Любов, як ядерна реакція, тільки набагато сильніша. Бо нею створений весь світ. Людина, в якій виникла любов, не має силу справитись з нею. Навіть тоді, коли людина, яку вона любить, відповідає їй взаємністю. Любов підносить, а людина не знає як правильно скористатись піднесенням. Немає такого досвіду. Зате має багатий досвід земного життя, який спонукає людину отримувати задоволення з кожної миті.
Любов, це Божа іскра в людині. Тому без Бога вона швидко втухає. Божий дух для неї, як кисень для вогню.
Кожна людина створена для любові, прагне любові, шукає любові. Але виникає любов завжди несподівано і не завжди, з людської логіки, раціонально і до потрібної в перспективі людини. Чому? Крім Бога, того ніхто не знає.
Зрозуміла любов чи не зрозуміла, але для людей, які вірують, вона завжди залишається Божим даром. А коли це Божий дар, то лише Бог і знає як ним розпорядитись.
Бог стає провідником, коли, отримавши дар, людина звертається до Нього. Бог провідник і вчитель, а людина учень.
Любов, як ядерна реакція, тільки набагато сильніша. І, щоб навчитись жити з нею, потрібен Вчитель, який володіє нею.
Господи, навчи нас, грішних людей, яких Ти обдаровуєш Своїми дарами, обережно приймати Твої дари і вручати себе і їх в Твої руки, і зо всіх сил старатися бути гідними Твоїми учениками.
