«В 1131 році візантійський Патріарх, на підтримку Київського князя Мстислава, благословив його іконою Пресвятої Богородиці, яку встановлюють у Вишгородському монастирі під Київом. Але через 24 роки Суздальський князь Андрій Боголюбський іде війною на Київ, захоплює його і дощенту спалює. А ще викрадає ікону Пресвятої Богородиці з Вишгородського монастиря і вивозить її до Володимира, головного міста свого князівства. Так украдена в нас ікона стає російською», – АФАНАСІЙ, архієпископ Харківський і Полтавський.
8 вересня 2019 року, 12-ої неділі після П’ятидесятниці, в день вшанування Вишгородської (Володимирської) ікони Пресвятої Богородиці, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський ПЦУ, відвідав з архіпастирським візитом Свято-Троїцьку парафію в с. Троїцьке Глобинського району на Полтавщині та очолив святу Божественну літургію в пристосованому під богослужіння приміщенні. Спільно з правлячим архієреєм служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, протоієрей Олександр Горай, благочинний Полтавської області, протоієрей Станіслав Аштраф’ян, благочинний Харківської області, та настоятель парафії ієрей Микола Костюк. Чудово співав парафіяльний хор, виконуючи автентичні піснеспіви.
«В наш час ми ведемо боротьбу з духовною окупацією української землі нащадками Андрія Боголюбського, боремося за утвердження
Православної Церкви України, якій так само, як свого часу князю Мстиславу ікону Пресвятої Богородиці, Константинопольський, Вселенський Патріарх Варфоломій дарував Томос на автокефалію, таким чином благословивши її рівноправне життя серед інших канонічно визнаних православних Церков світу», – сказав у своєму повчальному слові архієпископ Афанасій.
Після богослужіння благочинний Полтавської області протоієрей Олександр Горай передав Свято-Троїцькій парафії передані із Львівщини подарунки: ікони та вишиті речі для храмового вжитку.
З великим труднощами православні українці Троїцького зуміли відстояти своє право молитися рідною мовою, своєю стійкістю і вірою подолавши шалений опір проросійських сил, провокованих священиками УПЦ Московського патріархату, цієї ганебної п’ятої колони в Україні, підтриманих місцевою владою. Але хоч і в старенькій глиняній хатині, все ж молитва на рідній, українській мові лунає в цьому давньому українському селі і дух український заполоняє все більше сердець.
