Категорія: Новини єпархії

  • Архієпископ Афанасій (Шкурупій) провів зустріч із керівництвом Черкаської ОДА

    Архієпископ Афанасій (Шкурупій) провів зустріч із керівництвом Черкаської ОДА

    Черкаська ОДА23 грудня 2016 року, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Харківсько-Полтавською та Черкасько-Кіровоградською єпархіями, зустрівся з першим заступником голови Черкаської ОДА Віталієм Володимировичем Ковалем. Участь у зустрічі взяли також секретар єпархіального управління Черкасько-Кіровоградської єпархії протоієрей Віталій Двірник та секретар Харківсько-Полтавської єпархії ігумен Антоній (Бондарець), а також заступник начальника управління культури – начальник відділу охорони культурної спадщини, музейної справи та з питань релігії Черкаської ОДА Микола Олександрович Сухий.

    ?

    В ході зустрічі, яка відбулася в теплій і дружній обстановці, сторони обговорили питання, що стосувалися співпраці влади й духовенства Черкасько-Кіровоградській єпархії в культурній та соціально-суспільній сферах. Віталій Володимирович Коваль наголосив на значенні діяльності Церков, зокрема УАПЦ, в житті українського суспільства, у морально-духовному та національно-патріотичному вихованні підростаючого покоління українців. Архієпископ Афанасій, у свою чергу, запевнив Віталія Володимировича в тому, що Українська Автокефальна Православна Церква, яка в 2016 році відзначила своє 95-тиліття опікування українським православним народом, і надалі буде його надійною духовною опорою.

  • Архієпископ Афанасій (Шкурупій) звершив візитації до Сміли та Куцівки

    Архієпископ Афанасій (Шкурупій) звершив візитації до Сміли та Куцівки

    20161222_10451122 грудня 2016 року, в день пам’яті зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці, високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Харківсько-Полтавською та Черкасько-Кіровоградською Смiлаєпархіями, прибув з архіпастирським візитом до міста Сміли Черкаської області, де його радо зустріли парафіяни громади Різдва Іоанна Хрестителя.

    Архієпископ Афанасій, спільно з настоятелем парафії митрофорним протоієреєм Михайлом Шевчуком, протоієреєм Віталієм Двірником, секретарем Консисторії єпархії, та ігуменом Антонієм 20161222_110546(Бондарцем), відслужив молебень з акафістом до вмч. Варвари перед її іконою з часткою святих мощів, яку привіз із Полтави. Після богослужіння владика Афанасій, за великий вклад у розвиток парафії, будівництво нового храму та активну капелансько-волонтерську діяльність з допомоги захисникам української землі від російського агресора, з благословення Блаженнішого Макарія, митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ, нагородив отця Михайла Шевчука церковним орденом преподобного Іллі Муромця.

    20161222_111753Його високопреосвященство звернувся до вірян з проникливим словом про подвиг святої Варвари заради Ісуса Христа, подвиг мучеників УАПЦ і подвиг захисників рідної Вітчизни, які освятили рідну землю своєю праведною кров’ю. Потім парафіяни мали можливість вшанувати великомученицю Варвару цілуванням ікони великої святої, захисниці народу українського.

    20161222_121807Цього ж дня високопреосвященного владику Афанасія зустрічали в селі Куцівка Смілянського району парафіяни громади Різдва Пресвятої Богородиці. У величному старовинному храмі архієпископ Афанасій, спільно з настоятелем парафії протоієреєм Василем Шарко, секретарем Консисторії єпархії протоієреєм Віталієм Двірником та ігуменом Антонієм (Бондарцем), звершив молебень з читанням акафіста перед іконою вмч. Варвари та звернувся до вірян із повчальним словом. Потім вірні приклалися до ікони вмч. Варвари з часткою її святих мощів.

  • Єпархії УАПЦ отримали церковний календар на 2017 рік

    Єпархії УАПЦ отримали церковний календар на 2017 рік

    DSC07251Православний журнал-календар з богослужбовими вказівками для священнослужителів цього року містить 64 сторінки фотографій із життя та діяльності єпархій Української Автокефальної Православної Церкви. Це видання можна сміливо назвати презентативним, тому календар, окрім свого DSC07252основного призначення для підготовки богослужінь, стане чудовим подарунком як свідчення єдності, неспинного росту та розвитку Української Автокефальної Православної Церкви. На тлі розгорнутої проти нашої Церкви брехливої кампанії, богослужбовий календар є променем світла правди серед мороку обману та неправди, адже, окрім місяцеслова, містить дуже важливі відомості про УАПЦ. Вкінці календаря міститься короткий нарис історії Української DSC07253Автокефальної Православної Церкви, автором якого є високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, голова інформаційно-видавничої комісії УАПЦ. Також у календарі розміщені відомості про єпархії, правлячих та вікарних архієреїв, комісії Київської патріархії, духовні навчальні заклади, монастирі та скити, а також ЗМІ та інтернет-сайти єпархій УАПЦ.

    DSC07254Упорядниками цьогорічного календаря є архієпископ Харківський і Полтавський Афанасій (Шкурупій) та ігумен Антоній (Бондарець).

    З питань придбання календаря звертайтеся за телефоном: 0975900021.

  • Вийшла друком книга Демида Бурка «Українська Автокефальна Православна Церква – вічне джерело життя»

    Вийшла друком книга Демида Бурка «Українська Автокефальна Православна Церква – вічне джерело життя»

    15697865_137991850028087_267586415468320002_nЗа сприяння Парафії Миколи Набережного побачила світ книга, перевидання головної праці життя педагога, поета, публіциста, церковного діяча та протопресвітера Демида Бурка – Українська Автокефальна Православна Церква – вічне джерело життя. Книга висвітлює історію та становлення, життя ієрархів, священнослужителів і вірних нашої Церкви першої половини XX століття. Придбати її можна у храмі Миколи Набережного   за адресою м. Київ, вул. Сковороди 12/8, 044-425-10-35

    15697843_137991810028091_8115826941016535355_n

  • Н. Немировська: Раджу читати заповіт патріарха Мстислава не просто як документ, а пережити його

    Н. Немировська: Раджу читати заповіт патріарха Мстислава не просто як документ, а пережити його

    Наприкінці 2016 року з благословення предстоятеля УАПЦ митрополита Макарія (Малетича) та коштами Львівського крайового братства апостола Андрія Первозваного було видано книгу про перебування першого українського патріарха Мстислава (Скрипника) в Харкові – у травні 1991 р. і грудні 1992 р. Автором-упорядником стала учасник тодішніх подій, одна з найактивніших мирянок УАПЦ на Слобожанщині, працівник Збройних Сил України Харківського інституту танкових військ, член Національної Спілки журналістів України Ніна Григорівна Немировська. Вона ласкаво погодилася відповісти на питання редакції сайту Інформаційно-видавничої комісії УАПЦ.

    Ніно Григорівно, найперше вітаємо і Вас, і всіх нас із виходом цієї книги. Давайте почнемо з того, як виникла її ідея.

    Років 10 тому, відмічаючи чергову дату, ми організували виставку книг, газетних матеріалів, фотографій, яких назбиралося у мене на той час досить багато. Особливу цінність становили статті, фотографії харківських журналістів. Хотілося, щоб такий матеріал став доступним широкому загалу читачів, адже це була знакова подія як для УАПЦ, так і для Харкова. Поступово набирався матеріал із спогадами про патріарха Мстислава харків’ян, статті про нього в газетах «Наша віра» та «Успенська вежа». Вірні УАПЦ висловлювали бажання мати книгу про ці важливі події. Зазначу також, що протягом останніх років в Україні вийшло кілька книг про патріарха Мстислава – монографії Дмитра Степовика та Андрія Смирнова. Кожна із цих книг має свою наукову цінність, але книга, що вийшла з благословення патріарха Філарета, тенденційно висвітлює останні роки життя патріарха Мстислава, замовчує драматичні сторінки, пов’язані з так званим «об’єднанням». Наша ж книга документально висвітлює ці події.

    Ви свідок останнього приїзду владики Мстислава до Харкова. Якою Вам запам’яталася ця людина?

    Можу лише дякувати Богу, що для мене, грішної людини, випала така можливість опікуватися патріархом під час його першого і другого візиту. Довелося спостерігати його як в урочистій обстановці, під час молебню в малій залі оперного театру у травні 1991 року, під час літургії у Свято-Дмитрівському храмі у грудні 1992 року, так і під час приватних зустрічей, безпосереднього спілкування. Це була цілісна, багатогранна постать духовного лідера і водночас вишукана, культурна людина, проста і відкрита для ближніх. У потрібні моменти це був воїн, справжній духовний лідер, який ні за яких умов не поступався принципами і не йшов на компроміси із можновладцями. Скажу, що для мене це була людина із іншого світу, яка втілювала справжність і щирість борців за Україну початку XX століття. Патріарх мені здавався зразковим втіленням української духовності і відданості справі боротьби за Україну воїнів УНР. У ньому я бачила своїх дідів і прадідів… Мудрий і делікатний, запальний і відвертий, він мав неймовірний вплив на тих, хто з ним спілкувався. Книга невипадково названа «Дивімося один одному у вічі!». Саме ці слова повторював патріарх Мстислав, перебуваючи у Харкові.

    Чи пригадуються ще якісь слова чи цікаві епізоди, пов’язані з владикою?

    Напередодні приїзду у травні 1991 року завідувач обласного відділу релігії Василь Березанець проголошував: «Костьми лягу, а врага в город не пущу!» І, дійсно, у місті у зв’язку із приїздом патріарха Мстислава зчинився небувалий переполох. А тут приїздить маленький сивий дідусь в інвалідній колясці… Нічого захоплювати не збирається, а лише кличе до добра, до любові… Наступного для, перед від’їздом патріарха Мстислава із Харкова, п’яний уповноважений падав на коліна перед патріархом і просив благословення… Але навчені російськими батюшками бабусі прийшли до Успенського собору із камінням боронити його від «внука Махна», а одна із них пробивалася до готелю «Харків», де мешкав патріарх. У нього було особливо шляхетне і добре ставлення до жінок. До мене він звертався, коли щось потрібно було: «доця». Коли, перебуваючи вдруге в Харкові на квартирі нині покійного режисера Анатолія Стародуба, (мені переповідали господарі квартири), я залишала гостя, патріарх усе кликав: «Де моя Ніна, де моя лисичка?». Тепло було бути поруч із ним, хоча час і події тоді у нашій церкві були надзвичайно непрості. Зраджений патріарх покидав Харків із надією.

    Як Ви гадаєте, чому може навчити патріарх Мстислав сьогодні?

    нінаНині точаться дискусії щодо об’єднання українських православних церков. У всіх своя правда. Але, як на мене, потрібно повернутися до першоджерела – заповіту патріарха Мстислава щодо об’єднання, і вивчити його всім учасникам дискусії.

    Що важливо в його спадщині для православного українця, котрий прийшов до церкви пізніше за часи владики – вже в 1990-ті чи 2000-ні роки?

    Для тих, хто прийшов до нашої церкви, порадила б читати заповіт патріарха Мстислава не просто як документ, а пережити його. Крім того, ознайомитися із біографією, діяльністю патріарха Мстислава. Так, як він прислужився жертовно Україні, мало кого можна пригадати… Це була велична і драматична постать XX століття. Він аж ніяк не вписувався у «совкову» Україну, в яку повернувся із великою надією про розбудову УАПЦ після багатьох років розлуки. Невелика купка людей лишися йому та його церкві вірними до кінця…

    Як вплинув патріарх на Ваше подальше життя? Що він змінив у Вас і Вашому ставленні до віри та церкви?

    Владика своїми словами міг вплинути не лише на своїх прихильників, але й на людей протилежних поглядів. Зустрічі з ним надихали на подальше служіння нашій українській церкві, про яку так дбав патріарх. Мені в житті дуже поталанило – добре знала одну із парафіянок Миколаївського собору Харкова із першого відродження УАПЦ, знайомство із патріархом Мстиславом теж можна вважати символічним, адже саме він у роки Другої світової війни разом із митрополитом Феофілом (Булдовським) відроджували вдруге УАПЦ на Харківщині. Патріарх умів сказати слово нашим людям: у Харкові 5 травня 1991 року його звернення присутні в малій залі оперного театру слухали стоячи… Його щира віра у Бога, заклик покладатися на Всевишнього у різноманітних моментах життя дали поштовх для того, щоб хоч якоюсь мірою бути корисною УАПЦ. Наша церква від початку третього відродження пережила багато драматичних моментів, зрад, маніпулювань, невизнання державою, але попри всі випробовування особистість патріарха Мстислава, як духовного лідера, і продовжувача його справи, патріарха Димитрія, назавжди будуть для мене мірилом сумління і віри у Бога.

    Ви належите до покоління, яке поступово стає легендарним. На Харківщині не так багато людей, які починали третє відродження УАПЦ і тим більше залишилися активними парафіянами через 26 років. Як постать уже певною мірою знакова, скажіть, як Ви оцінюєте пройдений церквою шлях і яким хотіли б бачити її майбутнє?

    15391178_2275362419269345_737584852990483941_nТретє відродження УАПЦ на Харківщині відбулося завдяки Харківському православному братству апостола Андрія Первозваного, яке об’єднувало на той час довкола себе християнську інтелігенцію Харкова, науковців, художників, письменників і просто небайдужих до відродження української держави і церкви людей. Очолював братство доцент, кандидат філологічних наук Харківського університету Юрій Андрійович Ісіченко, його заступником був теж доцент, кандидат філологічних наук цього університету, згодом перший священик УАПЦ третього відродження Віктор Андрійович Маринчак, скарбником братства обрали мене. Аналізуючи той час, можу сказати, що поява нашої організації тоді, як на мене, виникла лише з Провидіння Божого, а ми були ніби інструментом в Його руках. Тоді дні були настільки насиченими, що здавалось, ми проживали день за три. То були найяскравіші роки мого життя, за що можу лише дякувати Богу і тим братчикам, які на той час взялися за нелегку справу… Сьогодні, попри всілякі випробовування, УАПЦ на Харківщині має добрих духовних пастирів, розвивається, зростає кількість парафій і парафіян у них. Церква активно іде до людей, залучаючи їх до церковного життя, даруючи надію, підтримуючи у скрутний час. УАПЦ займається благодійною діяльністю, її священики часто бувають на фронті, опікуючись українським військом. Звичайно, мені хотілося б, щоб до нашої церкви приходило якомога більше слобожан, щоб вони якнайшвидше дізналися про її історію, духовних лідерів, пізнали її особливості і тут знайшли справжні духовні скарби. Бажаю майбутнім читачам книги «Дивімося одне одному у вічі!» відчути ту атмосферу, в якій відбувалися візити патріарха Мстислава на Сході України, збагнути велич і трагізм нездоланного подвижника Духу і бути гідними його настанов.

    Більше інформації про книгу можна отримати за цим посиланням.

    Про те, як її придбати, можна дізнатися тут.

  • Свято Миколая в автокефальних громадах Полтавщини

    Свято Миколая в автокефальних громадах Полтавщини

    OLYMPUS DIGITAL CAMERA

    Парафії Української Автокефальної Православної Церкви на Полтавщині, наслідуючи найкращі традиції українського народу, у дні, коли Свята Церква відзначає пам’ять святого Миколая, архієпископа Мир Лікійських чудотворця, з благословення керуючого Харківсько-Полтавською єпархією УАПЦ архієпископа Афанасія, провели благодійні акції.

    OLYMPUS DIGITAL CAMERA

    Так, Свято-Іллінська громада м. Пирятина, разом із Штабом волонтерського руху Пирятинщини та районною дитячою бібліотекою, напередодні свята провели конкурс дитячих малюнків «Святий Миколаю, бережи Україну, бо вона в нас єдина!», в якому взяли участь 135 дітей. Переможці отримали грамоти та подарунки. Всі малюнки разом із продуктами та іншою необхідною допомогою Штаб волонтерського руху передав нашим воїнам-землякам у зону АТО. До цієї акції активно

    OLYMPUS DIGITAL CAMERA

    долучилися і віряни Свято-Іліїнської православної релігійної громади. На прохання координатора Штабу волонтерського руху Світлани Німець, настоятель Свято-Іліїнської парафії архімандрит Діонісій (Федоров), окропив свяченою водою приношення та благословив пирятинців, які від’їжджали в зону АТО.

    QyCMJqORckMДуже активними у справі милосердя були віряни Свято-Серафимівської парафії у с. Зачепилівка на Новосанжарщині. 18 грудня парафіяни відвідали Новосанжарський будинок-інтернат, де на них чекали більше ніж 50 дітей. На свято до діток-сиріт було запрошено святого Миколая та помічницю одного з казкових героїв – Снігуроньку. З початку, з теплим та добрим словом до дітей, звернувся Дмитро Іванцов, який розповів їм про це визначне свято святого Миколая, розповів історії з дитинства святого kYvGw887V_8Чудотворця, а також провів бесіду про те, як важливо людям творити добро. Потім діти водили святковий хоровод, співали пісні та розважалися. Наприкінці веселого свята, парафіяни вручили діткам подарунки від святого Миколая, пожертвувані власницею сільського магазину Коломієць Олесею, та побажали здоров’я, доброго настрою, доброї віри, наснаги та Божого благословення. В свою чергу діти від чистого серця подякували парафіянам за те, що їх не lcoBXe6tIkoзабувають та люблять. Працівники дитячого будинку зазначили важлива роль Церкви у вихованні та підтримці дітей-сиріт.

    Після розважальної програми та поздоровлень, Дмитро Іванцов висловив подяку вихователям та всьому персоналу дитячого будинку за їх чуйність, любов та витримку в цій нелегкій місії виховання дітей. Також він наголосив на тому, що виховання дітей повинне ґрунтуватися на вірі, любові та надії на Бога.

    А в саме свято, 19 грудня, члени місінерсько-паломницького відділу консисторії Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, іподиякони Наконечний Євген та Король Владислав, уже традиційно привітали вихованців Полтавського обласного притулку для дітей «Любисток». Після святкового концерту, який діти підготували на честь свята, іподиякони розповіли про історію свята, про життя та чуда святого Миколая, а також передали дітям солодкі подарунки, пожертвувані ТОВ «Інверт», що виготовляє кондитерські вироби під торговою маркою «Диканське».

     

  • Варвара великомучениця на Черкаській землі

    Варвара великомучениця на Черкаській землі

    P61217-10272517 грудня 2016 року, в день пам’яті св. вмч. Варвари, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський УАПЦ, керуючий Харківсько-Полтавською та Черкасько-Кіровоградською єпархіями, розпочав свій архіпастирський візит на Черкащину. Цього дня у Свято-P61217-094157Троїцькому кафедральному храмі в Червоній Слободі під Черкасами Його високопреосвященством було звершено святкову Божественну літургію. Спільно з високопреосвященним владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець), протоієрей Андрій Буць, протоієрей Олександр Василенко, ієрей Сергій Катренко та протодиякон Олександр Горай. На численні прохання віруючих, цього дня з Полтави було привезено старовинну ікону великомучениці Варвари із часткою її мощів. Наприкінці літургії духовенство та вірні відслужили акафіст перед іконою та приклалися до святині.

    img_20161218_100728_hdr18 грудня 2016 року, в день пам’яті преподобного Сави Освяченого, Його високопреосвященство очолив святу Божественну літургію в храмі Всіх святих землі Української, Черкаської і Кіровоградської єпархії УАПЦ у місті Тальне. За давнім українським звичаєм, високопреосвященного Владику прихожани храму зустріли перед церковною брамою із короваєм, а настоятель храму протоієрей Степан Драбик

    ?

    зустрів владику Афанасія в притворі храму, привітав із відвіданням тальнівської землі та підніс хрест для цілування. Спільно з архієпископом Афанасієм служили настоятель парафії протоієрей Степан Драбик, секретар Консисторії протоієрей Віталій Двірник, ігумен Антоній (Бондарець), протоієрей Сергій Грубий, протоієрей Іван Катькало, ієреї Павло Добрянський та Степан Катькало.

    ?

    Після урочистого богослужіння прихожани церкви мали можливість приклонитися до ікони святої Варвари з її мощами, віддаючи їй свою шану та просячи молитов перед Престолом Всевишнього про милість, добробут, мир та любов у родинах і в Україні. Вітаючи усіх присутніх зі святами великомучениці Варвари, преподобного Сави та святителя Миколая, Владика звернув увагу вірян на мученицьку історію Української Автокефальної Православної Церкви, ознайомив із

    ?

    життям юної Варвари, яка мученицьким подвигом довела свою вірність Господу Ісусу Христу.

    Великою втіхою стала свята великомучениця для жінок, які проводжали на війну чоловіків, синів, братів. За благочестивою традицією, близькій людині у дорогу давали хрест, освячений на мощах святої Варвари, і за її молитовним заступництвом рідні поверталися додому живими. Молільниця за православних воїнів, свідок далекої історії християнської

    ?

    церкви – свята Варвара, подає всім нам приклад істинної любові до Бога, якої так не вистачає в наш час. Завершуючи своє слово, владика Афанасій наголосив, що кожен із нас повинен знати історію своєї держави, рідної Української Автокефальної Православної Церкви – духовної опори українського народу. А віра і любов зроблять людину сильною духом, здатною на жертовний подвиг в ім’я ближнього і України. Такий народ – непереможний.

     

    20161218_125210На малому вході архієпископ Афанасій нагородив правом носіння митри протоієрея Степана Драбика, а правом носіння хреста із прикрасами – протоієрея Івана Катькала, настоятеля парафії Покрови Пресвятої Богородиці села Вікнинне Катеринопільського району. Після завершення богослужіння владика Афанасій нагородив орденами преподобного Іллі Муромця  ієрея Павла Добрянського, настоятеля парафії Всіх святих землі Української м.

    ?

    Катеринополя, духівника Майдану, та доброчинця із села Вікнинне, будівничого храму в цьому селі, Гончара А. С. Священики нагороджені  згідно з указами Блаженнішого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ, за активну капеланську та волонтерську діяльність з допомоги захисникам української землі, духовне опікування Майдану, побудову храму в м. Тальному та селі Вікнинне.

     

    ?

    19 грудня 2016 року, в день пам’яті святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця, високопреосвященний Афанасій, на запрошення настоятеля храму святих Кіпріана та Юстинії м. Черкас протоієрея Андрія Буця, очолив святкову Божественну літургію. Спільно з Владикою служили – секретар Консисторії протоієрей Віталій Двірник, ігумен Антоній (Бондарець), протоієрей Андрій Буць та протодиякон Олександр Горай. Після вітального слова Владики на честь свята численні прихожани мали можливість прикластися до ікони великомучениці Варвари з часткою її святих мощів.

  • Нехай береже вас Господь

    Нехай береже вас Господь

    12400439_1107991632559077_6748958462022785561_nНе бути байдужим, допомагати в потребах закликає Церква Христова. Особливо тепер, коли Збройні Сили України протистоять військовим формуванням Російської Федерації, котрі частково окупували території нашої країни. Цього тижня разом з смілянськими волонтерами громада Різдва Святого 10644899_1107991699225737_8945715700832479254_nІоана Хрестителя Української Автокефальної Православної Церкви міста Сміла зібрали продукти харчування, та інші потрібні речі для відправлення їх нашим воїнам морської піхоти, що тримають оборону Маріуполя від зазіхання ворога. На запрошення військових разом з волонтерами в зону АТО поїхав священик-капелан отець Михайло Шевчук. Прибувши на місце дислокації наших воїнів, продукти та всі потрібні речі були передані солдатам ЗСУ. Спільно разом згуртувавшись вознесли молитву до Господа. 480543_1107991509225756_2589502676076659226_nОтець Михайло відправив молебень за мир в Україні і за наших воїнів, щоби Господь охороняв їх і благословив щасливо здоровими повернутися до своїх домівок та родин. По завершенні щиро поспілкувавшись, капелан ще більше підняв морально-психологічний стан бійців. Затримуватися більше не було можливості тому, що недалеко від того місця куди привезли продукти, в районі Комінтернового була зафіксована ворожа техніка і диверсійні групи. Час повертатися додому і готуватися до чергової поїздки.

  • Через терни до зірок

    Через терни до зірок

    IMG_4965Кафедра правлячого архієрея Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ архієпископа Афанасія вже восьмий рік перебуває в селі під Полтавою, де в пристосованому приміщенні обладнано кафедральну (!)церкву. Таким неоднозначним є відношення до української національної Церкви, яка в цьому році відзначила 95-ліття свого Першого Помісного Собору. Дискримінація на релігійному грунті кричуща! Але хіба тільки автокефальній спільноті доводиться долати шлях «через терни до зірок»?

    Перебуваючи в Одесі 11 грудня 2016 року з пастирським візитом, Глава Української Греко-Католицької Церкви, Блаженніший Святослав (Шевчук), заявив у кафедральному храмі, маючи на увазі парафію, яка молиться в пристосованому приміщенні: «Можливо, це найбільш дискримінаційна релігійна спільнота в Україні». Звичайно, дуже прикро, що віруючі української церкви в українському місті не можуть добитися земельної ділянки для побудови храму. Але хотів би до цього додати, що Харківсько-Полтавська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви так само не те, що в Харкові, а навіть у Полтаві до цього часу не може добитися від міської влади виділення земельної ділянки під будівництво храму, а віруючі полтавської Свято-Покровської парафії змушені на молитву їздити за 25 кілометрів від обласного центру в село і в теж, до речі, пристосоване під церкву приміщення. Там же й кафедра правлячого архієрея.

    Та якщо одеській парафії якось вдається оплачувати оренду приміщення (якщо в оренді), то нашим вірянам навіть мріяти про це не доводиться, тому що як і земельну ділянку, так і приміщення комунальної власності, де орендні ціни посильні, теж неможливо взяти, а приватникам платити 50-100 й більше гривень за квадратний метр – смерті подібно. То оце, мабуть, найбільш дискримінаційне ставлення до української релігійної спільноти.

    Але дуже влучно заявив Блаженніший Владика Святослав: «Будьте справжніми християнами, першими наближайтеся до людей незалежно від того, якою мовою вони говорять, до якої національності належать чи яку релігію сповідують. І ми вийдемо з того одеського підпілля. Ми вийдемо з одеських катакомб, але лише тоді, коли засяємо світлом Христової істини на весь цей Південний край».

    Вийде і наша автокефальна спільнота що в Харкові, що в Полтаві з слобожансько-полтавських катакомб, у які нас загонить місцева влада. Багато працюємо, ще більше можемо зробити, бо є приклад – неустанна праця нашого Предстоятеля, Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Макарія (Малетича), який віддає всі свої сили на розбудову Церкви і якому так само на перепоні стає влада. А це говорить про одне – УАПЦ правдива народна Церква, тому її й ставлять в умови, схожі до фронтових. Але сказав Блаженніший митрополит Макарій: «Переживали гірше, переживемо й це». Переживемо, бо цими «спартанським» умовами добре загартовані.

    Прес-служба Консисторії Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ

  • Вийшла друком книга про патріарха Мстислава і Харків

    Вийшла друком книга про патріарха Мстислава і Харків

    15391178_2275362419269345_737584852990483941_nУ нововолинському видавництві «Мрія» надруковано книгу «Дивімося одне одному у вічі!», присвячену перебуванню першого патріарха Української автокефальної православної церкви Мстислава (Скрипника) на Харківщині в часи третього відродження УАПЦ в Україні. Видання здійснено з благословення митрополита Київського та всієї України Макарія (Малетича) та за фінансової підтримки Львівського крайового ставропігійного братства апостола Андрія Первозваного.

    Автор-упорядник книги – харківський викладач військового вишу та активний учасник братського руху і відновлення УАПЦ на Слобожанщині Ніна Григорівна Немировська. У роботі вона використала власні архівні матеріали та публікації різних часів, присвячені перебуванню владики Мстислава в Харкові.

    15401136_2275362432602677_2764295832755724145_nКнига обсягом 176 сторінок поділена на п’ять розділів. У першому наводяться статті регіональних друкованих ЗМІ, присвячені приїзду патріарха. Другий розділ складають спогади та роздуми свідків подій початку 1990-х років. У третьому розділі розкривається портрет особистості першого предстоятеля відродженої УАПЦ – у ньому вміщено біографію та рефлексії над життєвим шляхом видатного архієрея. Через четвертий розділ до сучасних українців промовляє сам владика Мстислав – наведені його інтерв’ю під час перебування на рідній землі, виступи перед харків’янами, звернення до єпископату та вірних, духовний заповіт патріарха, його молитва за Україну. Останній розділ наповнюють фотографії зустрічей архієрея з харків’янами та присвячених патріархові меморіальних акцій.

    15318007_2275362445936009_1362885787621007253_nЗавдяки усебічній та неупередженій подачі інформації з різних джерел авторові-упоряднику вдалося певною мірою відтворити непросту суспільну атмосферу 1991-1992 років, у якій пролунало слово патріарха. Об’єктивність загальної картини доповнюється глибокими переживаннями та роздумами тих, на кого владика Мстислав справив незабутнє враження. Книга цінна не лише тим, що нагадує та деталізує важливий етап в українській церковній історії, а й дає змогу доторкнутися до духовної скарбниці – слів мудрості одного з найвидатніших вітчизняних архієреїв ХХ століття.

    15420996_2275362465936007_6525782919593914841_nПатріарх Мстислав (Степан Іванович Скрипник) народився 10 квітня 1898 року в Полтаві. Племінник Симона Петлюри, він замолоду був хорунжим армії УНР, а після окупації України більшовиками здобув освіту у Варшаві та відстоював права українців у польському Сеймі. Окрім громадського, брав участь у церковному житті – входив до складу митрополичої ради. Священиком став під час другого відродження УАПЦ в 1942 році, того ж року в Андріївській церкві Києва таємно рукоположений у єпископи. Відвідав Харків, де переконав митрополита Феофіла (Булдовського) приєднатися разом із утвореною ним Харківсько-Полтавською єпархією до УАПЦ, вів перемовини про поєднання з автономною церквою на чолі з митрополитом Олексієм (Громадським). Був заарештований гестапо, після війни опинився в Німеччині, переїхав за океан, де сприяв об’єднанню українських православних спільнот США та Канади. Протягом другої половини ХХ століття митрополит Мстислав очолював УАПЦ в діаспорі. Після третього відродження церкви в Україні був обраний її предстоятелем і піднесений у гідність патріарха. Харків в останні роки свого життя відвідував двічі: у травні 1991 року і грудні 1992 року. Цим моментам і присвячена книга.

    Про те, як її придбати, можна дізнатися за цим посиланням.

  • Ні окрайця хліба на столі

    Ні окрайця хліба на столі

     

     У ПОЛТАВІ ПРОВЕЛИ XV ЩОРІЧНИЙ ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ 1932 – 1933 рр. В УКРАЇНІ ТА ЦЕРЕМОНІЮ НАГОРОДЖЕННЯ ЛАУРЕАТІВ ОБЛАСНОЇ ПРЕМІЇ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА СТЕПАНЮКА

    DSC07091        Державним гімном України у виконанні хору пісенно-танцювального ансамблю «Полтавський край» під керівництвом Маргарити Рагуліної та хвилиною мовчання розпочалися жалобні урочистості.

    «33-ій нищівний надворі…

    Заблукало лихо у селі –

    Ні зерна пшениці у коморі…

    Ні окрайця хліба на столі…

    Тліють очі тьмяним світлом муки –

    Голоду примар не відпустить…

    Здійнялися у молитві руки –

    Шепчуть губи: «Боже, захисти!..»…

    DSC07104– звернулася власними поетичними рядками до студентів і викладачів ініціатор і ведуча вечора-реквієму  заслужений працівник культури України, лауреат премії ім. Панаса Мирного, голова Полтавського обласного відділення Міжнародної організації «Жіноча громада» Валентина Шемчук  та наголосила на безпрецедентності тривалості громадського проекту. – Ми вклоняємося пам’яті замучених голодом сталінського режиму співвітчизників 15-й рік поспіль із юними й літніми земляками в рідному місті, селах Полтавщини, у Києві, Львові й поза межами нашої держави, цьогоріч – разом із Полтавським національним технічним університетом імені Юрія Кондратюка».

    DSC_0450  Літію за спокій душ земляків, загиблих під час заподіяного тоталітаризмом голоду, відслужив Високопреосвященніший Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський Української Автокефальної Православної Церкви, керуючий Харківсько-Полтавською та Черкасько-Кіровоградською єпархіями УАПЦ, в миру Володимир Шкурупій – член Національної спілки письменників України, лауреат історичної премії імені Самійла Величка та літературної премії імені І. П. Котляревського за повість про Голодомор 1932 – 1933 рр. в Україні «Чи я в лузі не калина…».

    DSC_0430Вшановуючи пам’ять жертв голодного терору в Україні – геноциду українського народу, ми вклоняємося й полеглим за  свободу рідної землі в роки ІІ  світової війни, лицарям Небесної Сотні та загиблим на Східних кордонах України в боротьбі з російським агресором – до встановлених в ПНТУ ім. Юрія Кондратюка меморіальних дошок Українським Героям лягли квіти.

    Уривок із поеми Ніни Виноградської «Голодомор» прочитала перший лауреат обласної премії імені Володимира Степанюка – переможець обласного літературного конкурсу «Відлуння заповітів земляків» пам’яті Володимира Степанюка учениця 9 класу Полтавської гімназії № 6 Анастасія Мелешко.

    DSC_0422   Нинішнього року Полтавський обласний конкурс «Відлуння заповітів земляків» на здобуття обласної премії ім. Володимира Степанюка для талановитої молоді відбувся до 110-й річниці від дня народження письменника, публіциста, патріота Івана Багряного.

    «Щоразу на розгляд журі обласного літературного конкурсу «Відлуння заповітів земляків» на здобуття обласної премії ім. Володимира Степанюка надходять твори авторів-початківців та розвідки юних науковців  майже з усієї Полтавщини» – ділиться радістю про здобутки  своїх вихованців виконуюча обов’язки директора позашкільного навчального закладу Полтавської обласної ради «Мала академія наук учнівської молоді», лауреат обласної премії імені А. С. Макаренка Лідія Коваленко.  

    DSC07106Перший заступник голови Полтавської обласної державної адміністрації Олег Пругло, заступник голови Полтавської обласної ради Анатолій Ханко, президент Полтавського територіального відділення Малої академії наук України, ректор ПНТУ ім. Юрія Кондратюка, голова Ради ректорів  вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації, професор, доктор економічних наук, заслужений працівник освіти України Володимир Онищенко привітали переможців присвяченого 110-річчю від дня народження Будівничого Української Держави Івана Багряного обласного літературного конкурсу «Відлуння заповітів земляків» та вручили їм Дипломи лауреатів обласної премії ім. Володимира Степанюка за 2016 рік.

    Як пересторога, аби голодне жахіття тоталітарного режиму більше не повторилося ніколи й ніде, прозвучало слово Максима Сінельника про памфлет Івана Багряного «Чому я не хочу повертатися до СРСР», у якому письменник усьому західному світові розповів і про Голодомор 1932 – 1933 рр. в Україні.

    DSC07129Пісні на ознаку пам’яті безвинно убієнних голодом співвітчизників співали хор заслуженого ансамблю пісні і танцю України «Лтава» імені Валентина Міщенка  Полтавського міського будинку культури (художній керівник – Наталя Іванова, хормейстер – Зінаїда Педан), лауреати Міжнародних і Всеукраїнських конкурсів, вихованці Полтавської міської школи мистецтв «Мала академія мистецтв імені Раїси Кириченко» Марта Чібішева, Данило Лазарєв й DSC07125Олексій Ткаченко (концертмейстер – Аліна Желєзняк, викладач – Наталя Михайлова),  хор Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (художній керівник – протодиякон Олександр Горай, регент – Олександра Горай), дипломант районного конкурсу “Знайди свою зірку” та Відкритого регіонального фестивалю духовної музики «Небесні перевесла» дев’ятикласниця Клюшниківської ЗОШ І – ІІІ ст. Миргородської районної ради Сніжана Шевчук, концертний ансамбль «Чураївна» Полтавської обласної філармонії (художній керівник – Леся Гринчук) та його солістка народна артистка України Наталя Хоменко.

    Урочистості, організовані обласним відділенням Міжнародної організації «Жіноча громада», Полтавським територіальним відділенням МАН України, Консисторією Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, Національним технічним університетом ім. Юрія Кондратюка, відбулися за сприяння обласної державної адміністрації, обласної ради, управління культури й департаменту освіти та науки облдержадміністрації, Громадської ради при облдержадміністрації.

    Ми зустрічаємо новий день України, віддаючи шану тим, хто йшов поперед нас.

                                                        Валентина Олександренко

     

     

     

  • 6 фактів про книгу пророка Авдія

    6 фактів про книгу пророка Авдія

    Місто Петра в сучасній Йорданії. Фото: nautisme.meteoconsult.fr
    Місто Петра в сучасній Йорданії. Фото: nautisme.meteoconsult.fr
    • Книга пророка Авдія є найменшою у Старому Завіті. Вона налічує одну главу, котра складається з 21 вірша.
    • Точної дати появи книги немає. Історики датують її 800-500 роками до Різдва Христового.
    • У книзі йдеться про неминучість покарання спорідненого Ізраїлю народу Ідумеї (Едому), котрий при навалі чужинців став на бік ворога. Едом – інше ім’я Ісава, сина Ісаака та онука Авараама. Це брат Якова, котрий продав своє первородство. Люди Едома не пішли слідом за Яковом і його дітьми до Єгипту, а коли звідти виходив народ Божий – нащадки Ісава відмовилися пропустити його через свою землю.
    • Історично провіщення Авдія справдилося – Едом занепав, а його народ був асимільований євреями. Останнім відомим ідумеєм був Ірод Великий, котрий віддав наказ убити вифлеємських немовлят, шукаючи смерті маленького Ісуса.
    • Столицею Ідумейського царства була Петра. Неприступне місто високо в горах спорожніло, згідно пророцтва Авдія. Зараз легендарне місце – популярний туристичний об’єкт у Йорданії.
    • У коротенькій книзі пророка Авдія зустрічаються такі прекрасні рядки, як: «Гордість твого серця підняла тебе… Хоча б ти піднявся вгору, як орел, чи поставив своє гніздо поміж зірками, Я звідти тебе поверну, – говорить Господь» (Авд. 1, 3-4), «Хіба ви не накрали для себе досить? Якби ж до тебе прийшли збирачі винограду, чи не залишили би залишків?» (Авд. 1, 5), «Тому що близько Господній день на всі народи. Як ти вчинив, так і тобі буде! Твоя відплата повернеться на твою голову» (Авд. 1, 15).

    ієрей Дмитро Шаповалов