Категорія: Послання

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННОГО АФАНАСІЯ
АРХІЄПИСКОПА ХАРКІВСЬКОГО І ПОЛТАВСЬКОГО
священству, чернецтву і всім вірним
Харківсько-Полтавської єпархії Православної Церкви України

Христос воскрес!

Дорогі брати і сестри, мужні й нездоланні українці!

Знов увесь Всесвіт наповнюється Пасхальним світлом: і небо, і земля, і навіть царство темряви – пекло осявається ним. Божественне сяйво проникає і в глибини наших душ, наповнюючи їх радістю, вивільняючи із в’язниці смертності й показуючи шлях до спасіння в життя вічне – Царство Боже. Великдень – це той день, коли неописанна радість охоплює всю землю. Радість, вища за будь-яку земну радість, навіть радість приреченого на страту, якого помилували, дарувавши життя, або радість людини, яка зцілилася від смертельної недуги. Адже все одно людина зустріне свою смерть наприкінці земного буття. Це невідворотність, яку ми повинні зустріти гідно, як зустрів її Господь наш Ісус Христос. Він зустрів смерть тілесну, здолав її і, переступивши її рубіж, воскрес і «життя дарував тим, що в гробах». Тому й благовістить нам Євангелія про вічну і нескінченну Пасхальну радість, адже «від смерті бо до життя і від землі до неба Христос Бог нас привів».

Велична перемога життя над смертю! Ось що нам приносить Великий день – Воскресіння Христове. Але яким би яскравим не було світло Воскресіння, якою б всеохоплюючою не була радість Пасхальна, нам є над чим задуматися. І задума наша повинна бути спрямована до сердець тих із нас, хто добровільно відійшов, або й не приходив до Христа Спасителя. До тих, хто ще перебуває у смертній темряві своїх душ, в закам’янілості сердець, в облудному світосприйманні. Сучасна людина підвладна власній гордині, яка не дозволяє їй вклонитися Спасителю, але спонукає вклонятися новим ідолам – творцям ненависті, владолюбства, грошолюбства, розбещеності й іншим гріховним порокам, які приносять горе і страждання. І тільки Христос поміж біду, горе, муки, кров, страждання світить нам сонячним променем правдивої радості.

Тож чи варто нам впадати у відчай через ті страхітливі страждання, які приносить кожному з нас вічний ворог Бога й людини – диявол, і вічний ворог нашої Батьківщини – ординський рашизм! Адже співається: «прийде бо радість Хрестом всьому світові». Бачите, дорогі мої, тільки хрестом приходить у світ Пасхальна радість. Тому не страшимося того хреста, який несемо по життю, бо сказав Христос: «Радійте, я повсякчас із вами»! І ще: «Прийдіть до Мене? всі натруджені й обтяжені, і Я заспокою вас»! Нехай же будуть наші серця відкриті невимовному світлу Христового Воскресіння і всеохоплюючі Пасхальній радості!

Дорогі мої! Христос засяяв із гробу, воскреснувши, тож воскреснемо ми і воскресне наша Україна! Та, що по обидва боки Дніпра розкинула крила і небесним птахом летить у вічність незборима й нездоланна, як Сам Христос, Бог наш, адже Він повсякчас із нами, як і всі святі мученики українські.

З братньою любов’ю в серці обнімаю кожного із вас, а особливо воїнів, захисників землі української! Щиро бажаю всім благословенних Великодніх свят, світлої Пасхальної радості і миру в душі.

Благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай будуть з усіма вами!

 Христос воскрес! Воістину воскрес!

 Високопреосвященний АФАНАСІЙ,
Архієпископ Харківський і Полтавський

Православної Церкви України
Пасха Христова року Божого 2024

 

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННОГО АФАНАСІЯ
АРХІЄПИСКОПА ХАРКІВСЬКОГО І ПОЛТАВСЬКОГО
священству, чернецтву і всім вірни
Харківсько-Полтавської єпархії
Православної Церкви України

Христос воскрес!

Дорогі брати і сестри! Рідні мої!

Сердечно вітаю вас із світлим воскресінням Христовим – цим найрадіснішим святом для всіх православних християн. І знову наші серця наповнюються неймовірною радістю і пасхальним торжеством. Ми знову переживаємо велику таїну Викуплення, яка звільнила людей, що йдуть за Христом, від влади гріха і смерті. За словами святого апостола Павла: «Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведності жили, Його ранами ви зцілилися» (1 Пет., 2:24).

Святий апостол любові євангеліст Іоанн Богослов свідчить, що так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто увірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне (Ін., 3:16). І це вічне життя ми отримуємо Воскресінням Христовим – у цьому наша надія, впевненість і радість.

Христос – джерело вічного життя, Він сам захотів подарувати нам радість пасхальної зустрічі з Ним – радість, яку в нас ніхто не відбере (Ін., 16:22), а не відбере тому, що вона в глибині наших сердець. На цій радості ґрунтується наша віра. Ця радість сяяла на обличчях мучеників за віру Христову, вона зміцнювала віру єпископів, священиків і вірних Української Автокефальної Православної Церкви в час комуністичних репресій, героїчної боротьби Української Повстанської Армії, які йшли на страждання і смерть заради волі українського народу і його православної Церкви.

Дорогі мої! Цією радістю Господь зміцнює і нас із вами. На нашій землі триває велика битва: відвічний наш ворог – рашизм, знову прийшов до нас, щоб поневолити, позбавити нас радості життя у воскреслій Україні з воскреслим Господом Ісусом Христом у серці. Але якщо радість Христового воскресіння наповнюватиме наші душі, то жертовна любов до рідної землі вестиме нас на подвиги у святій битві з ворогами.

Та не менш важлива битва і з ворогом внутрішнім – рашистською ідеологією у свідомості тих українців, які ще тримаються за «руський мір», особливо серед вірників УПЦ МП. Майже третина зруйнованих московитами міст і сіл, тисячі вбитих, закатованих і зґвалтованих наших співгромадян до сьогодні не привели їх до усвідомлення того, що один у нас ворог – рашизм.

Тож тримаймо наш стрій непорушним, примножуючи свою духовну працю й підтримку Збройним Силам, воїни яких мужньо захищають Батьківщину від ворога. Але, щоб перемогти остаточно, ми повинні перебувати в єдності й однодушності поміж собою. Адже апостол Павло нам заповів: «Зодягніться, як вибрані Божі, святі та улюблені, у щире милосердя, милостивість, смирення, лагідність, довготерпіння, поступаючись один одному і прощаючи взаємно, коли хто має на кого скаргу: як Христос простив вас, так і ви робіть»! (Кол., 3:12-13).

Нам треба ще багато потрудитися у винограднику Христовому, аби об’єднання всіх православних українців у єдину Церкву завершилося великим урожаєм, бо тільки в єдності ми сильні й непереможні. Тоді кожен із нас почує слова Господа: «Добрий і вірний рабе, у малому ти був вірним, над великим тебе поставлю – увійди в радість господаря твого» (Мт., 25:21).

Дорогі мої! Ми живемо в час кардинальних перемін як у світоглядному, так і в духовному аспекті гартування національної свідомості. Битва з рашистами за свободу Батьківщини на фронтах розгортається на духовному фронті церковного життя – з очей православних українців спадає облуда «руського міра» і їхні серця звільняються від багатовікового московського ярма. Все більше релігійних громад покидають стан духовного ворога і вливаються в річище рідної Православної Церкви України. І цей історичний процес не здатна зупинити ніяка зловорожа сила!

Дорогі мої! Братніми обіймами передаю усім вам пасхальну радість! Лину серцем до наших мужніх захисників, капеланів і невтомних волонтерів, сльозами радості омиваю рани кожного пораненого в бою воїна, лагідно пригортаю до грудей кожне скривджене дитя, згорьовану матір і батька, які втратили сина чи доньку. Та не я це роблю, а воскреслий Спаситель! Нехай же Божа милість і безнастанна Його любов завжди перебуває з вами.

Дорогі отці, брати і сестри, із потрійною радістю вітаю вас із світлим святом Воскресіння Христового і з Апостолом кажу: «Браття, радійте, удосконалюйтеся, будьте однодумні, майте мир, і Бог любові та миру буде з вами»! (2 Кор., 13:11). Сердечно й щиро вітаю вас словами радісного пасхального ствердження: «Христос воскрес!»

Благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай буде з усіма нами!

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Високопреосвященний АФАНАСІЙ,
Архієпископ Харківський і Полтавський
Православної Церкви України
Пасха Христова  року Божого 2023

 

Високопреосвященного АФАНАСІЯ,
Архієпископа Харківського і Полтавського,
священству, чернецтву та всім вірним
Харківсько-Полтавської єпархії
Православної Церкви України

Христос народжується!

Так вже склалося в житті нашої України, що 2023 рік починається без великої радості як, власне, й рік, що проминув. Одвічний наш ворог – Московщина, вкотре в нашій історії прийшла великою війною з метою поневолення нашого вільнолюбного народу.  Ллється кров, гинуть люди, знищуються здобутки людської праці. Але якщо будь-яку річ можна відновити й зробити ще кращою, то ні покаліченого молодого тіла вже не повернеш до його здорового начала й до активного життя в суспільстві, ні вбитого не піднімеш із могили.

Немає й відчуття торжества, а є відчуття небезпеки, тривога стискає серце, а здивування: «Чому так?», уїдливо порпається у свідомості.

Але – гинуть герої, захищаючи Батьківщину, народ напружується з усіх сил, допомагаючи захисникам боронити рідну землю від російського хижака та внутрішнього ворога, навіть маленькі діти кладуть рученята на сердечка і співають гімн рідної України, а переважна більшість молоді заявляє, що горді своїм українством. Тому є від чого торжествувати! Народжується нова Україна, оновлюється український народ, народжується українська нація, будується Держава і вже цієї радості у нас, українців, не відніме ніхто, бо сказав Христос: «Я з вами в усі дні».

Тому ні відчаю, ні маловір’я, ні розпачу не повинно бути, бо прийде Різдво Христове і Спаситель Своїм народженням утвердить нас у найголовнішій ідеї, яка не покидає нас впродовж багатьох століть, – ми переможемо, збудуємо Велику Україну і гідне для кожного її громадянина життя. За цю ідею пролито ріки крові, за цю ідею покладено мільйони життів, за цю ідею заплачено долями десятків поколінь.

Ми, дорогі мої українці, люди Божі, не повинні нічого боятися, бо ми підійшли до тієї межі, за якою вже немає вороття. Тому переступити її – означає смерть для всього народу, для Вітчизни. Треба бути безстрашними, як більшість захисників України нашої. Безстрашними в усьому – в боротьбі за волю України, в боротьбі за краще життя, за гідне майбутнє нашої багатостраждальної нації. А майбутнє в наших руках. Тільки в наших руках і більше нічиїх!

Ми боїмося втратити роботу, заробітну плату, своє майно, своє становище, своє здоров’я, життя і ще багато чого іншого проминущого. Але боятися треба найсуттєвішого – втрати своєї Батьківщини України, бо то найбільше нещастя, біда, історична трагедія.

Та вона не станеться вже ніколи, бо Христос нас не покинув. Спаситель не покинув нас минулого року, не покине й нинішнього, лиш би ми не відступилися від Нього. Він – Найсильніший, Він – Найдобріший, Він у нашому житті завжди. Коли ми з Ним, то ми не можемо бути переможеними ні ворогами зовнішніми, ні ворогами внутрішніми, бо ми – Христові, а Він – світ переміг!

Сьогодні, що б не відбувалося у ворожому світі, що нас оточує, важливо пам’ятати, що Господь із нами, що Він народився і став кожному найближчим, найріднішим, тому треба відсторонитися від земних проблем і навернутися до Нього всім своїм серцем, всіма почуттями, з’єднати свою любов із Його любов’ю, адже той, хто приймає в свою душу Бога, отримує всю повноту життя, відчуває радість свободи. А коли з нами Сам Бог, то хто проти нас?

Святкуючи Різдво Христове, молитимемося, щоб Дух Божественної любові торкнувся серця кожного із нас: і тих, хто на передньому краї захисту Батьківщини від російського загарбника, і тих, хто на мирній землі робить усе можливе для перемоги над ним. Нехай наші серця будуть готові прийняти Богонемовля Христа, як прийняли Його ясла у Віфлеємській печері, і наповнюються дорогоцінними дарами любові й вірності, які ми готові Йому принести.

Подякуємо ж Господу за те, що Він завжди з Нами, що під Його покровом ми долаємо ворога в самих собі, й ворога, що вторгся на нашу землю, щоб захопити її силою зброї. З Господом ми непереможні!

Закликаю вас у цей тяжкий для нашої Батьківщини час – час битви за волю й незалежність, утверджувати єдність поміж нами, плекати у своїх серцях любов до Бога й ближнього! Тож нехай береже всіх вас Христос Спаситель і в дні Свого Різдва, і в усі дні й години вашого життя, яке Він утвердив Божою благодаттю. Будемо славити Його, бо Він прийшов у наше життя, перебуває в ньому й веде нас до спасіння в радощах і в печалях. Прилучимося ж усі разом до радості Божої!

Щиросердно вітаючи всіх із Різдвом Христовим і Новоліттям, закликаю на вас Боже благословення і бажаю всім якнайшвидшої перемоги над російським загарбником. Нехай Бог миру освятить вас у всій повноті Духа Святого, щоб і дух, і душа, і тіло збереглися в цілості й непорочності до пришестя Господа нашого Ісуса Христа! (1 Фес, 5:23). Нехай із новонародженим Сином Божим відродиться сильна й непереможна наша благословенна Батьківщина Україна.

З Різдвом Христовим і Новоліттям!

Христос народився! Славімо Його!

У Христовій любові
Високопреосвящений  + Афанасій,
Архієпископ Харківський і Полтавський ПЦУ

Різдво Христове 2022/2023 р.р.
м. Харків – м. Полтава

Різдвяне послання

Митрополита Київського і всієї України Епіфанія

преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним України

 

Дорогі брати і сестри!

Христос народився!

Славімо Його!

«Різдво Твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло розуму…», – чуємо ми нині слова святкового піснеспіву. Про яке світло йдеться? Чи лише про світло зірки, яка чудесно засяяла, вказуючи волхвам-мудрецям шлях до новонародженого Спасителя? Чи про інше світло, про яке говорить слово Євангелія: «Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм» (Мф. 4: 16)?

Світло розуміння, світло пізнання, світло духовне, несотворене, предвічне – це Сам Син Божий, Який воплотився від Духа Святого і Марії Діви і став людиною. «У Ньому було життя, і життя було світлом людям» (Ін. 1: 4), – сповіщає нам євангелист Іоан.

Завдяки світлу ми здатні пізнавати та розуміти навколишній створений світ. Боговтілення, народження Сина Божого як Сина Людського є тим світлом, завдяки якому ми пізнаємо Всевишнього Бога, нашого Творця. Адже той самий євангелист каже: «Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Він явив» (Ін. 1: 18). Речі світу цього, коли перебувають у темряві, залишаються самими собою, і ми не бачимо їх, бо немає світла, яке б відкрило нам їхній вигляд. Бог предвічно є, але обмеженість наших здібностей до пізнання духовного світу та гріховна затьмареність наших розуму й почуттів ніби занурюють нас у темряву, через яку ми не бачимо Творця.

Син Божий стає тим світлом, яке знищує темряву невідання, морок гріха, потьмарення від зла. Він сяє яскравіше за сонце, відкриваючи істинне богопізнання, тому і в піснеспіві нинішнього свята називається Сонцем Правди. Завдяки боговтіленню для кожної людини пізнання Творця й особистісне спілкування зі Всевишнім стають можливими та досяжними, адже все це відкривається нам через народженого Спасителя.

Він є предвічний Бог, єдиний природою з Отцем і Святим Духом, але водночас Він, народившись від Діви Марії, стає істинною людиною. Він приймає людську природу в єдність Своєї Божественної Іпостасі. І через єднання Він стає посередником між Богом і людьми, Він сполучає Творця і Його творіння, Небесного Отця із земними Його дітьми, Він єднає те, що диявол через зло і гріх має намір і бажання розділити назавжди.

Саме тому ангели, які звіщають пастухам на полі біля Віфлеєма, що сталося народження Христове, благовіствують про мир. «Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк. 2: 14), – проголошують ангельські хори, вказуючи на Примирителя, Який прийшов у світ, щоб повернути людству єдність із Богом, втрачену внаслідок гріхопадіння.

Світло божественної істини, світло правди, світло любові, які являє у Своїй Особі Христос, приносять мир, але мир цей – не безумовний, і настає він не сам собою. Він має умовою прийняття Христа, слідування за Ним, виконання Його заповідей. Тому не всі приймають Світло, яке засяяло, а є ті люди, які «полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі» (Ін. 3: 19); є ті, хто приймає Христа, і є ті, хто відкидають Його. «До своїх прийшов, – свідчить Євангеліє, – і свої Його не прийняли. А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути» (Ін. 1: 11 – 12).

Між темрявою і світлом не може бути єдності. Не може зло і добро бути прирівняне одне до одного і співіснувати в мирі. Праведність та гріх, свобода і рабська неволя не сполучаються одне з одним, але перебувають у боротьбі між собою. Тож для осягнення миру з Богом, для наповнення світлом благодаті кожна людина повинна вступити у боротьбу з темрявою, гріхом та злом, адже Сам Христос каже: «Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні» (Мф. 6: 24). І в іншому місці Син Божий проголошує: «Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує» (Мф. 12: 30).

Тому ми коли святкуємо подію Різдва Христового, повинні не лише вшанувати боговтілення, яке сталося у давній час. Ми не лише нагадуємо собі про події, які відбулися понад два тисячоліття тому, а нині стали для багатьох лише одним із приводів для привітань, подарунків та веселого дозвілля. Різдво Христове спонукає нас до вибору життєвого шляху: ми приймаємо Сина Божого чи відкидаємо Його? Ми серед пастухів та волхвів, які поклоняються Божественному Немовляті, чи ми серед слуг проклятого Ірода, які бажають вбити це Немовля, щоб Воно не змінило нашого життя?

Різдво Христове приносить мир у світ, звіщає істину, освітлює шлях праведності й вічного життя, дарує примирення нас, людей, із нашим Небесним Отцем. Водночас прихід у світ Сина Божого спонукає нас до боротьби, до боротьби зі злом, із гріхом, із темрявою віку цього, і без перемоги у цій боротьбі не досягається справжній мир.

Дорогі брати і сестри!

Всі ці міркування особливо відлунюють у наших серцях у час найважчих випробувань війною, які переживає український народ. Ми не бажали цієї війни, як народ ми прагнули мирно жити, маючи порозуміння з усіма сусідами, але ворог лукаво й підступно порушив мир і вдерся на нашу землю, проливаючи кров, сіючи смерть, бажаючи знищити нашу державність і саму нашу українську ідентичність.

Понад три десятиліття тому ми вирвалися з багатовікового рабства, скинули ярмо, стали незалежними, розпочали будівництво власної суверенної держави. Ті, хто тримали нас у неволі, не змогли стерпіти наших досягнень і нашого успіху. Диявольські злоба та заздрість спонукали їх розпочати війну, але в ній вони обов’язково зазнають поразки, адже правда – на нашій стороні. А там, де правда, – там Бог, а з Богом – ми переможемо. З допомогою Божою наш народ уже досяг багатьох перемог, зруйнувавши плани кремлівського тирана швидко підкорити нас. Ми вже досягли моральної перемоги, адже всі люди доброї волі осуджують акти геноциду, терор і численні воєнні злочини, які російська імперія зла чинить на нашій землі.

І нині, в ці святкові дні, ми з особливим почуттям просимо Господа допомогти подолати супротивників, що принесли горе в наш дім, допомогти остаточно вигнати чужоземну навалу з української землі і завдяки перемозі правди утвердити справедливий та тривалий мир.

Святкуючи Різдво Христове, ми утверджуємося в переконанні, що так і буде, але водночас ми пам’ятаємо тих, хто захищає правду і свободу – наших воїнів, які зараз обороняють нас від російської агресії. Найтепліші молитви і найсердечніші побажання сьогодні лунають для наших новітніх героїв.

Згадаймо також і наших братів та сестер, які вимушені відзначати свята у неволі, на тимчасово окупованих українських землях. Згадаймо про наших військових і цивільних полонених та інших несправедливо ув’язнених і попросімо в Господа для них захисту і швидшого звільнення.

Згадаймо у молитві всіх вимушених переселенців та біженців. Нехай із вами буде милість і допомога Божа, адже й Сам Христос був утікачем і переховувався від злоби Ірода в чужій землі.

Згадаймо вдячною молитвою волонтерів, жертводавців та всіх людей доброї волі, які в час тяжких випробувань війною допомагають потребуючим. Нехай Господь благословляє успіхом всі ваші добрі справи та винагородить стократно.

Вітаю з Різдвом Христовим та Новоліттям Президента, уряд, парламент України, очільників місцевих громад і всіх, хто покликаний працювати на благо українського народу та здійснює служіння йому. Нехай Господь надихає вас мудрістю та допомагає у боротьбі з ворогом!

«Світло в темряві світить, і темрява не огорнула його» (Ін. 1: 5), – звіщає нам Євангеліє. Христос народився – і приніс це світло непереможне, яке проганяє темряву зла.

Попри всі важкі нинішні випробування радість Різдва Христового наповнює наші серця, відганяючи скорботу, біль та журбу, а світло Віфлеємської зірки нехай спрямовує всіх нас до Сина Божого, з Яким ми здатні перемогти всяке зло.

Сердечно вітаю повноту нашої помісної Православної Церкви і весь український народ!

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

+ Епіфаній

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Православної Церкви України

Різдво Христове,

2022/2023 року Божого,

м. Київ

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Виокопреосвященного АФАНАСІЯ
Архієпископа Харківського і Полтавського
священству, чернецтву і всім вірним
Харківсько-Полтавської єпархії Православної Церкви України

Дорогі брати і сестри!

Христос воскрес!

В ці пасхальні дні, коли на українській землі триває жорстока війна – український народ захищає рідну землю від загарбницьких російських військ, які вкотре намагаються нас поневолити, перед нами постав доленосний вибір: свобода або неволя, життя або смерть. Ворог хоче нашої смерті, але ми обираємо ЖИТТЯ і СВОБОДУ. Це тотожні поняття, адже без свободи немає життя у правді, а Христос сказав: «Пізнайте правду і правда зробить вас вільними».

Наша ж правда полягає у вірі, у відданості Батьківщині небесній – Царству Божому, і Батьківщині земній – Україні. Ці дві Батьківщини – фізична і духовна – потребують нашого захисту в єдності народу і Церкви, яка виступає духовною опорою української Держави, а відтак кожного з нас, особливо воїнів Збройних Сил. Бачачи одностайність українців у захисті Батьківщини, Переможець життя і смерті Христос дає нам Свою воскреслу божественну силу, щоб, озброївшись нею, як щитом спасіння, ми змогли подолати ворога. Нам треба бути безстрашними, а тому до кінця довіримося Переможцю смерті, Який Сам воскресає і перемагає. Він – наша надія і опора.

Ми, православні християни, особливо близькі один одному, тому що заради нас постраждав Христос, помер і воскрес. Незалежно від віку, соціального стану й політичних поглядів, ми брати й сестри у Христі Ісусі. І тому, як діти Божі, повинні любити ближнього чистою і жертовною любов’ю, як і Христос полюбив нас (Ін., 13:34). А хто наш ближній? Ближній той, хто нині захищає нас, проливаючи кров і жертвуючи своїм життям, хто допомагає нам гоїти тілесні й душевні рани, підтримує у лиху годину. І той, кому потрібна наша підтримка, наше надійне плече, наша любов і жертовність. Ми таким чином цементуємо фундамент єдності заради священної мети – перемоги над лютим ворогом.

Господь вчинив Пасху, звільняючи свій народ із неволі. І вся історія зводиться до вірності обітницям Божим, які закликають нас бути вірними, щоб отримати спадок за відданість: свободу, незалежність, нескореність перед ворогами і, врешті, Батьківщину, наповнену достатком, в якій жити нам і всім наступним поколінням. Нині Україна йде Голгофською дорогою, залитою кров’ю і пошматованою снарядами, на ній множаться могили полеглих у боях захисників і мирних українців: жінок, дітей і стариків. Люди страждають і бажають миру, «миру Божого, що вищий за всякий розум» (Фил. 4:6-7), бо слово «мир» – це відсутність війни.

Свято Пасхи – це найбільше і найрадісніше свято, свідчення любові Бога до людини, у якому ми реально зустрічаємось з тайною Божої любові до кожного з нас. «Христос Воскрес», – лунає в ці благословенні дні по всій землі українській, по-особливому звучить в окопах і бліндажах, госпіталях, серед воїнів, які захищають Батьківщину та промовляють до нас: «Істинно воскрес!», а ми в надії виголошуємо: «Воскресне з руїн і Україна до мирного життя»! Згадаймо у молитвах воїнів ЗСУ, які мужньо захищають Батьківщину на фронтах, та хто перебуває в полоні, і тих, хто відав своє життя на полі битви із загарбниками. Дякуймо їм усім за свідчення справжньої любові до нас і вслухаймося у Слово Господнє: «Бадьоріться, Я світ переміг»!» (Ів., 16, 33).

Дорогі мої! Молитовно закликаю на вас Боже благословення. Нехай Воскреслий Господь дарує мир вашим душам, любов серцям, міцність віри і радість життя попри горе і біду. Усміхнімося ж крізь сльози, бо з нами Воскреслий Христос. А в єдності й однодушності запорука нашої перемоги, бо з нами Бог і Україна!

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Високопреосвященний АФАНАСІЙ,
архієпископ Харківський і Полтавський
Православної Церкви України
Пасха Христова року Божого 2022

Пасхальне послання
Митрополита Київського і всієї України Епіфанія преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному
чернецтву та всім православним вірним України

Дорогі брати і сестри!

Христос воскрес!

Які, здавалося б, прості ці слова, але яким глибоким змістом вони наповнені для нас, бо ними ми не просто підтримуємо традицію, вітаючи одне одного з черговим святом. Цими словами ми сповіщаємо свою власну віру в перемогу Сина Божого і закликаємо до цієї віри ближніх та все людство.

У чому полягає ця перемога? Не лише в тому, що Христос, Якого зрадили, несправедливо засудили, розіп’яли на хресті та поховали, як мертвого, воскрес, тобто переміг смерть і повернувся до життя. І до цього з волі Божої звершувалися чудесні воскресіння, як, наприклад, воскрешення Лазаря, який чотири дні вже був у гробі. Однак навіть такі чудеса не могли перемінити загальної влади смерті над людством. Лише воскресіння Господа нашого Ісуса Христа стало перемогою над самою смертю, відкривши життя вічне для всіх.

«Смерте! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?» – повторюємо ми нині слова апостола Павла, про які нагадує нам також святитель Іоан Золотоустий, і продовжуємо: «Дяка Богові, Який дав нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа» (1 Кор. 15: 55, 57).

Коли Спаситель чудесно воскрешав померлих, то Своєю силою Він долав наслідки гріхопадіння, а через Свої власні смерть і воскресіння Христос подолав власне причину смерті людей – рабське підкорення нашої природи гріху. Тому й називає Писання цю подію перемогою, бо не лише для когось одного чи навіть і багатьох на певний час відступила смерть, але для всього людства й назавжди вона подолана. Завдяки воскресінню Христовому всі люди, які впродовж цілої історії прийшли в буття, у день кінця світу, коли Господь прийде зі славою для звершення Суду, воскреснуть із мертвих.

Через гріхопадіння Адама і Єви зло увійшло в нашу природу, полонило людство, перетворило людей на своїх рабів та вбиває всіх нас, бо смерть є наслідком влади зла над нами, але через Сина Людського – Господа нашого Ісуса Христа – смерть долається в самій своїй основі, бо викорінюється влада гріха і зла над людиною. Воскреснувши, Господь перемагає дію зла у Своїй людській природі, і через це стає переможцем для всіх людей, знищуючи саму смерть.

Так про це нам свідчить і апостол Павло, у Першому посланні до коринфян кажучи: «Як смерть через людину, так через людину i воскресіння мертвих. Як в Адамі всі вмирають, так у Христi всі оживуть […]. Останній же ворог знищиться – смерть» (1 Кор. 15: 21 – 22, 26).

Отже, коли ми віримо, що Христос воскрес із мертвих, коли вшановуємо цю подію святкуванням та сповіщаємо її всім через вітання, то ми тим самим стверджуємо також віру у вічне життя. Ми знаємо, що смерть, хоча і прийде до нас, не буде остаточним вироком, але тимчасовою реальністю, завершення якої буде у загальному воскресінні з мертвих.

Це знання, ця віра допомагають нам усвідомити цінність всього, що ми робимо, сенс та цінність нашого власного життєвого часу, цінність отриманих нами від Бога талантів та можливостей. Якби наше життя обмежувалося лише тим, що ми маємо тепер, та завершувалося могилою, то хіба насправді щось мало б сенс? Як би довго не жила людина і чого б не досягла – доброго чи злого, все б розвіювалося прахом смертним. Однак усвідомлення нами безсмертності душі, усвідомлення неминучості нашого власного воскресіння й наступного безкінечного, вічного життя дає глибокий сенс та зміст всьому, що ми маємо тут. Бо тим, як ми живемо, що ми робимо, чого досягаємо, що долаємо, чим наповнюємося, ми визначаємо нашу власну вічність.

Воскресіння Христове утверджує нас не лише у вірі в наше власне воскресіння, а сповіщає нам також і про вічну відплату як за праведність, так і за гріхи. Наше добро має наслідком вічне блаженне буття, а наше зло веде до осудження на вічні муки. Отже, безсмертя і вічність чекає на всіх нас, але якими вони будуть – залежить від кожного особисто.

Ось чому для всіх, хто чинить добро і прагне його примножувати, звістка про Христове воскресіння й отриманий нами дар вічного життя є радістю. А для грішників, для неправдомовців, для вбивць і душогубів, воскресіння Христове є грізним закликом до покаяння та звісткою про неминучу й вічну відплату в геєні вогненній, яка приготовлена для слуг диявола.

Дорогі брати і сестри!

Нині, коли ми вітаємо одне одного з Пасхою Господньою, з Великоднем, на нашій землі ворог продовжує проливати кров невинних. Попри святість для всіх християн днів Страсного тижня та Воскресіння Христового російські війська не лише не зупинилися у своїх злочинах, а вони, ніби натхненні самим сатаною, примножили кровопролиття. Упродовж всього Великого посту Росія, яка вважає себе оплотом правдивого християнства, руйнувала наші міста і села, вбивала невинних, нищила все, до чого була здатна досягнути. Хіба одне це, хіба всі ці отруйні, смертоносні плоди «русского міра» не є достатнім свідченням того, що не благословіння Боже, а прокляття має на собі та справа, яку чинить Росія, її правителі, її війська, її отруєні брехнею мешканці?

Для нас, для всіх, хто невинно страждає від імперії зла навіть сьогодні, в день Пасхи, воскресіння Христове є радісним нагадуванням про неминучу перемогу Божу над гріхом і беззаконням, про перемогу добра і правди. А для ворогів, які вдерлися в наш український дім, для душогубів і вбивць, які навіть у ці священні дні не лише не зупинили кровопролиття, але тільки примножують його, Христове воскресіння є нагадуванням про справедливу відплату й немилосердне покарання для всіх немилосердних.

Коли Спасителя розпинали на хресті та ховали у гробі, серця вірних були сповнені стражданням і болем, але воскресіння Христове перетворило плач на радість, відігнало скорботу, утвердило надію. Так було в давній час, так є і нині – святкуючи Пасху Христову, прославляючи воскреслого Господа, ми серед страждань і жаху війни отримуємо духовне зміцнення впевненістю в перемозі правди й добра, в перемозі життя вічного над силою пекла.

У цей день прославлення великої, вічної перемоги з особливими почуттями вітаємо ми з Пасхою наших мужніх воїнів-захисників, молитовно бажаючи їм благословіння від Христа воскреслого, перемоги у боротьбі зі супротивниками, Божої допомоги в служінні та благодатного захисту. Просимо в Господа опіки та захисту для всіх мирних мешканців, які страждають від російських обстрілів. Ми молимося за всіх поранених у війні, хто зазнає страждань тіла й душі, та просимо в Господа подати їм зцілення.

Нехай Боже благословіння перебуває над тими, хто жертовно і з любов’ю служить ближнім, хто надає допомогу нужденним, піклується про вигнанців, хто підносить голос проти неправди й у різний спосіб, але звершує одну справу – бореться з темрявою і злом.

У день свята сердечні вітання та побажання незламності духу, державницької мудрості та зміцнення сил у праці задля України – для нашого Президента, Уряду і парламентарів, для очільників громад, для всіх, хто з гідністю несе свої обов’язки перед українським народом у цей час викликів та випробувань.

У нашому святкуванні ми згадуємо в молитвах про наших поневолених братів і сестер, про тих, хто зараз живе під владою окупантів, і тих, хто перебуває в кайданах полону чи несправедливого ув’язнення. Нехай Господь допоможе вам у цей важкий час і наблизить день вашого визволення та свободи.

Зі Світлим Христовим Воскресінням сердечно вітаю всіх православних християн України – повноту помісної Української Православної Церкви – і тих, хто дочасно перебуває поза спілкуванням з нею. Війна, головною причиною якої стала отруйна ідея «русского міра», нехай спонукає тих, хто дотепер ще вагається, відкинути московське духовне ярмо, послідувати Томосу й канонічному порядку та єднатися навколо Київського престолу в єдиній помісній Православній Церкві України.

Вітаю з Пасхою Господньою всіх, хто вірить у воскреслого Христа, і все світове українство!

Попри біль і страждання, руйнування й горе, які принесла в наш дім війна, ніщо не може відібрати ту спільну радість, яку серед темряви нічної та на світанку нового дня нової України приносить нам сьогодні Воскресіння Христове. Від серця до серця ділімося цією радістю, примножимо її, сповіщаючи про велику перемогу над гріхом, злом і смертю, адже воістину

Христос воскрес!

 

Епіфаній,

Митрополит Київський і всієї України

Пасха Христова, 2022 р.,

м. Київ

 

Дорогі брати і сестри! Український народе!

За понад тисячоліття історії нашої державності не раз ворог приходив на землю Руси-України.

1169 року Золотоверхий Київ внаслідок нашестя з північного сходу, очоленого суздальсько-володимирським князем Андрієм Юрійовичем, був вперше у своїй історії розграбований і спалений. Ані храми, ані монастирі, включно з Печерським, не уникнули плюндрування. 1708 року війська московського царя захопили столицю Гетьманщини Батурин, знищили усіх мешканців та спалили її. 1918 року більшовицькі загони від імені створеної у Харкові за наказом російського уряду маріонеткової «республіки» на декілька місяців захопили частину України, включно з Києвом, піддавши мешканців окупованих земель, зокрема і священнослужителів, терору.

Це лише деякі яскраві приклади з історії взаємовідносин між Україною-Руссю та Московією, урок якої дуже простий: у єдності українського народу – наша сила, а внутрішні чвари та протистояння – шлях до поневолення супротивником.

Плоди цього поневолення теж відомі. Усіма об’єктивними дослідниками розграбування і знищення Києва 1169 р. визнане ключовою подією, яка призвела до руйнування Руси як держави, зробивши її беззахисною перед монгольською навалою. Поразка Гетьманщини обернулася закріпаченням українського народу, імперським винищенням нашої ідентичності. Більшовицька окупація принесла в Україну репресії, терор, нечувані доти в світовій історії за масштабами та цинізмом злочини проти людяності, з яких найбільшим став Голодомор-геноцид 1932-33 років.

Отже для нас, для українського народу, на кремлівську агресію може бути лише одна відповідь: згуртований опір, захист рідної землі, свободи й гідності, боротьба з агресором до перемоги.

Ми, український народ, можемо мати різні переконання, але держава Україна у нас – одна. Історією не раз доведено, що лише суверенна, незалежна Україна є тим простором, де громадяни різних політичних поглядів, різного етнічного походження, різні за своїми релігійними переконаннями можуть залишатися вільними, користуватися повнотою прав і свобод. І навпаки, життя на дотепер захоплених Росією українських землях Криму і Донбасу засвідчує, що разом з кремлівськими окупантами приходить кровопролиття, руїна, неволя, страх.

Тож закликаю всіх до захисту України від російської агресії. Закликаю боротися за українську державність, підтримувати збройні сили та всіх наших захисників. Разом ми здатні вистояти. З Божою допомогою ми переможемо у цій боротьбі.

На нашому боці – правда. Нашу державу підтримує світове співтовариство, всі люди доброї волі. Мільйони підносять щоденно свої молитви за мир для України.

Господь дотепер не раз допомагав нашому народу, давав сили і мудрість долати виклики. Переконаний, що і у нинішніх випробуваннях Бог допоможе нам захистити правду, утвердити справедливий мир.

Окремо хочу звернутися до православних братів і сестер, які в Україні належать до Московського Патріархату. Кремль розширює свою агресію, використовуючи риторику «захисту православ’я». Не чекайте, доки ваші очільники наважаться припинити мовчання і нарешті щось сказати на захист миру, на захист України – зробіть це кожен особисто. Агресор повинен почути і побачити, що ви не чекаєте його, не потребуєте його військ і його влади. Це – громадянський і християнський обов’язок кожного з вас особисто.

Звертаюся також до всіх співгромадян – Україна пишається міжконфесійним і міжнаціональним миром. Скільки за ці роки не намагався Кремль розпалити протистояння – не зміг досягти успіху. Ми разом не допустимо порушення цього внутрішнього миру і тепер. Православна Церква України закликає не допускати насильства проти майна громад Московського Патріархату в Україні чи прихильників Російської Православної Церкви. Якщо ви є свідками конкретних протиправних дій в інтересах агресора, зокрема прикритих і релігійними гаслами – дійте за законом, звертайтеся до правоохоронців, не піддавайтеся на провокації. Ворог лише шукає приводу для виправдання своєї агресії – наше спільне завдання в тому, щоби зруйнувати його задуми.

Дорогі брати і сестри!

Закликаю всіх зберігати тверезість духу, стриманість у словах і діях, не піддаватися страху. На нашому боці – правда, а значить – і Господня допомога та перемога. У цей відповідальний час звертаюся до вас тими ж словами, якими пророк Мойсей звернувся до народу, що побачив велике військо, яке вийшло проти них: «Не бійтеся, стійте – і побачите спасіння Господнє, яке Він сотворить вам нині […]; Господь буде поборювати за вас, а ви будьте спокійні» (Вих. 14:13-14).

З молитвою на вустах, з любов’ю до Бога, до України, до ближніх, борімося проти зла – і побачимо перемогу.

Закликаю на українську державу, на воїнів, які захищають Україну, та на весь наш народ Господнє благословення!

Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!

Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України

22 лютого 2022 р.

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

Предстоятеля помісної Української Православної Церкви

Митрополита Київського і всієї України Епіфанія

Преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям,

чесному чернецтву та всім православним вірним України

 

Дорогі брати і сестри!

Христос народився! Славімо Його!

Щороку в ці дні ми знову по-особливому переживаємо подію, яка сталася понад двадцять століть тому. Ми згадуємо про Різдво Христове як про історичний факт з минулого, але також і відновлюємо для себе його сьогоденну реальність. Знову і знову ми повторюємо слова ангелів, вперше почуті пастухами на полі біля Віфлеєму: «Нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2: 11).

«Христос народжується – славте, Христос із небес – зустрічайте» (ірмос 1-ї пісні канону свята), – співає Церква, святкуючи, так, ніби відбувається це саме зараз, а не сталося багато століть тому. Здавалося б, дивне протиріччя: Христос народився у давнину, в далекій країні, але водночас звістка про Його Різдво щороку прославляється нами як «нова радість», що настає тут і зараз.

Звернімо увагу на те, що і зміст богослужінь, і побожні звичаї нашого народу, присвячені вшануванню Різдва Христового, спонукають нас думкою і почуттями переноситися у момент народження Сина Божого. Ми справді відчуваємо себе ніби присутніми у Віфлеємському вертепі, споглядаючи на Немовля, яке лежить сповитим у яслах, на Пречисту Діву Марію та Її обручника – праведного Йосифа. Ми ніби разом з пастухами чуємо ангельські хори, які прославляють народження Спасителя світу та благовіствують відновлення миру між Богом і людством. Ми долучаємося до подорожі східних волхвів-мудреців, які прямують за чудесною зіркою, щоби разом з ними віддати шану народженому Месії та принести Йому і свої власні дари за нашою можливістю.

Хіба ми не згадували про все це минулого року і раніше? Хіба ми не чули з біблійних книг Старого й Нового Завіту пророцтва про народження Сина Діви, про прихід Спасителя, Який візьме на Себе гріхи світу, а також про дослівне виконання цих давніх провіщень? Усе це не раз ми чули, про все це ми як християни знаємо, але водночас щороку для нас Різдво Христове стає «новою радістю» для того, щоби ми відчули його сучасність, щоби подолали час і простір, які відділяють нас від євангельських подій, та усвідомили, що сенс і значення Різдва Христового не губляться у сивій давнині, а залишаються вічно сьогоденними. Адже святкуємо ми не просто народження ще однієї людини, нехай навіть видатної та всесвітньовідомої, а святкуємо ми Різдво Сина Божого, Який стає також і Сином Людським.

Вшановуємо ми Бога Предвічного, Який заради нашого спасіння стає в усьому подібним до нас, приймаючи на Себе «наші немочі і […] наші хвороби» (Іс. 53: 4), щоби вилікувати їх, як сповістив про це пророк Ісая. Поклоняємося ми Тому, Хто не лише був, але і є, бо Він – не підвладний часу та простору, вічносущий і всюдиприсутній. Думкою і почуттями ми долаємо простір і час, звертаючись до минулого, але через нашу віру також і Різдво Христове долає відстань до нас, стаючи реальністю сьогодення. Бо воно не просто привід відволіктися від щоденних турбот, посвяткувати з рідними й близькими, не просто нагода для подарунків і вітань. Усе це ми можемо побачити в кожному людському святі. Відзначення і вшанування Різдва Христового є значно більшим, бо насправді воно оновлює в нас усвідомлення реальності всього того, що Бог звершив для нашого спасіння.

Дитя у яслах – Христос, Який прийшов із небес – закликає нас оновитися, змінитися. Почувши звістку про Різдво Христове, ми не повинні вже залишатися такими, які ніби й далі нічого не знають про це. Такими, хто посвяткував і забув, такими, для кого сенс відзначення обмежується святковим столом, подарунками та розвагами.

Своїм приходом у світ Бог змінив нашу реальність. Це вже сталося, і ніяк не залежить від нас. Однак від кожного особисто залежить, яку відповідь ми даємо на звістку про Христове народження. Чи ми поспішаємо до вертепу разом із пастухами та волхвами, щоби прославити Народженого, чи поспішаємо разом з Іродом відкинути Його, забути про Нього, бо Він руйнує гріх, до якого ми призвичаїлися? Чи ми приносимо дари любові й добрих справ, через які визнаємо у Сині Діви Бога Предвічного, у Немовляті – Спасителя світу й обіцяного Месію, чи лише маємо у святі Різдва Христового черговий привід для обміну подарунками?

Відповідь на заклик залежить тільки від нас самих. Ба більше, неможливо дати цю відповідь лише один раз, бо вона потребує щоденного поновлення у нашому виборі, коли визначаємося, чи чинити нам за законом Божим, чи підкоритися владі гріха. Саме тому, кожного року через святкування Різдва Христового ми оновлюємо наше усвідомлення божественної присутності, наше пізнання істини, наше розуміння власного обов’язку перед народженим Сином Божим.

Дорогі брати і сестри!

Бажаю, щоби усвідомлення вічного значення Різдва Христового спонукало нас до побожних роздумів та дій не лише у свята, але і впродовж усього нашого життя, і приносило добрі плоди.

Як Предстоятель помісної Української Православної Церкви щиро вітаю всіх вас із Різдвом Христовим, а також із Новим Роком. Хоча минає вже восьмий рік, як Україна вимушена жити, обороняючись від агресії; хоча вже два роки нашу країну і все людство турбують випробування, пов’язані з пандемією, однак ніщо не здатне відібрати від нас великої, надзвичайної радості, яку звістка про народження Сина Божого приносить у світ.

Святкуючи, ми не можемо забути про тих, завдяки кому ми маємо мирне небо над головою і можливість зібратися за різдвяним столом, – про воїнів, які захищають Україну від ворога видимого, від нашестя чужинців, та про лікарів і медичних працівників, які борються за наше тілесне здоров’я. Згадаймо їх у наших молитвах і попросімо для них Божого захисту й опіки.

Згадаймо також і наших братів та сестер, які вимушені на окупованих українських землях відзначати свята в неволі. Згадаймо про полонених і несправедливо ув’язнених та попросімо в Господа для них захисту і швидшого звільнення. Ми віримо, що з Божою допомогою й об’єднаними зусиллями ми досягнемо визволення Донбасу і Криму, досягнемо перемоги в боротьбі за правду і справедливого миру.

Вітаю з Різдвом Христовим та Новоліттям Президента, уряд, парламент України, очільників місцевих громад і всіх, хто покликаний працювати на благо українського народу та здійснює служіння йому. Нехай Господь надихає вас мудрістю та допомагає у добрих справах!

У ці святкові дні піднесімо подяку Господу за всі Його благодіяння, виявлені до нас, до Церкви й до України. Нехай Бог допомагає нам надалі утверджувати єдину помісну автокефальну Українську Православну Церкву, долаючи поділи та непорозуміння між одновірцями, а також дає силу й мудрість українському народу зберігати єдність і суспільний мир, протистояти агресору й досягти перемоги.

Якими б не були зовнішні обставини і де б вам не доводилося відзначати цьогоріч свято – нехай радість Різдва Христового наповнить ваші серця, відганяючи турботи та скорботу, а світло Віфлеємської зірки нехай спрямовує до Сина Божого, нагадуючи, що Месія, Спаситель прийшов у світ, приніс нам світло правди та надії, і це «світло в темряві світить, і темрява не огорнула його» (Ін 1: 5).

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

 

+ Епіфаній

Митрополит Київський і всієї України, предстоятель православної Церкви України

Різдво Христове,

2021/2022 року Божого,

м. Київ

 

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Високопреосвященного АФАНАСІЯ,
Архієпископа Харківського і Полтавського,
священству, чернецтву та всім вірним
Харківсько-Полтавської єпархії Православної Церкви України
та всім православним християнам

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

Більше двох тисяч років тому на небосхилі людської цивілізації зійшла Різдвяна Зоря, осяявши гріховний світ сяйвом спасенної любові, сповістивши про початок нового життя. Народження Ісуса Христа розкрило особливу, жертовну любов Бога Отця до людини. «Бог так полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб усі, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін., 3:16).

Христос прийшов у світ і вказав нам шлях до спасіння через покаяння: «Бог нині повеліває всім людям покаятися» (Дії, 17:30). Він закликає очищатися покаянням від усього, що відбирає в нас надію на вічне життя. Сьогодні, зустрічаючи Різдво Христове, нам слід дослідити власну душу, наскільки вона занурилася у пристрасті й гріховні забаганки й чи готове наше серце до зустрічі з новонародженим Сином Божим. Нам треба зважити свої вчинки й помисли – наскільки вони відповідають заповітам Божим, адже виконання заповітів є найвищою метою нашого життя.

Зустрічаючи Богонемовля, ми повинні приготувати Йому замість ясел – чистоту своєї душі, замість сіна – лагідність і любов наших сердець, а замість пелюшок – щирість нашої віри і палку молитву. Маючи таку доброчинність, ми з палкими молитвами повинні турбуватися про храм Божий – церкву, і храм Божий – власну душу, бо сказав апостол Павло: «Ви Божий храм, і Дух Божий у вас перебуває» (1 Кор., 3:16). А ще подбаємо про мир і спокій у власній родині та добрі стосунки з оточуючими, щоб гідно зустріти Немовля Ісуса.

Століття за століттям все змінювалося, але незмінною залишалася людина і її безсмертна душа. Син Божий став людиною заради нашого спасіння: «Бог явився в тілі, виправдав Себе в Дусі, показав себе ангелам. Проповідуваний у народах, прийнятий вірою в світі, вознісся у славі» (1 Тим., 3:16). З тих пір наша душа, за природою християнка, радіє в Господі Ісусі Христі, осягаючи «велику благочестиву тайну» (1 Тим., 3:16).

Дорогі мої! Різдво Христове приносить духовну радість, надію на спасіння, впевненість у майбутті. Але для того, щоб ці Божі дари стали повсякденням, нам треба звернутися до Світла Життя, яке засяяло на увесь всесвіт із Віфлеємської печери. Тож нехай Господь наш Ісус Христос, за нашими молитвами, оберігає мир у наших душах і серцях, а відтак буде мир і між нами всіма. А нам, перебуваючи у вірі, треба примножувати любов посеред нас, наполегливо працюючи на ниві спасіння в життя вічне.

Нехай благословить нас Господь Ісус Христос Своїм небесним благословенням і допомагає жити в радості віри, в мирі й доброчесності, трудитися на славу Божу заради зміцнення рідної Церкви й на славу Батьківщини.

Вітаю з Різдвом Христовим і Новоліттям! Нехай Господь обдаровує всіх нас міцним здоров’ям, любов’ю, духовною радістю, натхненням на віру в Бога, на добрі справи, на корисні досягнення в житті.

З Різдвом Христовим і новим 2022 роком Милості Божої!

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

Високопреосвященний АФАНАСІЙ,
Архієпископ Харківський і Полтавський
Православної Церкви України
Різдво Христове
2021/2022 р.р.
мм. Харків-Полтава

 

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННОГО АФАНАСІЯ

АРХІЄПИСКОПА ХАРКІВСЬКОГО І ПОЛТАВСЬКОГО

священству, чернецтву і всім вірним

Харківсько-Полтавської єпархії Православної Церкви України

Дорогі брати і сестри!

Від усього серця вітаю вас із Світлим Воскресінням Христовим життєстверджуючим виголосом: «Христос воскрес!»

Мої дорогі, святий Іоанн Златоуст у своєму Огласительному слові запитував – де, пекло, твоє жало, де, смерте, твоя перемога? Голос святого могутньо й нездоланно звучить із древніх часів до наших днів, бо Церква Православна ще з того часу взяла їх на озброєння і стійкістю, мужністю своїх вірних і відданих дітей утверджує Божу істину на українській землі, утверджує перемогу Христа Спасителя над смертю, над пеклом. Ось чому є незнищенним тяжіння українців до духовної свободи, адже й Христос казав: «Я прийшов зробити вас вільними». Вільними, а не рабами, бо немає нічого тяжчого, ганебнішого, ніж поневолення духовне, коли душа, як та пташка в клітці.

Тому моє привітання: «Христос воскрес!», спрямоване, перш за все, до всіх тих, хто ще знаходиться в темряві «тіні смертної» – блукає і не знаходить вірного шляху спасіння, яким є Господь наш Ісус Христос. Людина, яка відірвалася від Бога, втрачає Бога як джерело наснаги свого життя, втрачає духовну силу, без якої стає немічною не лише духом, а й тілом, адже вона назавжди відходить від спілкування з Ним. Залишившись без Бога, людина й помирає без Нього, а що найстрашніше, то це те, що людина, померши без Бога, залишається мертвою назавжди і ніколи не зможе почути торжествуючі слова, що лунатимуть по всьому всесвіту: «Христос воскрес!»

Ми з вами ще чуємо ці слова – хто гучний голос, хто тихенький, але чуємо! Чуємо тому, що йдемо дорогою істинної віри – віри православної, тому, що саме цим шляхом нам назустріч іде Сам Спаситель! Він каже: «Маючи дев’яносто дев’ять овець, чи не підеш шукати одну заблукалу?» А хіба їх одна? Їх тьма тьмуща!

І ця тьма тьмуща чорною хмарою заполоняє поступово все видноколо, і скоро настане той час, коли Сонцю буде важко, або й неможливо пробитися Своїми живодайними променями правди до цієї обділеної, обікраденої, спустошеної своїми нерозумними дітьми землі. А нерозумними через те, що, ігноруючи свою Вітчизну, Богом дану навіки, ігнорують і Самого Господа, Який каже: «Був ти невірний в малому, невірним будеш і у великому». І навпаки: «Хто вірний у малому, той буде вірний і у великому».

Ось до таких моє слово, перш за все, й звернене, до тих, хто ще не зустрів Христа істинного – зійдіть із стежечок і доріжок омани, гультяйства, непокори і вийдіть на Його дорогу й, можливо, станеться так, що ви зустрінетеся з воскреслим Христом, Христом переможцем, і разом із Ним станете переможцями над смертю, над пеклом, над тим, що заважає жити як дітям Божим. Але це станеться тоді, коли ми, православні християни, будемо самі явленням Його слави, будемо такими, щоб усі, хто оточує нас, бачили в нас Христа, бачили в наших очах світло неземне, вічне, бачили в них сяяння Боже і ставали поряд із нами, йшли разом із нами до спасіння в Христі Ісусі.

Христос смерть переміг Своєю непереможною любов’ю, і Його перемога не в уярмленні когось одного чи народів, як того прагнуть земні володарі, а Його перемога у свободі всіх, у їх звільненні, бо тільки вільна людина здатна бути разом із Господом творцем свого життя, творцем життя на землі. Бо тільки вільна духом людина здана і життя своє, і навіть смерть свою віддати заради спасіння інших, заради спасіння тих, хто переслідує нас, хто ненавидить нас, хто не знає Бога і Його вічної любові… Тільки той, хто пізнав любов Христову, здатен полюбити Вітчизну і в цій жертовній любові віддати й життя своє за її волю, за те, щоб воскресла Україна і її вільна, ні від кого не залежна Церква православна, віддати життя, щоб переміг воскреслий Христос в кожному з нас, в кожній душі, в кожному серці, в самих глибинах України.

Рідні мої! Нехай сяйво любові воскреслого Господа нашого Ісуса Христа наповнить ваші душі й серця і проллється на ваших рідних, близьких і ввесь наш багатостраждальний український народ, принесе радість і мир в Ісусі Христі. Вітаю вас із Світлим Воскресінням Христовим і, в торжестві слави Воскреслого Ісуса, закликаю простити тих, хто нас ненавидить, і більше любити тих, хто нас любить, жити з любов’ю Христовою в серці, наповнюючи нею кожен день, кожну мить свого життя, щоб приносити велику користь нашій благословенній Україні на славу Христову!

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Високопреосвященний АФАНАСІЙ,

архієпископ  Харківський і Полтавський

Православної Церкви України
Пасха Христова  року Божого 2021

Різдвяне послання Предстоятеля помісної Української Православної Церкви

Митрополита Київського і всієї України Епіфанія

Преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним України

Дорогі брати і сестри!

Христос народився!

Славімо Його!

Нині ми знову, як і покоління християн перед нами, промовляємо ці слова, які є не просто традиційним вітанням, але словами сповідання нами віри, словами проповіді про великі діла Божі, словами, що спонукають нас до діяльного оновлення.

Кожен народ, який прийняв християнську віру, має ті чи інші благочестиві традиції святкування події Різдва Христового, які тісно переплітають спогад про цю величну подію зі світоглядом, культурою, побутом людей. Серед цих народів і наш український народ має свої звичаї прославлення народженого Христа Спасителя – родинні зібрання у Святвечір, спів колядок у храмі та по власних оселях, вертепні дійства. Якщо узагальнити значення цих християнських традицій, то вони покликані оприсутнити Різдво Христове, зробити цю подію сучасною для нас, а нас самих – зробити її свідками та учасниками.

Відтак реальність Боговтілення має переживатися нами не лише як розуміння того, що у давній час у далекій країні справді відбулися події, описані у Євангелії. Через молитовний спів і читання під час богослужіння, через прославлення Різдва Христового в колядках та вертепних дійствах ми справді стаємо живими учасниками цих подій.

Віфлеємський вертеп, де народився Спаситель світу, ясла, в які Він був положений, – все це оживає і стає реальним для нас тут і зараз. Разом з пастухами на полі ми чуємо вістку від ангелів про радість велику, що «нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2: 11). Разом зі східними волхвами-мудрецями спостерігаємо ми зірку, яка спрямовує нас до вертепу на поклоніння Новонародженому.

Слова Євангелія та догмати віри вплітаються у народні піснеспіви: «Бог Предвічний народився, прийшов днесь із Небес! Радуйся земле, Син Божий народився!» І все це покликане допомогти нам усвідомити, що значення події Різдва Христового перевершує обмеження простору й часу, виходить за їхні рамки, а Син Божий, Христос Господь народився не лише «десь і колись» – Він воістину народився «заради нас людей і заради нашого спасіння», як сповідуємо в Символі віри. Тобто Він народився заради кожного з нас і для нас, народився у понадісторичному вимірі, в якому все – «тепер і зараз».

І це народження, яке перевершує будь-яке інше народження людини за всю історію, є спонуканням для нас: як ми відповімо на нього? Бо недостатньо просто визнати, як істину, що Син Божий народився від Духа Святого і Марії Діви. Якщо Христос народився – то Він і помер на хресті, Він і воскрес з мертвих, Він і вознісся на Небеса, але за обітницею Він же і перебуває з нами по всі дні до кінця віку (Див. Мф. 28: 20). І Він, Христос Господь, коли вдруге прийде зі славою, щоби судити живих і мертвих, воскресить усіх для життя вічного. Але кожен тоді успадкує ту вічність, на яку заслуговує згідно свого земного життя і вчинених в ньому діл, добрих чи злих.

Син Божий здійснив все необхідне для нашого спасіння – для всіх нас, людей загалом, і для кожного з нас зокрема. Але лише від нас особисто залежить, яку відповідь на цей Божий заклик ми дамо не лише словами, а всім своїм життям. Бо перед нами, як і перед безпосередніми сучасниками події Різдва Христового, лежить вибір: приймаємо ми Сина Божого, Який прийшов у світ і став заради нас також і Сином Людським, чи відкидаємо Його? Прославляємо Його з ангелами і пастухами, поклоняємося разом з волхвами, слідуємо за Ним разом з апостолами, стаємо свідками Його страждань і воскресіння разом з мироносицями – чи навпаки, сповнюємося страху й гніву разом з Іродом, бажаємо, щоби не було Такого серед живих, відкидаємо Його проповідь і чудеса, не віримо навіть Воскресінню, противимося дії посланого Ним Духа Святого?

У давній час кожен, хто бачив і чув Спасителя, хто дізнався про Нього через проповідь, – зробив свій вибір, той чи інший. Але цей вибір належить робити і кожному з нас, робити не лише в момент, коли долучаємося до Церкви, коли сповідуємо віру, але повсякдень. Бо слова Христові є правдивими і діючими для всіх та на всі часи, втішаючи вірних та застерігаючи грішників: «Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає» (Лк. 11: 23).

Тому кожна людина, яка чує звістку про народження Христове, навіть коли ця звістка лунає з колядки чи вітальної листівки, з допису в мережі чи особистого вітання, – цією звісткою спонукається до усвідомлення великої відповідальності, яка лягає на неї. Ніщо з речей світу цього не може порівнятися з цією відповідальністю, адже плід і ціна того, який вибір ми зробимо, дізнавшись про Різдво Христове, по який бік станемо – це ціна вічності.

Дорогі брати і сестри!

Бажаю, щоби з такими думками і міркуваннями, які кожного спонукають до роздумів та дій, ми зустрічали ці святкові дні. Як Предстоятель Помісної Церкви сердечно вітаю всіх вас з Різдвом Христовим, а також з Новим Роком. Ми дякуємо Богові, що хоча і в складних умовах і важких випробуваннях пройшов рік, що минає, але Господь дав нам сили і мудрість пройти їх. Нехай наступний рік, за милістю Божою, буде всім нам на благо, принесе подолання пошесті згубної, наблизить для України час перемоги і встановлення справедливого миру.

Саме тому в ці святкові дні наші особливі теплі вітання – для воїнів, які захищають Україну від ворога видимого, від нашестя чужинців, та для тих, хто бореться за наше здоров’я тілесне, – лікарів та медичних працівників. Підносимо свої молитви за вас і просимо у Бога оберігати вас.

Як і у попередні роки, від святинь княжого Києва надсилаємо також вітання і молитовні побажання тим, хто на Донбасі та в Криму зустрічає свята в умовах окупації, хто перебуває у полоні чи несправедливому ув’язненні, і просимо у Господа для всіх вас захисту і швидшого звільнення.

 

Вітаю з Різдвом Христовим та громадянським Новоліттям Президента, Уряд, парламент України, очільників місцевих громад і всіх, хто покликаний працювати на благо українського народу, несучи служіння йому. Нехай Господь допомагає вам у добрих справах та надихає мудрістю!

У ці радісні святкові дні подякуємо Господу нашому за всі Його благодіяння для нас, для Церкви і для України. Нехай Всемилостивий Бог допоможе нам подолати розділення, які ще досі існують, утвердить єдину помісну автокефальну Українську Православну Церкву, дарує державі нашій перемогу та справедливий мир, благословить Україну і весь український народ.

Попри всі негаразди, біди та випробування, якими наповнений наш час, радість Різдва Христового нехай увійде в наші оселі та серця. А світло Віфлеємської зірки нехай осяє нам правдивий шлях до Спасителя, щоби і нам словами і ділами прославити Його.

 

Христос народився! Славімо Його!

Різдво Христове,

2020/2021 р.Б.

м. Київ