Blog

  • Священик УАПЦ став членом журі всеукраїнського конкурсу

    Священик УАПЦ став членом журі всеукраїнського конкурсу

    4 лютого 2018 року у Полтавському університеті економіки і торгівлі відбувся регіональний етап ІІІ Всеукраїнського (ХІV Всекримського) фестивалю-конкурсу учнівської та студентської творчості імені Марії Фішер-Слиж «Змагаймось за нове життя!», присвячений творчості Лесі Українки. На запрошення організаторів конкурсу членом журі у номінації «Вокал» для учнів 8-11 класів та студентів навчальних закладів І-ІV

    рівнів акредитації став прес-секретар Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, художній керівник єпархіального хору ієрей Олександр Горай.  Високоповажне журі цієї номінації, де разом з о. Олександром були

    хормейстер пісенно-танцювального ансамблю «Полтава», Полтавської обласної філармонії, заслужений діяч мистецтв України Лариса Бакланова, та викладач-методист Гадяцького коледжу мистецтв Наталія Горбачик, визначило найкращих виконавців пісень, присвячених творчості відомої на весь світ письменниці.

    Цього року було подано понад 4000 заявок на участь у заочному етапі конкурсу. В очному етапі в Полтаві змагалося більше 1000 учасників.

    Дещо з історії конкурсу, розміщеної на офіційному сайті konkurs-lesya.com.ua:

     Всекримський конкурс учнівської та студентської творчості «Змагаймось за нове життя!» (Леся Українка) був започаткований у 2004 році відомою громадською діячкою п. Марією Фішер-Слиж (Торонто, Канада). Уперше він відбувся одночасно в Севастополі, Сімферополі та Ялті з ініціативи управління освіти і науки Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольського міського гуманітарного університету, громадського комітету “Український Севастополь” (координатор – Микола Владзімірський), а регіональні (відбіркові) етапи конкурсних змагань були проведені Всекримським товариством зв’язків з українцями за межами України (Товариство «Україна-Світ»), колективом загальноосвітньої школи №29 м. Сімферополя та Ялтинським музеєм Лесі Українки.

    Ідею святкування Дня народження Лесі Українки проведенням на кримських теренах учнівсько-студентського конкурсу «Змагаймось за нове життя!» на наступні 10 років підхопили Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України (Кримська філія), Всекримське товариство зв’язків з українцями за межами України (Товариство «Україна-Світ») та за підтримки Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, Міністерства освіти і науки АР Крим, Ялтинського музею Лесі Українки, та інших державних і громадських організацій перетворили в щорічне величне свято духовності, любові до українського слова й щирого захоплення генієм української письменниці.

    Змагання юних талантів відбувалося за номінаціями: «Декламація», «Інсценізація», «Твір», «Науково-пошукова робота». Спочатку в ньому взяло участь декілька десятків дітей. Та з кожним роком зростали популярність, кількісний і якісний рівень конкурсу, розширювалася його географія. До кримчан з різних районів півострова приєднувалися й представники Києва, Одеси, Львова, Глухова, Луганська, Івано-Франківська, Коломиї, Волині.

    У квітні 2015 року Конкурс «Змагаймось за нове життя!» відродився на теренах Полтавщини. Новаціями конкурсу стали проведення змагань ще за однією номінацією – «Вокал», проведення конкурсних змагань в онлайн режимі (зв’язок був з Києвом, Львівською та Луганською обл.) та поїздка переможців до Гадяцького музею родини Драгоманових.

    У 2017 році ІІ Всеукраїнський (ХІІІ Всекримський) Конкурс «Змагаймось за нове життя!» (Леся Українка) зібрав уже більше 4000 учасників, з яких 700 стали переможцями творчого змагання. Практично з усіх областей України, а також з Криму, Італії, Придністров’я та Росії були надіслані роботи. До дитячого змагання долучилися й дорослі – взяли участь професійні автори теле- і радіопередач для молоді (фільм Інни Дідик «Лесиними стежками», м. Полтава).

    У 2018 році ІІІ Всеукраїнський (ХІV Всекримський) конкурс учнівської і студентської творчості ім. Марії Фішер-Слиж «Змагаймось за нове життя!», присвячений Лесі Українці, проводився як конкурс-фестиваль. Перший етап – відбірковий – у місті Полтаві, а другий – фінальний гала-концерт та нагородження відбудуться у місті Чернівці, яке пов’язане з долею Лесі Українки та Ольги Кобилянської.

  • V ювілейний відкритий регіональний фестиваль духовної музики «Небесні перевесла»

    V ювілейний відкритий регіональний фестиваль духовної музики «Небесні перевесла»

    22 жовтня 2017 року у приміщенні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відбувся ювілейний V відкритий регіональний фестиваль духовної музики «Небесні перевесла». Даний фестиваль проводиться з ініціативи місіонерсько-паломницького відділу Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви та підтримки Управління культури Полтавської обласної державної адміністрації, за сприяння Обласного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи спільно з Обласним методичним кабінетом навчальних закладів мистецтва та культури. Мета фестивалю: відродження традицій української духовної музики, підвищення рівня виконавської майстерності хорових колективів, вокальних ансамблів, окремих виконавців вищих мистецьких навчальних закладів І-IV рівнів акредитації та шкіл естетичного виховання.

    На запрошення організаторів – Управління культури обласної державної адміністрації, Консисторії Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, Обласних центру народної творчості та культурно-освітньої роботи й методичного кабінету навчальних закладів мистецтва та культури – на цей мистецький форум у нашому місті зібралися кращі співаки й музиканти з усієї Полтавщини, та шановані гості із Галичини. Високе пісенне мистецтво цього дня палким прихильникам духовного піснеспіву подарували 11 творчих колективів, серед яких Хор «Ставрос» Львівського крайового ставропігійного Братства святого апостола Андрія Первозваного, Заслужений самодіяльний ансамбль пісні і танцю України «Лтава» імені В. Міщенка, Хор Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, хор Полтавського музичного училища ім. М.В. Лисенка та ін.

    Програмою фестивалю було передбачено урочисте відкриття та покладання квітів до пам’ятника видатному українському діячу і письменнику Тарасу Шевченку. Урочистою ходою учасники фестивалю перейшли до пам’ятного знаку «Загиблим Українським козакам», біля якого священство  Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви відслужило панахиду за спокій душ загиблих за Україну козаків, Лицарів Небесної Сотні й захисників Східних кордонів від російських окупантів. Також учасників фестивалю вітали: козацький капелан, протоієрей В’ячеслав (Андрієвський), козацьке громадське формування міста Кременчука «Українські козаки» під керівництвом отамана генерала Володимира Павлова та «Козацька Січ «Пивиха»» під керівництвом отамана полковника Юрія Андрієвського, його заступника – полковника Олексія Солодкого та генерального осавула, генерала Андрія Касаткіна, які вшанували пам’ять загиблих побратимів пістолетними та гарматними пострілами.

    Концертна програма фестивалю у приміщенні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського розпочалася молитвою «Отче наш» М. Леонтовича у виконанні хору «Ставрос» Львівського крайового ставропігійного Братства святого апостола Андрія Первозваного. У концерті прозвучали духовні твори: М. Вербицького, А. Веделя, М. Леонтовича, Г. Давидовського, Й.С. Баха, С. Рахманінова, Ф. Шуберта та інших.

    Ієрей Олександр Горай за благословенням Високопреосвященного Афанасія архієпископа Харківського і Полтавського, керуючого Харківсько-Полтавською та Черкасько-Кіровоградською єпархіями Української Автокефальної Православної Церкви дарував всім учасникам фестивалю ікони Покрови Пресвятої Богородиці, начальник Управління культури Полтавської обласної державної адміністрації Геннадій Іванович Фасій – вручив Дипломи та квіти.

    Після завершення концерту Ієрей Олександр Горай висловив глибоку вдячність тим, хто щиро долучився до здійснення вагомого музичного проекту на Полтавщині та ведучій фестивалю – заслуженому працівнику культури України Валентині Шемчук.

  • Радість зустрічі з живим Богом – архієпископ Афанасій звершив Божественну літургію

    Радість зустрічі з живим Богом – архієпископ Афанасій звершив Божественну літургію

    «Сьогодні ми згадуємо подію, яка завершує історію народження Ісуса Христа і звершення над Ним тих дій, які були визначені Законом Божим для єврейського народу. Для нас це повчально тому, що, завдяки суворому дотриманню законів, даних Богом через пророків, глибоко віруючі євреї збереглися як народ, вистоявши в усіх страшних перипетіях історії, і нині гідно розбудовують свою державу», – Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією.

    15 лютого 2018 року, в день свята Стрітення Господа нашого Ісуса Христа, високопреосвященний Афанасій звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно з владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії, та ієрей Олександр Горай.

    «Батьки принесли своє дитя Ісуса сорокового дня до храму, щоб посвятити його Богові згідно Закону, встановленого на згадку про спасіння всіх первістків єврейського народу під час виходу з єгипетського полону. А євреї чітко дотримувалися законів, тому виконання даних Богові обітниць було для них обов’язковим, – сказав у своїй проповіді після богослужіння архієпископ Афанасій. – А нині люди не хочуть коритися Божому закону. Вони ледве-ледве виконують закони, написані людьми, закони, які хоч якось унормовують суспільне життя. Коли ж подивитися на українське суспільство, то ми з сумом констатуємо, що українці в більшості не виконують ні Закону Божого, ні Закону людського. Ми бачимо, як процвітають найогидніші пороки – хабарництво, казнокрадство, перелюбство, визискування ближнього, не кажучи вже про підлість, підступництво, зрадливість та інше. І все це розплата за ті сімдесят років, які душа нашого народу змушена була перетерпіти в єгипетському полоні комуністичної безбожності в ХХ столітті».

    «Людині властиво прагнути до світла, шукаючи шлях до нього. А світильником, який вказує шлях до Світла, є Закон Божий. Цей світильник світить кожному. навіть тому, хто не усвідомлює всієї глибини його значення у своєму житті. Сьогодні тим світильником є Пречиста Діва Марія, адже вона тримає на своїх руках у Божому храмі Того, Хто є не світильником, а Світлом, що вказує нам правильну дорогу в житті. Нам би тільки йти за тим Світлом, щоб не блукати в темряві манівців. Він же сказав: «Хто йде за Мною, той не буває у темряві, але має світло життя», – зазначив проповідник. –  А наша Церква якраз і є тією дорогою спасіння, що веде до вічного Життя, дорогою, яку відкрив для нас Господь Своїм хресним подвигом. І все ж ми чомусь сумніваємося, запитуючи, чи вірним шляхом ідемо, куди ми ним прямуємо і чи той світильник перед нашим зором? Але для нас, православних християн, такі питання не повинні виникати, тому що нашим світильником є Слово Боже, його вічна правда. І той, хто тримає у своїх руках той Світильник, ніколи не помилиться у напрямку спасіння, бо прямуватиме світлою дорогою».

    Після літургії архієпископ Афанасій звершив чин освячення води та освятив свічки. Свято Стрітення нагадує нам про радість зустрічі з живим Богом, про те, настільки важливим для нас є спілкування з Господом у молитві, церковних Таїнствах Покаяння і святого Причастя. Зустрічі, яка так чи інакше, але відбудеться в земному житті чи то в юнацькі роки, чи то дорослі, чи в старості.

     

     

  • Торкнеться до душі прощенням – архієпископ Афанасій звершив святу Божественну літургію

    Торкнеться до душі прощенням – архієпископ Афанасій звершив святу Божественну літургію

    «Учителю, усі тебе шукають», сказали учні Ісусу Христу, прийшовши до Нього. Вони висловили прагнення кожної душі, яка шукала спасіння в Того, Хто єдиний міг його дати, лиш би хотіли того щиро. Тому період Великого посту є для нас часом покаяння, до якого нас закликає свята Церква. Закликає кожного, «бо немає людини, яка б жила і не згрішила», – Афанасій (Шкурупій), арієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією.

    11 лютого 2018 року, в Неділю м’ясопусну, про Страшний суд, високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно з владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець) та ієрей Олександр Горай. На малому вході за ревне служіння в розбудові та утвердженні УАПЦ високопреосвященний Афанасій нагородив настоятеля парафії святого Архистратига Михаїла  у м. Полтаві  ієрея Олександра Горая правом носіння набедреника.

    «За тиждень починається Великий піст. Тобто, ще протягом тижня ми будемо готуватися до сорокаденного шляху покаяння в постуванні тіла й душі, готуючи себе до зустрічі з нашим воскреслим Господом. А Євангелія нам сьогодні розповідає про той суд, через який пройде кожна людина після смерті, – сказав архієпископ Афанасій у своїй проповіді. – Знання про Страшний суд, а ще більше віра у його незворотне настання, часто зупиняє нас від багатьох помилок, від гріха, напоумлює бути уважнішим до своїх слів, вчинків і, навіть, до того, що ми думаємо, мислимо, уявляємо».

    Про потойбічне життя сказано дуже багато, а сьогоднішня євангельська розповідь виступає наче б як фундаментом, розкриваючи нам тайну того, що нас очікує при останній годині – суд Божий. Господь своєю розповіддю про Страшний Суд націлює нашу свідомість на розуміння того, що треба неустанно працювати над собою, своїм життям взагалі, аби бути готовим до тієї рокової миті, коли душа постане перед Отцем на звіт. «Цієї миті ніхто не уникне й даремно багато хто сумнівається, що там, за межею смерті, кажучи: «ще ніхто звідти не повертався». Так, ніхто не повертався, але в Святому Письмі багато сказано про смерть і потойбічне життя, повертаючи нашу увагу від щоденних турбот до усвідомлення власної відповідальності за те, як ми живемо і яке місце матиме душа у вічності. В цьому житті ми ще можемо щось виправити – Господь дає нам на це шанс через покаяння, але, коли переступимо межу, каятися буде пізно. Тоді вже будемо тільки судимі за свої гріхи, бо коли Син Божий зійшов на Голгофу, щоб понести покарання за наші гріхи, то чому ми вважаємо, що нас, винуватців, за скоєні гріхи не обмине кара Господня?», – зазначив проповідник.

    «Гріх – то велике зло, тяжка недуга, яку можна порівняти хіба що з проказою, хворобою, невиліковною навіть у наш час. Від неї самотужки вилікуватися неможливо. Немає такого лікаря на землі. Але Він є на Небі й коли ми звертаємося до Нього за лікуванням у Таїнстві сповіді, за щире покаяння Він торкається нашої душі прощенням і ми отримуємо очищення. Цей Лікар повсякчасно біля нас, а період Великого посту якраз і дається нам для того, щоб шукати Його наполегливо і знайти, покаятися і оздоровитися, й через це очищення увійти в повноту життя в Богові», – підсумував своє повчальне слово архієпископ Афанасій.

     

  • Встану й піду

    Встану й піду

    «Мабуть, найбільшим за глибиною повчанням у євангельській розповіді про блудного сина, є радість батька від його повернення. І хоч син розтринькав увесь статок, що дістався йому від напрацьованого батьком нелегкою працею, все ж радість від того, що син був пропав, а це знайшовся, переважив у серці батька жаль від втраченого майна. Адже сказав Господь: «Радійте, Я з вами в усі дні», – Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією.

    4 лютого 2018 року, в неділю про блудного сина, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, звершив святу Божественну літургію в храмі Пресвятої Тройці с. Червона Слобода. Спільно з владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець) та ієрей Віталій Сєдов.

    «Отець небесний дивиться на кожного з нас не просто проникливо, а пронизливо, до найменшої клітини душі й тіла. Він бачить нас, якими є насправді, а не такими, якими намагаємося себе показувати іншим, – зауважив архієрей у повчальному слові. – Через цю євангельську розповідь ми, наче крізь рентген, бачимо самих себе – своє споживацьке ставлення до Бога».

    Розкриваючи смисл євангельської розповіді, проповідник зауважив, що багато хто й із нинішньої молоді, нехтуючи законами моралі, повторюють досвід блудного сина, але не всі знаходять у собі силу повернутися до свого Отця.

    «Розрив із традиційним укладом життя родини, в якій народився і виріс, не завжди приносить успіх у вибраному способі життя в умовах сучасної ідеології вседозволеності. Частіше поразку і розчарування, які призводять до дуже поширеного захворювання сучасного світу – депресії. Так само й у духовному житті, коли ми шукаємо уявної свободи та відходимо від Бога й Церкви, бо хочемо «вільно» жити, а не за правилами, – сказав архієпископ Афанасій. – Сьогоднішній євангельський уривок, який читається в церкві перед Великим постом, дає нам приклад розуміння того, що, відчувши голод спілкування з Богом, ми повинні не боятися покаяння, а сміливо повертатися в батьківський дім – церкву, до Отця. Там, у рідному домі, Отець у великій любові чекає нас, нерозважливих синів і доньок, треба лиш набратися рішучості й сказати собі: «Все, встану й піду…». 

  • Покаяння відчини мені двері – архієпископ Афанасій звершив богослужіння в неділю митаря і фарисея

    Покаяння відчини мені двері – архієпископ Афанасій звершив богослужіння в неділю митаря і фарисея

    «Стаючи на шлях спасіння, треба притчу про митаря і фарисея взяти за основу духовно життя, яке допомагає усвідомити власну гріховність і потребу в очищенні. Це як день і ніч, коли заходить сонце і темрява наших хтивих бажань, помислів, уявлень хижаком вилазить із усіх закутків і шукає, кого б пожерти. А зійде сонце й вони геть поховаються, залишивши нас біля духовної руїни», – Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією.

    28 січня 2018 року, в неділя про митаря і фарисея, високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі.

    «Церква неділею про митаря і фарисея вчить нас правильно молитися і готуватися до Великого посту. Ми чуємо піснеспів: «Покаяння відчини мені двері, Життєдавче Христе», – зауважив архієпископ Афанасій у проповіді. – Коли слухає цю євангельську розповідь людина, котра не ознайомлена з євангельським текстами й ніколи не чула тлумачення, то вона не зрозуміє про що йдеться. А ми знаємо, що в слові Божому міститься велика сила, що спасає і надихає кожного, хто чує, незалежно від того, розуміє він смисл почутого, чи ні. Слід завжди пам’ятати, що слово Боже є для нас спасаючою силою».

    Але з чого починається спасіння людини? З того, що пообіцяв митар Господу – вийти з храму творити справи милосердя. Він благає Бога бути й до нього милостивим, не карати, а дати можливість виправити своє негідне життя на краще, щоб у подальшому жити по Божому. Але він так просить, бо усвідомлює всю негідність своєї поведінки і власних вчинків. Він так проник відчуттям нікчемності й злочинності свого життя, що плаче й б’є себе в груди, благаючи: «Боже, змилуйся наді мною, грішним!» (Лк., 18:13). Ось саме з цього й починається спасіння, зазначив владика Афанасій.

  • Навіщо єпархіальному сайту розділ “Православний світ”?

    Навіщо єпархіальному сайту розділ “Православний світ”?

    Доброго здоров’я! Мене звати Дмитро Шаповалов. Я священик УАПЦ із Харкова. І від лютого 2018 року я редактор розділу “Православний світ” на цьому сайті.

    Свій блог я хочу почати з відповіді на питання, навіщо взагалі потрібен такий розділ на єпархіальній веб-сторінці. Як і належить формату блога, все висловлене – це imho. Тобто суто приватна думка однієї людини. І офіційне керівництво легко може мати інакшу точку зору.

    Моя ж така: українській церковній спільноті потрібен “контекст”. Ширше за “канонічну територію” РПЦ розуміння православ’я. Більше знання про світ навколо. Про традиції, відмінні від наших. Про владик, церковність яких не пов’язана із яхтами та митними пільгами. Про те, частиною якої спільноти може колись стати наша об’єднана помісна церква. Хто наші брати і сестри. Не “старші” чи “молодші”, а просто. Справжні.

    Ми часто не усвідомлюємо, наскільки залежні від інерції російської версії православ’я. Інколи навіть наш протест проти неї – по суті та сама РПЦ, тільки у вишиванці та українською мовою. Ми не бачили альтернативи. Нам бракує відомостей про православ’я грецьке, румунське, сербське, грузинське, американське. Не так багато ми знаємо насправді про Всеправославний собор, рукоположення дияконіс в Африці чи діяльність митрополитів Георгія Ходра в Лівані, Афанасія Ніколау на Кіпрі або Іоана Зізіуласа в Греції. А це – наша сучасність. Цікава і змістовна. Значно більш варта уваги, ніж чергові внутрішні чвари чи скандали в паралельних юрисдикціях.

    Мета противників становлення української церкви – ізолювати “розкольників”. Унеможливити будь-яке спілкування. Позбавити дихання одним повітрям із рештою православного світу. Створити середовище варіння у власному соку. В яке вправним технологам нескладно буде підмішати вторинність, комплекси, маргінальність, спокуси сектантства тощо.

    Саме тому “Православний світ” на сайті Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ – це не просто “фішка”, щоби чимось різнитися від інших. Це маленька, по мірі наших скромних сил, спроба вилізти з інформаційного вакууму. Пробити стіну ізоляції в самих собі та визирнути назовні. Побачити, що православ’я – це не тільки наші власні храми та сусіди з РПЦ. І це православ’я значно багатше, різноманітніше, складніше, ніж ми раніше вважали.

    Я хочу вірити, що хоча б у межах нашої невеличкої єпархіальної спільноти це є посильним завданням. І може, когось це спонукатиме до наступних кроків. Вивчення іноземних мов. Поїздок у Єрусалим, Константинополь, Александрію чи Салоніки. Появу живих зв’язків із людьми і формування свіжих, сучасних поглядів. Без котрих нам у ХХІ столітті лишатиметься не так багато перспектив розвитку.

  • У Циркунах вшанували пам’ять патріарха УАПЦ Димитрія

    У Циркунах вшанували пам’ять патріарха УАПЦ Димитрія

    У неділю Православ’я, 25 лютого, виповнилося 18 років із дня упокоєння світлої пам’яті патріарха Київського і всієї України Димитрія (Яреми). Попри відчутний майже 20-градусний мороз, вшанувати його пам’ять до найближчої від Харкова парафії Української Автокефальної Православної Церкви приїхали ті, хто знав владику особисто. Літургію у Свято-Миколаївському храмі УАПЦ села Циркуни в цей день очолили ієрей Дмитро Шаповалов, ієрей Іван Полежака та диякон Геннадій Гончаров. На євхаристійному каноні в належному місці по освяченні дарів поминалося ім’я повікнезабутнього патріарха. Після літургійного богослужіння та молебного чину Торжества Православ’я було відправлено заупокійну літію за владикою Димитрієм.

    Меморіальну бесіду по завершенні молитов провела Ніна Немировська – один із зачинателів третього відродження УАПЦ у Харкові. Вона підготувала фотографії, що ілюстрували різні етапи життя владики. Присутні почули голос патріарха в записі його виступів у Львові та Харкові. Слова предстоятеля із циклу «Бесід про страшне сьогодення» зачитав о. Дмитро. Парафіянка Лідія Макогон підготувала власні спогади про святішого патріарха та його відвідини харківських громад УАПЦ у 1990-х роках. Учасники бесіди мали змогу погортати книги – доробок самого владики Димитрія та видані вже посмертно спогади про нього.

  • Покаяння – шлях у Боже Царство – архієпископ Афанасій звершив літургію в Неділю після Богоявлення

    Покаяння – шлях у Боже Царство – архієпископ Афанасій звершив літургію в Неділю після Богоявлення

    «Бог нічого не робить проти нашої волі. А коли ми чинимо наперекір Йому, то Він залишає нас наодинці з нашою злою волею, яка робить нас слабкими й немічними, нездатними протистояти спокусам цього світу, які постійно підкидає нам лукавий», – Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією.

    21 січня 2018 року, у Неділю після Богоявлення, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в кафедральному храмі с. Червона Слобода. Спільно з владикою служили: ігумен Антоній (Бондарець), протоієрей Сергій Катренко та ієрей Віталій Сєдов.

    «Ми сьогодні з вами слухали Євангелію, де Господь наш Ісус Христос закликає: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне» (Мт., 4:17). Це найголовніше повчання, яке проголошує Церква впродовж більш ніж двох тисяч років, –сказав архієпископ Афанасій, звертаючись у проповіді до вірян. – Цими вогненними словами Церква кличе нас до спасіння в життя вічне. Але увійти без переосмислення свого життя, без покаяння в Боже Царство, яке і є вічністю, неможливо».

    Здатності до переосмислення своїх думок, дій, вчинків якраз і не вистачає сучасній людині, тому що вона слабка духовно, їй не вистачає сили боротися з собою, а, отже, й принести покаяння. Але тільки очистившись покаянням, спрямувавши себе до Бога, людина стає насправді вільною. Тоді проявляється і воля Божа в нас, поєднавшись із нашою особистою волею.

    Після богослужіння архієпископ Афанасій, спільно з кліриками єпархії, відслужив заупокійну літію біля могили передчасно померлого єпископа Іларіона (Савчука).

  • У Єрусалимі на знак протесту закрили храм Воскресіння Христового

    У Єрусалимі на знак протесту закрили храм Воскресіння Христового

    Храм Воскресіння Христового, відомий у західному світі, як Храм Гробу Господнього, відтепер закритий для паломників на невизначений час. Це стало наслідком конфлікту між християнськими спільнотами краю та владою держави Ізраїль.

    Офіційний сайт Єрусалимського патріархату в неділю Торжества Православ’я, 25 лютого, оприлюднив заяву керівників трьох церковних структур із цього приводу. В ній обґрунтовуються мотиви рішення про закриття храму, в котрому розташовано місце Розп’яття Христового (Голгофа, другий поверх храму) та печера-могила, котра стала місцем Воскресіння Господнього (кувуклія). Храмом здавна володіють православний Єрусалимський патріархат, францисканська кустодія Святої Землі (римо-католики) та Вірменська апостольська церква. Наводимо текст заяви повністю:

    Ми, Глави Церков, що відповідальні за Пресвятий Гріб і статус-кво, керуючі різними Святими Місцями в Єрусалимі – Греко-Православний Патріархат, Кустодія Святої Землі і Вірменський Патріархат, з великою стурбованістю стежимо за систематичною кампанією проти Церков і Християнської громади в Святій Землі, що є грубим порушенням існуючого статусу-кво.

    Останнім часом ця систематична і образлива кампанія досягла безпрецедентного рівня, оскільки муніципалітет Єрусалиму видав скандальні повідомлення про збори і розпорядження про конфіскацію церковних активів, майна і банківських рахунків через можливі борги і штрафні муніципальні податки. Це крок, що суперечить історичному положенню Церков в Святому Граді Єрусалимі і їхнім стосункам з цивільною владою. Ці дії порушують існуючі угоди і міжнародні зобов’язання, що гарантують права і привілеї Церков, є спробою послабити християнську присутність в Єрусалимі. Найбільшими жертвами в цьому є ті збіднілі сім’ї, які залишаться без їжі і житла, і також діти, які не зможуть вчитися в школі.

    Систематична кампанія по боротьбі з Церквами і християнами тепер досягає свого піку, в той час як висувається дискримінаційний і расистський законопроект, який націлений виключно на майно Християнської громади в Святій Землі. Цей огидний законопроект буде просунутий сьогодні на засіданні комітету міністрів. Якщо він буде схвалений, то це зробить можливою експропріацію земель Церков. Це нагадує нам все закони аналогічного характеру, які були прийняті проти євреїв в темні епохи в Європі.

    Ця систематична і безпрецедентна атака на Християн в Святій Землі жорстоко порушує найелементарніші, стародавні і суверенні права, нехтуючи тонку тканину відносин між Християнської громадою і владою впродовж кількох десятиліть.

    Тому, посилаючись на заяву Патріархів і Глав місцевих Церков в Єрусалимі від 14 лютого 2018 року і на їх попередню заяву від вересня 2017 року, в якості засобу протесту, ми вирішили зробити цей безпрецедентний крок – закрити Пресвятий Храм Гробу Господнього.

    Разом з усіма Главами Церков в Святій Землі ми стоїмо єдині, тверді і рішучі в захисті наших прав і нашого майна.

    Нехай Святий Дух відповість на наші молитви і принесе вирішення цього кризового історичного моменту в нашому Святому Граді.

    Феофіл III Патріарх Єрусалимський
    Франциско Паттон Кустод Святої Землі
    Нурхан Манукян Вірменський Патріарх Єрусалима

  • «Йому голуби сідали на плечі»  – до третьої річниці упокоєння Митрополита Мефодія

    «Йому голуби сідали на плечі» – до третьої річниці упокоєння Митрополита Мефодія

    До третьої річниці передчасної кончини Блаженнішого Митрополита Мефодія (Кудрякова).

    Я не так часто зустрічався з Митрополитом Мефодієм, переважно в дні Архієрейських соборів та якихось заходів. Ще рідше він телефонував до мене з якогось питання чи я до нього. Найчастіше із слухавки лунало запитання: «Що там у тебе?».

    Митрополит Мефодій був людиною високоосвіченою і різносторонньою, цінував українську культуру, багато читав. Одного разу, підійшовши до церковної лавки Києво-Печерської лаври, розташованої збоку від центрального входу, я зустрів на сходах Блаженнішого, який уже виходив звідти зі стосом придбаних релігійних книжок у руках. «Ось, подивися, тут є цікаві книжки, може й ти візьмеш», – сказав до мене, показуючи придбане.

    Він був непередбачуваним, але в той же час мав непохитний авторитет навіть серед недругів. Дуже любив свій народ, тонко відчував його дух, його потреби, вболівав серцем, а не висловлюваннями до політичного моменту. Він був простим в усьому, і в той же час в ньому відчувався внутрішній аристократизм, сила духу.

    Блаженніший мав дар слова – говорив блискучі проповіді, глибоко занурюючись у тему, знаходив прості, але влучні висловлювання, які проникали в глибину серця слухача. Характерною рисою його проповіді була правда сказаного. Попри простоту в поводженні, він був вольовою, мужньою і духовною людиною, був щирим і відвертим.

    На богослужіннях він був зосереджений сам і вимагав він інших такої ж зосередженості й уважності.

    Маючи важку форму цукрового діабету, хворе серце, він звершував богослужіння до останнього дня. Ми дивувалися, де він брав сили стояти за престолом Божим і говорити цілу годину чудову, проникливу проповідь. Божа служба для нього була смислом життя.

    Він був людяний, міг віддати все, що в нього було. Розповідають, як до нього зайшов у патріархію безхатченко і попросив грошей на їжу. Владика віддав йому все, що на той час у нього було. А було кілька тисяч. Священик  із Тернополя, який служив в Андріївській церкві, побачивши таку щедрість, ображено сказав: «Владико, я тут служу і ви мені нічого не платите, а йому дали такі гроші». На це Блаженніший відповів: «Ти заробиш, а йому ніде».

    Колись я рано-вранці приїхав до Тернополя і зайшов на подвір’я церкви Різдва Христового («зеленої»), на території якої мешкав Блаженніший. Він сидів на лавці під будинком Консисторії й годував шматочками хліба десятків зо два голубів. Вони сідали йому на плечі, навіть на руку і дзьобали крихти з неї.

    Кажуть, що він хотів об’єднання нашої Церкви з Київським патріархатом. Нічого подібного! Коли в 2011 році питання об’єднання двох Церков лобіював сам колишній президент України Віктор Ющенко, а тиск на Предстоятеля був шалений, на одному з Архієрейських Соборів, під час обговорення цього питання, він звернувся до нас: «Владики, хто хоче в Київський патріархат, ідіть, тільки скажіть відверто. І документи віддам. А я буду в УАПЦ, якщо навіть залишуся один». Він був готовий тимчасово відмовитися від автокефалії, увійшовши в статусі автономної митрополії до складу Константинопольської Церкви, лиш би отримати канонічне визнання.

    Високопреосвященний Афанасій,
    архієпископ Харківський і Полтавський,
    керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією

  • Священики УАПЦ на Харківщині вшанували Героїв Небесної Сотні

    Священики УАПЦ на Харківщині вшанували Героїв Небесної Сотні

    20 лютого 2018 р. з благословіння високопреосвященного Афанасія, архієпископа Харківського і Полтавського УАПЦ, керуючого Черкаською і Кіровоградською єпархією, священнослужителі єпархії взяли участь в урочистому мітингу та покладанні квітів до пам’ятного знака Державному Прапору України м. Зміїв. Участь у заході також взяли заступник голови Зміївської районної державної адміністрації Ляшко С.В., керівник апарату райдержадміністрації Яковлєва Л.Г., голови місцевих рад району, представники трудових колективів міста Зміїв, волонтери, учасники антитерористичної операції на Сході України, представники політичних партій, учні закладів загальної середньої освіти, широка громадськість.

    По завершенню заходу всі охочі приєдналися до молитви за вбитими героями. Заупокійну літію за Героями Небесної сотні та за всіма захисниками Вітчизни, які віддали своє життя за Батьківщину Україну, відслужив Харківський благочинний, настоятель Свято-Успенського храму УАПЦ с. Соколове протоієрей Станіслав Аштроф’ян у співслужінні протоієрея Миколая Кривоноса, ієрея Юрія Потикуна, ієрея Олександра Горая та ієрея Сергія Довганюка.