Категорія: Новини єпархії

  • Архієпископ Афанасій (Шкурупій) освятив воду у Дніпрі

    Архієпископ Афанасій (Шкурупій) освятив воду у Дніпрі

    20170119_13223119 січня 2017 року, після богослужіння у Свято-Троїцькому кафедральному храмі, архієпископ Харківський і Полтавський Афанасій (Шкурупій) звершив чин Великого освячення води у Дніпрі, де заздалегідь під керівництвом парафіянина Василя Руденка група чоловіків випиляла в кризі велику ополонку та спорудила три великих хрести і стіл із криги.

    Спільно з Його високопреосвященством служили ігумен Антоній (Бондарець) та протоієрей Сергій Катренко. Коли завершився чин освячення, архіпастир привітав присутніх із святом Богоявлення та окропив усіх освяченою водою.

    Після цього всі бажаючі занурилися у хрещенську воду, насичену Божою благодаттю.

  • Архієрейське богослужіння на свято Хрещення Господнього в Червоній Слободі

    Архієрейське богослужіння на свято Хрещення Господнього в Червоній Слободі

    DSC0863719 січня 2017 року, в день Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Харківсько-Полтавською та Черкасько-Кіровоградською єпархіями, в Свято-Троїцькому кафедральному храмі с. Червона Слобода під Черкасами, звершив святу Божественну літургію та чин Великого освячення води. Спільно з владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець), протоієреї Андрій Буць, Сергій Катренко та ієрей Ігор Левченко.

    Після літургії владика Афанасій з духовенством вийшов на подвір’я та за традицією обійшов хресною ходою храм і освятив приготовлену для освячення воду.

    Після завершення Великого освячення води архієпископ Афанасій окропив свяченою водою всіх присутніх.

  • Круглий стіл «Жертовний шлях УАПЦ» відбувся у Харкові

    Круглий стіл «Жертовний шлях УАПЦ» відбувся у Харкові

    20170115_0615 січня 2017 року в Харкові пройшла зустріч за «круглим столом» під головуванням високопреосвященного Афанасія (Шкурупія), архієпископа Харківського та Полтавського, керуючого Харківсько-Полтавською та Черкасько-Кіровоградською єпархіями, присвячена 95-ій річниці відродження Української Автокефальної Православної Церкви в Україні, в якій взяли участь священнослужителі, науковці та вірні УАПЦ.

    20170115_01Зустріч розпочалася зі вступного слова владики Афанасія, який коротко розповів про історію Української Православної Церкви, про етапи її відродження та не просту, трагічну і, одночасно, героїчну долю Церкви, яка тісно перепліталася з трагічною та героїчною долею українського народу.

    Протоієрей Олег Козуб розповів про владику Олександра Ярещенка, архієпископа Харківського і Слобожанського, який очолював Харківську кафедру УАПЦ з 1922 до 1926 року і 20170115_02служив в Миколаївському соборі в центрі міста. Незважаючи на переслідування та гоніння, владика сміливо викривав неправду безбожницького режиму. На богослужіння, які очолював владика Олександр, збиралися сотні вірних, які, затамувавши подих, вслуховувалися в кожне слово владики. В 1926 році владику Олександра було заарештовано і заслано до Середньої Азії, де вірні віднайшли свого владику і, на протязі певного часу, відвідували. Але із-за репресій контакти з владикою припинились і ми не маємо інформації, де і коли він загинув.

    Ієрей Дмитро Шаповалов розповів про третього митрополита УАПЦ 1920-х років Івана Павловського. У виступі священик 20170115_03зробив акцент не на загальній біографічній інформації про трагічну постать останнього Предстоятеля тодішньої Церкви, а на окремих епізодах його життя, котрі відомі зі спогадів очевидців. Зокрема, йшлося про зворушливе виявлення в дитинстві покликання до священичого служіння, захист митрополитом священиків і навіть крадіїв під час Голодомору 1932-1933 років, сльози парафіян і роздані вірним УАПЦ україномовні богослужбові книжки в день прощання Павловського з Харковом. Слухачі отримали змогу потримати в руках історичну реліквію – дбайливо збережений харків’янами до нашого часу шматочок орлеця, стоячи на котрому митрополит Іван звершував святу літургію. Завершив свою розповідь о. Дмитро короткими відомостями про деяких сучасників митрополита, життєвий шлях яких обірвався під час сталінського терору або врятував від нього в еміграції.

    20170115_04Член Національної Спілки журналістів України Ніна Григорівна Немировська презентувала книгу «Дивімося одне одному у вічі», автором-упорядником якої вона є.  В книзі приведені досить цікаві і суттєві факти про перебування першого українського патріарха Мстислава (Скрипника) в місті Харків у травні 1991 року та в грудні 1992 року.

    Своїми спогадами про зустріч з патріархом Мстиславом поділилася з присутніми Галина Миколаївна Мисько. В кінці свого виступу вона виклала свою думку про екуменічні відносини між християнськими Церквами та про створення єдиної помісної Православної Церкви в Україні.

    20170115_05Олександра Тимофіївна Петренко також з захопленням розповідала про свої враження від зустрічей з патріархом Мстиславом, а на завершення подарувала протоієрею Леоніду Даниленку скатертину, яка слугувала індитією на престолі, на якому служив патріарх Мстислав.

    На завершення зустрічі владика Афанасій розкрив сучасний стан УАПЦ, розповів про перспективи розвитку Церкви та побажав всім присутнім вірно продовжувати традиції Церкви-мучениці.

    Ієрей Іван Полежака

  • У Полтаві «Нова радість стала»

    У Полтаві «Нова радість стала»

    DSC07402 По завершенні свят Різдвяного циклу, консисторія Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ підводить підсумок Різдвяної акції «Нова радість стала», яку було проведено у Полтаві. До проведення та організації акції долучилися: місіонерсько-паломницький відділ єпархії, Полтавське міське православне сестринство святої княгині Ольги, волонтерський центр, єпархіальний хор, хор дитячого православного центру Свято-Михайлівської парафії УАПЦ у мікрорайоні Івонченці «Янголи з небес».

    DSC07381Розпочалася акція традиційно із привітання дітей обласного притулку «Любисток» зі святом Миколая. 19 грудня 2016 року іпподиякони Євген Наконечний та Владислав Король, розповівши про значення православного свята святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця, передали дітям солодкі подарунки від відомої своєю благодійністю як на Полтавщині, так і за її межами ТОВ «Інверт», яке випускає печиво під торговою маркою «Диканське».

    DSC07244Продовжилося святкове дійство у мікрорайоні Івонченці, де 27 грудня у приміщенні клуба за підтримки депутата Полтавської  міської ради Володимира Печериці. Маленькі учасники дитячого хору «Янголи з небес» створили незабутню святкову атмосферу. Після концерту всі присутні діти, а їх було близько сорока, водили хороводи біля ялинки та розважалися іграми і конкурсами, влаштованими для них дитячим православним центром Свято-Михайлівської парафії. Наприкінці свята кожна дитина отримала солодкий подарунок від депутата Володимира Печериці.

    DSC07217А вже 7 січня 2017 року, у день свята Різдва Христового, хор «Янголи з небес» дитячого православного центру Свято-Михайлівської парафії УАПЦ у м. Полтаві під керівництвом матушки Олександри Горай привітали прихожан радісними колядками та віншуваннями.

    DSC0739611 січня  до дитячого колективу долучився єпархіальний хор, художнім керівником якого є протодиякон Олександр Горай. Цього дня об’єднаний колектив привітав зі святом Різдва Христового дітей обласного притулку «Любисток». Солодкі та корисні подарунки дітям вже традиційно передав вірянин Свято-Покровської парафії УАПЦ м. Полтави, член спілки пасічників Полтавського району Олександр Нещерет. Кожна дитина у DSC07408притулку отримала від відомого пасічника відерце меду. Також різдвяні колядки та віншування цього дня прозвучали у приміщенні Київської у м. Полтаві ради. Побажавши здоров’я та добробуту всім присутнім на колядуванні, хористи вирушили до навчально-виховного комплексу №10, в якому вже не перший рік вітають колектив із Різдвом Христовим. Далі радісну коляду чекали у Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Олеся DSC07411Гончара. Вже стало гарною традицією вітати співробітників та читачів бібліотеки із Різдвяними святами різними  колективами  Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ. Ось і цього року об’єднаний хор на чолі із прес-секретарем єпархії протодияконом Олександром Гораєм під керівництвом досвідченого регента DSC07419матушки Олександри Горай подарував «Нову радість» всім присутнім під час колядування. У подяку за урочисте дійство адміністрація бібліотеки обдарувала дітей м’якими іграшками та зігріла чаєм із солодащами.

    Черговий виступ для дитячого хору «Янголи з небес» був вже наступного дня. 12 січня діти вітали колектив Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.П. DSC07438Котляревського. Після виступу діти біля ялинки водили хоровод, згадували, як готується щедра кутя, грали у різні забави разом із ведучою Юлією Шолудько, переглядали видання, які були представленні на книжково-ілюстрованій виставці «Щедрий вечір добрим людям!». За щирі віншування директор бібліотеки Тетяна Зеленська подарувала кожній дитині солодкі подарунки.

    DSC07469Продовжили вітати Полтавців зі святами вихованці  гуртка християнської етики та естетики, який вже більше року діє на базі бібліотеки-філіалу для дітей №10. 13 січня діти вітали всіх присутніх із Щедрим вечором. Як і годиться, за українським звичаєм, працівники бібліотеки обдарували щедрівників солодкими подарунками,  які вони з радістю спожили за святковим столом.

    DSC07474Але і на цьому Різдвяні вітання полтавців не закінчилися. 17 січня об’єднаний колектив дитячого хору «Янголи з небес» та хору Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ привітали працівників ПАО “Полтавский автоагрегатный завод”. Щедрівки і колядки, щирі побажання та вітання пролунали для працівників заводу безпосередньо у цехах. Незвичний для виробничих приміщень дитячий спів DSC07477створив для робочих святкову атмосферу та гарний настрій. В подяку за виступ дирекція заводу кожній дитині подарувала набір цукерок.

    Завершивши Різдвяну акцію «Нова радість стала», Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ готується здивувати полтавців наступними заходами та святами, а також висловлює побажання, щоб у наступне Різдво до акції долучилося якомога більше установ та організацій.

  • Архієпископ Харківський і Полтавський УАПЦ  Афанасій з архіпастирським візитом відвідав Харківщину

    Архієпископ Харківський і Полтавський УАПЦ Афанасій з архіпастирським візитом відвідав Харківщину

    20170115_0315 січня 2017 року, в день передсвята Хрещення Господнього, високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Харківсько-Полтавською та Черкасько-Кіровоградською єпархіями, на запрошення настоятеля Свято-Миколаївської парафії в с. Циркуни під Харковом протоієрея Олега Козуба, спільно із 15978004_1318698988193650_283271192178585291_nдуховенством Харківського благочиння, звершив святу Божественну літургію.

    Спільно з владикою служили: ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії єпархії, протоієреї Станіслав Аштраф’ян, благочинний Харківського благочиння, настоятель храму Олег Козуб, протоієрей Леонід Даниленко, ієреї Володимир Яковенко, Дмитро Шаповалов, Іван Полежака, а також протодиякон Олександр Горай та диякон Сергій Довганюк.

    20170115_02На запричасному стиху Владика Афанасій звернувся до вірних із повчальним словом, у якому розкрив значення Української Автокефальної Православної Церкви в духовному опікуванні українським народом як Церкви національної з глибоким народним корінням.

    Після літургії відбулася братська трапеза.

  • Коляда для українських військових в зоні АТО

    Коляда для українських військових в зоні АТО

    фото: Територія Гідності.Сміла
    фото: Територія Гідності.Сміла

    Капелан УАПЦ о. Михайло Шевчук разом із смілянськими волонтерами привітали українських військових із Різдвом Христовим.  Крім гостинців, серед яких 200 кг мандаринів, активісти  також привезли Різдвяні колядки та щиру молитву. Родзинка подарунків – 50 кукол-мотанок “Оберіг воїна”, які виготовили смілянські майстрині під керівництвом Марини 15894921_1426729804018590_4724042621090647601_nФіль. «Неможливо передати радість наших військових, коли почули неперевершені обрядові піснеспіви про Народження Спасителя світу, майстерно виконаних смілянськими артистами. Спільна молитва єднала серця всіх присутніх за мир в Україні, перемогу над ворогом та повернення наших воїнів до своїх родин. Окрема подяка організатору цієї поїздки Віктору Степановичу Овчаренку та всім, хто допоміг в організації волонтерської подорожі. Боже, бережи Україну!», – написав на своїй сторінці facebook настоятель парафії Різдва Іоанна Хрестителя Черкасько-Кіровоградської єпархії УАПЦ митрофорний протоієрей о. Михайло Шевчук.

     

  • Дитячий та архієрейський хори привітали архієпископа Афанасія (Шкурупія) з Різдвом Христовим

    Дитячий та архієрейський хори привітали архієпископа Афанасія (Шкурупія) з Різдвом Христовим

    Дитячий та архієрейський хори  Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ привітали свого архіпастиря архієпископа Афанасія (Шкурапія) з Різдвом Христовим. Зустріч із владикою Афанасієм відбулася у музеї видатного українського письменника Панаса Мирного міста Полтави: лунали вертеп, колядки, віншування та щирі привітання.

  • Сестринство св. княгині Ольги колядувало біля хати-музею патріарха УАПЦ Мстислава (Скрипника)

    Сестринство св. княгині Ольги колядувало біля хати-музею патріарха УАПЦ Мстислава (Скрипника)

    DSC07353Полтавське міське православне сестринство святої княгині Ольги, спільно із консисторією Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, організували святкову акцію –  «Різдвяну коляду» біля музею першого патріарха УАПЦ Мстислава Скрипника. Колядки, віншування та привітання із величним святом Різдва Христового прозвучали у виконанні єпархіального хору під DSC07346керівництвом протодиякона Олександра Горая. Окрім святкової частини Різдвяної акції, члени сестринства, яке опікується хатою-музеєм патріарха Мстислава з 1994 року, відкидали сніг від музейного приміщення, який цього року з Господньої  милості щедро вкрив полтавську землю.

    Потрібно зауважити, що метою діяльності «Духовно-просвітницького центру меморіалу Патріарха Мстислава», який створений сестринством святої княгині Ольги та знаходиться під духовною опікою консисторії Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ,  є збереження полтавського обійстя Скрипників та найвідомішого представника родини патріарха УАПЦ DSC07319Мстислава (Степана Скрипника) – нащадка роду Скрипників – Петлюр; духовний розвиток національно свідомого українського суспільства. І замість гасел та заяв деяких політиків заради власного піару, навпаки, члени сестринства докладають власних зусиль для збереження хати-музею першого патріарха Української Автокефальної Православної Церкви. В той же час, сестринство святої княгині Ольги та консисторія Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ  до цього часу так і не змогли знайти підтримку серед полтавських політиків-патріотів у вирішенні питання реконструкції та відновлення роботи хати-музею DSC07322патріарха Мстислава. Тоді коли сестринство святої княгині Ольги захищало хату від посягань бізнесменів, які намагалися збудувати на його місці бізнес-центр, чомусь ніхто не втрутився і не допомагав відстоювати святиню українського народу.  Більш ніж 20 років хата музей нікого не цікавила, а тут раптом з’явилися зацікавлені особи, які замість того, щоб допомогти сестринству у відбудові музею, хочуть його відібрати, аби на цьому пропіаритись.

  • Різдвяне вітання Блаженнішому Макарію, Предстоятелю УАПЦ, голови Інформаційно-видавничої комісії УАПЦ високопреосвященного Афанасія

    Різдвяне вітання Блаженнішому Макарію, Предстоятелю УАПЦ, голови Інформаційно-видавничої комісії УАПЦ високопреосвященного Афанасія

    Різдвяне вітання

    Блаженнішому Макарію, митрополиту Київському і всієї України, Предстоятелю Української Автокефальної Православної Церкви, високопреосвященного Афанасія, архієпископа Харківського і Полтавського, голови Інформаційно-видавничої комісії УАПЦ.

    12202105_758962384249166_808926246_nЩе один рік Божий прожила наша Церква, ведучи український народ шляхом спасіння в життя вічне. Ще один рік ми з вами пройшли, торуючи тернистий шлях утвердження Української Автокефальної Православної Церкви в українському суспільстві. Нам було нелегко, почасти надто тяжко, однак, спираючись на героїчний життєпис нашої Церкви першої половини 20-го століття, на той міцний фундамент, який заклали своїм віросповідницьким подвигом і безмежною любов’ю до Христа Бога нашого й Неньки-України архієреї, священики й віряни УАПЦ, ми з надією й оптимізмом дивимося в майбутнє.

    Натхненні прикладом стійкості й мужнього стояння за рідну Церкву й Україну в лихі часи більшовицького московського терору, ми, нинішні автокефалісти, під Вашим Першосвятительським омофором, у важких умовах продовжуємо їхню святу справу духовного опікування українським народом в істині й правді, в дусі безмежної любові до рідної Вітчизни. І хоч сьогодні ми з гіркотою констатуємо, що слова Господа: «Жнива багато, а женців мало» (Мт., 9:37), як ніколи звучать актуально в нинішньому світі вседозволеності, але дивлячись на апостолів Христових, які, незважаючи на смертельну небезпеку, сміливо збирали навколо себе послідовників віри й творили Церкву, ми будемо під Вашим омофором примножувати й зміцнювати автокефальну отару овець Христових і оберігати її від згубних віянь нинішнього часу.

    Неймовірно важко сіяти на ниві, де на кожному кроці каміння й колюче терня, але для правдивої Церкви Христової не в новину ні труднощі, ні переслідування, ні вороже ставлення. Однак, бачить Бог – поряд із супротивниками Його Церкви-мучениці непохитно стоять і її друзі. Хай їх не так багато, але вони сильні своєю щирістю і відданістю. Під натиском неправди вони ще більше зміцнюють віру в Бога й вірність рідній Церкві. А для нас це неоціненний скарб. Тому, бачачи нашу стійкість, до нашої когорти долучатимуться інші.

    Бажаю Вам радості й благоденства в народженому Христі Ісусі та міцності й сили духу стійко нести свій Першосвятительський хрест. Але нехай Господь допомагає у Вашій невтомній праці на благо рідної Церкви й України. Дай, Боже, щоб і надалі, жертовно й натхненно, Ви продовжували своє служіння в дусі безмежної любові до рідної Вітчизни й Церкви, і нехай Господь береже Вас для цієї святої місії.

     

     

  • РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ БЛАЖЕННІШОГО МАКАРІЯ, МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ, ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

    РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ БЛАЖЕННІШОГО МАКАРІЯ, МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ, ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

    csm_15320354_385383481804433_590450937_n_27b47cf731Давид говорить про Нього:

    «Бачив я Господа переді мною завжди,

    бо Він є по моїй правиці, щоб я не захитався» (Пс. 16,8).

    ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

    Коли настала повнота часу, Бог явився світові в тілі, щоб відкрити предвічне життя Святої Тройці, спасти людство від гріха і смерті,  торкнувшись Любов’ю людських сердець. Адамове гріхопадіння відкинуло людину від Бога, сотворіння відступило від свого Творця. Через згубний заборонений плід, який Адам, за порадою своєї жінки, необдумано скуштував, він перестав бачити Бога. Людська слабкість стала причиною того, що Бог назавжди закрився перед людиною, неначе за непроглядними хмарами, а Адам опинився на неозорих просторах землі. Однак перша людина не перестала споглядати у потьмарене над нею небо, вірила і надіялась на блаженство, на відновлення колишнього богоспілкування, і передала цю тугу за Богом своїм нащадкам. Скільки ж віри треба було мати, щоб не піддатися сумнівам щодо милосердя й любові Творця до Свого творіння! Віру, перед якою тьмяніють усі інші заслуги, Господь «праотців оправдав». «Які величні успіхи віри!», – співає Свята Церква в неділю Святих Отців. Результатом цієї віри стала спасенна роса Божественної любові, яка щедро вилилася на землю: «Так Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, … щоб світ спасся через Нього» (Ін. 3, 16-17). Таким чином, дорогою тривалого виховання промисел Божий вів за руку віруючу людину до спасенної Вифлеємської події, якою закінчувалися її тривожні тисячолітні блукання.

    Ось такі головні біблійні спогади. Вони оживають у душі християнина тоді, коли він бачить Вифлеєм та його околиці. Дорогі й спасенні ці спогади для віруючих. Але й вони тьмяніють перед найвеличнішою євангельською подією, яка осяяла світ новим світлом, створивши Вифлеєму вічну велич і славу. Саме від цієї події весь світ наповнився «джерелом води, що тече у вічне життя» (Ін. 4,14). Древній Вифлеєм – «дім хліба» – подав таємничу і всенасичуючу поживу, якої ніхто ніколи не знав (Ін. 4, 32). Якщо християнин своїми думками й серцем звертається до тієї далекої в часі, але такої близької та дорогої його серцю минувшини, то його мимоволі вражає та простота, у якій знайшли собі місце Божественні велич та милосердя. Ця простота була закрита перед світом Ангелів і людей. І тільки в певний час стало зрозуміло, що наближається велична подія: надзвичайні обставини народження Пресвятої Богородиці, Її введення в храм, народження Іоана Хрестителя та багато іншого. Усе це свідчило, що незабаром настане щось досі дивне й небачене.

    Першою дізналася про те, що скоро «засяє зоря від Якова» (Числ. 24,17), з’явиться довгоочікуваний, «прийде Примиритель» (Бут. 49,10), Пресвята Діва – майбутня Мати Спасителя, бо про це Їй благовістив Архангел Гавриїл (Лк. 1, 28-35). Згодом Ангел відкрив тайну втілення і праведному Йосифові (Мф. 1, 10-21). Це Благовіщення, яке було прийняте з безмежною відданістю й покорою волі Божій, сталося в домі Йосифа-обручника в місті Назареті, де жила Пресвята Діва.

    Живучи в побожному чеканні, коли справдяться незвичайні провіщення ангельські, старенький Йосиф і Діва Марія йшли визначеною для них від Бога дорогою. Вони знали з пророкувань, що Спаситель світу має народитися в місті Вифлеємі на протилежному від міста Назарета кінці Палестини. Виконуючи наказ кесаря, вони вирушили у далеку дорогу. І ось «прийшов час родити» Пресвятій Діві. «І породила Сина Свого Первенця, і сповила Його, і поклала Його в ясла…» (Лк 2, 6-7). Нам, християнам, подана справжня картина Різдва Спасителя: печера з яслами, у них – Божественна Дитина, Яка сповита Богоматір’ю, біля ясел і Пресвятої Діви – старець Йосиф, волхви, пастухи й Ангели, які поклонилися Новонародженому і принесли свої дари.

    Свята Церква так оспівує Вифлеємську подію: «Що принести Тобі, Христе, за те, що Ти з’явився на землі як людина для нас?  Ті, що були Тобою створені, складають тобі подяку: Ангели – пісню, земля – печеру, степ – ясла, а ми – Матір Діву. Предвічний Боже, помилуй нас» (стихира вечірньої на Різдво Христове).

    Дорога паство! Кожен, перебуваючи в Божих храмах під час Різдвяного Богослужіння, повинен задуматись над тим, як же і нам звернутися до народженого Спасителя і які нам, українцям, принести Йому молитви та подарунки. Я певен, що кожен хоче, щоб якнайшвидше закінчилася війна на нашій рідній Батьківщині, щоб не гинули наші рідні діти, чоловіки, батьки, щоб наша Україна стала економічно розвиненою державою, державою без корупції, щоб вона стала на правдиву дорогу, щоб правда проголошувалася не тільки устами політиків, можновладців та священнослужителів різного рівня й сану відповідно, але й відображалась у вчинках нашого земного життя.

    Молюся і закликаю до щирої молитви Вас за тих, хто віддав своє життя за цілісність України, а також за тих, хто сьогодні її захищає й захищатиме її в майбутньому. Пам’ятаймо слова Христові: «Просіть – і буде вам дано, шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам, бо кожен, хто просить, одержує, хто шукає – знаходить, а тому, хто стукає, відчинять» (Мф. 7, 7-8).

    Прославляймо нашого Спасителя так, як прославляли Його Ангели: «Слава на небі Богові, і на землі мир, між людьми благовоління» (Лк. 2, 14). До цього ангельського хору нехай приєднаються наші віруючі серця та сповідуючі уста.

    У свято Різдва Христового ми підносимося до ангельського служіння, стаємо вищими від самих себе, відкладаючи житейські турботи, а наші Різдвяні піснеспіви є продовженням тієї вдячної хвали Богові, яку почали у хвилину народження Спасителя світу на землі ангельські хори у Вифлеємі.

    Ваші Високопреосвященства, Преосвященства, всечесні отці, Ваші родини та всі вірні УАПЦ! У ці Різдвяні дні духовної радості й церковного торжества сердечно вітаю всіх Вас із великим святом Різдва Христового й початком Нового 2017 року! Нехай у цьому році Господь подасть усім Вам міцне здоров’я, духовну радість, любов і всілякий добробут! Нехай мир і Боже благословення перебувають із Вами, Вашими родинами, з кожною людиною, яка чинить добро, і з нашою славною, квітучою Україною!

    Радісних і щасливих свят!

    РІЗДВО ХРИСТОВЕ 2017 РОКУ БОЖОГО

    м. КИЇВ

    Блаженніший МАКАРІЙ,

    Митрополит Київський і всієї України,
    Предстоятель УАПЦ

    church.net.ua

  • Різдвяне послання Високопреосвященного АФАНАСІЯ, архієпископа Харківського і Полтавського, керуючого Черкаською і Кіровоградською єпархією

    Різдвяне послання Високопреосвященного АФАНАСІЯ, архієпископа Харківського і Полтавського, керуючого Черкаською і Кіровоградською єпархією

    РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
    Високопреосвященного АФАНАСІЯ,
    архієпископа Харківського і Полтавського,
    керуючого Черкаською і Кіровоградською єпархією
    священству, чернецтву і вірним Харківсько-Полтавської
     
    та Черкаської і Кіровоградської єпархій
     
    Української Автокефальної Православної Церкви
    та всім православним християнам

    Дорогі брати і сестри!

    ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

    Сьогодні увесь Всесвіт радіє з того, що у Віфлеємі народився Спаситель світу – Христос Бог наш. Всі ми радіємо з цієї найбільшої події в історії людства, бо Творець не кинув нас на розтерзання дияволу, а послав нам Сина Свого Ісуса, аби Він прийняв на Себе нашу долю і поніс її шляхом спасіння у життя вічне. Він прийшов, щоб стати нашим Визволителем із мороку гріха й безпросвітку відчаю. Ця подія вкотре змушує нас зануритися в тисячоліття української історії, яка пов’язана з Христовою православною вірою і постійною боротьбою за утвердження свого права вільно жити під Сонцем Правди – омофором Господа нашого Ісуса Христа.

    Сьогодні з подячною молитвою ми звертаємося до Всевишнього Бога, щоб Він допоміг нам долати труднощі, що випадають на нашу долю, зміцнив наш дух, непохитність у вірі, дав сили вистояти перед спокусами зла та гріхами цього світу. На рідній землі ллється українська кров, ворог забирає життя кращих синів Вітчизни, плюндрує землю і всі надбання українського народу, намагаючись вселити в наші серця страх і невпевненість перед майбутнім. Але страшніший ворог – гординя й самолюбство, звив своє зміїне гніздо всередині нас самих і змушує робити вчинки, здатні зруйнувати як долю кожного з нас, так і долю нашої неньки України, яка в тяжких муках народжується як держава. Все нахабніше намагаються нас розсварити, посіяти, як то було і в попередні часи, згубне насіння розбрату, втягуючи в цю кампанію Церкви, намагаючись зробити їх заручниками своєї політики.

    Для нашої Української Автокефальної Православної Церкви знову настали тяжкі часи, бо й нині актуально звучать слова святого Іоанна Златоуста, – «біснується Іродіада», тобто світське й політичне втручається в божественне – в життя нашої Церкви. Але для нас це є свідченням того, що УАПЦ є Церквою правдивою, не державною, не якоюсь інституцією з невизначеними духовними й організаційними критеріями, а справжньою Христовою Церквою, яка несе людям Боже слово євангельської науки життя, обминаючи політичні та провладні схеми, що їх постійно плете схиблене мислення цього світу. Уникаючи плетива політиканства і сьогоденних меркантильних конструкцій, що їх вибудовують сильні світу цього заради задоволення власних амбіцій, ми таким чином торуємо правдивий шлях християнина, а він завжди тернистий і тяжкий.

    Звертаючи сьогодні свої молитви до Отця Небесного, ми просимо зглянутися на молитву Сина Його, Господа нашого Ісуса Христа: «Отче Святий, збережи їх в ім’я Твоє, тих, кого Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми» (Ін., 17:11). Нам як ніколи треба тримати єдність Української Автокефальної Православної Церкви перед лицем тих викликів, що їх підсовують сили зла, котрі заповзялися знищити істинну українську народну Церкву. Безвідповідальність у прийнятті рішень, надумана своя «правда», що нав’язується багатьом, коли забувають просту істину, що правда тільки в Бога: «Правда Твоя – правда вічна, і закон Твій – істина» (Пс., 118:142), таким чином піддаючи небезпеці не тільки власні душу й життя, а й усе суспільство. Але в нас є Христос, є Його Різдво, є Свята Церква-Мати, яка в Божественній літургії містично єднає нас із Богом через причастя Його Тіла і Крові, наповнюючи наше життя смислом.

    Дорогі брати і сестри! Новий 2017 рік буде для нас непростим, а, можливо, й складнішим для кожного з нас і нашої Церкви в цілому. Але за Промислом Божим саме в складні часи український народ виявляє духовний підйом і силу духу, припадаючи до життєдайного джерела Божої благодаті. Від щирого серця бажаю вам душевного миру, мужності й радості в Господі, щоб кожен із вас відчув у своєму серці зустріч із народженим Христом Спасителем, і завжди пам’ятав, що Бог прийшов у світ, щоб ми стали дітьми Божими.

    ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

    Високопреосвященний АФАНАСІЙ,
    архієпископ Харківський і Полтавський УАПЦ
    Різдво Христове
    2016/2017 р.р.
    м. Харків – м. Полтава

  • Архієпископ Афанасій завітав на гостину до Панаса Мирного

    Архієпископ Афанасій завітав на гостину до Панаса Мирного

    DSC07292Про Різдво Ісуса Христа, Господа нашого, вітання колядою високопреосвященного Афанасія (Шкурупія), архієпископа Харківського і Полтавського, керуючого Харківсько-Полтавською та Черкасько-Кіровоградською єпархіями, голови інформаційно-видавничої комісії УАПЦ, про те, чому саме хату-музей видатного українського письменника Панаса Мирного обрали для цього Різдвяного дійства, наша розмова з Владикою. 

    Владико Афанасію, щойно вас вітали колядою з Різдвом Христовим дитячий хор Свято-Михайлівської парафії Івонченець та архієрейський хор Харківсько-Полтавської єпархії міста Полтави в музеї Панаса Мирного. Цікаво, чому саме в цей передріздвяний час завітали на гостину до хати видатного полтавця, письменника Панаса Мирного і ви, і колядники?

    DSC07289Архієпископ Афанасій:  Так, ми завітали в гості до видатного українського прозаїка, полтавчанина Панаса Мирного, а, вірніше, Рудченка, бо Мирний – це його псевдонім, тому що тут наче б як застигла в часі патріархальна Україна, яка, на жаль, нині відходить в історію. Це дуже сумно, ні душа, ні розум не хочуть цього приймати, хоча цивілізація розвивається своїм шляхом і зупинити цей процес неможливо. Тому, очевидно, й тягне в такі місця, де ти можеш торкнутися душею до справжньої України.
    А Панас Мирний уславив українське слово, літературу, наш народ, Полтавщину й саму Україну. Тут витає дух його геніального слова, яке наснажує вже не одне покоління українців бути українцями, народом, бо, як сказано у Святому Письмі, спочатку було слово. І словом Творець творив усе живе і неживе на землі.

    DSC07291Без власної мови немає народу, немає держави, бо немає культури, яка й робить гурт людей народом. Саме завдяки культурі, яка твориться словом – у пісні, в літературі, філософії, в усіх сферах людської життєдіяльності, взагалі в усій сукупності людської думки, а слово Панаса Мирного стало однією із складових нашої культури, ми, не маючи держави, не те, що збереглися, а виросли до рівня усвідомленої нації.

    Але повернемося до сьогоднішнього дня. Різдвяними вечорами і в наступні дні в цій хаті ніколи не зачинялися двері – сюди, як голуб’ята, впурхували гурти дітей, заходили з морозу дорослі, щоб колядою сповістити господарю радісну звістку – Син Божий народився, щоб спасти світ. А народився у простій бідній сім’ї, як, власне, і Панас Мирний, який і життя прожив, працюючи звичайним бухгалтером із скромним достатком.

    DSC07285І, в той же час, словом творив диво. Хоча, навряд чи хтось із полтавців тоді про це знав, тому що в той час в Україні російським імперським урядом було заборонено будь-який друк українською мовою, в тім числі й літературних творів. Українська мова була під забороною. Твори Панаса Мирного виходили в світ на Галичині. Але в ХХ-му столітті його творчість набула великої популярності в Україні. Він – корифей української літератури. Мова його письма настільки багата, барвиста, соковита, що за його творами можна вивчати українську мову, особливо українцям, адже вона закладена в нашу генетику. Твори Панаса Мирного пробуджують голос предків, відтворюють неймовірний мовний запас, що таїться в глибині генетичної пам’яті. Знаєте, дорослим не треба буде й уроків з мови, щоб швидко відновити мову своїх прабатьків. Пробуджена творами видатного полтавця, вона вирине на поверхню й витіснить оте мовне сміття, яке заполонило мізки наших співвітчизників, збагатить мовний ареал, розширить мовну гамму, людина відчує себе по-справжньому особистістю. Використання в житті лише чужорідної мови збіднює духовний стан людини і це суттєво впливає взагалі на всю сукупність її світосприймання та світогляду. Така людина може не відчувати своєї обмеженості безпосередньо, але навіть тоді, коли вона не відчуває своєї обмеженості, так насправді є і будь-який експерт це легко виявить. Але зараз, коли ми спостерігаємо загальний занепад культури, цю деструкцію вже майже ніхто не помічає.

    Саме тому, коли мені повідомили, що наші дитячий і дорослий хори хочуть привітати мене з Різдвом Христовим колядою, а разом зі мною і всіх полтавців, я попросив влаштувати це в хаті-музеї Панаса Мирного. Але тут є ще один момент. Ім’я Опанас це, власне, Афанасій. Панас Мирний письменник, і я – письменник, тим паче, що, як і він, так і я у своїй творчості кохаємося у багатстві рідної мови. До речі, тут, у музеї, зберігається родинна святиня Рудченків – ікона святителя Афанасія, чудотворця Лубенського, патріарха Царгородського, ім’я якого я прийняв під час чернечого постригу. Він також і мій небесний покровитель. Тому Різдвяна коляда в цьому домі для мене знакова.

    Мати Божа не мала де народити Дитя, бо не знайшлося місця в людському житлі, а тому знайшла прихисток у печері, куди загонили в негоду овець. А якби Ісус народився в багатій сім’ї, тим паче, в царській або високого сановника, то мав би, очевидно, більше можливостей проповідувати слово Боже, а так Він жив увесь час переслідуваний, навіть голови Своєї не мав де прихилити.

    Архієпископ Афанасій: Христос прийшов у цей світ, щоб Своїм життям і хресною смертю вказати нам шлях, яким тільки й можна спастися в життя вічне. Він приходить у наше життя не тільки повчати словом, а й показати нам, у чому ж полягає справжня велич людини, твореної за подобою Божою.

    І, яким би не був озлобленим світ, що Його оточував, якими б тяжкими не складалися обставини життя, Він завжди залишався Людиною, Своїм життям і прикладом показуючи, що великий не той, хто народився в багатстві чи займає високу посаду, а великий той, хто, незважаючи ні на що, залишається добрим, людяним, совісним, хто не шукає своєї вигоди понад усе, навіть відкидаючи елементарну людську порядність, а спирається на волю Божу і не забуває про ближнього, ким би цей ближній не був. Христос якраз і явив нам ідеал такої Людини

    Так, Христос показує нам шлях до змін у нашому житті, але через зміну, найперше, нас самих. А ми чомусь вважаємо за головне зміни то в економіці, то ще в чомусь, залишаючи осторонь свою внутрішню суть.

    Архієпископ Афанасій:  Звичайно, якими б не були вдалими, скажімо, економічні чи політичні реформи, але вони не преобразять ні нас, ні наше життя. Щоб наше життя стало кращим, треба кожному почати зі свого серця. Але де взяти сили відмовитися від згубних, порочних звичок, на які нас постійно штовхають гординя й самолюбство? Христос показує нам шлях до досконалості й дає ключ до преображення власної душі, а, отже, й світу.

    Владико, що б ви хотіли побажати полтавцям?

    Архієпископ Афанасій:  В ці дні всі ми радіємо від того, що Бог народився серед нас і став одним із нас. «З нами Бог» – співає Церква, стверджуючи найголовніше, що є в нашому житті. Тому бажаю всім не відчувати себе покинутими, забутими, безсилими, нездатними щось змінити у своєму житті, бо з нами Бог і з Ним ми спасемося.

    А Різдво говорить нам про те, що оте спасіння, про яке ми так часто говоримо, але, власне, достеменно й не знаємо, що воно й таке, сьогодні кладеться до наших сердець з лагідністю новонародженої дитини. Нам би тільки прийняти це Дитятко щиро й з любов’ю, і плекати як найдорожче і найцінніше, що ми можемо мати. Тоді ми відчуємо і всю силу життя, яку дає нам Бог у Різдві Свого Сина, відчуємо надію, впевненість і стійкість, тоді отримаємо натхнення для перетворення самих себе й свого життя на краще.

    І нехай сьогоднішня різдвяна радість, що засяяла із неба Віфлеємською зорею, світлим променем оновить наші душі, наші долі, нашу неньку Україну, принесе їй мир, злагоду, а ще, як писав Тарас Шевченко: «єдиномисліє», бо воно нам потрібне, мабуть, найбільше. Тож нехай Божа благодать зійде на нашу Батьківщину, на рідну землю, на кожного з нас, бо Христос народився і Своїм народженням приніс різдвяну радість і щастя.

    Христос народився! Славімо Його!

    Прес-центр Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ