В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Наближається свято Успіння Божої Матері. День, якого ми задумуємося над самою таїною смерті – вона страшна і велична, через неї ми пізнаємо і основи нашого життя. А вони тримаються на таїнах Пресвятої Трійці – ми їх не бачимо, а відчуваємо кожною клітиною свого тіла і порухом думки. І саме життя починаємо відчувати зовсім інакше, адже воно перестає бути для нас повсякденням без надії і сподівань. Ми сумуємо, коли дивимося на смерть звичайної людини, але які незрівнянно сильніші почуття повинні нас охоплювати, коли ми згадуємо про смерть Матері Божої – джерела життя, чеснішої за херувимів, і незрівнянно славнішої за серафимів?
Нашу душу переповнює піднесенням не лише таїна смерті, а й таїна всієї віри. Задумаймося над тим, яким би жахливим і безпросвітнім було наше життя, аби ми бачили лише те, що дається нам звичайним тілесним зором, що можна взяти руками, покуштувати на смак, відчути на дотик, тобто ставитися до всього, що оточує, як до звичайної речі! Але маючи віру, поринаючи в її таїни, сприймаючи душею неосяжні звичайним розумом істини одкровення, істини віри, ми підсвідомо відчуваємо всю велич життя в Господі.
І коли хоч на якусь мить подих одкровень торкається нашої душі, тоді й охоплює відчуття піднесеності, і чим глибша віра, тим це захоплення трепетніше й відданіше. Адже повсякденне життя наше без цього почування притискає нас до землі, гнітить, одбирає справжню радість, бо таке радіння може бути лише в Господі, а воно появляється тільки з вірою в єднання з Господом після смерті тілесної. Тоді ця віра осяває душу, весь наш внутрішній світ і дає силу для життя.
Апостоли третього дня після Успіння Божої Матері, закінчивши трапезу, виголосили звичну хвалу Богу і, піднісши артос, який стояв на столі в пам’ять господа Ісуса Христа, хотіли виголосити й хвалу Пресвяті Трійці, як раптом побачили Матір Божу, Яка сказала їм:
“Радійте, Я завжди з вами”. І вражені апостоли вигукнули у відповідь: “Пресвята Богородице, допомагай нам!”
І ця обіцянка, яку дала Мати Божа третього дня після Свого святого успіння, з такою повнотою здійснилася в житті людства, що вже саме це повинне утвердити нас у непорушності віри, у щоденному заступництві Матері Божої. Адже заступництво Пресвятої Богородиці відчуває навіть людина, яка має в душі й зовсім слабеньку віру.
Адже чим би ми жили, аби в наших душах не було хоч малесенької віри, як би ми жили, аби серця наші були порожніми і якби ми не відчували постійного заступництва Божої Матері?
Бо що означає у порівнянні з нашою самітністю, яка буває при втраті нами батьків наших, коли поряд немає наших друзів, – самітність духовна! Хто проникне в нашу духовну самітність! Хто дасть там утіху і радіння, хто підтримає нас, хто пожаліє, хто там не полишить нас сиротами? Божа Мати, яка постійно охороняє нас і дає силу терпіти життєві скорботи.
“Радійте, Я завжди з вами”.
“Пресвята Богородице, допомагай нам!”
Так було сказано третього дня після Успіння Божої Матері. І це повторюється ось уже дві тисячі років і буде повторюватись, доки не прийде у славі Своїй судити живих і мертвих Син Її і Господь і Бог наш Ісус Христос.
Амінь.
Архієпископ Афанасій (Шкурупій)
22.08.2001 р.
