Blog

  • Як папуги в клітці

    Як папуги в клітці

    Сидить папуга в клітці. Поруч проходять люди, говорять різні слова. Папуга чує слова і повторює їх. Та чи розуміє що говорить? Як на його слова реагують люди?
    Читаємо Біблію. Кожне слово Біблії – Правда і Сила. Ми всім своїм єством можемо відчувати, що так є і що там більше ніж Правда та Сила. І ми починаємо читати та перечитувати цю Святу Книгу через яку промовляє до нас Сам Бог. Бог промовляє і нам хочеться донести Його Слова до кожної людини. Ми відчуваємо себе апостолами, які покликані нести Світло в світ. Пробуємо нести, а в нас не виходить, нас не розуміють, нас не сприймають… Чому? Що не так? Чи не схожі ми на папугу яка повторює чужі слова не розуміючи їх? Слова, які ми говорим цитуючи Біблію, є Божими, а сили не мають. Щось не так? Чи не є ми «мідь бреняча або кимвал звучний.» 1Кор.13,1.
    Гіркий та дуже корисний досвід отримуємо ми, коли відчувши силу Божого Слова, пробуємо привити Слово іншим людям. Ми розуміємо, що Слово сказане нами і сказане Богом, має різну вартість. Боже слово – живе, а наше – мертве. Навіть тоді, коли ми точно передаємо всю послідовність слів сказаних Богом. Бог, Словом, передає нам Життя, а ми не маємо в собі Життя і зі Словом не передаємо його.
    Зрозумівши просту істину ми перестаємо сипати цитатами з Біблії направо і наліво, стараючись навчити хоча б когось, а навчаємось вслуховуватись в Слово Боже, переживати Його, жити за Словом. Коли ж говоримо про Слово Боже, то лише для того, щоб відкрити отриманий досвід і по реакції зрозуміти, чи має наш досвід ту тверду основу на яку ми сподіваємось і ще, в маленькій надії на те, що наш досвід допоможе хоч комусь звернути увагу на Бога і розпочати свій пошук себе в Бозі.
    «Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний. Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би – ніщо. І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи. Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне. Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо. Коли настане досконале, недосконале зникне. Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче. Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж – обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний. Тепер же зостаються: віра, надія, любов – цих троє; але найбільша з них – любов.» 1Кор.13,1-13.

  • У Катарі на благодійному ярмарку збирали гроші на православний храм

    У Катарі на благодійному ярмарку збирали гроші на православний храм

    У Досі відбувся передвеликодній благодійний ярмарок, на якому збирали кошти для будівництва в столиці Катару православного храму Єрусалимського патріархату. До ініціативи долучилися представники інших православних спільнот цієї історично мусульманської країни.

    Як повідомляє Благовест-Инфо з посиланням на РИА Новости, в ярмарку взяли участь сербська, грецька, грузинська, молдавська, болгарська, російська, сирійська і ліванська громади країни. Їхні представники пропонували на продаж страви національної кухні і вироби народної творчості.

    Архієпископ Катару Макарій розповів, що греко-православний патріархат розраховує добудувати церкву святих Ісаака і Георгія до кінця цього року. Вона буде вміщати до 700 чоловік, а для освячення храму в Катар має приїхати патріарх Єрусалимський Феофіл III. “Зараз наші служби і літургії проходять в залі приватної школи, до Різдва ми сподіваємося закінчити будівництво нашої церкви, яка буде приймати під свій покров всіх православних, які перебувають в країні”, – сказав архієпископ. За його словами, служби в церкві будуть відправлятися трьома мовами.

  • Священики УАПЦ на Полтавщині звершили Таїнство Соборування

    Священики УАПЦ на Полтавщині звершили Таїнство Соборування

    24 березня 2018 року у храмі Різдва Святого Іоанна Предтечі с. Сагайдак Шишацького району відбулося Таїнство Соборування. Цього дня у сільському храму було багато прихожан, які за євангельським словом, прийшли до священиків  помазати своє немочі оливою.  Настоятелю парафії ієрею Віталію Прищу у звершенні таїнства співслужили настоятель Свято-Михайлівської парафії м. Решетилівка протоієрей Михаїл Дзерин та настоятель парафії Святого архистратига Михаїла м. Полтава ієрей Олександр Горай.

  • Відбувся XX Собор Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ

    Відбувся XX Собор Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ

    23 березня 2018 року, в Свято-Миколаївській церкві с. Циркуни під Харковом, під головуванням керуючого єпархією, високопреосвященого Афанасія (Шкурупія), архієпископа Харківського і Полтавського, керуючого Черкаською і Кіровоградською єпархією, відбувся 20-ий єпархіальний Собор Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, в якому взяли участь 42 делегати від усіх парафій єпархії.

    Собор розпочався звершенням Пасії (страждань – гр.), яку очолив високопреосвящений Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією. Потім делегати перейшли до трапезної, де й пройшло соборне засідання, очолене правлячим архієреєм архієпископом Афанасієм. На розгляд делегатів Собору було винесено 11 питань, які безпосередньо стосуються життєдіяльності єпархії.

    Головною темою Собору була підготовлена керуючим єпархією архієпископом Афанасієм програма «Стратегія розвитку Харківсько-Полтавської єпархії до 2022 року та на перспективу». Після обговорення основних пунктів програми, прийнято рішення прийняти її за основу, а

    архієпископу Афанасію доопрацювати її з урахуванням пропозицій священників та вірян і прийняти остаточне рішення пізніше.

    Собор уважно вислухав звіт архієпископа Афанасія про богослужбову та організаційну роботу, звершену правлячим архієреєм та священиками й вірянами в Харківсько-Полтавській єпархії за два минулі роки, та визнав її задовільною. За цей період створено вісім нових парафій, засновано та зареєстровано два монастирі – чоловічий Свято-Миколаївський у с. Ковяги на Харківщині та жіночий Свято-Богоявленський на Полтавщині. Заслуговує досвід Свято-Михайлівської парафії м. Полтави (Івонченці), яку очолює ієрей Олександр Горай, з організації та проведення дитячого літнього табору відпочинку та інших методів роботи з дітьми, триденне відзначення свята Покрови Пресвятої Богородиці в с. Лиман на Харківщині, яке складалося з богослужінь, духовних бесід священиків з прочанами з інших парафій єпархії, заходів по вшануванню захисників України та ін. Успішне проведення V та VI міжрегіонального фестивалю духовної музики «Небесні перевесла», поїздки єпархіального хору на фестивалі духовної музики до Львова та гідні там виступи й багато іншого чим жила єпархії в попередні два звітні роки.

    З огляду на програму стратегії розвитку єпархії, було визнано за доцільне реорганізувати структуру Консисторії, наблизивши її інституції до максимально ефективної роботи з виконання поставлених завдань на найближчий час і перспективу. Як заявив владика Афанасій: «Життя невпинно рухається вперед, постійно ставлячи перед нами серйозні виклики, особливо в духовно-моральному вимірі, а ми не завжди на них відповідаємо вчасно. Здебільшого плентаємося позаду. Але відставати не можна, бо це смерті подібно. Треба йти з життям, як кажуть, у ногу, або ще краще – робити хоч крок наперед. І хоч в нашій єпархії й так ведеться поза богослужбова діяльність, але вона не охоплює як слід всі аспекти церковної діяльності. Потрібна широка місія Церкви в суспільстві. Тому я й розробив програму стратегічного розвитку єпархії та виніс її на обговорення делегатів Собору. Треба, щоб був ретельно розроблений документ на який священики й віряни могли б спиратися в своїй церковній діяльності. Після нинішнього Собору, і прийнятої на ньому програми стратегічного розвитку єпархії, ми піднімаємо планку нашої діяльності на багато рівнів вище. Інакше в нинішній час жити й працювати  не можна».

    Створено десять відділів і три центри. Серед них відділи духовної освіти та кадрового забезпечення, комунікації з громадськістю та ЗМІ, соціального служіння та благодійництва, по роботі з молоддю, юнацтвом та дітьми, монастирів та чернецтва й інші. Було також обрано новий склад єпархіальної ради з одинадцяти осіб.

    Іншою темою, розглянутою Собором, було гідне відзначення 120-ліття з дня народження та 25-ліття з дня відходу у вічність першого патріарха УАПЦ, уродженця Полтави, святішого Мстислава Скрипника. Прийнято одноголосне рішення оголосити 2018 рік – роком патріарха Мстислава (Скрипника) в Харківсько-Полтавській єпархії та затверджено план заходів, до якого увійшли урочиста академія, круглі столи, лекції у ВНЗ, виставки та ін.. Крім того, прийнято рішення взяти активну участь у загально-церковному відзначенні ювілейних дат патріарха Мстислава (Скрипника) в м. Києві в червні цього року з метою чого вже одразу після Собору розпочати підготовку.

    У виступі керуючого єпархією архієпископа Афанасія, а також священиків та вірян, які взяли участь в його обговоренні, особливий наголос робився на потребі підвищення рівня духовної освіти священства та їхньої пастирської професійної кваліфікації. Крім того, рішенням Собору, архієпископу Афанасію та голові відділу духовної освіти та кадрового забезпечення протоієрею Станіславу Аштрафяну, доручено до першого засідання новообраної єпархіальної ради підготувати програму духовної освіти в Харківсько-Полтавській єпархії з окремим розділом про курси підвищення кваліфікації священства.

    Наголошувалося також і на питанні кадрового забезпечення, адже гостра кадрова проблема суттєво затримує кількісний ріст парафій в єпархії, а програма стратегічного розвитку ставить завдання про більш ніж подвійне їх збільшення до кінця 2022 року. Тому питання кадрового забезпечення, поряд з духовною освітою, визначається як пріоритетне.

    Зважаючи на важливість для розвитку Харківсько-Полтавської єпархії програми стратегічного розвитку, прийнято рішення єпархіальний Собор не закривати, а, доопрацювавши програму, провести другу сесію Собору в червні цього року.

     

  • Константинопольська патріархія підтримала акцію “Година Землі 2018”

    Константинопольська патріархія підтримала акцію “Година Землі 2018”

    У стамбульському районі Фанар вечором суботи, 24 березня, на годину зникло будь-яке освітлення на території Вселенської патріархії. У такий спосіб православний центр долучився до всесвітної ініціативи “Година Землі”.

    Як повідомляється на сторінці Вселенського патріархату в соцмережі Facebook, екологічна ініціатива отримала схвальний відгук предстоятеля церкви. “Патріарх Варфоломій закликав усіх взяти участь у символічній ініціативі з енергозбереження та охорони природи”, – наголошується в офіційному повідомленні з цього приводу.

    За визначенням Вікіпедії, Година Землі (Earth Hour) — це щорічна міжнародна подія, започаткована Всесвітнім фондом природи (World Wide Fund for Nature), котра проводиться останньої або передостанньої суботи березня, і закликає людей, організації та комерційні установи вимкнути необов’язкове світло та електричні пристрої на одну годину, щоб привернути увагу до екологічних проблем нашої планети. Вперше подія була організована Всесвітнім фондом природи Австралії та виданням The Sydney Morning Herald у 2007 році, та отримала світову підтримку вже в наступному 2008 році.

    Патріархія без світла. Фото facebook.com/ecumenicalpatriarchate
    Резиденція Константинопольського патріарха підтримала “Годину Землі”. Фото facebook.com/ecumenicalpatriarchate

     

  • У п’ятницю, 23 березня, відбудеться XX собор Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ

    У п’ятницю, 23 березня, відбудеться XX собор Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ

    У п’ятницю 23 березня 2018р під головуванням правлячого архієрея високопреосвященного Афанасія, архієпископа Харківського і Полтавського, керуючого Черкаською і Кіровоградською єпархією УАПЦ,  у Свято-Миколаївській церкві Циркуни під Харковом відбудеться XX-ий собор Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви.

     

  • У Циркунах зібрали допомогу на перший в єпархії монастир

    У Циркунах зібрали допомогу на перший в єпархії монастир

    У четверту неділю Великого посту, 18 лютого, відбулася зустріч парафіян місцевої Свято-Миколаївської громади із засновником першого на Слобожанщині монастиря УАПЦ ієромонахом Феодосієм (Ганзієм). Попри раптовий мороз після відлиги, а відтак страшенну ожеледь, отець Феодосій раніше за всіх прибув до Циркунів на відправу літургії свт Василія Великого. На ній служили також тимчасовий виконувач обов’язків настоятеля парафії ієрей Дмитро Шаповалов і диякон Геннадій Гончаров.

    Ієромонах Феодосій (Ганзій) читає заамвонну молитву. Фото facebook.com/saint.nicholas.tsyrkuny

    Проповідь на тему євангельського читання та пам’яті прп Іоанна Ліствичника виголосив о.Дмитро. Наприкінці богослужіння о.Феодосій звернувся до присутніх у храмі з повчальним словом щодо важливості молитви. Гість дав цінні поради щодо того, як православним вірянам належить читати Псалтир і яка з цього може бути велика духовна користь. Ієромонах подав парафіянам для цілування хрест і благословив присутніх людей.

    Опісля представники парафії передали гостеві зібрані раніше для насельника і послушників монастиря продукти, грошові пожертви та записки з іменами рідних і проханням про молитву. Під час спілкування за чаєм у трапезній о.Феодосій розповів про свій життєвий шлях, моменти зіткнення з реальністю Божої присутності в житті, котрі стали визначальними для формування чернечого покликання. Надзвичайно живою та цікавою була розповідь отця про його перебування на Афоні та на церемонії отримання святого вогню Великої Суботи у Гробі Господньому в Єрусалимі. Ієромонах Феодосій також поділився планами щодо облаштування життя та розвитку своєї теперішньої обителі – Свято-Миколаївського чоловічого монастиря в селі Ков’яги Валківського району Харківської області.

    Розповідь отця Феодосія в трапезній. Фото facebook.com/saint.nicholas.tsyrkuny

    “Висловлюю щиру подяку всім парафіянам і жертводавцям Свято-Миколаївської парафії УАПЦ села Циркуни за надану благодійну допомогу у вигляді продуктів харчування і коштів на молитовні треби тільки що створеному Ков’ягівському Свято–Миколаївському монастирю. Вражений духовній чистоті і єдності парафіян – це дійсно велика духовна сім’я. Дуже приємно було спілкуватись з парафіянами. Помочі Божої і благополуччя вам”, – зауважив за підсумками цього дня о.Феодосій. “Піст – час жертовності та стяжання через неї духовної радості, котра від уміння ділитися значно більша, ніж від уміння привласнювати. Циркунівці та харків’яни по мірі сил долучилися до благої справи – допомоги щойно започаткованому монастирю, де тепер поминатимуться також їхні імена. Отже, ця справа стала спільною для всіх нас, незалежно від того, хто монах, а хто живе в миру. І в цьому вже наша найбільша нагорода: Господь вчить нас творити добро, робить його нашими руками, привчає жити в цій атмосфері. Так і має жити церква, тому сьогодні був дуже правильний день”, – підсумував недільні події на парафії о.Дмитро.

    Чаювання після літургії з гостем із Валківщини. Фото facebook.com/saint.nicholas.tsyrkuny
  • Прес-секретар Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ був запрошений на відкриття Всеукраїнського тижня дитячого читання

    Прес-секретар Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ був запрошений на відкриття Всеукраїнського тижня дитячого читання

    Всеукраїнський тиждень дитячого читання щорічно проходить у березні, напередодні Міжнародного дня дитячої книги.  Цьогорічне свято книги для всієї України відкрилося 15 березня у м. Полтаві, на базі Полтавської обласної бібліотеки для дітей  ім. Панаса Мирного, , яка саме цього року відзначає 80-літній ювілей від часу свого заснування.

    З благословення  високопреосвященного Афанасія, архієпископа Харківського і Полтавського УАПЦ, участь у заході прийняв прес-секретар єпархії ієрей Олександр Горай.

    Як повідомляє сайт Полтавської обласної бібліотеки для дітей імені Панаса Мирного, у  фойє Полтавського академічного обласного театру ляльок   до уваги гостей свята було представлено яскраві цікаві книги, виставку робіт учасників Міжрегіонального конкурсу на кращу дитячу книжку-саморобку “Книжкові майстри “Моя  Україна”; виставку дитячих творчих робіт “Школи раннього розвитку”; виставку авторської  ляльки майстра hand-made та інтер’єрної ляльки Тетяни Філенко, виставку світлин про бібліотеку.

    Зі сцени театру юних читачів та всіх, хто працює з книгою привітала Алла Гордієнко – генеральний директор Національної бібліотеки України для дітей, заслужений працівник культури України, президент Української асоціації працівників бібліотек для дітей. Алла  Іванівна також зачитала вітальну адресу від Міністра культури України Євгена Нищука та вручила  нагороди колективу обласної дитячої книгозбірні від Президії Української асоціації працівників бібліотек для дітей і Національної бібліотеки України для дітей.

    До урочистих привітань приєдналися заступник голови Полтавської обласної державної адміністрації Микола Білокінь, тимчасово виконувач обов’язків директора департаменту культури і туризму Полтавської облдержадміністрації, Заслужений працівник культури Валентина Вождаєнко, директор Національного видавництва дитячої літератури “Веселка” Олексій Бондаренко, директор Видавничого центру “Академія” Василь Теремко, поет Анатолій Качан.

    Вихованці театру масових видовищ “Полтавські балаболки” Полтавської міської школи мистецтв “Мала академія мистецтв ім. Раїси Кириченко”, актори Полтавського академічного обласного театру ляльок, полтавські дитячі письменники Віктор Сердюк та Тетяна Луньова створили на сцені театру святкову атмосферу, присвячену книзі та бібліотеці.

    Поряд із просвітницько-розважальними заходами відбувся й тематичний круглий стіл “Посіємо в дитячі душі любов до книги”, метою якого була організація фахового спілкування бібліотечних працівників з представниками влади, письменниками, видавцями. Участь у круглому столі взяв  ієрей Олександр Горай  та голова Полтавського міського православного сестринства святої княгині Ольги Валентина Шемчук. Після  вітального слова всім учасникам засідання круглого столу, отець Олександр разом із Валентиною Шемчук  презентували для бібліотеки книги Полтавських письменників

  • На Афоні виникла суперечка щодо поширення копій чудотворних ікон

    На Афоні виникла суперечка щодо поширення копій чудотворних ікон

    Монахи Святої Гори Афон після Пасхи планують вирішити питання щодо практики виготовлення точних копій чудотворних ікон, котра поширилася останнім часом. Частина насельників вважає, що шанування, котре віддають таким спискам під час їх привезень у різні країни профанують самі святині, тому цю практику необхідно обмежити або й зовсім заборонити.

    Як повідомляє Аfonit.info, днями Священний Кинот Афона розіслав всім монастирям і скитам Святої Гори листа, в якому висловив стурбованість ситуацією, що склалася. Кинот вважає на потрібне утриматися від подібної практики щонайменше до остаточного соборного рішення з цього питання. Зібрання повноважних представників усіх 20 обителей Афону заплановано провести після Великодня.

    Документ Священного Киноту щодо ікон. Фото afonit.info

    Критики практики частого виготовлення точних копій афонських ікон наголошують, що це нині стало модою, котра не має під собою належної духовної основи. “Мотивація створення таких копій не так духовна, як матеріальна. Принесення ікон часто супроводжується бурхливою рекламою кампанією про прибуття “точної копії чудотворної Афонської ікони”, вони зустрічаються з державними почестями і гучними святкуваннями. Тільки лише в Греції за останні 5 років мали місце близько 30 подібних заходів, які щедро оплачувалися багатими бізнесменами”, – відзначається в матеріалі інтернет-порталу “Русский Афон“.

    Гострою критикою цих ініціатив відзначився ігумен монастиря Дохіар архімандрит Григорій. Він також засудив поширення серед монахів звички часто подорожувати за межами Афона з такими копіями святинь. Натомість на захист такої практики виступив ігумен Ватопедського монастиря архімандрит Єфрем. Аби виробити одностайну позицію, й заплановано проведення надзвичайних зборів представників усіх монастирів.

  • До питання про навчання Степана Скрипника (Патріарха Мстислава) у Полтавській першій чоловічій гімназії

    До питання про навчання Степана Скрипника (Патріарха Мстислава) у Полтавській першій чоловічій гімназії

    Перший Патріарх Київський і всієї Руси-України Мстислав мріяв про об’єднання Української Церкви. Тому життя й діяльність відомого світові нашого земляка Степана Скрипника — пізніше предстоятеля Української незалежної Православної Церкви Мстислава — завжди привертали увагу всіх, кому дорога історія землі нашої на кожному етапі боротьби за Незалежність, Державність і за Церкву.

    Уже написані десятки біографічних статей про Степана Скрипника — Слугу Божого Святійшого Мстислава. Ми ж ставимо скромну мету — зупинитися, звичайно без претензії на вичерпність, тільки на окремих фактах його біографії полтавського періоду.

    Родинний архів Людмили Дуги-Дорошкевич, учительки математики Полтавської середньої школи №38, доніс до нас деякі документи її діда Івана Дуги — сусіда й однокласника Степана Скрипника.

    Батько Івана, Софрон Якович Дуга, був писарем головного штабу Зіньківського повіту Іорданівської волості Петровського 1-го сільського товариства. Мати Парасковія Іовівна Дуга була ключницею в Базилевичів, які мешкали поруч, на тій же вулиці, що й Дуги. А сім’я Софрона Дуги жила на Трегубівській вулиці в м. Полтаві. 26 вересня 1899 року в родині Дуг народився син Іван.

    Авторці вдалося віднайти у родинному архіві Дуг-Дорошкевичів копію, виписану з першої частини метричної книги про народження Івана Дуги, видану причтом церкви Всіх Святих міста Полтави.

    Справжність запису власноруч засвідчив підписом та прикладенням церковної печатки 15 квітня 1920 року протоієрей Всіх Святих Кладовищенської церкви Теофіл Булдовський, котрий наприкінці минулого століття у Воскресенській церкві здійснював таїнство хрещення Степана Скрипника. 4 квітня 1919 року протоієрей Теофіл Булдовський у Всіхсвятській церкві хрестив Юрія Рудченка, єдиного внука Панаса Мирного, сина Михайла Рудченка [3,1].

    Неподалік від Дуг, на одній вулиці з ними, в будинку під числом 13, мешкали Скрипники — Іван та Маріанна (уроджена Петлюра рідна сестра Головного Отамана Військ Української Народної Республіки). 10 квітня 1898 року з’явився на світ у їхній родині Степан.

    Полтава була тоді невеликим містом. Усі знали одне одного. Із  деяких фактів можемо сформувати думку про взаємини хлопців. Вони могли підтримувати приятельські стосунки, бо їх єднало і проживання близько один від одного, і належність до однієї парафії, і спільні дитячі розваги. За спогадами Івана Дуги, жваві трегубівські хлопці часто збиралися, щоб пограти у футбол. Серед них завжди був і Степан Скрипник. Коли Іван та Степан підросли, батьки віддали їх навчатися до Полтавської першої гімназії.

    В архіві родини Л.Дуги-Дорошкевич зберігаються атестації її діда

    І.Дуги, учня гімназії, за п’ять навчальних років. Нині випала нагода подати до публікації один із цих особистих документів — Атестацію учня II класу Полтавської гімназії імператора Олександра 1-го Дуги Івана за 2-гу чверть 1913-1914 навчального року, видану при розпуску учнів на зимові вакації.

    Це важливі документи. Завдяки їм можна встановити час знайденої нами фотокартки учнів Першої чоловічої гімназії –  однокласників І.Дуги та С.Скрипника. Знімок недатований. Але на ньому є помітка про те, що зображені гімназисти —третьокласники Вона й дає нам підставу атрибутувати світлину й визначити навчання хлопців у третьому класі: 1914-1915-ий.

    Цікаві ці знахідки й тим, що з них ми довідалися, хто були наставниками І.Дуги, С.Скрипника та їх співучнів: у ІІ-му (1913-1914 н.р.) класі — учитель російської мови, дійсний радник Паладій Петрович Павинський, у ІІІ-му (1914 -1915) — Василь Анастасійович Безсмертний, у IV-му (1915-1916) — учитель історії та латинської мови Іван Іванович Лихачов, у V-му (1916-1917) — учитель російської мови, надвірний радник Петро Іванович Смирнов.

    “Памятная книжка Полтавской губернии на 1916 год” (видання Полтавського статистичного комітету) містить відомості про склад викладачів полтавських гімназій. Звернувшись до неї, ми дізналися, хто в тому році навчав інших предметів у першій класичній гімназії. Законоучителями були священик Олександр Васильович Каменський і протоієрей Григорій Іванович Гамалія, математику викладав Андрій Григорович Семенченко, географію — Євген Іванович Іванченко, французьку мову — Левко Карлович Годо, німецьку мову  Франц Францович Самек, малювання — Сергій Васильович Прокоф’єв, співи — композитор і диригент Федір Миколайович Попадич [4,44].

    А подали батьки прохання про вступ синів до першого класу гімназії 1911 року. Іванові на той час виповнилося 12 років, а Степанові—13.

    Полтавську першу гімназію закінчили сини Панаса Мирного. Старший Віктор навчався з 1901 року по 1910-ий, середній Михайло – з 1903-го по 1913-ий. Наймолодший Леонід, одноліток С.Скрипника, вступивши до гімназії 1908 року, скінчив повний восьмикласний курс 1917-го. Він навчався майже одночасно зі Степаном Скрипником та Іваном Дутою.

    П.П.Павинський, І.І. Ліхачов, А.Г.Семенченко, С.І.Іванченко та С.В.Прокоф’єв навчали й молодших синів Панаса Мирного, а ще Михайла навчав Л.К.Годо [1, с.2], а Леоніда — О.В.Каменський та П.І.Смирнов [2,2].

    Це не просто імена. Для кожного гімназиста то були знайомі обличчя, характери, усе те, що становило сенс дитячого шкільного життя. Окремі з викладачів як особистості творчі мали великий вплив на своїх учнів. Саме це оточення сприяло подальшому спрямуванню патріотичної діяльності С.Скрипника. Під час навчання в Полтавській класичній гімназії відбувався духовний ріст юнака, становлення його як щирого християнина. Він брав тоді активну участь у нелегальних гуртках учнівської молоді міста.

    Іван Дуга і Степан Скрипник навчалися разом до 1916 року. Опубліковані тут матеріали дають можливість твердити, що інтереси хлопців у той період були подібними в деяких аспектах. Подальша доля змінила життєву дорогу юнаків.

    Їхня гімназична освіта припадає на 20-ті роки, роки того буревію, що перевернув звичний хід подій. Політичні симпатії С.Скрипника були на боці тих національних сил, які захищали українську справу, здобували державність України й повели його до християнського подвижництва. 1916 року Степан Скрипник гімназію залишив. Нелегко було йому, племінникові Симона Петлюри, хорунжому Армії УНР, ад’ютантові для особливих доручень при штабі Головного Отамана і невтомному будівничому Єдиної Української Православної Церкви на засадах істинної незалежності та Соборної Незалежної Вільної Украйни. І завжди І.Дуга знав, яким шляхом ішов його однокласник.

    Іван Дуга щорічно успішно переходив до наступного класу. йому теж не довелося закінчити навчання. У грудні 1919-го, у восьмому, педагогічному, класі, серед навчального року він одержав документ про вибуття з гімназії, коли її було перетворено на Третю полтавську радянську російську єдину трудову школу. І. Дуга був звичайним гімназистом, а слабке здоров’я не дало змоги взяти участь у воєнних діях чи примкнути до якоїсь партії. Бог знає, як би склалася його доля, коли б армія УНР перемогла… А так йому судилася скромна праця бухгалтера. Іван Дуга — товариш дитячих літ і побратим по навчанню Степана Скрипника — тихо почив 5 лютого 1973 року.

    Ми маємо хоч деякі спомини та документи людини, яка особисто знала Патріарха Мстислава в юнацькі роки. Пам’ять людська не дуже надійний інструмент… Ось чому для нас, нащадків, корисні й невеликі крихти нової інформації, які посилає нам життя. А вони є особливо цінними, коли виявляються на історичній відстані.

    Нехай і ця публікація послужить ознакою доброї пам’яті про нашого славетного сучасника, жертовного пастиря всіх православних.

    Примітки:

    1. Атестат зрілості №807 Полтавської першої гімназії, виданий- Михайлові Рудченку. 1913 //Полтавський літературно-меморіальний музей Панаса Мирного (далі — ПлммПМ). 24-д. – С.2.
    2. Атестат зрілості №751 Полтавської першої гімназії, виданий Леонідові Рудченку. 1917 //ПлммПМ. 14-д. – С.2.
    3. Копія випису з першої частини метричної книги про народження Юрія Рудченка, виданої причтом Всіх Святих церкви Кладовищенської міста Полтави. 1919 //ПлммПМ 59-Д.-С.1.
    4. Памятная книжка Полтавской губернии на 1916 год. – Полтава, 1916.-С.44.

    Валентина ШЕМЧУК
    заслужений працівник культури України,
    голова Полтавського міського
    православного сестринства святої княгині Ольги

  • Розпочала роботу видавнича група харківської парафії УАПЦ

    Розпочала роботу видавнича група харківської парафії УАПЦ

    У Харкові з благословення високопреосвященнішого архієпископа Афанасія дано старт діяльності видавничої групи при новій місцевій парафії Святої Софії – Премудрості Божої в юрисдикції Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви. Першою виданою брошурою стало житіє преподобної Марії Єгипетської. Підготувала текст і організувала верстку та друк матушка Катерина Шаповалова.

    Зміст видання складає життєпис святої та молитва до неї, перекладені українською мовою. Текст набрано крупнішим за звичний для такого формату шрифтом, аби полегшити прочитання людям похилого віку й тим, у кого слабкий зір.

    Книжечка покликана допомогти підготуватися до одного з центральних постових богослужінь – утрені з Великим каноном у четвер п’ятого тижня Великого посту, коли за уставом житіє преподобної Марії має читатися у храмі. Крім того, в наступну за нею неділю Православна Церква вшановує пам’ять прп Марії Єгипетської.

  • Ми потребуємо внутрішньої сили

    Ми потребуємо внутрішньої сили

    «Піст – це найкращий час, коли ми можемо, спираючись на волю Божу, перемогти в собі гріх, подолати пороки, очистити своє серце від всього лукавого, що звило там своє зміїне кубло. Євангелія нам говорить, що тільки чисті серцем побачать Бога. Тому сьогодні ми повинні задуматися над тим, що коли ми вийшли на цей прямий, але найкращий шлях, то треба скористатися з такої можливості й очистити своє серце, щоб побачити при зустрічі живого Бога», – Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією.

    4 березня 2018 року, 2-ої Неділі Великого посту, свт. Григорія Палами, Собору прпп. отців Києво-Печерських, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в домовому храмі свт. Афанасія Лубенського. Спільно з владикою служив ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії.

    «Якщо піти цим спасенним шляхом, не звертаючи на манівці, то обов’язково відбудеться зустріч із Богом – відчується сила Його енергії, Його благодаті, тобто Його всюдисуща присутність в кожній миті твого життя, – сказав архієпископ Афанасій у своїй проповіді, розкриваючи тему повчального слова. – Сьогодні ми з вами згадуємо добрим словом святителя Григорія Паламу, який жив у далекому XIV столітті. Чому саме у Великий піст ми вшановуємо пам’ять цього святого? А тому, що він, як духовний мислитель, вже тоді стверджував, що світло, яке явив Христос на горі Фавор своїм учням, не було звичайним світлом, а з’явою Божественної енергії, Божественної благодаті. І ці богословські думки виникали в нього не з книжкових знань, а з власного чернечого духовного досвіду та досвіду афонських ченців і самітників, які постуванням і молитвою перемагали в собі пристрасті й пороки, очищали своє серце й розум. Саме тому їм відкривалося бачення Божественного світла, того світла, яке бачили апостоли на Фаворській горі, ставши свідками Преображення Господнього».

    Людину, котра шляхом праці над своїм духовним станом пережила в собі присутність Бога, Який наповнив її великою внутрішньою силою, неможливо здолати якимсь обманом, тому з нею – Бог. «Ми потребуємо здатності розпізнавати людей, щоб виявляти серед них злих, які можуть зловживати нашою довірливістю, ранити серце, зганьбити душу. Ми потребуємо внутрішньої сили, щоби встояти на життєвому шляху, до якого нас покликав Господь. Але ми потребуємо не тільки сили, а й мудрості, – кожен із нас особисто і все суспільство в цілому. Тільки озброєні світлом Божої сили і мудрості, ми зможемо долати всі труднощі й будувати справедливе життя в оновленій Україні », – сказав на завершення архієпископ Афанасій.