрішньому нашому стану. Люди зразу пізнають правдиву і фальшиву людину, користолюбця і праведника, який і душу за брата свого віддасть». Він говорив це із досвіду свого багатогранного подвижницького життя. Сам мав велетенську працездатність, може тому не терпів ледачих, підганяв своїх помічників учитися, здобувати знання і трудитися.

    Щоб оцінити велич нашого земляка Патріарха Мстислава Скрипника, варто оглянути всі етапи його великого життя: воїна національно-визвольних змагань, громадського діяча тридцятих років на Волині, коли він у польському парламенті захищав інтереси українців, період розбудови УАПЦ в час Другої світової війни – єпископ-будівничий Церкви, період життя на еміграції, коли розпочав велику справу єднання православних українців по всьому світу, представляючи нас у міжнародному контексті боротьби народів за національне визволення й державне утвердження. І, врешті, коли очолив третє відродження УАПЦ в Україні, передавши таким чином апостольську спадковість нашій Церкві.

    Наче сьогодні, ось цього дня, владика Мстислав говорить нам: «Наша Православна Церква-страдниця, через лиху долю, сьогодні мусить наново виборювати собі авторитет. Новий дух має прийти до Церкви від народних глибин, не зверху. Тому то й нагадую, що в чеканні того ми повинні тримати Святу Церкву нашу в чистоті. Не забуваймо, що виросте те, що посіємо. І як доглянемо. І нехай кожний пожне те, що посіяв».

    Тому цей ювілей для мене є нагодою знову уважно поглянути на значення Патріарха, його здобутки, його вірність і відданість ідеї української державності й автокефалії українського православ’я, непохитну віру і значущість цієї постаті для сьогодення. Переконаний, що якби не було Патріарха Мстислава, його діяльності до останнього подиху в червні 1993 року, то не було б ні УАПЦ, ні початку нинішнього руху Константинополя до визнання автокефалії українського православ’я.

    І ось в цьому контексті нам слід взяти як головну засаду, як заповіт, висловлений Патріархом Мстиславом, коли він перебував у Харкові й Полтаві: «Дивімося один одному у вічі!» Але при цьому не забуваючи і його слів із Заповіту: «Об’єднання Православних Церков України як історична необхідність, щоб історично вижити і закріпити своє місце серед вільних народів світу, є можливим, як не раз уже казав, лише довкола Української Автокефальної Православної Церкви як Церкви-Мучениці, яка ніколи не зраджувала свій народ і свою Віру». Для нас це дороговказ що робити, як робити, і для чого робити.

    Ці слова патріарха Мстислава, заповідані нам уже на смертному одрі, дуже актуальні в наші дні, коли питання об’єднання українського православ’я й отримання Томосу на автокефалію Помісної Церкви почало вирішуватися, можна сказати, блискавично. Тому нам треба дивитися один одному у вічі, щоб не рубати з плеча, як ми, українці, це вміємо робити, а потім чухаємо потилиці – що ж ми натворили?

    Зараз появилася в сильнішої конфесії спокуса нарешті розчинити в собі слабкішу, тобто УАПЦ. Якщо піти таким шляхом, то це означає знову зруйнувати будівництво Помісної української православної Церкви. Означає упустити сприятливий час, упустити шанс, який нам дає Господь Бог.

    І на цьому етапі нам якраз і не вистачає такої могутньої особистості, якою був їх святість Патріарх Мстислав (Скрипник). Адже це була цілісна, багатогранна постать духовного лідера і водночас вишукана, культурна людина, проста і відкрита для ближніх. Коли того вимагали обставини, він ставав мужнім і сміливим воїном, справжнім духовним лідером, який за жодних умов не поступався принципами і не йшов на компроміси із можновладцями. Чому ж у нас не вистачає такої сили духу й сміливості, такої мужності і непохитності?

    Для нас, вихованих в радянській системі, це була людина, наче з іншого світу, яка втілювала в собі справжність, щирість і самовідданість борців за Україну початку ХХ століття. Він був зразком втілення української духовності і відданості справі боротьби за Україну воїнів УНР, які свої ідеали пронесли впродовж всього життя, не зрадивши їх ні на йоту. Патріарх Мстислав був надзвичайно вимогливим і строгим до себе і до свого оточення, може, іноді різким, але справедливим. Від його постаті наче випромінювалася велич, внутрішня сила, щось пророче, біблійне.

    Такі особистості, як наш земляк, полтавець Патріарх Мстислав, належать до тієї когорти великих людей, які не тільки змінюють власне життя, а й життя нації, навіть хід історії. Його буремне життя, покладене на вівтар України, повинне стати нам усім прикладом вірності й відданості, непохитності у переконаннях і жертовності ради досягнення поставленої мети.

    А мета у Патріарха Мстислава була одна – державна воля стражденного українського народу, вірним сином якого він був, і вільна українська Церква. Він показав нам зразок справжнього патріотизму, незрадливої любові до Батьківщини. Все його тривале життя закордоном було свідченням світові правди про уярмлений, але нескорений, український народ. Він був консолідуючою силою православного українства в усьому світі, його незборимий дух досягав і української землі, будячи приспані душі, вириваючи із в’язниці байдужості. Й те, що нині ми стоїмо на порозі творення Помісної Церкви й канонічного визнання, велика заслуга Патріарха Мстислава, бо коли б він не об’єднав розрізнені автокефальні парафії і єпархії в США і в діаспорі, то, може, не мали б ні УАПЦ в Україні, ні руху Константинополя до нашого визнання.

    Мудрий і делікатний, запальний і відвертий, він мав неймовірний вплив на тих, хто з ним спілкувався. Він єднав у єдине ціле непоєднуване, примиряв непримиренне. Так, як він жертовно прислужився своїй Батьківщині, мало кого можна знайти в її історії. Це була велична і драматична постать ХХ століття, яка не вписувалася в «совкову» Україну. Він був не тільки свідком, але й безпосереднім учасником тих великих подій, які докорінно змінили світ. Він був людиною живою, сповненою невичерпного ентузіазму, який наснажувався із вічного джерела любові до Бога й України, а ще непохитної віри.

    Коли він прибув до України восени 1990 року з великою надією розбудовувати УАПЦ, то сотні тисяч львів’ян, а потім і киян зустрічали його з квітами й ставали на коліна, плакали від щастя бачити на власні очі легендарного українця, мученика за віру й Україну. Він повернувся майже через п’ятдесят років після вимушеної розлуки з рідною землею і присвятив останні три роки свого життя служінню єдності Церкви і народу. Український народ і Українська Автокефальна Православна Церква ніколи не мали можливості вільно розвиватися на рідних землях, тому були розпорошені по всьому світу. І Патріарх Мстислав був одним із тих стовпів нації, які не давали їй вгаснути, а зберігати свою українську ідентичність в глобальному вимірі на грунті національної єдності.

    Але ця людина з вільного світу так не вписувалася у звиклу до рабської покори нашу радянську дійсність, що врешті восени 1992 року з ним залишилася лише купка людей, вірних йому, своєму Патріарху, і Церкві до кінця.

    Наша Церква від початку свого третього відродження в 1989 році, і навіть на сьогоднішній день, пережила багато драматичних моментів, зрад, маніпулювань, невизнання державною владою, але вистояла, зміцніла і сміливо дивиться в майбутнє. А це стало можливим завдяки тому духовному фундаменту, що його заклав у підвалини Церкви її перший Патріарх Мстислав.

    Попри всі випробування, особистість Патріарха Мстислава, як духовного лідера, для мене особисто назавжди буде мірилом сумління, жертовного прикладу служіння Україні і її Церкві. Патріарх близький до кожного із нас. Він є живим втіленням стражденної долі українського народу та Української Церкви. Тому кожен повинен подумати що і як він може послужити своєму народові і Церкві.

    Нам немає чого нарікати на обставини, які так чи інакше заважають здійснювати в повній мірі задумане, бо приклад – Патріарх Мстислав, який долав усі перепони. Він на чужині, в розпорошенні українців по всьому світу, збудував і зробив стільки, що той досвід, який мала Церква в США й діаспорі, а згодом і в Україні в єднанні парафій і єпархій, ми повинні застосовувати у будівництві нашої Харківсько-Полтавської єпархії і Церкви в цілому. То ж нехай його досвід допомагає і нам жити й рухатися вперед.

    Христос воскрес! Воскресне й Україна!

    Високопреосвященний Афанасій,
    архієпископ Харківський і Полтавський,
    керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією

  • Великий син великого народу

    Великий син великого народу

    «Нам слід взяти як головну засаду, як заповіт, висловлений Патріархом Мстиславом, коли він перебував у Харкові й Полтаві: «Дивімося один одному у вічі!» Але при цьому не забуваючи і його слів із Заповіту: «Об’єднання Православних Церков України як історична необхідність, щоб історично вижити і закріпити своє місце серед вільних народів світу, є можливим, як не раз уже казав, лише довкола Української Автокефальної Православної Церкви як Церкви-Мучениці, яка ніколи не зраджувала свій народ і свою Віру». Для нас це дороговказ що робити, як робити, і для чого робити», – архієпископ Афанасій (Шкурупій).

    28 квітня 2018 року, в Полтавському краєзнавчому музеї ім. В. Кричевського, відбулася урочиста Академія «Великий син великого народу», присвячена 120-літтю з дня народження першого Патріарха Української Автокефальної Православної Церкви Мстислава (Скрипника). Організували Академію Консисторія Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, департамент культури та туризму Полтавської ОДА та Полтавське міське сестринство святої княгині Ольги. На ювілейний захід прибув і Предстоятель УАПЦ, Блаженніший Макарій, Митрополит Київський і всієї України, а також голова ставропігійного братства Андрія Первозваного м. Львова диякон Юрій Федів. Серед присутніх було духовенство єпархії, студенти вузів, курсанти військового училища, всі зацікавленні мешканці славного міста, де народився і провів дитячі та юнацькі роки перший православний Патріарх України.

    На вході до краєзнавчого музею Блаженнішого владику зустрів та звернувся з вітальним словом високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією. Чудові білі рози Блаженнішому вручила Валентина Вождаєнко, директор департаменту культури і туризму Полтавської обласної адміністрації. В самому ж приміщенні Предстоятеля УАПЦ зустріло священство єпархії, діти піднесли запашний полтавський коровай та заспівали величання й «Многії літа». Многії літа також заспівали Митрополиту Макарію й хористи єпархіального хору.

    Відкрила урочисту Академію ведуча заходу, заслужений працівник культури Валентина Шемчук, яка запросила до слова Митрополита Макарія. Блаженніший Владика у своєму виступі зупинився на дитячих та юнацьких роках життя майбутнього Патріарха, його громадської та церковної діяльності. З науковою промовою «Велич Першого Патріарха Української Автокефал

    ьної Православної Церкви Мстислава» до учасників урочистої Академії звернувся архієпископ Афанасій.

    Після цього розпочався концерт хорових колективів. На пошану знаному далеко за межами України полтавцеві – Першому Патріархові УАПЦ Мстиславу – звучали пісні земляків і гостей: хору

    Харківсько-Полтавської єпархії (регент – Олександра Горай, керівник – ієрей Олександр Горай) Української Автокефальної Православної Церкви, тріо бандуристок «Вишиванка» у складі Вікторії Бовтік, Тетяни Чугуєвець та Олени Шевченко (керівник – Юлія Хниченко) Полтавської обласної філармонії, дитячої хорової студії «Янголи з небес» (керівник – Олександра Горай) з Івонченців Полтавського міського будинку культури, вокально-хореографічного художньо-самодіяльного колективу «Дивограй» (керівник – Катерина Чеверда) сіл Абазівки та Івашків Полтавського району, хору Полтавського музичного училища імені М. В. Лисенка (керівник – Ганна Оксениченко), переможців Міжнародних і Всеукраїнських конкурсів-фестивалів зразкового аматорського фольклорного ансамблю “Джерельце” (керівник – Ангеліна Нестерова) Житомирського обласного Центру народної творчості та пісенно-танцювального ансамблю «Полтава»  (художній керівник – заслужений працівник культури України Федір Кривенко, хормейстер – заслужений діяч мистецтв України Лариса Бакланова, балетмейстер-постановник – заслужений артист України Вадим Перепьолкін, керівник оркестру – Сергій Асауленко) Полтавської обласної філармонії.

    На завершення хор «Полтава» виконав молитву «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни», а всі, хто прийшов вшанувати пам’ять Патріарха Мстислава, підхопили духовний гімн України.

  • Відродимо хату Патріарха Мстислава

    Відродимо хату Патріарха Мстислава

    «В цьому році ми відзначаємо 120-ліття з дня народження та 25-ліття з дня смерті першого Патріарха Української Автокефальної Православної Церкви Мстислава (Скрипника). Його значення в історії України навіть важко оцінити. Він жив за правдою і ми дякуємо Господу Богу, що він дав нам такого духовного отця, який своїм прикладом вчить і нас бути вірними Україні й обраному шляху», – Макарій, митрополит Київський і всієї України.

    27 квітня 2018 року, під час перебування з архіпастирським візитом у Полтаві, Блаженніший Макарій, митрополит Київський і всієї України, Предстоятель УАПЦ, побував біля хати Патріарха Мстислава Скрипника в Полтаві, де оглянув напівзруйновану давню будівлю, в якій народився і виріс майбутній перший Патріарх УАПЦ. Тут же Блаженніший владика провів робочу нараду, заслухавши архієпископа Афанасія, керуючого Харківсько-Полтавською єпархією, про плани відбудови хати, де розміститься музей Патріарха Мстислава, та дав слушні поради. До слова, Блаженніший владика Макарій, деякі парафії Львівської єпархії та Львівське православне братство Андрія Первозванного вже пожертвували більше трьох тисяч доларів на відбудову хати Патріарха Мстислава.

    «Треба відродити хату-музей Патріарха Мстислава Скрипника, славного полтавця, який дуже багато зробив для України і її народу, щоб нарешті українці здобули і державну незалежність, і рідну Церкву. Він був великим патріотом України, поклавши все своє життя задля волі українського народу. Тому ми докладемо всіх зусиль, щоб у найкоротший термін хату Патріарха Мстислава було відбудовано, а музей став осередком патріотичного виховання української молоді на прикладі життя і діяльності великого українця», – сказав митрополит Макарій, благословляючи відбудову хати-музею Патріарха Мстислава (Скрипника).

  • Архіпастриський візит Митрополита Макарія до Полтави

    Архіпастриський візит Митрополита Макарія до Полтави

    27 квітня 2018 року, в рамках відзначення 120-ліття з дня народження та 25-ліття з дня смерті першого Патріарха УАПЦ Мстислава Скрипника, Блаженніший Макарій, митрополит Київський і всієї України, Предстоятель УАПЦ, прибув до Полтави. Його Блаженство зустрів високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Харківсько-Полтавською єпархією, секретар Консисторії єпархії ігумен Антоній (Бондарець) та прес-секретар Консисторії Олександр Горай. Супроводжували Предстоятеля Церкви також диякон Юрій Федів, голова Львівське ставропігійне Братство св апостола Андрія Первозванного.

    Цього дня Блаженніший владика відвідав парафію Святого архістратига Михаїла в мікрорайоні Івонченці, де настоятелем ієрей Олександр Горай, та оглянув хід будівництва храму-каплиці, давши слушні поради. Оглянув Предстоятель також і будівництво духовно-просвітницького центру Свято-Михайлівської парафії, в якому розміститься недільна школа та працюватимуть різні дитячі та молодіжні гуртки. Вже зараз активно діє дитячий хор парафії «Янголи з небес», гуртки малювання та вивчення англійської мови.

    Після Івонченець Блаженніший владика Макарій завітав і до села Івашки, де місцевій парафії УАПЦ Воскресіння Господнього минулого року передано приміщення, яке члени громади, під керівництвом свого настоятеля ієрея Олександра Горая, обладнали для богослужінь. Владика Макарій поспілкувався з активом парафії, підтримав плани будівництва типового храму й побажав здоров’я та успіхів на духовній ниві.

    Після пригородів Полтави митрополит Макарій, у супроводі архієпископа Афанасія, відвідав Свято-Михайлівську парафію в місті Решетилівка, яку очолює протоієрей Михайло Дзерин. В минулому році, стараннями отця-настоятеля та небайдужих решетилян, тут збудовано

    невеликий дерев’яний храм і тепер віряни мають можливість молитися за будь-якої погоди.

    Потім, на виїзді з містечка, митрополит Макарій оглянув каплицю парафії ікони Пресвятої Богородиці «Одігітрія», яку очолює настоятель ігумен Антоній (Бондарець), та територію, на якій парафія планує розпочати будівництво церкви.

  • Патріарх Мстислав: служіння Богу й Україні

    Патріарх Мстислав: служіння Богу й Україні

    23 квітня 2018 року, в приміщенні Полтавського обласного краєзнавчого музею ім. В. Кричевського, урочисто відкрито експозицію світлин із життя і діяльності першого Патріарха Української Автокефальної Православної Церкви, славетного полтавця, Святішого Мстислава (Скрипника): «Патріарх Мстислав: служіння Богу й Україні».

    Благословив захід та виступив із словом про Патріарха Мстислава високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією.

    «Такі особистості, як наш земляк, полтавець Патріарх Мстислав, належать до тієї когорти великих людей, які не тільки змінюють власне життя, а й життя нації, навіть хід історії, – сказав владика Афанасій. – Його буремне життя, покладене на вівтар України, повинне стати нам усім прикладом вірності й відданості, непохитності у переконаннях і жертовності ради досягнення поставленої мети. А мета у Патріарха Мстислава була одна – державна воля стражденного українського народу, вірним сином якого він був, і вільна українська Церква. Він показав нам зразок справжнього патріотизму, незрадливої любові до Батьківщини. Все його тривале життя за кордоном було свідченням світові правди про уярмлений, але нескорений український народ. Він був консолідуючою силою православного українства в усьому світі, його незборимий дух досягав і української землі, будячи приспані душі, вириваючи із в’язниці байдужості. Й те, що нині ми стоїмо на порозі творення Помісної Церкви й канонічного визнання, велика заслуга Патріарха Мстислава, бо коли б він не об’єднав розрізнені автокефальні парафії і єпархії в США і в діаспорі, то, може, не мали б ні УАПЦ в Україні, ні нинішнього руху Константинополя до нашого визнання».

    Архієпископ Афанасій зазначив також, що починаючи творення єдиної православної Церкви в Україні, ми повинні взяти на озброєння слова Патріарха Мстислава: «Дивімося один одному у вічі». По іншому не можна. Адже ту глибоку недовіру, яка виникла через складнощі в стосунках між конфесіями за останні роки, те лукавство, яке заполонило серця, можна викоренити лише шляхом щирої взаємної довіри. Якщо ми цього не досягнемо, якщо хтось буде продовжувати виношувати плани когось принизити, упослідити, відсторонити, то єдиної Церкви не вийде, а вийде новий розлом.

    Директор краєзнавчого музею Олександр Супруненко сказав багато слів про Патріарха Мстислава, який жив недалеко від його бабусі, з котрою вони були добре знайомі, про велике значення Патріарха в історії України й Української Автокефальної Православної Церкви.

    Своїми спогадами про земляка, Патріарха Мстислава, поділився колишній начальник обласного управління культури Володимир Бондаренко.

    Директор департаменту культури та туризму Полтавської ОДА Валентина Вождаєнко, наголосивши на значенні життя і діяльності Патріарха Мстислава в патріотичному вихованні дітей та молоді, подякувала Консисторії Харківсько-Полтавської єпархії та особисто владиці Афанасію за постійну організацію пам’ятних заходів.

    Хор Харківсько-Полтавської єпархії, під управлінням диригента Олександри Горай, виконав кілька духовних пісень, зокрема «Отче наш», «Тілом заснув», «Стихири Пасхи», а на завершення «Молитву за Україну».

    Завершився захід оглядом експозиції світлин із фондів музею Патріарха Мстислава.

  • Патріарх Мстислав – духовний лідер нації

    Патріарх Мстислав – духовний лідер нації

    120 роковини з дня народження Патріарха Мстислава

    «Наша Церква від початку свого третього відродження, і навіть на сьогоднішній день, пережила багато драматичних моментів, зрад, маніпулювань, невизнання державною владою, але вистояла, зміцніла і сміливо дивиться в майбутнє. А це стало можливим завдяки тому духовному фундаменту, що його заклав у підвалини Церкви її перший Патріарх Мстислав (Скрипник). Попри всі випробування особистість Патріарха Мстислава, як духовного лідера, для мене особисто назавжди буде мірилом сумління, жертовного прикладу служіння Україні і її Церкві», – Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією.

    23 квітня 2018 року, в конференц-залі Полтавського університету економіки й торгівлі, пройшла ювілейна урочиста конференція: «Мстислав І – Патріарх Київський і всієї України, Української Автокефальної Православної Церкви», присвячена 120-літтю з дня народження видатного полтавця, першого Патріарха Української Автокефальної Православної Церкви, Святішого Мстислава (Скрипника).

    Ця конференція розпочинає низку заходів по відзначенню ювілею Патріарха Мстислава (Скрипника), ініціатором яких виступив керуючий Харківсько-Полтавською єпархією архієпископ Афанасій (Шкурупій), а співорганізаторами виступили Консисторія ХПЄ, Полтавське міське православне сестринство святої княгині Ольги, ВНЗ «Полтавський університет економіки та торгівлі», Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка. Участь к ювілейній конференції взяли також священнослужителі, викладачі вузів та студенти. Модератор заходу –доктор історичних наук, професор кафедри педагогіки та суспільних наук Ірина Петренко.

    Відкрила конференцію заслужений працівник культури Валентина Шемчук, а роботою конференції керувала професор Ірина Петренко. Благословив захід високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, а єпархіальний хор виконав «Отче наш» та «Молитву за Україну». З вітальним словом до учасників конференції звернувся ректор Полтавського університету економіки та торгівлі Олексій Нестуля.

    Потім до присутніх із словом звернувся архієпископ Афанасій. «Цей ювілей для мене є нагодою знову поглянути на значення Патріарха, його здобутки, його вірність і відданість ідеї української державності та автокефалії українського православ’я, непохитну віру і значущість цієї постаті для сьогодення. Переконаний, що якби не було Патріарха Мстислава, його діяльності до останнього подиху в червні 1993 року, то не було б ні УАПЦ, ні початку нинішнього руху Константинополя до визнання автокефалії українського православ’я», – сказав владика Афанасій.

    «Щоб оцінити велич нашого земляка Патріарха Мстислава Скрипника, варто оглянути всі етапи його великого життя: воїна національно-визвольних змагань, громадського діяча тридцятих років на Волині, коли він у польському парламенті захищав інтереси українців, період розбудови УАПЦ в час Другої світової війни – єпископ-будівничий Церкви, період життя на еміграції, коли  розпочав велику справу єднання православних українців по всьому світу, представляючи нас у міжнародному контексті. І, врешті, коли очолив третє відродження УАПЦ в Україні».

    Торкнувшись питання отримання українським православ’ям автокефалії, архієпископ Афанасій, застерігаючи від поспішних дій «об’єднувачів», сказав: «І ось в цьому контексті нам слід взяти як головну засаду, як заповіт, висловлений Патріархом Мстиславом, коли він перебував у Харкові й Полтаві: «Дивімося один одному у вічі!» Дивімося, щоб не наробити помилок, бо за цим стоїть доля архієреїв, священиків і вірян нашої Церкви-Мучениці. І тому в контексті творення Помісної Церкви багато значить наша твердість у відстоюванні принципу соборноправності, який, з усіх інших помісних Церков, діє тільки в нашій УАПЦ. – І на цьому етапі нам якраз і не вистачає такої особистості, якою був їх Святість Патріарх Мстислав (Скрипник)».

    Потім краєзнавець Віктор Ревегук виступив із змістовним словом: «Виникнення Української Автокефальної Православної Церкви в Україні та на Полтавщині», доктор історичних наук Людмила Бабенко познайомила із власним дослідженням: «Родинне коріння Патріарха Мстислава на Полтавщині», а кандидат історичних наук Юрій Вільховий виступив на тему: «Діяльність «Братського об’єднання Українських автокефальних церков» як спроба збереження ідентичності українського православ’я за доби тоталітаризму».

    Змістовно розкрила тему: «Полтава і полтавці у спогадах Патріарха Мстислава» кандидат філософських наук Віта Сарапин. А дослідниця історії УАПЦ Наталія Воронянська представила до уваги слухачів своє дослідження: «Становлення мережі УАПЦ на Полтавщині в 20-30-ті роки ХХ століття та боротьба з автокефалією радянських спецслужб».

    На завершення архієпископ Афанасій подякував учасникам ювілейної конференції за активну участь в її роботі та побажав усім Божих благословень.

  • Презентація виставки: «Патріарх Мстислав: служіння Богу й Україні»

    Презентація виставки: «Патріарх Мстислав: служіння Богу й Україні»

    У понеділок 23 квітня о 14:00 у приміщенні Полтавського обласного краєзнавчого музею ім. В. Кричевського відбудеться презентація виставки: «Патріарх Мстислав: служіння Богу й Україні», приуроченої 120-річчю з дня народження та 25-літтю з дня кончини першого Патріарха Української Автокефальної Православної Церкви Мстислава (Скрипника).

    Організатори виставки: Консисторія (єпархіальне управління) Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, Департамент культури та туризму Полтавської ОДА, а також Полтавський обласний краєзнавчий музей ім. В. Кричевського.

    В експозиції виставки: фото, документи та видання із фондів музею Патріарха Мстислава (Скрипника).

    Благословить захід  високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією.

    Під час перегляду експонатів виставки «Патріарх Мстислав: служіння Богу й Україні» відвідувачі краєзнавчого музею зможуть більше дізнатися про життя й діяльність славетного полтавця – першого Патріарха УАПЦ Мстислава (Скрипника).

    Виставку організовано в рамках оголошеного єпархіальним собором Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ відзначення ювілею – 120 річчя з дня народження та 25-літтю з дня кончини першого Патріарха УАПЦ Мстислава (Скрипника).