Blog

  • Архієпископ Афанасій завітав на гостину до Панаса Мирного

    Архієпископ Афанасій завітав на гостину до Панаса Мирного

    DSC07292Про Різдво Ісуса Христа, Господа нашого, вітання колядою високопреосвященного Афанасія (Шкурупія), архієпископа Харківського і Полтавського, керуючого Харківсько-Полтавською та Черкасько-Кіровоградською єпархіями, голови інформаційно-видавничої комісії УАПЦ, про те, чому саме хату-музей видатного українського письменника Панаса Мирного обрали для цього Різдвяного дійства, наша розмова з Владикою. 

    Владико Афанасію, щойно вас вітали колядою з Різдвом Христовим дитячий хор Свято-Михайлівської парафії Івонченець та архієрейський хор Харківсько-Полтавської єпархії міста Полтави в музеї Панаса Мирного. Цікаво, чому саме в цей передріздвяний час завітали на гостину до хати видатного полтавця, письменника Панаса Мирного і ви, і колядники?

    DSC07289Архієпископ Афанасій:  Так, ми завітали в гості до видатного українського прозаїка, полтавчанина Панаса Мирного, а, вірніше, Рудченка, бо Мирний – це його псевдонім, тому що тут наче б як застигла в часі патріархальна Україна, яка, на жаль, нині відходить в історію. Це дуже сумно, ні душа, ні розум не хочуть цього приймати, хоча цивілізація розвивається своїм шляхом і зупинити цей процес неможливо. Тому, очевидно, й тягне в такі місця, де ти можеш торкнутися душею до справжньої України.
    А Панас Мирний уславив українське слово, літературу, наш народ, Полтавщину й саму Україну. Тут витає дух його геніального слова, яке наснажує вже не одне покоління українців бути українцями, народом, бо, як сказано у Святому Письмі, спочатку було слово. І словом Творець творив усе живе і неживе на землі.

    DSC07291Без власної мови немає народу, немає держави, бо немає культури, яка й робить гурт людей народом. Саме завдяки культурі, яка твориться словом – у пісні, в літературі, філософії, в усіх сферах людської життєдіяльності, взагалі в усій сукупності людської думки, а слово Панаса Мирного стало однією із складових нашої культури, ми, не маючи держави, не те, що збереглися, а виросли до рівня усвідомленої нації.

    Але повернемося до сьогоднішнього дня. Різдвяними вечорами і в наступні дні в цій хаті ніколи не зачинялися двері – сюди, як голуб’ята, впурхували гурти дітей, заходили з морозу дорослі, щоб колядою сповістити господарю радісну звістку – Син Божий народився, щоб спасти світ. А народився у простій бідній сім’ї, як, власне, і Панас Мирний, який і життя прожив, працюючи звичайним бухгалтером із скромним достатком.

    DSC07285І, в той же час, словом творив диво. Хоча, навряд чи хтось із полтавців тоді про це знав, тому що в той час в Україні російським імперським урядом було заборонено будь-який друк українською мовою, в тім числі й літературних творів. Українська мова була під забороною. Твори Панаса Мирного виходили в світ на Галичині. Але в ХХ-му столітті його творчість набула великої популярності в Україні. Він – корифей української літератури. Мова його письма настільки багата, барвиста, соковита, що за його творами можна вивчати українську мову, особливо українцям, адже вона закладена в нашу генетику. Твори Панаса Мирного пробуджують голос предків, відтворюють неймовірний мовний запас, що таїться в глибині генетичної пам’яті. Знаєте, дорослим не треба буде й уроків з мови, щоб швидко відновити мову своїх прабатьків. Пробуджена творами видатного полтавця, вона вирине на поверхню й витіснить оте мовне сміття, яке заполонило мізки наших співвітчизників, збагатить мовний ареал, розширить мовну гамму, людина відчує себе по-справжньому особистістю. Використання в житті лише чужорідної мови збіднює духовний стан людини і це суттєво впливає взагалі на всю сукупність її світосприймання та світогляду. Така людина може не відчувати своєї обмеженості безпосередньо, але навіть тоді, коли вона не відчуває своєї обмеженості, так насправді є і будь-який експерт це легко виявить. Але зараз, коли ми спостерігаємо загальний занепад культури, цю деструкцію вже майже ніхто не помічає.

    Саме тому, коли мені повідомили, що наші дитячий і дорослий хори хочуть привітати мене з Різдвом Христовим колядою, а разом зі мною і всіх полтавців, я попросив влаштувати це в хаті-музеї Панаса Мирного. Але тут є ще один момент. Ім’я Опанас це, власне, Афанасій. Панас Мирний письменник, і я – письменник, тим паче, що, як і він, так і я у своїй творчості кохаємося у багатстві рідної мови. До речі, тут, у музеї, зберігається родинна святиня Рудченків – ікона святителя Афанасія, чудотворця Лубенського, патріарха Царгородського, ім’я якого я прийняв під час чернечого постригу. Він також і мій небесний покровитель. Тому Різдвяна коляда в цьому домі для мене знакова.

    Мати Божа не мала де народити Дитя, бо не знайшлося місця в людському житлі, а тому знайшла прихисток у печері, куди загонили в негоду овець. А якби Ісус народився в багатій сім’ї, тим паче, в царській або високого сановника, то мав би, очевидно, більше можливостей проповідувати слово Боже, а так Він жив увесь час переслідуваний, навіть голови Своєї не мав де прихилити.

    Архієпископ Афанасій: Христос прийшов у цей світ, щоб Своїм життям і хресною смертю вказати нам шлях, яким тільки й можна спастися в життя вічне. Він приходить у наше життя не тільки повчати словом, а й показати нам, у чому ж полягає справжня велич людини, твореної за подобою Божою.

    І, яким би не був озлобленим світ, що Його оточував, якими б тяжкими не складалися обставини життя, Він завжди залишався Людиною, Своїм життям і прикладом показуючи, що великий не той, хто народився в багатстві чи займає високу посаду, а великий той, хто, незважаючи ні на що, залишається добрим, людяним, совісним, хто не шукає своєї вигоди понад усе, навіть відкидаючи елементарну людську порядність, а спирається на волю Божу і не забуває про ближнього, ким би цей ближній не був. Христос якраз і явив нам ідеал такої Людини

    Так, Христос показує нам шлях до змін у нашому житті, але через зміну, найперше, нас самих. А ми чомусь вважаємо за головне зміни то в економіці, то ще в чомусь, залишаючи осторонь свою внутрішню суть.

    Архієпископ Афанасій:  Звичайно, якими б не були вдалими, скажімо, економічні чи політичні реформи, але вони не преобразять ні нас, ні наше життя. Щоб наше життя стало кращим, треба кожному почати зі свого серця. Але де взяти сили відмовитися від згубних, порочних звичок, на які нас постійно штовхають гординя й самолюбство? Христос показує нам шлях до досконалості й дає ключ до преображення власної душі, а, отже, й світу.

    Владико, що б ви хотіли побажати полтавцям?

    Архієпископ Афанасій:  В ці дні всі ми радіємо від того, що Бог народився серед нас і став одним із нас. «З нами Бог» – співає Церква, стверджуючи найголовніше, що є в нашому житті. Тому бажаю всім не відчувати себе покинутими, забутими, безсилими, нездатними щось змінити у своєму житті, бо з нами Бог і з Ним ми спасемося.

    А Різдво говорить нам про те, що оте спасіння, про яке ми так часто говоримо, але, власне, достеменно й не знаємо, що воно й таке, сьогодні кладеться до наших сердець з лагідністю новонародженої дитини. Нам би тільки прийняти це Дитятко щиро й з любов’ю, і плекати як найдорожче і найцінніше, що ми можемо мати. Тоді ми відчуємо і всю силу життя, яку дає нам Бог у Різдві Свого Сина, відчуємо надію, впевненість і стійкість, тоді отримаємо натхнення для перетворення самих себе й свого життя на краще.

    І нехай сьогоднішня різдвяна радість, що засяяла із неба Віфлеємською зорею, світлим променем оновить наші душі, наші долі, нашу неньку Україну, принесе їй мир, злагоду, а ще, як писав Тарас Шевченко: «єдиномисліє», бо воно нам потрібне, мабуть, найбільше. Тож нехай Божа благодать зійде на нашу Батьківщину, на рідну землю, на кожного з нас, бо Христос народився і Своїм народженням приніс різдвяну радість і щастя.

    Христос народився! Славімо Його!

    Прес-центр Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ

  • Архієпископ Афанасій (Шкурупій) провів зустріч із керівництвом Черкаської ОДА

    Архієпископ Афанасій (Шкурупій) провів зустріч із керівництвом Черкаської ОДА

    Черкаська ОДА23 грудня 2016 року, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Харківсько-Полтавською та Черкасько-Кіровоградською єпархіями, зустрівся з першим заступником голови Черкаської ОДА Віталієм Володимировичем Ковалем. Участь у зустрічі взяли також секретар єпархіального управління Черкасько-Кіровоградської єпархії протоієрей Віталій Двірник та секретар Харківсько-Полтавської єпархії ігумен Антоній (Бондарець), а також заступник начальника управління культури – начальник відділу охорони культурної спадщини, музейної справи та з питань релігії Черкаської ОДА Микола Олександрович Сухий.

    ?

    В ході зустрічі, яка відбулася в теплій і дружній обстановці, сторони обговорили питання, що стосувалися співпраці влади й духовенства Черкасько-Кіровоградській єпархії в культурній та соціально-суспільній сферах. Віталій Володимирович Коваль наголосив на значенні діяльності Церков, зокрема УАПЦ, в житті українського суспільства, у морально-духовному та національно-патріотичному вихованні підростаючого покоління українців. Архієпископ Афанасій, у свою чергу, запевнив Віталія Володимировича в тому, що Українська Автокефальна Православна Церква, яка в 2016 році відзначила своє 95-тиліття опікування українським православним народом, і надалі буде його надійною духовною опорою.

  • Архієпископ Афанасій (Шкурупій) звершив візитації до Сміли та Куцівки

    Архієпископ Афанасій (Шкурупій) звершив візитації до Сміли та Куцівки

    20161222_10451122 грудня 2016 року, в день пам’яті зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці, високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Харківсько-Полтавською та Черкасько-Кіровоградською Смiлаєпархіями, прибув з архіпастирським візитом до міста Сміли Черкаської області, де його радо зустріли парафіяни громади Різдва Іоанна Хрестителя.

    Архієпископ Афанасій, спільно з настоятелем парафії митрофорним протоієреєм Михайлом Шевчуком, протоієреєм Віталієм Двірником, секретарем Консисторії єпархії, та ігуменом Антонієм 20161222_110546(Бондарцем), відслужив молебень з акафістом до вмч. Варвари перед її іконою з часткою святих мощів, яку привіз із Полтави. Після богослужіння владика Афанасій, за великий вклад у розвиток парафії, будівництво нового храму та активну капелансько-волонтерську діяльність з допомоги захисникам української землі від російського агресора, з благословення Блаженнішого Макарія, митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ, нагородив отця Михайла Шевчука церковним орденом преподобного Іллі Муромця.

    20161222_111753Його високопреосвященство звернувся до вірян з проникливим словом про подвиг святої Варвари заради Ісуса Христа, подвиг мучеників УАПЦ і подвиг захисників рідної Вітчизни, які освятили рідну землю своєю праведною кров’ю. Потім парафіяни мали можливість вшанувати великомученицю Варвару цілуванням ікони великої святої, захисниці народу українського.

    20161222_121807Цього ж дня високопреосвященного владику Афанасія зустрічали в селі Куцівка Смілянського району парафіяни громади Різдва Пресвятої Богородиці. У величному старовинному храмі архієпископ Афанасій, спільно з настоятелем парафії протоієреєм Василем Шарко, секретарем Консисторії єпархії протоієреєм Віталієм Двірником та ігуменом Антонієм (Бондарцем), звершив молебень з читанням акафіста перед іконою вмч. Варвари та звернувся до вірян із повчальним словом. Потім вірні приклалися до ікони вмч. Варвари з часткою її святих мощів.

  • На Афоні говорять про чудо зцілення німого підлітка

    На Афоні говорять про чудо зцілення німого підлітка

    Монастир Дохіар. Фото vsitury.com.ua
    Монастир Дохіар. Фото vsitury.com.ua

    У Дохіарському монастирі на Святій горі Афон зцілився юнак із Македонії. Про це розповів один із монахів, який став свідком цього чуда.

    Як повідомляє благодійний фонд “Православний спадок України на Святій горі Афон“, подія сталася ще на початку грудня, але грецькі ЗМІ почали писати про неї пізніше, коли чутка дійшла до журналістів і надійшли свідчення очевидців. Наразі відомо, що обитель Дохіар відвідав 18-річний хлопець з міста Стромніца. Юнак від народження мав ваду – настільки сильне заїкання, що не міг нормально говорити, а видавав лише незрозумілі оточуючим звуки. Однак під час молитви перед чудотворною іконою “Скоропослушниця” він раптом вигукнув рідною для себе мовою: “Мати Марія, дай мені моє здоров’я!”.

    Всі, хто були з ним і знали долю молодої людини, були вражені. В кінці молитви, яку незворушно продовжував дохіарському монах, молодий македонець звернувся до присутніх, які молилися і сказав: “Спасибі всім, я вже відчуваю себе дуже добре”. Ченці монастиря вважають цей випадок іще одним свідченням особливої опіки Божої Матері над Афоном і готовністю Господа за заступництвом Богородиці виконувати щирі молитовні прохання вірних християн.

  • Єпархії УАПЦ отримали церковний календар на 2017 рік

    Єпархії УАПЦ отримали церковний календар на 2017 рік

    DSC07251Православний журнал-календар з богослужбовими вказівками для священнослужителів цього року містить 64 сторінки фотографій із життя та діяльності єпархій Української Автокефальної Православної Церкви. Це видання можна сміливо назвати презентативним, тому календар, окрім свого DSC07252основного призначення для підготовки богослужінь, стане чудовим подарунком як свідчення єдності, неспинного росту та розвитку Української Автокефальної Православної Церкви. На тлі розгорнутої проти нашої Церкви брехливої кампанії, богослужбовий календар є променем світла правди серед мороку обману та неправди, адже, окрім місяцеслова, містить дуже важливі відомості про УАПЦ. Вкінці календаря міститься короткий нарис історії Української DSC07253Автокефальної Православної Церкви, автором якого є високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, голова інформаційно-видавничої комісії УАПЦ. Також у календарі розміщені відомості про єпархії, правлячих та вікарних архієреїв, комісії Київської патріархії, духовні навчальні заклади, монастирі та скити, а також ЗМІ та інтернет-сайти єпархій УАПЦ.

    DSC07254Упорядниками цьогорічного календаря є архієпископ Харківський і Полтавський Афанасій (Шкурупій) та ігумен Антоній (Бондарець).

    З питань придбання календаря звертайтеся за телефоном: 0975900021.

  • В Ізраїлі знайшли нові сувої Мертвого моря

    В Ізраїлі знайшли нові сувої Мертвого моря

    Кумранські сувої. Фото litakcent.com
    Кумранські сувої. Фото litakcent.com

    Археологи з Ізраїлю виявили нові сувої Мертвого моря на території печери черепів, яка розташована недалеко від узбережжя. Як повідомляє РІСУ з посиланням на vistanews.ru, знахідка являє собою набір фрагментів сувоїв, символи на яких написані невідомою мовою.

    Сувої Мертвого моря, які вдалося виявити ізраїльським археологам, призвели до хвилювань серед фахівців. Можливо, що вони написані на івриті або арамейською мовою, але фахівці не виключають варіант, що все це написано невідомою досі науці мовою. Цікаво, що перші сувої були знайдені зовсім випадково. Пастух бедуїнів повідомив про те, що, кинувши камінь вглиб печери недалеко від Кумрана, почув незвичайний тріск. Виявилося, що камінь потрапив в глек, усередині якого і знаходилися сувої Мертвого моря.

    З 1947 року по 1956 року в Юдейській пустелі вдалося знайти 870 сувоїв, частина з яких зараз є аналогом відомих в світі десяти заповідей. Крім того, частина знайдених сувоїв зберегла свій первісний розмір, а деякі сувої були знайдені у вигляді фрагментів або були повністю знищені часом.

    Археологи виявили цінні для науки сувої в незвичайному вигляді, всі вони лежали в печері в одній купі, ймовірно, внаслідок дій мародерів. Наукова експедиція готувалася ще навесні і результати дуже цікавили місцеву владу. Крім сувоїв були виявлені стародавні намиста, гребені, тканини і посуд.

    Нова знахідка ізраїльських археологів піддасться ретельному вивченню та аналізу, і, можливо, вченим вдасться розпізнати по тексту, якою мовою вони написані. Фахівці відзначають, що скористаються для цього вже знайденими і розшифрованими сувоями.

  • Вийшла друком книга Демида Бурка «Українська Автокефальна Православна Церква – вічне джерело життя»

    Вийшла друком книга Демида Бурка «Українська Автокефальна Православна Церква – вічне джерело життя»

    15697865_137991850028087_267586415468320002_nЗа сприяння Парафії Миколи Набережного побачила світ книга, перевидання головної праці життя педагога, поета, публіциста, церковного діяча та протопресвітера Демида Бурка – Українська Автокефальна Православна Церква – вічне джерело життя. Книга висвітлює історію та становлення, життя ієрархів, священнослужителів і вірних нашої Церкви першої половини XX століття. Придбати її можна у храмі Миколи Набережного   за адресою м. Київ, вул. Сковороди 12/8, 044-425-10-35

    15697843_137991810028091_8115826941016535355_n

  • Грузинський патріарх Ілля захворів і був змушений відвідати лікарню

    Грузинський патріарх Ілля захворів і був змушений відвідати лікарню

    Католикос-патріарх усієї Грузії Ілля ІІ. Фото sputnik-georgia.com
    Католикос-патріарх усієї Грузії Ілля ІІ. Фото sputnik-georgia.com

    Католикос-патріарх усієї Грузія Ілля ІІ переніс застуду та грип. Про це повідомляють грузинські мас-медіа, зокрема Іnterpressnews.

    Як заявила заступник голови департаменту патріархії з охорони здоров’я, лікар патріарха Цісана Шартава, наразі динаміка одужання позитивна, однак владика залишається під наглядом медиків. У нього періодично спостерігається відхилення температури тіла від нормальних показників. «Патріарх знаходиться в патріархії, під постійним наглядом фахівців, щоб все пройшло спокійно. Динаміка позитивна. Стан покращується, він під наглядом фахівців. Під час вірусної інфекції ми завжди проводимо профілактику, щоб не відбулося будь-яких імовірних ускладнень. Тому патріарх залишається під наглядом фахівців», – повідомила Шартава.

    Разом із тим портал Грузія Online повідомляє, що патріарха обстежили в центрі Фрідона Тодуа, бо предстоятель церкви відчував певний дискомфорт унаслідок жовчнокам’яної хвороби. Після аналізів архієрей залишив клініку. «Ми провели дослідження і побачили, що жовчний міхур подразнений. Фахівці обговорять, з’ясується, чи зміниться тактика лікування. Він сам встав і вже повертається в патріархію. На тлі вірусної інфекції можуть активізуватися, бути спровокованими всі можливі ускладнення. Тому для профілактики проведено обстеження», – пояснила Шартава.

  • Н. Немировська: Раджу читати заповіт патріарха Мстислава не просто як документ, а пережити його

    Н. Немировська: Раджу читати заповіт патріарха Мстислава не просто як документ, а пережити його

    Наприкінці 2016 року з благословення предстоятеля УАПЦ митрополита Макарія (Малетича) та коштами Львівського крайового братства апостола Андрія Первозваного було видано книгу про перебування першого українського патріарха Мстислава (Скрипника) в Харкові – у травні 1991 р. і грудні 1992 р. Автором-упорядником стала учасник тодішніх подій, одна з найактивніших мирянок УАПЦ на Слобожанщині, працівник Збройних Сил України Харківського інституту танкових військ, член Національної Спілки журналістів України Ніна Григорівна Немировська. Вона ласкаво погодилася відповісти на питання редакції сайту Інформаційно-видавничої комісії УАПЦ.

    Ніно Григорівно, найперше вітаємо і Вас, і всіх нас із виходом цієї книги. Давайте почнемо з того, як виникла її ідея.

    Років 10 тому, відмічаючи чергову дату, ми організували виставку книг, газетних матеріалів, фотографій, яких назбиралося у мене на той час досить багато. Особливу цінність становили статті, фотографії харківських журналістів. Хотілося, щоб такий матеріал став доступним широкому загалу читачів, адже це була знакова подія як для УАПЦ, так і для Харкова. Поступово набирався матеріал із спогадами про патріарха Мстислава харків’ян, статті про нього в газетах «Наша віра» та «Успенська вежа». Вірні УАПЦ висловлювали бажання мати книгу про ці важливі події. Зазначу також, що протягом останніх років в Україні вийшло кілька книг про патріарха Мстислава – монографії Дмитра Степовика та Андрія Смирнова. Кожна із цих книг має свою наукову цінність, але книга, що вийшла з благословення патріарха Філарета, тенденційно висвітлює останні роки життя патріарха Мстислава, замовчує драматичні сторінки, пов’язані з так званим «об’єднанням». Наша ж книга документально висвітлює ці події.

    Ви свідок останнього приїзду владики Мстислава до Харкова. Якою Вам запам’яталася ця людина?

    Можу лише дякувати Богу, що для мене, грішної людини, випала така можливість опікуватися патріархом під час його першого і другого візиту. Довелося спостерігати його як в урочистій обстановці, під час молебню в малій залі оперного театру у травні 1991 року, під час літургії у Свято-Дмитрівському храмі у грудні 1992 року, так і під час приватних зустрічей, безпосереднього спілкування. Це була цілісна, багатогранна постать духовного лідера і водночас вишукана, культурна людина, проста і відкрита для ближніх. У потрібні моменти це був воїн, справжній духовний лідер, який ні за яких умов не поступався принципами і не йшов на компроміси із можновладцями. Скажу, що для мене це була людина із іншого світу, яка втілювала справжність і щирість борців за Україну початку XX століття. Патріарх мені здавався зразковим втіленням української духовності і відданості справі боротьби за Україну воїнів УНР. У ньому я бачила своїх дідів і прадідів… Мудрий і делікатний, запальний і відвертий, він мав неймовірний вплив на тих, хто з ним спілкувався. Книга невипадково названа «Дивімося один одному у вічі!». Саме ці слова повторював патріарх Мстислав, перебуваючи у Харкові.

    Чи пригадуються ще якісь слова чи цікаві епізоди, пов’язані з владикою?

    Напередодні приїзду у травні 1991 року завідувач обласного відділу релігії Василь Березанець проголошував: «Костьми лягу, а врага в город не пущу!» І, дійсно, у місті у зв’язку із приїздом патріарха Мстислава зчинився небувалий переполох. А тут приїздить маленький сивий дідусь в інвалідній колясці… Нічого захоплювати не збирається, а лише кличе до добра, до любові… Наступного для, перед від’їздом патріарха Мстислава із Харкова, п’яний уповноважений падав на коліна перед патріархом і просив благословення… Але навчені російськими батюшками бабусі прийшли до Успенського собору із камінням боронити його від «внука Махна», а одна із них пробивалася до готелю «Харків», де мешкав патріарх. У нього було особливо шляхетне і добре ставлення до жінок. До мене він звертався, коли щось потрібно було: «доця». Коли, перебуваючи вдруге в Харкові на квартирі нині покійного режисера Анатолія Стародуба, (мені переповідали господарі квартири), я залишала гостя, патріарх усе кликав: «Де моя Ніна, де моя лисичка?». Тепло було бути поруч із ним, хоча час і події тоді у нашій церкві були надзвичайно непрості. Зраджений патріарх покидав Харків із надією.

    Як Ви гадаєте, чому може навчити патріарх Мстислав сьогодні?

    нінаНині точаться дискусії щодо об’єднання українських православних церков. У всіх своя правда. Але, як на мене, потрібно повернутися до першоджерела – заповіту патріарха Мстислава щодо об’єднання, і вивчити його всім учасникам дискусії.

    Що важливо в його спадщині для православного українця, котрий прийшов до церкви пізніше за часи владики – вже в 1990-ті чи 2000-ні роки?

    Для тих, хто прийшов до нашої церкви, порадила б читати заповіт патріарха Мстислава не просто як документ, а пережити його. Крім того, ознайомитися із біографією, діяльністю патріарха Мстислава. Так, як він прислужився жертовно Україні, мало кого можна пригадати… Це була велична і драматична постать XX століття. Він аж ніяк не вписувався у «совкову» Україну, в яку повернувся із великою надією про розбудову УАПЦ після багатьох років розлуки. Невелика купка людей лишися йому та його церкві вірними до кінця…

    Як вплинув патріарх на Ваше подальше життя? Що він змінив у Вас і Вашому ставленні до віри та церкви?

    Владика своїми словами міг вплинути не лише на своїх прихильників, але й на людей протилежних поглядів. Зустрічі з ним надихали на подальше служіння нашій українській церкві, про яку так дбав патріарх. Мені в житті дуже поталанило – добре знала одну із парафіянок Миколаївського собору Харкова із першого відродження УАПЦ, знайомство із патріархом Мстиславом теж можна вважати символічним, адже саме він у роки Другої світової війни разом із митрополитом Феофілом (Булдовським) відроджували вдруге УАПЦ на Харківщині. Патріарх умів сказати слово нашим людям: у Харкові 5 травня 1991 року його звернення присутні в малій залі оперного театру слухали стоячи… Його щира віра у Бога, заклик покладатися на Всевишнього у різноманітних моментах життя дали поштовх для того, щоб хоч якоюсь мірою бути корисною УАПЦ. Наша церква від початку третього відродження пережила багато драматичних моментів, зрад, маніпулювань, невизнання державою, але попри всі випробовування особистість патріарха Мстислава, як духовного лідера, і продовжувача його справи, патріарха Димитрія, назавжди будуть для мене мірилом сумління і віри у Бога.

    Ви належите до покоління, яке поступово стає легендарним. На Харківщині не так багато людей, які починали третє відродження УАПЦ і тим більше залишилися активними парафіянами через 26 років. Як постать уже певною мірою знакова, скажіть, як Ви оцінюєте пройдений церквою шлях і яким хотіли б бачити її майбутнє?

    15391178_2275362419269345_737584852990483941_nТретє відродження УАПЦ на Харківщині відбулося завдяки Харківському православному братству апостола Андрія Первозваного, яке об’єднувало на той час довкола себе християнську інтелігенцію Харкова, науковців, художників, письменників і просто небайдужих до відродження української держави і церкви людей. Очолював братство доцент, кандидат філологічних наук Харківського університету Юрій Андрійович Ісіченко, його заступником був теж доцент, кандидат філологічних наук цього університету, згодом перший священик УАПЦ третього відродження Віктор Андрійович Маринчак, скарбником братства обрали мене. Аналізуючи той час, можу сказати, що поява нашої організації тоді, як на мене, виникла лише з Провидіння Божого, а ми були ніби інструментом в Його руках. Тоді дні були настільки насиченими, що здавалось, ми проживали день за три. То були найяскравіші роки мого життя, за що можу лише дякувати Богу і тим братчикам, які на той час взялися за нелегку справу… Сьогодні, попри всілякі випробовування, УАПЦ на Харківщині має добрих духовних пастирів, розвивається, зростає кількість парафій і парафіян у них. Церква активно іде до людей, залучаючи їх до церковного життя, даруючи надію, підтримуючи у скрутний час. УАПЦ займається благодійною діяльністю, її священики часто бувають на фронті, опікуючись українським військом. Звичайно, мені хотілося б, щоб до нашої церкви приходило якомога більше слобожан, щоб вони якнайшвидше дізналися про її історію, духовних лідерів, пізнали її особливості і тут знайшли справжні духовні скарби. Бажаю майбутнім читачам книги «Дивімося одне одному у вічі!» відчути ту атмосферу, в якій відбувалися візити патріарха Мстислава на Сході України, збагнути велич і трагізм нездоланного подвижника Духу і бути гідними його настанов.

    Більше інформації про книгу можна отримати за цим посиланням.

    Про те, як її придбати, можна дізнатися тут.

  • У Святому Гробі з’явиться віконце для паломників

    У Святому Гробі з’явиться віконце для паломників

    Святий Гріб до реставрації. Фото trikalavoice.gr
    Святий Гріб до реставрації. Фото trikalavoice.gr

    Після реставраційних робіт у кувуклії храму Воскресіння Христового в Єрусалимі з’явиться оглядове віконце для паломників, крізь котре люди зможуть бачити похоронне ложе Ісуса Христа, яке було понад 500 років закрите мармуровою плитою. Саме в цій плиті планують зробити такий отвір, який надасть можливість зазирнути всередину Святого Гробу.

    Як повідомляє Седмица.Ru, такий анонс зробила керівник реставраційних робіт Антонія Марополу. “У віконце буде видно частину ложа воскресіння, і всі прочани матимуть можливість його побачити. Завдання, яке хотіли вирішити представники всіх конфесій, полягало в тому, щоб зробити можливим для людей, які приїжджають сюди, побачити ложе воскресіння”, – пояснила вона. А патріарх Єрусалимський Феофіл III пояснив, що в кувкулії проводиться цілий комплекс робіт, зокрема і відновлення самої скелі, в якій була висічена похоронна печера. Попри активну діяльність реставраторів, доступ паломників до Гробу Господнього не перекривають, і люди, як і раніше, можуть заходити в кувуклію, щоб прикластися до головної святині християнського світу.

    За планом, всі роботи мають бути завершені до Великодня 2017 року, який припадає на 16 квітня.

  • Свято Миколая в автокефальних громадах Полтавщини

    Свято Миколая в автокефальних громадах Полтавщини

    OLYMPUS DIGITAL CAMERA

    Парафії Української Автокефальної Православної Церкви на Полтавщині, наслідуючи найкращі традиції українського народу, у дні, коли Свята Церква відзначає пам’ять святого Миколая, архієпископа Мир Лікійських чудотворця, з благословення керуючого Харківсько-Полтавською єпархією УАПЦ архієпископа Афанасія, провели благодійні акції.

    OLYMPUS DIGITAL CAMERA

    Так, Свято-Іллінська громада м. Пирятина, разом із Штабом волонтерського руху Пирятинщини та районною дитячою бібліотекою, напередодні свята провели конкурс дитячих малюнків «Святий Миколаю, бережи Україну, бо вона в нас єдина!», в якому взяли участь 135 дітей. Переможці отримали грамоти та подарунки. Всі малюнки разом із продуктами та іншою необхідною допомогою Штаб волонтерського руху передав нашим воїнам-землякам у зону АТО. До цієї акції активно

    OLYMPUS DIGITAL CAMERA

    долучилися і віряни Свято-Іліїнської православної релігійної громади. На прохання координатора Штабу волонтерського руху Світлани Німець, настоятель Свято-Іліїнської парафії архімандрит Діонісій (Федоров), окропив свяченою водою приношення та благословив пирятинців, які від’їжджали в зону АТО.

    QyCMJqORckMДуже активними у справі милосердя були віряни Свято-Серафимівської парафії у с. Зачепилівка на Новосанжарщині. 18 грудня парафіяни відвідали Новосанжарський будинок-інтернат, де на них чекали більше ніж 50 дітей. На свято до діток-сиріт було запрошено святого Миколая та помічницю одного з казкових героїв – Снігуроньку. З початку, з теплим та добрим словом до дітей, звернувся Дмитро Іванцов, який розповів їм про це визначне свято святого Миколая, розповів історії з дитинства святого kYvGw887V_8Чудотворця, а також провів бесіду про те, як важливо людям творити добро. Потім діти водили святковий хоровод, співали пісні та розважалися. Наприкінці веселого свята, парафіяни вручили діткам подарунки від святого Миколая, пожертвувані власницею сільського магазину Коломієць Олесею, та побажали здоров’я, доброго настрою, доброї віри, наснаги та Божого благословення. В свою чергу діти від чистого серця подякували парафіянам за те, що їх не lcoBXe6tIkoзабувають та люблять. Працівники дитячого будинку зазначили важлива роль Церкви у вихованні та підтримці дітей-сиріт.

    Після розважальної програми та поздоровлень, Дмитро Іванцов висловив подяку вихователям та всьому персоналу дитячого будинку за їх чуйність, любов та витримку в цій нелегкій місії виховання дітей. Також він наголосив на тому, що виховання дітей повинне ґрунтуватися на вірі, любові та надії на Бога.

    А в саме свято, 19 грудня, члени місінерсько-паломницького відділу консисторії Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, іподиякони Наконечний Євген та Король Владислав, уже традиційно привітали вихованців Полтавського обласного притулку для дітей «Любисток». Після святкового концерту, який діти підготували на честь свята, іподиякони розповіли про історію свята, про життя та чуда святого Миколая, а також передали дітям солодкі подарунки, пожертвувані ТОВ «Інверт», що виготовляє кондитерські вироби під торговою маркою «Диканське».

     

  • Варвара великомучениця на Черкаській землі

    Варвара великомучениця на Черкаській землі

    P61217-10272517 грудня 2016 року, в день пам’яті св. вмч. Варвари, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський УАПЦ, керуючий Харківсько-Полтавською та Черкасько-Кіровоградською єпархіями, розпочав свій архіпастирський візит на Черкащину. Цього дня у Свято-P61217-094157Троїцькому кафедральному храмі в Червоній Слободі під Черкасами Його високопреосвященством було звершено святкову Божественну літургію. Спільно з високопреосвященним владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець), протоієрей Андрій Буць, протоієрей Олександр Василенко, ієрей Сергій Катренко та протодиякон Олександр Горай. На численні прохання віруючих, цього дня з Полтави було привезено старовинну ікону великомучениці Варвари із часткою її мощів. Наприкінці літургії духовенство та вірні відслужили акафіст перед іконою та приклалися до святині.

    img_20161218_100728_hdr18 грудня 2016 року, в день пам’яті преподобного Сави Освяченого, Його високопреосвященство очолив святу Божественну літургію в храмі Всіх святих землі Української, Черкаської і Кіровоградської єпархії УАПЦ у місті Тальне. За давнім українським звичаєм, високопреосвященного Владику прихожани храму зустріли перед церковною брамою із короваєм, а настоятель храму протоієрей Степан Драбик

    ?

    зустрів владику Афанасія в притворі храму, привітав із відвіданням тальнівської землі та підніс хрест для цілування. Спільно з архієпископом Афанасієм служили настоятель парафії протоієрей Степан Драбик, секретар Консисторії протоієрей Віталій Двірник, ігумен Антоній (Бондарець), протоієрей Сергій Грубий, протоієрей Іван Катькало, ієреї Павло Добрянський та Степан Катькало.

    ?

    Після урочистого богослужіння прихожани церкви мали можливість приклонитися до ікони святої Варвари з її мощами, віддаючи їй свою шану та просячи молитов перед Престолом Всевишнього про милість, добробут, мир та любов у родинах і в Україні. Вітаючи усіх присутніх зі святами великомучениці Варвари, преподобного Сави та святителя Миколая, Владика звернув увагу вірян на мученицьку історію Української Автокефальної Православної Церкви, ознайомив із

    ?

    життям юної Варвари, яка мученицьким подвигом довела свою вірність Господу Ісусу Христу.

    Великою втіхою стала свята великомучениця для жінок, які проводжали на війну чоловіків, синів, братів. За благочестивою традицією, близькій людині у дорогу давали хрест, освячений на мощах святої Варвари, і за її молитовним заступництвом рідні поверталися додому живими. Молільниця за православних воїнів, свідок далекої історії християнської

    ?

    церкви – свята Варвара, подає всім нам приклад істинної любові до Бога, якої так не вистачає в наш час. Завершуючи своє слово, владика Афанасій наголосив, що кожен із нас повинен знати історію своєї держави, рідної Української Автокефальної Православної Церкви – духовної опори українського народу. А віра і любов зроблять людину сильною духом, здатною на жертовний подвиг в ім’я ближнього і України. Такий народ – непереможний.

     

    20161218_125210На малому вході архієпископ Афанасій нагородив правом носіння митри протоієрея Степана Драбика, а правом носіння хреста із прикрасами – протоієрея Івана Катькала, настоятеля парафії Покрови Пресвятої Богородиці села Вікнинне Катеринопільського району. Після завершення богослужіння владика Афанасій нагородив орденами преподобного Іллі Муромця  ієрея Павла Добрянського, настоятеля парафії Всіх святих землі Української м.

    ?

    Катеринополя, духівника Майдану, та доброчинця із села Вікнинне, будівничого храму в цьому селі, Гончара А. С. Священики нагороджені  згідно з указами Блаженнішого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ, за активну капеланську та волонтерську діяльність з допомоги захисникам української землі, духовне опікування Майдану, побудову храму в м. Тальному та селі Вікнинне.

     

    ?

    19 грудня 2016 року, в день пам’яті святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця, високопреосвященний Афанасій, на запрошення настоятеля храму святих Кіпріана та Юстинії м. Черкас протоієрея Андрія Буця, очолив святкову Божественну літургію. Спільно з Владикою служили – секретар Консисторії протоієрей Віталій Двірник, ігумен Антоній (Бондарець), протоієрей Андрій Буць та протодиякон Олександр Горай. Після вітального слова Владики на честь свята численні прихожани мали можливість прикластися до ікони великомучениці Варвари з часткою її святих мощів.