3 квітня 2019 року до Харківсько-Полтавської єпархії, в розташування 92-ої ОМБр (м. Чугуїв) на Харківщині, завітав Голова Синодального Управління військового духовенства ПЦУ, митрополит Черкаський і Чигиринський Іоанн (Яременко) у супроводі архієпископа Харківського і Полтавського Афанасія (Шкурупія). На подвір’ї бригади архієреїв зустрів командир військової части полковник Володимир Кокорєв, а військовий священик (капелан) бригади, протоієрей Григорій Ганзій, підніс для цілування хрест.
У співслужінні архієпископа Афанасія, капеланів бригади о. Григорія Ганзія й о. Сергія Крота, а також військових священиків, що з’їхалися до Чугуєва, митрополит Іоанн звершив чин освячення поклінного хреста на місці, де найближчим часом розпочнеться будівництво військової каплиці на честь святого благовірного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.
Після цього митрополит Іоанн та архієпископ Афанасій, спільно з духовенством, освятили нещодавно відремонтовані приміщення казарми одного з батальйонів, а в Меморіальній кімнаті пам’яті бійців, які відали своє життя, захищаючи Батьківщину від російського агресора, звершили заупокійну літію за спокій душ полеглих героїв. Митрополит Іоанн у супроводі архієпископа Афанасія та військового духовенства оглянув також і кімнату-музей бойових традицій бригади.
Митрополит Іоанн побажав військовим 92-ї ОМБр Божої допомоги й особливого заступництва архістратига Божого Михаїла та подарував командиру бригади Володимиру Кокорєву прапор Синодального управління військового духовенства, де зображений святий заступник.
Blog
-

Голова СУВД ПЦУ Митрополит Іоанн освятив хрест
-

Хресту Твоєму поклоняємось…
«Поклоняючись Животворчому Хресту Господньому, ми визнаємо жертовний подвиг Сина Божого і підтверджуємо, що ми християни. Хресне знамено – наш захист, надія на спасіння в життя вічне, знак перемоги над силами зла, що намагаються перетнути нам дорогу до Царства Божого», – архієпископ АФАНАСІЙ (Шкурупій).
31 березня 2019 року, третьої неділі Великого посту, Хрестопоклонної, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, звершив святу Божественну літургію в
Свято-Вознесенському храмі с. Коломацьке. Спільно з владикою служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, та протоієрей Олександр Горай.На запричасному стиху архієпископ Афанасій звернувся до вірян із словом проповіді, нагадавши слова Господа: «Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, візьме хрест свій і йде за Мною» (Мк., 8:34). Як розуміти ці слова, що означає зречеться себе»? Як проникнути в тайну цього вислову? А полягає вона в тому, що людина сприймає оточуючий світ через себе – свою душу, своє серце, свій розум, а все, що її оточує, наче

мікросвіт, у якому вона є центром. Ця самовпевненість людини не дозволяє їй усвідомити, що вона не може бути центром вже тільки тому, що центр всього – Бог, Який те «все» створив і ним управляє, – зазначив владика Афанасій. – Коли людина так сприймає себе в цьому світі, то вона щиро вірить, що все, що довкола неї, належить їй і працює на задоволення її потреб. І чим більше вона отримує задоволення, тим щасливішою себе вважає».
Хто з нас, щось досягнувши в житті, може легко розлучитися з тим, що отримав, можливо, завдяки тяжкій праці? А Христос каже, що коли
хочеш іти за Ним, треба відректися. Але в ім’я чого? І тут на перший план виступає висока мета. «А яка найвища мета? – запитує архієпископ Афансій і відповідає: – Героїзм в ім’я Батьківщини. І цю мету сьогодні здійснюють тисячі українців, із зброєю в руках захищаючи рідну землю від російського агресора».Після літургії владика Афанасій, священики та віруючі поклонилися Животворчому Хресту Господньому.
-

Архієпископ Афанасій відвідав чоловічий монастир у Ков’ягах
27 березня 2019 року, архієпископ Харківський і Полтавський Афанасій (Шкурупій), перебуваючи з робочим візитом у Харківському обласному благочинні, відвідав Свято-Миколаївський чоловічий монастир у смт. Ков’яги. Супроводжував владику Афанасія секретар єпархіального управління ігумен Антоній (Бондарець).
Правлячий архієрей оглянув молитовну кімнату, в якій звершуються богослужіння та чернечі правила, обговорив з намісником монастиря ієромонахом Феодосієм (Ганзієм) плани розбудови чернечої обителі та дав необхідні настанови.
-

Слово на Благовіщення
Сьогодні згадуємо, як Господь через архангела Гавриїла повідомив людям про здійснення пророцтв і прихід Месії. Вдивляємося в те, як Бог це зробив. Всемогутній не використав силу. Творець не поставив творіння перед фактом. Він дуже трепетно повівся з людською свободою. Запропонував – і отримав зустрічну згоду.
У цей день Старий Завіт прочитується, мовби підготовка людини не до примусової, а добровільної, і саме тому абсолютної згоди з Господом. З Богом Незрозумілим, Незбагненним, Непередбачуваним, навіть Грізним і Страшним, але Богом Живим. Коли людина виявляється готовою без жодних зустрічних умов і вимог відповісти Богові “так” – стається це чудо. Слово стає плоттю, Бог вміщується в людське тіло, починає звершуватися історія спасіння, Новий Завіт.
Відповідь людини часто відходить на другий план перед величчю Божої дії. Однак Благовіщення – це не тільки слова ангела, повідомлення волі Господа. Благовіщення – це і блага вість про готовність людини прийняти те, що пропонує Бог. Віддатися в Його руки без якихось гарантій , бо Його можна не боятися, а любити, Йому можна довіряти. “Я раба Господня, нехай буде мені за твоїм словом”, – говорить Богородиця.
Вона це промовляє, але ніяких ефектних подій не відбувається. Будні Марії після Благовіщення практично не змінюються. В неї лишається той самий дім, те саме коло спілкування, родинні обов’язки, звичайна щоденна праця. Та все це отримує внутрішнє наповнення! Разом із Дівою щомиті – Божий Син, Ісус Христос, Якого вона носить у собі спершу непомітно, в утробі, потім як немічну дитину на руках. Але з часом усе починає змінюватися під дією Того, Хто через Богородицю входить у матеріальний світ.
Відповісти на Боже Слово своїм життям покликані й ми, християни. Ми теж несемо Христа, коли виходимо з храму після причастя. Несемо у звичні нам обставини. Несемо для того, щоби спастися самим і спасти те, що нам цінне, рідних і дорогих нам людей. Щоби благодать Господня осяяла і преобразила нас і світ навколо нас. Та коли не бачимо швидких наслідків, коли не складається все одразу так, як нам хочеться – можемо засумніватися. Послабити зусилля. Почати нарікати. Навіть втратити віру та впасти у відчай.
Згадаймо у випробуванні про Благовіщення. Попросімо в Богородиці мудрості. Хай вона підкріпить наші сили і допоможе збагнути, що на все свій час. А наше завдання – просто бути готовими. Не ганятися за власними уявленнями про результат, а бути відкритими до Бога. Продовжувати робити “банальні” речі: молитися, читати Святе Письмо, брати участь у богослужіннях, працювати над собою, робити справи милосердя, вростати в спільноту Христових учнів. І чекати, коли дозріємо і зуміємо без фальші вимовити: “Ось я, Господи. Нехай станеться зі мною, як Ти хочеш. Нехай буде воля Твоя”.
ієрей Дмитро Шаповалов, sophia.church
-

Робоча зустріч архієпископа Афанасія з Предстоятелем УПЦ (ПЦУ)
29 березня 2019 року, архієпископ Харківський і Полтавський Афанасій (Шкурупій), керуючий Харківсько-Полтавською єпархією ПЦУ, зустрівся з Блаженнішим митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм, Предстоятелем Православної Церкви України, у його митрополичій резиденції в Михайлівському Золотоверхому монастирі в м. Київі. Під час зустрічі владика Афанасій ознайомив Предстоятеля із життєдіяльністю єпархії та порушив ряд важливих питань.
На завершення зустрічі Блаженніший митрополит Епіфаній подарував владиці Афанасію пам’ятну панагію на честь його інтронізації та пам’ятну медаль історичної події – об’єднавчого Собору Церков у 2018 році.
-

Архієпископ Афанасій (Шкурупій) відвідав Реабілітаційний центр
27 березня 2019 року, архієпископ Харківський і Полтавський Афанасій (Шкурупій) відвідав з робочим візитом каплицю Центру реабілітації воїнів АТО, що діє на території табору заводу ФЕД у Харкові під духовною опікою парафії Софії Премудрості Божої Харківсько-Полтавської єпархії ПЦУ. Супроводжував владику Афанасія секретар єпархіального управління ігумен Антоній (Бондарець).
Цю каплицю при волонтерському центрі обладнано з ініціативи адміністрації Центру в листопаді 2018 року і з того часу в ній звершуються богослужіння, молебні, читаються акафісти, а також проводиться духовна робота з ветеранами війни на Донбасі, які потребують психологічної підтримки. Зустрів правлячого архієрея настоятель парафії, духівник волонтерського Центру реабілітації ієрей Дмитро Шаповалов. Було оглянуто як саму каплицю, так і всю територію Центру, а також обговорено подальші кроки з розвитку церковної місії у волонтерському центрі. -

Архієпископ Афанасій відвідав 92-гу ОМБр
27 березня 2019 року, високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, відвідав розташування 92-ої ОМБр ЗСУ на Харківщині, якою Харківсько-Полтавська єпархія духовно опікується з березня 2014 року – початку Російської агресії проти України. Правлячого архієрея супроводжував секретар єпархіального управління ігумен Антоній (Бондарець).
Військовий священик (капелан) 92-ої бригади протоієрей Григорій Ганзій, який невідступно перебуває з воїнами бригади вже п’ятий рік і в пункті дислокації, і в ОСС (АТО) на передовій, ознайомив владику Афанасія з кімнатою бойових традицій – музеєм бойової слави ОМБр, ініціатором оформлення якого став саме о. Григорій, він же передав до його фонду і безліч зібраних ним на фронті предметів – німих свідків війни. Архієпископ Афанасій звернувся з проникливим словом до воїнів, присутніх в музеї, та школярів, які цього дня завітали до бригади, щоб познайомитися з буднями військовослужбовців.
Капеланом бригади протоієреєм Григорієм Ганзієм та командуванням бригади започатковано програму «Український патріот» і тепер протягом двох днів кожного тижня шкільна молодь Чугуївщини, а найближчим часом і всієї Харківщини, буде долучатися до патріотичного виховання, плекаючи в собі любов до рідної землі та гартуючи в серцях вірність Батьківщині. Проводить екскурсії в музеї та веде бесіди про подвиг бійців бригади й любов до України, рідної мови, капелан протоієрей Григорій Ганзій.Перед екскурсією в музеї владика Афанасій разом із школярами оглянув також і казарми, де живуть солдати, познайомився з їхнім побутом, відзначивши разючу відмінність із тими умовами, в яких довелося перебувати воїнам на початку війни з російським агресором.
На завершення свого робочого візиту до 92-ої ОМБр, архієпископ Афанасій, у відкритій напередодні меморіальній кімнаті пам’яті відслужив заупокійну літію за загиблими в українсько-російській війні. Спільно з владикою служили ігумен Антоній (Бондарець) та протоієрей Григорій Ганзій у присутності військовослужбовців, які прийшли віддати шану побратимам, котрі поклали своє життя на вівтар перемоги над ворогом.
Крім того, архієпископ Афанасій обговорив подальші кроки поглиблення співпраці єпархіального управління Харківсько-Полтавської єпархії ПЦУ та командування 92-ої ОМБр ЗСУ з духовного опікування військовослужбовцями та їхніми сім’ями із заступником комбрига з виховної роботи. -

Архієпископ Афанасій звершив Літургію другої неділі Великого Посту
«Коли людина постує, то в покаянні не тільки очищає душу від гріхів, а й терпінням тіла допомагає душі відроджуватися до нового життя. Христос сказав: «Встань і ходи!» Тобто – воскресни, пробудися! І ось період Великого посту і є часом для покаяння і пробудження у вірі, яка єднає людину з Богом», – АФАНАСІЙ, архієпископ Харківський і Полтавський.
24 березня 2019 року, другої Неділі Великого посту, свт. Григорія Палами, Собору прпп. Отців Київо-Печерських, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив Божественну літургію свт. Василія Великого у Свято-Вознесенському храмі. Спільно з правлячим архієреєм служив ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії (єпархіального управління).
На запричасному стиху архієпископ Афанасій виголосив проповідь про значення посту в житті віруючої людини, зазначивши, що: «В час посту страждає тіло, але радіє душа і в цій радості серце наповнюється світлом Божественної благодаті, яке наповнює всю людину і лагідними променями обігріває схололі серця маловірних, пробуджуючи в них потяг до преображення свого життя через подолання духовного змертвіння. Тоді все відродиться, з’єднається в одне ціле і людина стане цілісною, такою, якою її і створив Отець Небесний». -

Розпорядження про Молитву за Україну в час виборів
22 березня 2019 р. Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній надав благословення протягом наступного часу до завершення виборчого процесу в усіх храмах Помісної Української Православної Церкви підносити молитовні прохання про справедливі вибори Глави Української держави, за мир та єдність в Україні:
«У зв’язку з особливою відповідальністю, яка в час виборів Президента України покладається на наш народ, враховуючи необхідність захистити державність України, єдність, суспільний мир перед обличчям зовнішньої агресії та внутрішніх протистоянь, протягом наступного часу до завершення голосування за обрання Глави держави благословляється за богослужіннями в храмах Помісної Української Православної Церкви на літургіях після заамвонної молитви або під час молебню виголошувати наступну молитву:
«Владико Многомилостивий Господи Ісусе Христе, Боже наш! Дякуємо Тобі за численні милості до народу нашого і держави Української, дотепер Тобою явлені, особливо ж за дар свободи і незалежності. У багатьох випробуваннях Ти, Господи, посилав нам мудрість і сили діяти за правдою згідно з волею Твоєю, і так спокуси перемагати, ворогуючих – приводити до примирення, нашестя чужинців зупиняти, оберігаючи єдність і мир.
Тому і нині до Тебе зі смиренням в молитві звертаємось: у цей час випробувань благослови Державу нашу Україну Своєю милістю і щедротами, мир і благоденство, достаток плодів земних і розвиток у всьому для неї подай; щоби під Твоїм Державним захистом і під Покровом Пречистої Матері Твоєї та молитовним заступництвом всіх святих землі Української були ми бережені; захисти нас від усіх ворогів видимих і не видимих, від ворожнечі та спокус, від нашестя чужинців і міжусобиці.
Ти, Господи, дарував народові нашому незалежну державу і єдину Помісну Православну Церкву – дай нам мудрість їх надалі у мирі розбудовувати, в добрі утверджуватися, а спокуси, ненависть і міжусобну ворожнечу відкидати.
За даром Твоїм, Спасителю наш, ми отримали державну незалежність, а разом з нею і відповідальність за її управління. Нині маємо обрати Главу держави Української – надихни нас, Господи, зробити вірний і відповідальний вибір, бо від цього залежить майбутнє всіх нас. Віджени від нас і всього народу нашого дух неправди і омани, втихомир пристрасті, зруйнуй всі злі задуми, проти країни нашої супротивниками спрямовані. Дай кожному з нас духа мудрості та в любові до України нашої всіх нас утверди! Щоби так від Тебе навчені, ми зробили вибір свій згідно з волею Твоєю. Молитвами і заступництвом Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, святих благовірних князів та правителів Київських Оскольда і Володимира, Ольги і Ярослава Мудрого, святих мучеників страстотерпців Бориса і Гліба, святого Костянтина, князя Острозького, святого праведного Петра Калнишевського, всіх святих землі Української і всіх святих Твоїх. Амінь.»
Враховуючи практику періоду виборів Президента України в 2004 р., включити зараз на відповідний період у потрійну ектенію особливе молитовне прохання:
«Ще молимося, щоби Господь Бог дав нам дух розуму звершити справедливий вибір Глави держави Української і помилував нас».
Також благословляється у храмах після богослужіння в неділю 24 березня та в неділю 31 березня 2019 р. зачитати Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України) з приводу виборів Президента України:
«Дорогі брати і сестри! Шановні співвітчизники!
31 березня 2019 року відбудуться чергові вибори Президента України. На них шляхом голосування український народ повинен обрати Главу держави.
Дорогі виборці! Ми закликаємо вас використати час, який лишився до дня голосування, для ознайомлення з кандидатами та їхніми програмами, щоби у день голосування, 31 березня, помолившись, прийти на виборчі дільниці та зробити відповідальний, усвідомлений вибір.
Україна вже понад п’ять років вимушена оборонятися від широкомасштабної агресії Російської Федерації проти нашої держави. Тож в умовах нав’язаної агресором нашому народу війни під час голосування слід особливо враховувати, що Президент є Верховним Головнокомандувачем. Тому від нашого вибору залежить також наближення перемоги над агресором та досягнення не капітуляції перед ворогом, до якої, говорячи про мир, фактично закликають частина політиків, а справжнього справедливого миру.
Особливо слід наголосити на моральній складовій виборів. Обман чи підкуп виборців, надання їм завідомо нездійсненних обіцянок, фальшування підсумків голосування є виявом неправди, яка є порушенням Божих заповідей. Тому ми закликаємо кандидатів у Президенти та всіх учасників виборчого процесу пам’ятати про відповідальність не лише перед людським законом, але і перед Богом, Який бачить все.
Дорогі виборці! Знову, як і під час попередніх виборів, нагадуємо: не слід продавати свій голос ані за гроші чи інші матеріальні цінності, ані за солодкі обіцянки. Зробіть свій вибір чесно і за совістю, керуючись здоровим глуздом та власними світоглядними переконаннями.
Наше спільне завдання – зберегти державність, незалежність і єдність України. Тож оцінюйте кандидатів не за обіцянками, а за плодами їхніх справ, здатністю впоратися із поставленими перед Главою держави завданнями.
Від голосу кожного, від рішення виборців у день голосування справді залежить, яким буде наше спільне майбутнє. Усвідомлений, відповідальний, чесний вибір під час голосування 31 березня – наш внесок у досягнення перемоги та миру для України, побудови її кращого майбутнього.
Бажаємо всім мудрості від Господа та закликаємо на добрі справи Боже благословення!
Від імені Священного Синоду –
Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України»
-

Архієпископ Афанасій звершив читання Великого покаянного канону Андрія Критського
11 березня 2019 року, у понеділок першої седмиці Великого посту, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, у Свято-Вознесенському храмі звершив Велике повечір’я з читанням першої частини Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського. Спільно з архієреєм служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії, та протоієрей Олександр Горай.
12 березня 2019 року, у вівторок першої седмиці Великого посту, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, у Свято-Вознесенському храмі звершив Велике повечір’я з читанням другої частини Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського. Спільно з архієреєм служив ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії.
13 березня 2019 року, у середу першої седмиці Великого посту, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, у Свято-Вознесенському храмі звершив Велике повечір’я з читанням третьої частини Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського. Спільно з архієреєм служив ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії.
14 березня 2019 року, у четвер першої седмиці Великого посту, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, у Свято-Вознесенському храмі звершив Велике повечір’я з читанням четвертої частини Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського. Спільно з архієреєм служив ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії.
-

Я є двері…
В розповіді про Закхея сказано, що: «Бажав бачити Ісуса, хто Він» (Лк., 19:3). Таким же бажанням повинні палахкотіти й наші серця – серця православних християн. Цим бажанням побачити Христа і довідатися, хто Він, ми можемо покласти початок переміни всього свого життя. З Євангелії ми знаємо, що й Нафанаїл не вірив, що Христос, Який почав проповідувати в Юдеї, то є Cпаситель, Котрий прийшов у світ спасти грішників від погибелі в життя вічне. «Що може бути доброго з Назарету?» – відказав він Филипу, коли той розповів йому про зустріч із Христом. Тоді Филип сказав Нафанаїлу дуже мудрі слова: «Піди й подивись». Так і кожен із нас повинен сказати собі: «Піду в храм Божий до Господа, поклонюся святості Його у великій покорі й смиренні». А, прийшовши до храму, стати, як митар, збоку й просити в Господа єдиного: «Помилуй мене, грішного», як те й митар робив.
Ми маємо в житті своєму один шлях, який визначений нам Богом – шлях спасіння. Шлях цей прокладений Богом для людини від початку часів – шлях, на якому зібрані всі Його благословення, шлях, який плине з Ним і приводить прямо до Нього. Шлях цей давній, але поряд із тим новий і живий (Євр., 10:20). Цей шлях надійний і міцний, тому що в основу його від початку й до кінця закладено Слово Боже. Знайти його легко, треба тільки втрапити в ті двері, від порогу яких цей шлях починається. Адже сказав Ісус: «Я є двері: хто увійде через Мене, той спасеться» (Ін., 10:9).
Нині ми вступили у Великий Піст, який дає нам можливість із допомогою тілесного й духовного утримання наблизитися до Христа якнайближче, пройшовши сорокаденний шлях вдосконалення. Але перед цим нам слід вияснити для себе дуже важливе питання – ким для мене є Ісус Христос в усіх випадках мого життя? Тобто, нам треба чітко визначитися – хто ми самі, і якими повинні бути орієнтири нашого життя. Тоді постане не менш важливе питання – яке місце в моєму серці належить Спасителю? Без цього визначення наша віра є нетривкою, Господа ми згадуємо лише тоді, коли виникає якась проблема, яку нам самим не вирішити. Та лише тоді, коли будемо твердо знати, в Кого ми увірували (2 Тим., 1:12), зможемо відчути те, чи досягла милостива звістка про Його безмежну любов нашого серця й чи проникла вона до самої його глибини, а чи тільки торкнулася його? Чи усвідомлюєш всю Його могутність – очистити й омити тебе від гріхів, що вже заволоділи тобою? І чи відчуваєш ти в собі Дух Христа Спасителя? Якщо так, то ти повинен знати, що викуплений «дорогоцінною Кров’ю Христа, як непорочного й чистого Агнця» (1 Пет., 1:19) і собі вже не належиш. Сорокаденне ж постування в ім’я Христове дасть тобі сили наблизитися до спасіння в Христі Ісусі Господі нашому.
Розповіді про постування ми зустрічаємо ще в Старому Заповіті. Всі вони були викликані особливими обставинами, мали від Бога особливе призначення і приносили особливі плоди. На початку Старого Заповіту ми читаємо про Мойсея, який бачив Бога «лицем до лиця» (Вих., 33:11). Ще на початку свого тяжкого шляху управління народом Божим, коли йому доводилося боротися з тими, хто «дратував Господа Бога Свого» – він зійшов на гору і пробув на ній у Господа: «сорок днів і ночей, хліба не їв і води не пив, і написав на скрижалях слова заповіту» (Вих., 34:28). Він залишив на якийсь час всі свої земні турботи, переживання й негаразди і піднявся прямо до Господа, бачив Його, насолоджувався спілкуванням із Ним і так просвітлився, що лице його довго сяяло так, що він був змушений закрити його хустиною, аби люди не посліпли. Ось приклад дивовижного посту, посту тісного спілкування й сокровенної бесіди з Богом! І не тільки «лице його стало сяяти променями від того, що Бог говорив із ним» (Вих., 34:29), а й душа його, що постала була перед Богом, Який бачить таємне» (Мт., 6:18), всотала силу й благодать на все його життя.
А чи для нас піст є шуканням Лиця Божого, чи можемо ми, як свого часу Давид, сказати: «Ти Бог мій, Тебе від ранньої зорі я шукаю, Тебе жадає душа моя… щоб бачити силу Твою і славу Твою» (Пс,. 62:2-3)? Хто з нас може чесно визнати, що усамітнюється для бесіди з Господом, в якій знаходиться сила християнського життя? А Богу угодний той піст, який є зближенням нашої душі з Ним, тому Спаситель і вимагає від нас постування.
Згадаймо, що кожен піст у Святому Письмі пов’язаний із жалкуванням народу за гріхи, що віддаляли його від Бога, а покаяння повертало до Нього. Не треба думати, що Мойсей був незвичайною людиною, а те, що він здійснював, нам не під силу. Хоч ми й не святі, і нам не призначене особливе служіння, але поклик до зустрічі з Богом, до спілкування з Ним, до послуху перед Ним, виходить до нас від Ісуса Христа. «Бог полюбив світ» (Ін., 3:16), не тільки декого з людей, а увесь світ, і цей світ – ми з вами, тому печать смерті й жертви Христа лежить на кожному з нас без винятку, адже «Бог не дивиться на особу» (Рим., 3:11).
Христос помер, щоб зробити й нас учасниками Свого Царства й слави, яким поділився й з нами, коли сказав: «Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й до Бога вашого!» (Ін., 20:17). Цим Він відкрив нам шлях до Себе. Піст і молитва так тісно пов’язані між собою, що доповнюють одне одного, допомагають нам і підтримують нас на цьому нелегкому шляху. Рани наші глибокі, моральні наші недуги вперті, спокуси не відступаються від нас. Але слід бути наполегливими в боротьбі з тим поріддям, яке виганяється тільки молитвою й постом. Для цього треба тільки навернутися до віри, стати на шлях спасіння й сказати Господу: «Ось, ми йдемо до Тебе, бо Ти – Господь Бог наш» (Єр., 3:22).
Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський
-

Через терни до раю
«Сьогодні ми згадуємо поворотний момент у долі людства, коли за вчинений гріх Бог вигнав із Раю нашого прабатька, першого чоловіка, Адама, а з ним і праматір Єву. Адамове і Євине вигнання позначається й на кожному з нас, адже їхня кров тече у наших жилах, а, отже, з тих пір первородний гріх передається нам із покоління до покоління», – АФАНАСІЙ (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією.
10 березня 2019 року, Неділі сиропусної, прощеної, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив Божественну літургію в Св.-Вознесенському храмі. Спільно з владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії, та протоієрей Олександр Горай.
«Тоді люди обрали інший шлях, аніж їм визначив Творець, – шлях непокори Богу, тобто шлях смерті. Бог виніс Адаму вирок: «Будеш їсти хліб свій у поті чола свого». З тих пір людство карається, мучиться, але все ж не кається, – із жалем констатував владика Афанасій. – Та, незважаючи на смертний гріх, людина зберегла в своїй душі й добре начало, закладене їй Отцем Небесним, яке дає їй надію на спасіння від вічної смерті, шляхом тяжкої праці, нужди, скорботи і поневірянь. Адже це якраз і є доля вигнанців – через життєві випробування йти до спасіння в життя вічне. Але, щоб повернутися до своєї домівки – Раю, нам усе життя треба боротися проти духа суперництва з Богом, так підступно нашептаного нам дияволом».
Продовжуючи проповідь, архієпископ торкнувся і самого посту, зокрема сказавши: «Ми наче входимо в пустелю своєї душі, щоб, як і Ісус Христос, випробувати свої тілесні й духовні сили, очистити духу від гріхів перед зустріччю із воскреслим Господом».
Після літургії архієпископ Афанасій звершив Вечірню з чином прощення. На завершення богослужіння архіпастир попросив прощення у духовенства та вірян, після чого всі присутні просили прощення один в одного.














