«…Перед нами відкривається велика Божа істина. В чому ж вона полягає? А в тому, що коли ми не маємо терпіння, то ми не спроможні справитися з тими викликами, які перед нами ставить чим далі, тим гостріше, нинішнє шалене життя», – АФАНАСІЙ, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією ПЦУ (УАПЦ).
7 липня 2021 року, в день вшанування пам’яті Різдва святого Іоанна, пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього, Високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, на запрошення настоятеля митрофорного протоієрея Михайла Шевчука, очолив святу Божественну літургію в однойменній парафії в м. Сміла на Черкащині. Спільно з владикою Афанасієм служили священики Черкаської і Кіровоградської та Черкаської єпархій.
«Ми часто пасуємо перед найменшими труднощами, чого в попередні періоди історії не було. А все тому, що ми нині слабкі, бо духовно недосконалі. Але якщо ми візьмемо на озброєння слова апостола Павла, то терпіння принесе нам спасіння в найтяжчих випадках життя, бо терплячи, ми набуваємо життєвого досвіду, який стає для нас опорою. Це як броня, що захищає воїнів у танку від ворожих куль і снарядів. В такому випадку терпіння набуває глибокого смислу, тому що дає людині досвід, а з досвідом і надію на подолання труднощів, а, отже, і впевненість у житті, – сказав у своєму слові архіпастир. – Апостол Павло цими категоріями: терпіння – досвід – надія, вибудовує своєрідну вертикаль, яка єднає нас із Богом. Але якщо не вірувати в Бога, то надія, яка не допускає в нашу душу й свідомість депресію, втрачає свій внутрішній смисл і силу».
Розмірковуючи про те, наскільки нині важлива надія, як духовна категорія, архієпископ нагадав слова Іоанна Златоуста, який сказав, що «Надія, як ланцюг, зв’язує нас із небом, утримує від падіння і потихеньку піднімає вгору. Але вона не просто звичайний людський оптимізм. На відміну від нього, надія дає нам можливість вирішувати найскладніші ребуси, які перед нами ставлять життєві обставини. А чому? Тому що християнська надія зміцнює нашу віру, а відтак відкриває нам ворота у життя вічне. Вона є нашим спасінням!»
Після літургії у соборній молитві було звершено водосвятний молебень, а потім правлячий архієрей очолив хресну ходу навколо храму з читанням Євангелій.
