«Мабуть, найбільшим за глибиною повчанням у євангельській розповіді про блудного сина, є радість батька від його повернення. І хоч син розтринькав увесь статок, що дістався йому від напрацьованого батьком нелегкою працею, все ж радість від того, що син був пропав, а це знайшовся, переважив у серці батька жаль від втраченого майна. Адже сказав Господь: «Радійте, Я з вами в усі дні», – Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією.
4 лютого 2018 року, в неділю про блудного сина, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, звершив святу Божественну літургію в храмі Пресвятої Тройці с. Червона Слобода. Спільно з владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець) та ієрей Віталій Сєдов.
«Отець небесний дивиться на кожного з нас не просто проникливо, а пронизливо, до найменшої клітини душі й тіла. Він бачить нас, якими є насправді, а не такими, якими намагаємося себе показувати іншим, – зауважив архієрей у повчальному слові. – Через цю євангельську розповідь ми, наче крізь рентген, бачимо самих себе – своє споживацьке ставлення до Бога».
Розкриваючи смисл євангельської розповіді, проповідник зауважив, що багато хто й із нинішньої молоді, нехтуючи законами моралі, повторюють досвід блудного сина, але не всі знаходять у собі силу повернутися до свого Отця.
«Розрив із традиційним укладом життя родини, в якій народився і виріс, не завжди приносить успіх у вибраному способі життя в умовах сучасної ідеології вседозволеності. Частіше поразку і розчарування, які призводять до дуже поширеного захворювання сучасного світу – депресії. Так само й у духовному житті, коли ми шукаємо уявної свободи та відходимо від Бога й Церкви, бо хочемо «вільно» жити, а не за правилами, – сказав архієпископ Афанасій. – Сьогоднішній євангельський уривок, який читається в церкві перед Великим постом, дає нам приклад розуміння того, що, відчувши голод спілкування з Богом, ми повинні не боятися покаяння, а сміливо повертатися в батьківський дім – церкву, до Отця. Там, у рідному домі, Отець у великій любові чекає нас, нерозважливих синів і доньок, треба лиш набратися рішучості й сказати собі: «Все, встану й піду…».
