«Свята Варвара великомучениця тяжко постраждала за Христа і віру в єдиного Бога – її катував навіть рідний батько, який, врешті, власноруч і скарав її на смерть. Саме мученицька смерть святої Варвари, її люті страждання, прихиляли ще в давні часи серця українців і вони віддавали мужній дівчині шану в іконах, розписах та найменуваннях безлічі церков по всій Україні», – архієпископ Харківський і Полтавський Афанасій (Шкурупій).
17 грудня 2017 року, 28 Неділі після П’ятидесятниці, в день вшанування вмч. Варвари і мч. Юліанії, високопреосвященний Афанасій звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно з владикою служив ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії (єпархіального управління).
«Страдницька доля святої Варвари, як нікого іншого із святих, нагадувала українцям їхню тяжку долю, адже хоч і обдарував Господь наш народ всілякими багатствами, але так складалося в історії, що за ті багатства ми повинні були розплачуватися підневільним життям у інших народів і тяжкою працею на них, – сказав владика Афанасій у своєму повчальному слові. – Переписуванням нашої історії на свій лад намагалися змінити світогляд, нав’язуванням своєї культури й мови намагалися уразити в серце, а забравши нашу мову з Церкви, прагнули забрати й душу. Так і Варварі, завдаючи страшного й нестерпного болю відрізуванням грудей, відрубуванням рук, ударами молотом по голові, хотіли зламати волю до свободи, а водячи оголеною по місту, чинили страшну наругу, щоб позбавити сили духу і домогтися відречення від віри й любові до небесного Жениха – Ісуса Христа».
Розкриваючи тему сьогоднішнього свята, архієпископ Афанасій порівняв долю великомучениці Варвари з долею Української Автокефальної Православної Церкви, переслідуваної впродовж столітньої історії діяльності на теренах України. УАПЦ мала ще зовсім юний вік, коли в 20-30 роках минулого століття її архієреїв, священиків, вірян піддавали жахливим тортурам, розстрілювали, гноїли в концтаборах і, врешті, знищили, позбавивши голови – 
Предстоятеля, грудей – архієреїв, які насичували душі вірян молоком Євангельського вчення, рук – священства, яке єднало народ Божий із Господом, подаючи йому Тіло й Кров Христові у святому причасті. Але не змогли знищити душу й дух Церкви, які жили в народі, котрий за кожним разом відроджував Тіло Христове – рідну Церкву УАПЦ.
«Життя Варвари великомучениці навчає нас понад усе любити Господа нашого Ісуса Христа, рідну Церкву – УАПЦ, й Неньку-Україну. Вільне життя нашого народу, наша віра православна й Церква, повинні бути для нас 
найдорожчими, заради чого ми будь-якої миті підставимо навіть свої голови під меч, як те зробила юна дівчина Варвара, – сказав на завершення свого слова архієпископ Афанасій. – Як свята Варвара через свій подвиг мучеництва увійшла в Царство Боже, так і ми з вами будемо входити до рідної української Церкви за спасінням і, спираючись на неї, як на головну опору в житті, будемо досягати вічного життя. Тож нехай за молитвами святої Варвари і ми будемо мати небесні оселі».
