Не бути байдужим, допомагати в потребах закликає Церква Христова. Особливо тепер, коли Збройні Сили України протистоять військовим формуванням Російської Федерації, котрі частково окупували території нашої країни. Цього тижня разом з смілянськими волонтерами громада Різдва Святого
Іоана Хрестителя Української Автокефальної Православної Церкви міста Сміла зібрали продукти харчування, та інші потрібні речі для відправлення їх нашим воїнам морської піхоти, що тримають оборону Маріуполя від зазіхання ворога. На запрошення військових разом з волонтерами в зону АТО поїхав священик-капелан отець Михайло Шевчук. Прибувши на місце дислокації наших воїнів, продукти та всі потрібні речі були передані солдатам ЗСУ. Спільно разом згуртувавшись вознесли молитву до Господа.
Отець Михайло відправив молебень за мир в Україні і за наших воїнів, щоби Господь охороняв їх і благословив щасливо здоровими повернутися до своїх домівок та родин. По завершенні щиро поспілкувавшись, капелан ще більше підняв морально-психологічний стан бійців. Затримуватися більше не було можливості тому, що недалеко від того місця куди привезли продукти, в районі Комінтернового була зафіксована ворожа техніка і диверсійні групи. Час повертатися додому і готуватися до чергової поїздки.
Blog
-

Нехай береже вас Господь
-

Більшість православних церков світу святкують Різдво Христове

Ікона Різдва Христового. Фото orthodoxindiana.org У ніч проти 25 грудня більшість помісних православних церков відзначають свято Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Навечір’я нині святкують у 9 з 14 визнаних константинопольським диптихом автокефальних церквах світу. Ще 5 помісних церков вшановуватимуть свято за старим стилем, в якому день Різдва 25 грудня припадає на 7 січня нового календаря.
До церков, які використовують новоюліанський відлік часу та святкують нині народження Ісуса Христа разом із рештою християнського світу, відносяться Константинопольський, Олександрійський та Антіохійський патріархати, а також Румунська, Болгарська, Кіпрська, Елладська, Албанська і церква Чеських земель і Словаччини.
Юліанського календаря продовжують дотримуватися Єрусалимський патріархат, а також Російська, Грузинська, Сербська і Польська православні церкви. Також старим стилем послуговуються в Україні: Українській православній церкві (в єдності з Московським патріархатом), УПЦ Київського патріархату, Українській автокефальній православній церкві та Українській греко-католицькій церкві.
-

Сербська церква хоче створити п’яту єпархію на американському континенті

Митрополит Амфілохій (Радович). Фото pravoslavie.ru У Сербській церкві готові створити п’яту заокеанську єпархію на півдні Північноамериканського континенту. Про це йшлося на зустрічах митрополита Чорногорського і Приморського Амфілохія (Радовича) з місцевим духовенством.
Як повідомляє Седмица.Ru, архієрей здійснив 20-денний візит до країн Північної і Південної Америки. Спільно із сербськими єпископами, котрі несуть служіння в діаспорі, він обговорив потребу духовного окормлення зрослої в регіоні пастви. «У Північній Америці, де у нас, єпископів, відбулася братська зустріч, ми згадали про створення нової єпархії, п’ятої за рахунком, нашої помісної церкви – на півдні континенту, де наші емігранти стають все більш і більш численними», – пояснив владика Амфілохій. Він додав, що єпископ Діоклейский Кирил уже діє в якості вікарного єпископа в єпархії Буенос-Айреса, Центральної і Південної Америки. Сам митрополит є адміністратором цієї церковної структури.
-

Настоятель Ватопедського монастиря на Афоні закликав поширювати Слово Боже в інтернеті

Архімандрит Єфрем Ватопедський. Фото pemptousia.gr Під час одного з публічних виступів настоятель афонського Ватопедського монастиря архімандрит Єфрем (Куцу) закликав до активнішої присутності Святого Письма і творів святих отців у мережі інтернет. Про це повідомляє сайт благодійного фонду «Православний спадок України на Святій горі Афон».
Ігумен одного з найвідоміших афонських монастирів розповів життєвий приклад того, як завдяки проповіді в мережі люди приходять до правдивої віри. “В наш монастир приїжджав голлівудський актор Джонатан Джексон. Я запитав його, як він став православним. Він мені сказав, що йому дуже сильно допоміг інтернет. З іншого боку, завдяки інтернету християни, які відходили від Бога, повернулися до Бога, знайшли себе і знайшли своє місце в цьому світі. Є люди, які були на межі абсолютного розчарування і, прослухавши якісь промови в інтернеті, знайшли ту необхідну духовну силу, знайшли надію, і тепер розвиваються духовно”, – зазначив отець Єфрем.
На його думку, Слово Боже повинно мати сильнішу та потужнішу присутність в мережі. “Більшість людей сьогодні дезорієнтовані, потрапляють постійно в тупики. У цю епоху тільки Боже Слово може втішити людину, проінформувати її, запевнити її в можливості вічного життя. Боже Слово, яке передається через інтернет, може нести функцію зцілення для людини. Спадщина і мудрість святих отців з їх чудовими текстами повинні бути використані якомога більше найсучаснішим і оптимальним способом. Оцифровування, категоризація святих отців надасть можливість користувачам інтернету знаходити тексти, інформацію по темам, які їх цікавлять. Це принесе духовну користь нашим сучасникам”, – наголосив афонський архімандрит.
Він також навів слова старця Єфрема Катунакського, який переживав, що не було можливості записати висловлювання іншого старця, коли той говорив мудрі та духовно корисні слова. «Ми розуміємо, що дійсно дуже важливо, коли це говорять люди, які відчули, отримали особистий досвід в невидимій духовній війні. Святий Паїсій говорив: записуйте все те духовне, що ви чуєте, і той досвід, який ви почули від інших, тому що буде час, коли цей досвід буде вичерпаний, і у вас буде духовний дефіцит”, – наголосив настоятель Ватопедського монастиря.
Архімандрит Єфрем (Куцу) народився в 1956 році на Кіпрі. Навчався в Афінському університеті, викладав у семінарії в Нікосії (Кіпр). Наприкінці 1970-х слідом за старцем Йосифом Ватопедським († 2009), учнем видатного афонського монаха Йосифа Ісихаста († 1959), перебрався на Святу гору, де в 1982 році приніс монаші обіти, а наступного року прийняв дияконські та ієрейські свячення. У 1989 р. з благословення Константинопольського патріарха Димитрія взявся за віднову Ватопедського монастиря та перетворення його на кіновіальний (спільножительний). У 1990 році був обраний першим ігуменом відновленої обителі. Після смерті стаця Йосифа став духівником братії Ватопедського монастиря.
-

Єрусалимський патріархат поділився відеозаписом ієрейської хіротонії

Рукоположення в Єрусалимському патріархаті У Єрусалимі звершено рукоположення у священики ієродиякона Онуфрія, котрий служив на горі Сарандарії. Таїнство відбулося в ніч проти 14 грудня (1 грудня за старим стилем). Святителем став архієпископ Константинський Аристарх.
Як повідомляє офіційний інформаційний сайт Єрусалимського патріархату, на літургії також співслужили настоятель монастиря святого Герасима Йорданського архімандрит Хризостом, ієромонах Фаддей, ієродиякон Софроній та інші. Співав хор монахів на чолі з головним першим півчим храму Воскресіння Христового архімандритом Аристовулом. Богослужіння відбулося на Голгофі – верхній частині головної християнської святині Єрусалиму. Півторагодинний відеозапис служби викладено в інтернет на сторінці Єрусалимського патріархату в YouTube.
-

Патріарх Варфоломій нагадав критикам Всеправославного собору про канонічну відповідальність

Всеправославний собор на Криті У мережі прилюднено лист Константинопольського патріарха Варфоломея архієпископу Афінському Ієроніму. Як повідомляє РІСУ з посиланням на портал Русские Афины, стурбованість предстоятеля Константинопольської церкви викликала діяльність низки грецьких кліриків і мирян. За словами патріарха, своїми виступами в ЗМІ та інтернеті, а також поїздками до деяких помісних церков вони підштовхують православний народ до «заколоту і оскарження підсумків успішного Святого і Великого Собору».
Перший за честю православний архієрей називає діяльність противників Критського собору «згубною», «такою, що викликає збентеження» і «нечестивою». Особливе невдоволення владики Варфоломея викликає візит групи грецьких священнослужителів на чолі з почесним професором університету міста Салоніки протопресвітером Феодором Зісісом в Грузію, Болгарію і Молдову. Патріарх констатує, що опозицію Критському собору складає низка ієрархів Елладської церкви, зокрема митрополити Пірейський Серафим і Калавритський Амвросій.
Предстоятель Константинопольської церкви закликає Афінського архієпископа вжити належних заходів щодо «діючих антицерковно і антиканонічно» кліриків, поставивши їх перед лицем загрози «накладення передбачених священними канонами санкцій». Та попередити ієрархів, які критикують Критський собор, що якщо вони «не прийдуть до тями, Вселенський патріархат буде змушений припинити з ними церковне і євхаристійне спілкування».
-

Через терни до зірок
Кафедра правлячого архієрея Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ архієпископа Афанасія вже восьмий рік перебуває в селі під Полтавою, де в пристосованому приміщенні обладнано кафедральну (!)церкву. Таким неоднозначним є відношення до української національної Церкви, яка в цьому році відзначила 95-ліття свого Першого Помісного Собору. Дискримінація на релігійному грунті кричуща! Але хіба тільки автокефальній спільноті доводиться долати шлях «через терни до зірок»?Перебуваючи в Одесі 11 грудня 2016 року з пастирським візитом, Глава Української Греко-Католицької Церкви, Блаженніший Святослав (Шевчук), заявив у кафедральному храмі, маючи на увазі парафію, яка молиться в пристосованому приміщенні: «Можливо, це найбільш дискримінаційна релігійна спільнота в Україні». Звичайно, дуже прикро, що віруючі української церкви в українському місті не можуть добитися земельної ділянки для побудови храму. Але хотів би до цього додати, що Харківсько-Полтавська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви так само не те, що в Харкові, а навіть у Полтаві до цього часу не може добитися від міської влади виділення земельної ділянки під будівництво храму, а віруючі полтавської Свято-Покровської парафії змушені на молитву їздити за 25 кілометрів від обласного центру в село і в теж, до речі, пристосоване під церкву приміщення. Там же й кафедра правлячого архієрея.
Та якщо одеській парафії якось вдається оплачувати оренду приміщення (якщо в оренді), то нашим вірянам навіть мріяти про це не доводиться, тому що як і земельну ділянку, так і приміщення комунальної власності, де орендні ціни посильні, теж неможливо взяти, а приватникам платити 50-100 й більше гривень за квадратний метр – смерті подібно. То оце, мабуть, найбільш дискримінаційне ставлення до української релігійної спільноти.
Але дуже влучно заявив Блаженніший Владика Святослав: «Будьте справжніми християнами, першими наближайтеся до людей незалежно від того, якою мовою вони говорять, до якої національності належать чи яку релігію сповідують. І ми вийдемо з того одеського підпілля. Ми вийдемо з одеських катакомб, але лише тоді, коли засяємо світлом Христової істини на весь цей Південний край».
Вийде і наша автокефальна спільнота що в Харкові, що в Полтаві з слобожансько-полтавських катакомб, у які нас загонить місцева влада. Багато працюємо, ще більше можемо зробити, бо є приклад – неустанна праця нашого Предстоятеля, Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Макарія (Малетича), який віддає всі свої сили на розбудову Церкви і якому так само на перепоні стає влада. А це говорить про одне – УАПЦ правдива народна Церква, тому її й ставлять в умови, схожі до фронтових. Але сказав Блаженніший митрополит Макарій: «Переживали гірше, переживемо й це». Переживемо, бо цими «спартанським» умовами добре загартовані.
Прес-служба Консисторії Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ
-

Предстоятель Елладської церкви прийняв коптського патріарха

Коптський патріарх Тавадрос у Греції. Фото: solun.gr Папа і патріарх коптів Тавадрос (Феодор) здійснив офіційний візит до Греції. У країну він прибув на запрошення Елладської православної церкви, повідомляє solun.gr із посиланням на інформаційне агентство «Ромфея».
Особливою теплотою була позначена зустріч в митрополії Афін. Там предстоятель Елладської церкви зустрічав гостя з Єгипту. Познайомитися з коптським патріархом зібралося духовенство столичної єпархії. Папа Тавадрос особисто привітався з кожним – добрим словом і посмішкою.
Під час розмови предстоятелів церков ішлося про спільні проекти, ситуацію на Близькому Сході, шляхи подолання існуючих проблем, зокрема тих, що загрожують релігійному та культурному життю християн у державах, котрі населені переважно мусульманами.
-

Давні храми Мцхети отримали “посилений захист” ЮНЕСКО

Храм монастиря Самтамвро у Мцехті. Фото wikimedia.org Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) надала особливий охоронний статус історичним пам’яткам давньої грузинської столиці – міста Мцхета. Про це повідомляє інтернет-видання Sputnik із посиланням на міністерство культури і охорони пам’яток Грузії.
Ідеться, зокрема, про такі споруди, як собор Светіцховелі (ХI століття), храм Джварі (VII століття) і монастир Самтавро (IV століття). Статус “об’єктів посиленого захисту” вказані святині отримали на засіданні комітету із захисту культурних цінностей у разі збройного конфлікту, що відбувся в Парижі 8 грудня поточного року. “Згідно з цим статусом, у разі збройного конфлікту сторонни, що беруть участь у ньому, зобов’язані забезпечити захист тих об’єктів культурної спадщини, яким присвоєно режим посиленого захисту: утриматися від нападів і від використання об’єкта або прилеглої до нього території у військових операціях”, – сказано в повідомленні грузинського уряду.
Відповідно до другого протоколу Гаазької конвенції, культурні цінності можуть бути взяті під посилений захист, якщо вони мають величезне значення для людства, охороняються на національному рівні відповідно до виняткової культурної та історичної цінності та не використовуються для військових цілей або прикриття військових об’єктів. Серед уже наявних “об’єктів посиленого захисту” у світі відомі місто Пафос (Кіпр), замок Кастель дель Монте (Італія) тощо.
-

Вийшла друком книга про патріарха Мстислава і Харків
У нововолинському видавництві «Мрія» надруковано книгу «Дивімося одне одному у вічі!», присвячену перебуванню першого патріарха Української автокефальної православної церкви Мстислава (Скрипника) на Харківщині в часи третього відродження УАПЦ в Україні. Видання здійснено з благословення митрополита Київського та всієї України Макарія (Малетича) та за фінансової підтримки Львівського крайового ставропігійного братства апостола Андрія Первозваного.Автор-упорядник книги – харківський викладач військового вишу та активний учасник братського руху і відновлення УАПЦ на Слобожанщині Ніна Григорівна Немировська. У роботі вона використала власні архівні матеріали та публікації різних часів, присвячені перебуванню владики Мстислава в Харкові.
Книга обсягом 176 сторінок поділена на п’ять розділів. У першому наводяться статті регіональних друкованих ЗМІ, присвячені приїзду патріарха. Другий розділ складають спогади та роздуми свідків подій початку 1990-х років. У третьому розділі розкривається портрет особистості першого предстоятеля відродженої УАПЦ – у ньому вміщено біографію та рефлексії над життєвим шляхом видатного архієрея. Через четвертий розділ до сучасних українців промовляє сам владика Мстислав – наведені його інтерв’ю під час перебування на рідній землі, виступи перед харків’янами, звернення до єпископату та вірних, духовний заповіт патріарха, його молитва за Україну. Останній розділ наповнюють фотографії зустрічей архієрея з харків’янами та присвячених патріархові меморіальних акцій.
Завдяки усебічній та неупередженій подачі інформації з різних джерел авторові-упоряднику вдалося певною мірою відтворити непросту суспільну атмосферу 1991-1992 років, у якій пролунало слово патріарха. Об’єктивність загальної картини доповнюється глибокими переживаннями та роздумами тих, на кого владика Мстислав справив незабутнє враження. Книга цінна не лише тим, що нагадує та деталізує важливий етап в українській церковній історії, а й дає змогу доторкнутися до духовної скарбниці – слів мудрості одного з найвидатніших вітчизняних архієреїв ХХ століття.
Патріарх Мстислав (Степан Іванович Скрипник) народився 10 квітня 1898 року в Полтаві. Племінник Симона Петлюри, він замолоду був хорунжим армії УНР, а після окупації України більшовиками здобув освіту у Варшаві та відстоював права українців у польському Сеймі. Окрім громадського, брав участь у церковному житті – входив до складу митрополичої ради. Священиком став під час другого відродження УАПЦ в 1942 році, того ж року в Андріївській церкві Києва таємно рукоположений у єпископи. Відвідав Харків, де переконав митрополита Феофіла (Булдовського) приєднатися разом із утвореною ним Харківсько-Полтавською єпархією до УАПЦ, вів перемовини про поєднання з автономною церквою на чолі з митрополитом Олексієм (Громадським). Був заарештований гестапо, після війни опинився в Німеччині, переїхав за океан, де сприяв об’єднанню українських православних спільнот США та Канади. Протягом другої половини ХХ століття митрополит Мстислав очолював УАПЦ в діаспорі. Після третього відродження церкви в Україні був обраний її предстоятелем і піднесений у гідність патріарха. Харків в останні роки свого життя відвідував двічі: у травні 1991 року і грудні 1992 року. Цим моментам і присвячена книга.Про те, як її придбати, можна дізнатися за цим посиланням.
-

“Дивімось одне одному у вічі!” Патріарх Мстислав і Харківщина
«Дивімось одне одному у вічі!» Патріарх Мстислав і Харківщина / упор. Н.Г. Немировська. – Нововолинськ: ВКФ «Мрія», 2016. – 176 с.: іл.
УДК 271.222 (477)
ББК 86.29 (4Укр)
ISBN 978-966-97512-2-5У книзі, присвяченій 25-й річниці візиту патріарха УАПЦ Мстислава до Харкова, зібрані документи, фотографії, публікації у друкованих ЗМІ, спогади тих, хто був причетний до організації його прийому. До збірника увійшов також матеріал із вшанування пам’яті першого патріарха в Україні, його заповіти щодо розбудови Української Автокефальної Православної Церкви.
Книга буде цікава тим, хто досліджує церковну історію, третє відродження УАПЦ в Україні, вірним церкви.Більше інформації про книгу можна отримати за цим посиланням.
Придбати книгу можна у крамницях при храмах УАПЦ, зокрема у Свято-Миколаївській церкві с.Циркуни біля Харкова (сторінка в соцмережі Facebook). Поширенням займається Львівське крайове ставропігійне братство апостола Андрія Первозваного (Львів, вул. Руська, 5, Свято-Успенська церква).
Вартість видання – 60 гривень.
З питань замовлення та доставки “Новою поштою” звертатися:
E-mail: vegauaoc@gmail.com
Телефон: +38 032 235 5202
+38 067 392 0741 -

Воля Божа і воля людська

Фото rostonline.ro Дивні ми люди. Часом ми віруємо, що маємо “залізну” волю. Часом, склавши руки, вважаємо, що на все – воля Божа. І в обох випадках ми не пробуємо зрозуміти, яка вона, справжня, воля Божа і воля людська. Я також не берусь розкрити суть волі, але хочу надати певний матеріал для роздумів. Бо ми, християни, по декілька разів на день повторюємо за Ісусом молитву “Отче наш”, промовляючи слова: “Нехай буде воля Твоя”.
Про волю Божу ми можемо “судити” зі слів Самого Бога, читаючи і аналізуючи Святе Письмо. Бог по волі Своїй створив ввесь світ, до якого належить і людина. По волі Своїй Він наділив людину більшими правами та можливостями, ніж весь світ. У волі Божій, щоб людина відвернулась від гріха і повернулась до Нього. Воля Божа відносно людини полягає в тому, щоб людина була святою та спаслась. “Я бо – Господь, Бог ваш; ви маєте ставати святими й бути святими, бо Я – святий. … Я бо, Господь, що вивів вас із Єгипетської землі, щоб бути вашим Богом; тож маєте бути святими, бо Я святий” (Лев. 11, 44-45). Та маючи волю до нашого спасіння, Бог нікого не примушує вибирати Його, а лише розкриває суть речей і чекає на вільний вибір людини, віруючи в те, що людина повернеться до Нього, як блудний син до батька, і стане гідною свого Отця. Вибір за нами. “(Бог) хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди” (Тим. 2, 4).
Кожна людина дбає про щось своє і спрямовує свою волю, як вважає, на досягнення своєї мети. І частіше за все досягає омріяної мети. А досягнувши, бачить перед собою іншу мету і йде за нею, і робить все, щоб нова мета також здійснилась. Бореться людина за свою мету і, приклавши багато до того зусиль, не вникає в суть дії. Не вникає в те, наскільки справді є цінним досягненя. Людина, поставивши перед собою мету, не завжди задається питанням, чи насправді то її мета. Важливим для неї стає процес та задоволення від того, що вирішила певну задачу, досягла певного авторитету, добилась влади, стала на декілька доларів чи мільярдів доларів багатшою, що добилась уваги іншої людини. Людина, просуваючись від пермоги до перемоги, йдучи від однієї мети до іншої і не вдаючись в істинну суть того, що відбувається, втрачає своє життя… І получається, що всі зусилля, які вона приклала в житті, не є плодом її волі, а повним безволлям. Бо ефект від земного життя на фініші дорівнює нолю. Бо воля породжує дію. А дія приносить плоди. Реальні плоди. Плоди, які поєднують з Вічністю. Парадоксальний висновок: доки ми не навертаємось до Бога, всяка наша діяльність – це переміщення за течією, яка несе нас у напрямку смерті. І всі наші труди в такому житті – це як кидання камінців у воду. Хвилі здіймаються і через певний час гасяться і зникають. Щось роблячи в земному житті без спрямування до Бога, ми не робимо нічого дійсного і вартого. Живучи, ми не живемо.
Воля людини починає проявлятись і формуватись з моменту навернення до Життя. Коли, якимось чудом відчувши Істину, людина робить конкретні кроки до свого спасіння. Кроки, які несумісні з отриманням тимчасового задоволення від певної перемоги чи певного досягнення в світі. Воля людини формується і розвивається тоді, коли вона починає жити всупереч принципам виживання в цьому світі та досягнення певних задоволень, а розпочинає справжню боротьбу за своє спасіння. Розпочинає боротьбу не за тимчасове земне життя, а за життя вічне. І на цьому шляху для нас відкривається, що важливим є шукати і виконувати волю Божу. Бо Сам Господь так діяв: “Не спроможен Я нічого діяти від Себе Самого. Суджу Я так, як чую, і суд Мій справедливий, бо шукаю Я не Своєї волі, лише волі Того, Хто послав Мене” (Ін. 5, 30).
Дивні ми люди. Відстоюючи власну свободу, ми втрачаємо Свободу. Дбаючи про життя, ми втрачаємо Життя. Немає Свободи без Бога. Немає Життя без Бога.
“Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас із неба всяким духовним благословенням у Христі. Бо в Ньому Він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед Ним у любові. Він призначив нас наперед для Себе на те, щоб ми стали Його синами через Ісуса Христа, за рішенням своєї доброї волі, на хвалу слави своєї благодаті, якою Він обдарував нас у любім Своїм Сині. У Ньому маємо відкуплення Його кров’ю, відпущення гріхів, згідно з багатством Його благодаті, що її вилляв на нас щедро, у всій мудрості та розумі. Він дав нам пізнати тайну Своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у Ньому (Христі), щоб, коли настане повнота часів, здійснити його – об’єднати все у Христі: небесне й земне. У Ньому ми стали також спадкоємцями, призначені наперед рішенням Того, Хто все чинить за радою Своєї волі, щоб ми були на хвалу Його величі, ми, що вже раніш були свою надію поклали на Христа. У Ньому й ви, – почувши слово правди, благовість вашого спасіння, в яке ви повірили, – були запечатані обіцяним Святим Духом, що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу Його величі” (Еф. 1, 3-14).
ієрей Іван Полежака