У вівторок, 15 листопада 2016 року, в Свято-Вознесенському храмі молитовно відзначили сьому річницю архієрейської хіротонії високопреосвященого Афанасія (Шкурупія), архієпископа Харківського і Полтавського, керуючого Харківсько-Полтавською та Черкасько-Кіровоградською єпархіями.
Цього дня звершити святу Божественну літургію та причаститися з однієї Чаші святих Христових Таїн із своїм духовним отцем архієпископом Афанасієм прибули священики з різних куточків найбільшої за територією єпархії УАПЦ – Харківсько-Полтавської, – митрофорний протоієрей Володимир Офіленко, протоієреї Станіслав Аштраф’ян, Леонід Даниленко, Олег Козуб, Григорій Ганзій, ієреї Віталій Прищ, Володимир Яковенко, Олег Авраменко, Станіслав Радчук, Юрій Потикун, Іван Полежака, а також черкащани – митрофорний протоієрей Михаїл Шевчук, протоієреї Віталій Двірник та Андрій Буць, а також протодиякон Олександр Горай та диякон Сергій Довганюк.
«Господь послав мене на Полтавську і Слобожанську землю в той час, коли тут в УАПЦ діяла всього лише одна парафія під омофором митрополита Мефодія (Кудрякова), предстоятеля Церкви, та близько десяти під омофором архієпископа Ігоря (Ісіченка), який перебував в адміністративному та євхаристійному роз’єднанні з повнотою УАПЦ, – сказав Владика у своєму слові на запричасному стиху. – Тобто, я повернувся на рідну землю – мою малу батьківщину, де народився і прожив п’ятдесят років і з якою пов’язані всі досягнення до прийняття чернецтва й архієрейського сану.
В край, де на релігійному просторі панував Московський патріархат, що мав на той час майже п’ятсот парафій та до трьохсот священиків, три монастирі з кількома десятками ченців і черниць, підтримувані владою, бізнесом і т. д. А ще ж велася проти нас достатньо потужна пропагандистська кампанія. І в цих неймовірно тяжких обставинах, без будь-якої сторонньої матеріальної підтримки, з Божою допомогою вдалося щось таки зробити. І я дякую Господу Богу і за ті випробування й скорботи, якими Він гартував мене, і за ті радощі, з якими пов’язане моє архієрейське служіння в рідній стороні. Проблеми, які виникають чи не постійно, ми спільно із священством і вірними, при Божій підтримці, долаємо. Так і в Харківсько-Полтавській, так і в Черкасько-Кіровоградській, керувати якою із серпня цього року сподобив мене Господь.
Бо, коли хоча б намагатися жити так, як говорить апостол Павло: «Я співрозіп’явся Христові і вже не я живу, а живе в мені Христос», то й Господь тоді на твоїй стороні. Тобто, якщо в серці апостола живе Христос, то він живе Христом і для Христа. І далі каже: «А що нині живу в тілі, то вірою живу в Сина Божого, який полюбив мене і віддав Себе за мене»…
Нас, священство, обрав Господь. Пам’ятаєте: «Не ви обрали Мене, а Я вас обрав». А обирає Христос за однією ознакою, про яку говорить і апостол Павло: «Тепер уже не я живу, а живе в мені Христос». Ось кого обирає Спаситель – тих, хто може відмовитися від себе і стати храмом для Бога.
Нехай ця людина проявить слабкодухість, як розслаблений, що відступився від Христа, на якомусь етапі свого життя впаде, але Господь знає про неї, що вона підніметься і йтиме далі, що настане час і вона принесе себе Йому в жертву. І тому Він сказав: «Суд Мені віддайте»…
Після літургії владика Афанасій, за великий вклад у розвиток української національної культури, патріотичне виховання молоді, широку громадську діяльність та активну підтримку УАПЦ, від імені Предстоятеля Церкви, Блаженнійшого Макарія, митрополита Київського і всієї України, вручив церковну медаль Пресвятої Богородиці Шемчук Валентині Олександрівні.
Потім священики й віряни вітали архієпископа Афанасія з черговою річницею архієрейської хіротонії. Після цього відбулася святкова трапеза.
