Blog

  • УАПЦ звернулася із заявою до СБУ

    УАПЦ звернулася із заявою до СБУ

    Як повідомляє сайт   патріархії УАПЦ, до Служби безпеки України було  надіслано заяву про вчинення кримінального правопорушення. У заяві йдеться про розповсюдження громадянкою України Шевчук Наталією Михайлівною неправдивої інформації, що формує негативну думку про УАПЦ та її предстоятеля. Зокрема, вищезгадана громадянка Шевчук Наталія у своєму виступі звинуватила Предстоятеля УАПЦ у написанні листа про звернення до голови РПЦ патріарха Кирила із проханням допомогти відродити “древню Галицьку митрополію”.

    Скандальний лист, розтиражований різними мас-медіа,  «є неправдивим і підробленим», а також  «містить підроблений підпис Блаженнішого Макарія», – йдеться у заяві. Дії Шевчук Наталії Михайлівни направлені на дискредитацію УАПЦ та її Предстоятеля Блаженнішого митрополита Макарія, спрямовані на розпалювання релігійної ворожнечі та несуть загрозу розділення України за церковно-релігійною ознакою. За таких обставин, в діях Шевчук Наталії Михайлівни вбачаються ознаки складу кримінального  правопорушення.

  • Під Харковом віряни УАПЦ молитовно згадали Тараса Шевченка

    Під Харковом віряни УАПЦ молитовно згадали Тараса Шевченка

    Хрестопоклонна неділя у циркунівській парафії УАПЦ минула зі згадкою про дні народження та смерті видатного українського поета Тараса Шевченка. У день пам’яті свт.Тарасія, патріарха Константинопольського, котрий припав на заупокійну суботу, ієрей Дмитро Шаповалов відправив парастас, на котрому була піднесена молитва за душу народного генія. Після вечірні того ж дня було винесено на середину храму святий хрест і вшановано його поклонінням і цілуванням.

    Літургію в Хрестопоклонну неділю очолив настоятель парафії протоієрей Олег Козуб, який повернувся на кілька днів із Донеччини, де несе хрест капеланського служіння на передовій АТО. Отцю Олегу співслужили о.Дмитро і диякон Геннадій Гончаров. По завершенні служби настоятель привітав іменинників – матушку Катерину Шаповалову та пана Олега Тютюнника. Від громади їм були передані подарунки.

    Причастя у храмі святого Миколая в Циркунах. Фото facebook.com/saint.nicholas.tsyrkuny

    Невдовзі за чаєм, кавою і солодощами парафіяни переглянули документальний фільм-роздуми про особистість Тараса Шевченка, в котрому своїми думками про земляка поділився інший український геній – актор Богдан Ступка. Після того присутні разом проспівали кілька поетичних творів Кобзаря, котрі народом були перетворені на пісні.

    Перегляд у трапезній відеофільму з Богданом Ступкою про Тараса Шевченка. Фото facebook.com/saint.nicholas.tsyrkuny
    Спів громадою пісень на слова Тараса Шевченка. Фото facebook.com/saint.nicholas.tsyrkuny

    Після підкріплення тілесних сил віряни повернулися з трапезної до храму, де священиками було відправлено чин пасії. Вже після нього о.Дмитро провів невеличку зустріч із парафіяльною молоддю, на котрій було показано відеоролик про історію Давньої Греції від мікенської цивілізації до Візантії.

  • Сербська православна церква готує новий статут

    Сербська православна церква готує новий статут

    Сербська православна церква планує схвалити новий статут і закріпити в ньому низку новацій. Зокрема вони стосуються офіційної назви релігійної організації та обрання її провідника.

    Як повідомляють bечерные новости online, до існуючих слів “Сербська православна церква” пропонується додати “Печський патріархат”. Ця ідея має популярність серед сербів, оскільки підкреслює історичну тяглість розвитку помісної церковної спільноти. Патріархів обиратимуть і зводитимуть на престол саме в Печському монастирі, котрий розташований на території сучасного Косова.

    Ухвалення змін попередньо готується на травень 2018 року, а метою названо зміцнення духовного зв’язку сербської церковної спільноти з православними громадами на колись сербських землях у Косові та Метохії. Новообраний предстоятель отримає титул “архієпископа Печського, митрополита Бєлградського і Карлівського, патріарха сербських і прибережних земель”.

    Крім того, новим статутом пропонується завершити практику обрання предстоятеля шляхом жеребу, коли імена трьох кандидатів приховуються у конвертах, а витягається лише один із них. Змінити відомий з апостольських часів принцип жеребу пропонується на сучасний демократичний принцип виборів і перемоги одного з кандидатів у разі отримання ним визначеної кількості голосів учасників голосування – наразі йдеться про планку в 2/3 членів виборчої ради. Однак сербські богослови та церковні діячі продовжують дискутувати щодо різних аспектів питання про обрання предстоятеля церкви, зокрема, чи існують узагалі підстави обирати главу церкви відмінним від обрання решти єпископів способом.

    Також готуються зміни в господарській царині. До прикладу, пропонується залишити право розпоряджатися церковною власністю тільки патріарху та керівництву єпархій, а статус юридичної особи зберегти лише для церкви в цілому. Пропонується, що храми, освітні, благодійні та інші церковні структури зможуть брати участь у юридичних операціях лише на підставі рішення компетентних церковних органів.

    Варто знати, що Печський патріарший монастир (серб. Пећка патријаршија) на вході в Руговський каньйон заснований у ХІІІ столітті королем Стефаном Урошем ІІІ Дечанським, який воював із Болгарією ті Візантією, розширив кордони своєї держави і зробив її наймогутнішою на Балканському півострові. Згодом Сербською церквою був канонізований. Монастир втратив своє значення кафедри сербських патріархів у 1766 році. На його території діє некрополь предстоятелів СПЦ. У 2006 році монастир був зарахований до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, тоді ж опинився у списку пам’яток, що перебуває під загрозою (з причини можливих атак албанських бойовиків).

  • Звернення Блаженнішого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ, до духовенства та вірних УАПЦ

    Звернення Блаженнішого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ, до духовенства та вірних УАПЦ

    «Так, Господи Царю, дай мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний є на віки вічні. Амінь.»  (Молитва  св. Єфрема Сиріна).

    Господь наш Ісус Христос, зійшовши з лона Отчого і ставши для християн дорогою спасіння,  Своїм ласкавим і божественним Словом, насамперед,  навчає усіх нас покаяння кажучи: «Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння» (Мф. 9:13), і ще: «Не здорові потребують лікаря, а недужі» (Лк. 5:31). Якщо про це говорить сам Господь, хто може знехтувати цими заповідями, дбаючи про своє земне і вічне життя? Усвідомлюючи всі свої моральні недуги, виражені у помислах та неправедних вчинках, чому не дбаємо про лікування прихованих недоліків своїх? У дні Великого посту також і свята Церква закликає нас до покаянної молитви, яка повинна стати наче кадило перед Всевишнім.

    Однак, на превеликий жаль, замість того, щоб каятися за вчинені гріхи, щоб молитися за мир, за гуртування всіх нас, українців, та людей інших національностей, що проживають в Україні, в єдину спільноту, ми стаємо у цей важкий час свідками того, як зароджуються інтриги, появляються фальшиві, підроблені листи та неправдиві коментарі на них у мас-медіа. Відбуваються чергові спроби дискредитації УАПЦ в цілому та мене особисто, як Предстоятеля Церкви. Це все викликає тривогу і жаль, оскільки ця неправда створюється українцями: мирянами, науковцями та засобами масової інформації. Ці люди, очевидно, не задумуються над тим, що за наклепи та неправдомовність потрібно буде відповідати, насаперед, перед Всезнаючим Богом, обов’язково, перед своєю совістю, і, невідворотно, перед законодавством України. На мою думку, до написання дискредитуючого за змістом листа, який поширений через пресу, телебачення та інтернет, причетні духовні особи, які, напевно, забуваючи слова молитви: «Постав, Господи, сторожу устам моїм і двері стримання губам моїм» та втративши страх Божий, роблять все для того, щоб очорнити нашу Українську Автокефальну Православну Церкву.

    Шановна моя паство, дорогі священнослужителі та миряни! З цього приводу я можу сказати лише одне: жодного листа з подібним змістом я ніколи не писав і не підписував, так як це суперечить моїм принципам та позиції щодо прагнення у рівноправному об’єднанні всіх гілок Православія України в єдину Помісну Православну Церкву. Про це я завжди відкрито говорив і про це знають чимало українців, які підтримують нашу Церкву у важкі для неї часи. Тому за Вашу моральну підтримку у відстоюванні правди та істини, я  щиро Вам усім вдячний.

    Виходячи з вищенаведеного, вважаю: у зв’язку з чисельною кількістю неправди, яка інтенсивно поширюється щодо УАПЦ і щодо мене, як Предстоятеля  Церкви, всі особи, що причетні до маніпулювання думкою суспільства через обман, повинні відповісти перед Законом України та відповідними компетентними у даних питаннях державними органами.

    Закликаю усіх: живімо правдою та добрими ділами, завдяки яким зможемо отримати спасіння для своїх душ!

     

                                                                           Блаженніший МАКАРІЙ,

                                                Митрополит Київський і всієї України,

                                                                                Предстоятель УАПЦ

     

  • Із Харкова Патріарх поїхав із надією…

    Із Харкова Патріарх поїхав із надією…

    Робота щодо укладання книги вже майже завершалася… Та несподівано до рук потрапили «Щоденники» Олеся Гончара в газеті «Наша віра» за 1998 рік.

    Згадалося…Останній візит Патріарха Мстислава до Харкова у грудні 1992 року, який організувало Харківське крайове православне Братство ап. Андрія Первозваного.Складнощів було більш ніж достатньо, ситуація в УАПЦ склалася майже критична…

    А перед тим, 14 жовтня 1992 року на Покрову Богородиці делегація Харківського крайового Братства на запрошення голови Всеукраїнського Братства УАПЦ брала участь у всеукраїнських заходах у Києві разом із львівською делегацією. Києвом марширували одягнені святково козаки. Одну із делегацій козаків очолював В’ячеслав Чорновіл. Всі поспішали на Поділ до церкви Пресвятої Богородиці. Службу Божу правив Патріарх Мстислав… Атмосфера у храмі була піднесена… Та не всім припадало це до душі. Делегація із Дніпропетровська поводила себе по відношенню до Патріарха УАПЦ Мстислава, мало сказати. брутально… З уст Калоші, директора стадіону «Динамо» лунали принизливі коментарі в адресу нашого старця… Згодом з’ясувалося (а про це теж іде мова у «Щоденниках» Олеся Гончара) Патріарх УАПЦ Мстислав мешкав у готелі «Україна». Номер справляв на нас сумне враження. Та найприкріше – Патріарх не мав належного харчування… якщо не сказати більше… Пустий холодильник. Харків’яни разом із львів’янами побігли на Бессарабський ринок, закупили продукти, приготували, що можливо було в умовах готелю…

    А самі черговий раз поверталися з Києва в сльозах. адже саме там завжди натрапляли на нерозуміння, байдужість до розбудови УАПЦ, Патріарха… Хтось потім скористається моментом і вибудовуватиме собі церковну кар’єру, хтось намагатиметься переступити волю Патріарха і без його благословення їхатиме до Константинополя, хтось здасть без поради з ним частину Церкви, залишивши руїну… одним словом «совок» давався взнаки.

    …. Зупинився Владика на квартирі у відомого харківського режисера театру «Березіль» Анатолія Стародуба, що неподалік вул. Пушкінської. Анатолій Стародуб тоді брав активну участь в організації приїзду Патріарха УАПЦ Мстислава до Харкова – надав мікроавтобус, турбувався побутом… Вони познайомилися із Патріархом під час поїздки Анатолія Стародуба до Америки із гастролями театру «Березіль». Пан Анатолій відвідав Патріарха Мстислава у Баун-Бруці, мав довгу розмову і теплий прийом.На згадку Патріарх Мстислав подарував харків’янину чудове видання українських прислів’їв і поговірок Номиса, яку сам уклав і видав. Згодом ця книга була люб’язно передана п. Анатолієм до Харківського літературного музею.

    19-20 грудня 1992 року квартира Анатолія Стародуба перетворилася на харківський прес-центр, вітальню, до якої поспішали дорослі і малі харків’яни, представники влади і журналісти, члени Харківського Православного Братства ап. Андрія Первозваного, які прагнули почути слово Патріарха, отримати благословення, та, зрештою, просто побачити легендарного старця,який незважаючи на вік і хвороби, долав сотні кілометрів, щоб дати раду своїй Церкві в Харкові.

    Харків був останнім українським містом, в якому молився перед від’їздом до Америки Патріарх Мстислав – це була Свято-Дмитрівська церква, одна із найстаріших церков міста, що мала свою легенду і передання серед харків’ян (див. додаток 2). Реальність була складною, його турбувала доля УАПЦ, України, можливість збереження Церкви і його надійних послідовників.

    Зраджена Церква, зраджений Патріарх у Харкові знаходив собі розраду, був оточений турботою, теплою їжею і питтям…Він відчував себе вдома. Тоді ж мені довелося стати свідком довгої розмови Патріарха Мстислава по телефону з відомим українським письменником Олесем Гончаром. Щира, сповнена хвилювань, довірлива розмова до нині згадується, як щось надзвичайне…Два духовні велетні розмірковували над долею країни, що вступала в глибоку кризу, переповнена болем і майже відчаєм бесіда про скривджену черговий раз владою УАПЦ, про брехливі обіцянки влади щодо резиденції Патріарха…

    А в сусідній кімнаті серед присутніх був той єпископ, який першим зрадив нашу Церкву…

    Старенький Патріарх змучений подорожжю наступного дня відбув із Харкова, покладаючи на нього надії…

    Ніна Немировська 

     за кн. “Дивімося одне одному у вічі!”. С.92-95.

  • Ікона – вікно у Царство небесне Архієпископ Афанасій звершив Божественну літургію Неділі 1-ої Великого посту

    Ікона – вікно у Царство небесне Архієпископ Афанасій звершив Божественну літургію Неділі 1-ої Великого посту

    «Сьогодні, коли людське життя заполонили всілякі пристрасті, в тім числі й оманливі у вірі, бо появилося безліч отих пророків лукавих, що ведуть довірливу людину до погибелі, нам як ніколи раніше слід звертати увагу на святі ікони, чути голос Церкви: «Прийди і подивись». Дивитися на них і бачити живого Бога – Господа нашого Ісуса Христа, на шлях зустрічі з Яким у терпінні душі й тіла ми з вами вийшли нині, на Матінку Божу, під  святим омофором Якої ми цей шлях долаємо, святих, котрі постраждали за віру в Істину, непошкоджену людськими мудруваннями, і стали для нас прикладом натхнення», – Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією.

    25 лютого 2018 року, Неділі першої Великого посту, торжества православ’я, архієпископ Афанасій звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно з владикою служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії (єпархіального управління), та ієрей Олександр Горай.

    «Син Божий кличе нас із покаянням на зустріч із Собою в Тайні сповіді й причасті Тіла й Крові, єдиному правдивому єднанні з Богом. Це єднання у причасті дає нам сили долати нелегкий, усіяний камінням пристрасті й гострим терням гріхів, шлях спасіння у життя вічне, – наголосив у повчальному слові архієпископ Афанасій. – І ця великопісна дорога, яку ми нині мужньо долаємо, щоб потрапити в люблячі обійми Отця, як діти нерозважливі, що блукали манівцями, а нині вийшли на світло, як випливає одинокий човен на маяк, нехай стане для нас радісним завершенням випробувань».

    Торжество православ’я – це не тільки вшанування того дня, коли у 843 році було встановлено саме свято, це не тільки перемога над єресями, а це утвердження істинної віри – православної, якої незмінно дотримується наша Українська Автокефальна Православна Церква.

    «Ікона – це не просто зображення, це вікно для віруючої людини в інший світ – у світ Царства небесного, вікно, яке відкриває Христос для тих, хто вірує в Нього, – продовжив архієрей. – Христос відкриває нам Своє серце, а ми, йдучи Йому назустріч, повинні у вірі й надії відкрити свої серця. Відкрити їх не тільки Богу, а й ближньому, який, за вченням святих отців, є живою іконою, в котрій слід бачити Бога, адже Він сказав, коли творив людину: «і створимо чоловіка за подобою Своєю».

    Під час літургії заупокійною ектенією пом’янули упокоєних Предстоятелів УАПЦ – Патріарха Димитрія (Ярему) та Митрополита Мефодія (Кудрякова).

    Після літургії архієпископ Афанасій очолив молебень Торжества православ’я.

     

  • І осели його в раю

    І осели його в раю

    24 лютого 2018 року, в домовому храмі свт. Афанасія, Лубенського чудотворця, Патріарха Царгородського, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, в день третьої річниці упокоєння Предстоятеля УАПЦ, Блаженнішого Митрополита Мефодія (Кудрякова) відслужив панахиду. Спільно з владикою Афанасієм служив ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії (єпархіального управління). Після панахиди владика Афанасій поділився з присутніми спогадами про Митрополита Мефодія.

  • Папа Римський зробив пожертву на перший православний монастир в Австрії

    Папа Римський зробив пожертву на перший православний монастир в Австрії

    Папа Римський Франциск долучився пожертвою до справи побудови першого православного монастиря в Австрії, котрий має бути розташований в Санкт-Андре-ам-Цикзе у федеральній землі Бургенланд. Від понтифіка передано чек на суму € 100 тисяч.

    Як повідомляє Седмица.Ru, подарунок від папи отримали учасники форуму у Відні, де був присутній патріарх Константинопольський Варфоломій. Кардинал Кох, який передавав чек у православному соборі в столиці Австрії, наголосив на тому, що заснований Константинопольським Патріархатом монастир має стати “новою віху на шляху до єдності Церков”.

    Патріарх Варфоломій передав папі Франциску подяку за підтримку. Він нагадав, що з нинішнім главою Католицької Церкви його пов’язують глибока дружба і братерство. Роботи по будівництву монастиря почнуться в найближчому часі.

    Невеличка громада Санкт-Андре-ам-Цикзе розташована в східній частині Австрії майже на кордоні з Угорщиною. Населення її складається з заледве півтори тисяч осіб.

  • Нове весняне загострення кампанії знищення УАПЦ

    Нове весняне загострення кампанії знищення УАПЦ

    Ще раніше, в одному із своїх матеріалів, я писав про те, що навесні й восени у противників УАПЦ відбувається закономірне загострення. Ось і цими днями з’явився черговий рецидив. Така собі пані Наталія Шевчук, вустами якої наші супротивники обливають брудом Предстоятеля, а, отже, й усю повноту Церкви, намагаючись таким чином завдати непоправної шкоди й ще більше захитати в нашій Церкві тих, хто й так хитається, знову вкинула в інформаційний простір черговий фейк.

    Але спочатку слід нагадати подію, яка сколихнула всю Україну, особливо її патріотичну частину, восени минулого року, коли Патріарх УПЦ Київського патріархату Філарет звернувся з листом до Патріарха РПЦ Кирила й Архієрейського собору цієї Церкви. Лист датований 16 листопада 2017 року. В листі звучало покаянне прохання, як прийнято згідно церковного етикету, простити й помилувати його за колись вчинений розкол у цій Церкві.

    Одні в українському суспільстві обурилися таким вчинком свого духовного отця, інші сприйняли байдуже, а продажні ЗМІ, коли хвиля обговорення дещо вщухла, оголосили вчинок Патріарха ледь не геройством, проявленим заради рідної Батьківщини.

    Покаянний лист-звернення Патріарха УПЦ КП Філарета до Патріарха Кирила та архієрейського собору РПЦ викликав збурення громадської думки не тільки в суспільстві, а й у самому Київському патріархаті. Що характерно, в перші години, коли ця новина з’явилася, УПЦ КП категорично відкидало це повідомлення російських ЗМІ.

    Речник УПЦ КП архієпископ Євстратій (Зоря) заявив, що «Глава Української Православної Церкви Київського патріархату ніколи не звертався до Російської Православної Церкви з проханням про помилування». Очевидно, не були готові до того, що покаянний лист буде опублікований так швидко, тому спочатку й заперечували.

    Але, оговтавшись і зрозумівши, якої шкоди репутації Патріарха Філарета й УПЦ КП заперечення існування того листа наробить, через якийсь час владика Євстратій був змушений констатувати його наявність. Навіть навів повний текст, в якому був не менш шокуючий підпис: «ваш собрат Филарет». В УПЦ КП заявили, що ні про яке покаяння в листі й мова не ведеться. Але як по-іншому сприймати такі слова: «Прошу прощения во всем, чем согрешил словом, делом – и всеми моими чувствами, и так же от сердца искренне прощаю всем”?

    Давайте хоч на мить уявімо, що б творилося в українському ЗМІ, особливо в коментарях представників Київського патріархату та тих журналістів, що годуються з їхнього корита, якби з чимось подібним звернувся до РПЦ предстоятель нашої Церкви – УАПЦ? А якби єпископи з’їздили до Москви на поклін, як це зробили владики Київського патріархату Димитрій (Рудюк) та Євстратій (Зоря)? Та нас би одразу ж звинуватили у зраді України і в усіх мислимих і немислимих гріхах! А Патріарху Філарету й Київському патріархату все зійшло, як кажуть, із рук.

    Так я починав писати свій відгук на опублікований лист Патріарха Філарета одразу ж після його появи в інформаційному просторі. Але, з певних причин, так і не дописав, а потім це втратило свою актуальність. І, як тепер видно, даремно, хоч і знав, що прийде весна – час нової наклепницької кампанії проти УАПЦ. Але навіть я не міг подумати, що протилежна сторона зважиться на таку явно грубу й дурнувату підробку. Але ж відважилися, бо як розгортати наклепницьку кампанію, коли зі своїм Святійшим Патріархом так прорахувалися?

    Тим паче, що покаянного листа до Патріарха Кіріла Патріарх Філарет написав, про домовленість за переговори в одній із столиць прибалтійських країн з РПЦ повідомили вустами свого речника архієпископа Євстратія, про те, що втомилися вести переговори з Константинопольською Церквою й тому пішли на зближення з РПЦ, заявили. Але зробили дипломатичний «прокол» – заявили, що ніяких переговорів з РПЦ вести не будуть. Ось тобі й за рибу гроші! Чи за чорну ікру з соболями? Для чого тоді було й город городити, щоб потім так безславно завершити?

    Тож тепер, затіявши якусь нову гру проти УАПЦ, вирішили скористатися з досвіду гітлерівського пропагандиста часів Другої світової війни Геббельса, який заявляв про те, що чим більш неправдива інформація, тим швидше в неї повірять. І швиденько зліпили історійку з листом до Патріарха Кіріла від імені Митрополита Макарія, і запустили її через перевірену помічницю в брудних іграх проти УАПЦ – Наталію Шевчук.

    Пані Наталя людина обдарована, непересічна, служила в попереднього Предстоятеля покоївкою, правда, нині виставляє себе міфічною «першою помічницею», хоча в нього ніяких помічників, тим паче помічниць, не було, бо, навчений життям, нікому не довіряв. Але з перших днів кончини митрополита Мефодія пані Наталію стали використовувати як рупор у боротьбі за ліквідацію УАПЦ. Що вже там сталося – чи перекупили, чи така вже в неї люта неприязнь до нинішнього Предстоятеля, Митрополита Макарія, але «мочити» вона його взялася по-путінському.

    Та справа тут не в Митрополиті Макарії. Справа у справді народній, суто українській Церкві з героїчною столітньою історією, Церкві, існування якої не дає зацікавленим особам омосковити українське православ’я. Із самого початку третього відродження УАПЦ в 1989 році, її намагалися ліквідувати всі президенти незалежної України, не став винятком і нинішній гарант Конституції.

    Але як це зробити? Звичайно ж, вивіреним методом. Тим, про який написано у Євангелії: «Уражу пастиря і розбіжаться вівці». Так НКВС вчинила в 1927 році, коли всілякими маніпуляціями усунула з посади предстоятеля УАПЦ стійкого і непоступливого митрополита Василя Липківського, а згодом розправилася і з самою Церквою.

    Так само й нині. Поширенням неправдивої інформації у ЗМІ, організацією провокацій, використанням підставних осіб, шаленим тиском з боку органів влади й, перш за все, центральної (хто б сумнівався!), вже третій рік ведеться кампанія по знищенню УАПЦ. Ініціатива цієї кампанії, без сумніву, виходить із Київського патріархату.

    Без сумніву звідти, тому що ліквідація нашої Церкви вигідна тільки йому й більше нікому. А найвірніший шлях до перемоги в цій боротьбі – дискредитація Предстоятеля й архієреїв УАПЦ.

    А тепер про деякі питання зі звернення Наталії Шевчук.

    1. Тільки хвора на голову людина може повірити в те, що галицькі священики й очолювані ними парафії підуть під омофор заклятого ворога українського православ’я й незалежної України Патріарха РПЦ Кіріла Гундяєва. Тим паче, Митрополит Макарій.
    2. Висловлюванням про те, що

    «Ви підписали свого листа до Московського Патріарха словами: «От имени Архиерейского Собора УАПЦ». Але чи розглядався Ваш лист на Архієрейському Соборі? Коли? І чому тоді Ви приховали це рішення від священиків та вірян УАПЦ?», 

    а тим паче:

    «Ви просите визнати єпископські хіротонії, що були здійснені з 1990-го по 1996 рік. Але ж більшість членів Архієрейського Собору УАПЦ отримала єпископський сан після 1996 року. Що ж тоді робити з цими єпископами? У сучасній УАПЦ 14 єпископів… Перепрошую, Владико, а який статус Ви передбачили для решти 11 єпископів УАПЦ? Якою буде їхня доля?», – клин між нами, архієреями, і нашим Предстоятелем, вбити не вдасться, бо ми чудово розуміємо, що такого листа в природі бути не може.

    1. Звернення:

    «Пробачте, Владико, але хіба Ви не усвідомлюєте, що листування з вищим керівництвом Російської Церкви під час війни на предмет неформального розподілу сфер впливу в Україні є зрадою інтересів свого народу?» – то це вже, вибачте, відвертий ідіотизм. Всі знають, що митрополит Макарій благословляв Львівський майдан із самого його початку і відстояв на ньому з протестувальниками до останнього дня. З перших днів російської агресії організував гуманітарну допомогу захисникам України, особисто сім разів відвідував з великою гуманітарною допомогою АТО, об’їздивши увесь периметр передової вздовж і впоперек, не залишивши без уваги жодного блокпоста. І це, до речі, маючи за плечима більше сімдесяти років!

    Ще в жовтні 1989 року одним із перших вийшов зі складу РПЦ та увійшов до щойно відновленої УАПЦ й перебуває в ній до сьогоднішнього дня беззмінно, створивши найбільшу і найміцнішу єпархію.

    1. І, нарешті, шедевр:

    «Я прекрасно знаю Ваш стиль і розумію, що текст, під яким стоїть Ваш підпис, написаний не Вами і, можливо, не на території України. Ба більше, я гадаю, що Ви не до кінця зрозуміли зміст листа, який підписали».

    Звичайно, що писаний лист не владикою Макарієм і не його оточенням, а людьми з інших організацій, ляльководами пані Наталії.

    1. А ось ці слова так і зовсім із головою підтверджують факт замовного фейку:

    «Хто пообіцяв Вам передати цей лист адресатові? Хто гарантував, що адресати, тобто Московський Патріарх і Священний Синод, позитивно розглянуть Ваші прохання?»

    Читаючи лист, начебто написаний митрополитом Макарієм, добре видно, що писала його людина далека від церковного життя УАПЦ і етикету та манери написання офіційних документів. Сама ж стаття пані Наталії не що інше як наклеп, приниження честі й гідності та ділової репутації Владики Макарія, звичайнісінький шантаж, фактом якого повинні були б зайнятися судові інстанції.

    1. Підпис у листі «ваш богомолец и собрат», так і зовсім поза критикою. Я також знаю стиль Митрополита Макарія, як і те, що коли він не згоден з якимись словами чи уривком у тексті, то сам виправить, або наполяже, щоб виправив автор. І що-що, а такого підпису він аж ніяк не міг допустити.
    2. Цитата з листа:

    «Помісний Собор УАПЦ обрав Вас на посаду Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви. Посівши цю почесну посаду, Ви, щоби зосередитися на своїх нових обов’язках, мали би відмовитися від керівництва Львівською Єпархією. Як відомо, Ви цього не зробили»,

    викликає закономірне запитання – а чому цього не зробив за життя Митрополит Мефодій з Тернопільською, чому до останнього керував нею? Але ж тоді у вас не виникало подібне запитання. Та й спробували б ви так ось безапеляційно хоч раз повестися з Митрополитом Мефодієм!

    1. Цитата з листа:

    «Як тоді розуміти Вашу політику стосовно Кафедрального Собору УАПЦ у м. Києві – Свято-Андріївської Церкви? Як відомо, на сьогодні УАПЦ втратила цю святиню. Й тим самим втратила свій Київський церковний центр. То ж, можливо, Вам ніколи і не був потрібний Кафедральний Собор у Києві?»

    За Андріївську церкву і Владика Макарій, і архієреї нашої Церкви боряться, як можуть, але перебороти адміністрацію Президента, яка й таким чином намагається загнати нас до Київського Патріархату, ми не в змозі, бо надто вже сили нерівні. Всім відомо, а пані Наталії як нікому іншому, що цією церквою влада нас просто шантажує. Шантажує ще й тому, що, крім усього, на Андріївську претендує Патріарх Філарет, який нині в цілковитому фаворі у президента Петра Порошенка і його оточення. То для чого лукавити?

    1. Текст, підписаний іменем Наталії Шевчук, не що інше, як намагання перевести стрілки критики в українському суспільстві з Патріарха УПЦ Київського патріархату Філарета, який дійсно звертався з покаянним листом до Російської Церкви, на Митрополита Макарія і використати це для чергової кампанії дискредитації УАПЦ. Тут немає жодного сумніву. Тим паче, що наша Церква ізольована від ЗМІ і не має можливості рівноцінно відповідати на подібні кампанії.
    2. «Ще раз прошу Вас, Владико, не мовчіть!» –

    патетично закликає пані Наталія. А хіба вже відомо, що Владика Макарій буде мовчати? Хоча б я, на його місці, дійсно, навіть уваги не звернув, адже для чого принижувати себе – Предстоятеля Церкви, первосвятителя, сивочолого архієрея відповідями на всілякі провокації якоїсь причинної жіночки? А «наталки» хай собі заробляють таким гидотним способом сумнівний «авторитет». Митрополит Макарій вже заробив свій авторитет до кінця життя й в історії українського православ’я, і в історії України важкою працею в розбудові Української Автокефальної Православної Церкви. І свідчення цьому – потужна православна єпархія майже з чотирьохсот діючих парафій і більше ста збудованих за його участі храмів. Цікаво, а чи може чимсь подібним похвалитися пані Наталія Шевчук?

    P.S. Тридцяти відповідей, як у пані Наталії запитань, не вийшло, по великому рахунку, нічого такого серйозного в тому пасквілі немає, щоб тратити час на його аналіз та ще у Великий піст. До речі, саме у Великий піст наших супротивників тягне спричиняти якісь сварки. Як казав один мій знайомий – мабуть, їм пороблено.

    І ще, якщо вже так дорога доля нашої Церкви пані Наталії, то чому вона бере активну участь в її руйнуванні, чому, заявляючи про те, що є відданою вірянкою УАПЦ, веде активну агітацію за приєднання Церкви до УПЦ Київського патріархату? Яка тоді, після приєднання, буде доля в УАПЦ?

    І наостанок: можливо, інформація, запущена в ЗМІ про начебто лист Митрополита Макарія, є спробою відволікти увагу української громадськості від перемовин Київського патріархату з керівництвом Російської Церкви, які, більш за все, продовжуються й до сьогодні.

    Високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський,
    керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією,
    голова Інформаційно-видавничої комісії УАПЦ

  • Помилуй мене, Боже, помилуй мене

    Помилуй мене, Боже, помилуй мене

    З 19 по 23 лютого 2018 року, першої седмиці Великого посту, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, у співслужінні з ігуменом Антонієм (Бондарцем), секретарем Консисторії (єпархіального управління), звершив уставні богослужіння в Свято-Вознесенському храмі.

  • У поті чола свого

    У поті чола свого

    «Людина порушила Божий закон, відмовилася виконувати волю Божу й Бог покарав її вигнанням із раю, щоб вона жила за власними бажаннями, але залишив їй можливість повернутися до отчого дому. І ця можливість – період Великого посту, час покаяння, з допомогою якого тільки й можна здолати шлях повернення», – Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією.

    18 лютого 2018 року, Неділі сиропусної, прощеної, згадування Адамового вигнання, високопреосвящений Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі.

    «Вигнавши людину з раю, Бог позбавив її можливості жити в насолоді благодаті, а визначив заробляти її тяжкою працею душі й тіла: «їстимеш хліб свій у поті чола свого». З тих пір людина стала не стільки володарем власної долі, як втрапила у рабство гріха. Втративши єднання з Отцем небесним, людина впродовж свого життя проходить через неймовірні страждання, муки, втрату своєї особистості, великого дару, даного Творцем, – зазначив архієпископ Афанасій у повчальному слові. –  Людство, своїм автономним від Бога життям, поламало в собі всі моральні перепони, які тримали його в межах Божого закону, тепер лише через покаяння воно може відновити своє єднання з Богом».

    На думку проповідника, коли людина в щирому пориванні серця приносить Отцю небесному своє покаяння, то це більше, ніж просто визнання гріхів, це – зміна розуму і збагачення серця благодаттю, якою навзаєм наповнює Господь того, хто розкаюється, по самі вінця.

    «Сьогодні ми вступаємо у Великий піст і тому нагадування про вигнання з раю наших прабатьків за вчинений гріх втрати страху Божого, втрати молитви й каяття, означає духовну погибель. Цього треба соромитися, а не каяття перед Богом, бо воно не є приниженням, як про це багато хто говорить, а, навпаки, робить людину сильнішою, здатною протистояти всім негараздам, які трапляються на її життєвому шляху. А шлях у кожного з нас важкий і тому тільки спираючись на волю Божу його можна долати так, щоб наприкінці побачити світло й відчинені двері до раю», – сказав на завершення свого повчального слова архієпископ Афанасій.

    Після літургії була звершена вечірня з чином прощення.

  • Гріб Господній у Єрусалимі знову доступний для паломників

    Гріб Господній у Єрусалимі знову доступний для паломників

    Минулого тижня після трьох днів закриття на знак протесту відкрився храм Воскресіння Христового в Єрусалимі. Двері святині розчинили для всіх охочих зайти, а одразу по цьому біля кувуклії було відправлено молебень, повідомляє Благовест-Инфо з посиланням на ТАСС.

    За свідченням журналістів, які на місці висвітлювали цю подію, певна кількість паломників чекала на відкриття храму з опівночі. Люди були дуже щасливі з того, що їм таки вдалося потрапити всередину.

    Відкриття головної церкви Єрусалимського патріархату стало можливим після залагодження конфліктного для уряду Ізраїлю з одного та керівництва православної, римо-католицької та вірменської апостольської церковних структур з іншого боку питання щодо змін в оподаткуванні майна, котре належить християнським громадам Святої Землі. “Дякую всім, хто допоміг відновити статус-кво”, – заявив хранитель ключа від святині Ваджих Нусейбе.

    Також стало відомо, що мерія Єрусалиму нарахувала церквам борги зі сплати податків на загальну суму понад 5 мільйонів доларів. Вирішити проблему прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу доручив спеціально створеній робочій групі.

    Повідомлення про закриття Храму Гробу Господнього керівництво Єрусалимського патріархату поширило в неділю Торжества Православ’я, 25 лютого 2018 року.