«Стаючи на шлях спасіння, треба притчу про митаря і фарисея взяти за основу духовно життя, яке допомагає усвідомити власну гріховність і потребу в очищенні. Це як день і ніч, коли заходить сонце і темрява наших хтивих бажань, помислів, уявлень хижаком вилазить із усіх закутків і шукає, кого б пожерти. А зійде сонце й вони геть поховаються, залишивши нас біля духовної руїни», – Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією.
28 січня 2018 року, в неділя про митаря і фарисея, високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі.
«Церква неділею про митаря і фарисея вчить нас правильно молитися і готуватися до Великого посту. Ми чуємо піснеспів: «Покаяння відчини мені двері, Життєдавче Христе», – зауважив архієпископ Афанасій у проповіді. – Коли слухає цю євангельську розповідь людина, котра не ознайомлена з євангельським текстами й ніколи не чула тлумачення, то вона не зрозуміє про що йдеться. А ми знаємо, що в слові Божому міститься велика сила, що спасає і надихає кожного, хто чує, незалежно від того, розуміє він смисл почутого, чи ні. Слід завжди пам’ятати, що слово Боже є для нас спасаючою силою».
Але з чого починається спасіння людини? З того, що пообіцяв митар Господу – вийти з храму творити справи милосердя. Він благає Бога бути й до нього милостивим, не карати, а дати можливість виправити своє негідне життя на краще, щоб у подальшому жити по Божому. Але він так просить, бо усвідомлює всю негідність своєї поведінки і власних вчинків. Він так проник відчуттям нікчемності й злочинності свого життя, що плаче й б’є себе в груди, благаючи: «Боже, змилуйся наді мною, грішним!» (Лк., 18:13). Ось саме з цього й починається спасіння, зазначив владика Афанасій.
