Blog

  • У Харкові просять внести до календаря ПЦУ нового святого

    У Харкові просять внести до календаря ПЦУ нового святого

    У четвер, 15 жовтня, в харківському храмі святого апостола і євангелиста Іоана Богослова відбулася конференція, присвячена постаті одного з найвідоміших православних святих, народжених на теренах Слобідської України – святителя Іоана, архієпископа Шанхайського і Сан-Франциського, Чудотворця.

    За підсумками заходу було прийнято звернення до синодальної комісії з питань канонізації святих та до календарної комісії з проханням розглянути можливість внесення цього слобожанського святого до місяцеслова Православної церкви України.

    З благословення високопреосвященнішого Афанасія, архієпископа Харківського і Полтавського, та на запрошення настоятеля Іоано-Богословського храму митрофорного протоієрея Віктора Маринчака до доповідачів конференції долучився ієрей Дмитро Шаповалов. Текст і відеозапис виступу можна переглянути нижче.

    Фото pravoslavie.ru

    Блаженнійший владико! Високопреосвященні і преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри!

    Приблизно о цій порі, посеред осені 1957 року, до храму у Версалі зайшов молодий чоловік. Ранок звичайного робочого дня – людей у церкві дуже мало. Літургія наближалася до завершення. Служив ієрейським чином владика Іоан Максимович. Владика вийшов із чашею для причастя вірних. Однак не поспішав повертатися – пильно дивився на незнайомця. Лиш коли той заперечно похитав головою, архієрей поніс святі дари у вівтар.

    Візитер був дуже здивований. 23-річний англіканин саме переживав етап духовних пошуків і приглядався до православ’я. Він уже знав, що приступити до причастя в РПЦЗ не так просто – слід молитовно підготуватися, висповідатися, отримати благословення, вистояти всю службу… А щоб із чашею в руках чекали на інославного, якого бачили вперше в житті та який зазирнув до храму під кінець літургії – це нонсенс!

    Фото orthodoxoigerontes.blogspot.com

    Юний гість сприйняв це за знак: досить відкладати, період вагань завершено – потрібно діяти. Входити до православної церкви і приступати до євхаристії. Дуже скоро він так і зробив. Звали цього чоловіка Тімоті Вер. Нам він тепер більше відомий, як православний богослов, ієрарх Константинопольського патріархату, митрополит Діоклійський Калліст.

    У книзі «Внутрішнє царство», де владика Калліст змальовує цей епізод, нічого не сказано про посмішку владики Іоана. Її в ту мить могло й не бути. Можливо, владика посміхнувся пізніше. Коли юнак став православним, прийняв монашество чи архієрейські свячення. Якщо владика Іоан умів бачити трохи більше, ніж інші, він мав усі підстави посміхнутися.

    Як і в багатьох інших миттєвостях свого життя. Наприклад, коли чутка про його аскетичну звичку ходити босоніж дійшла до церковного керівництва. І нагорі погодилися, що подібне в західній держави ХХ сторіччя єпископу не дуже личить. Владиці Іоану повідомили: слід носити туфлі. Він і почав їх носити… в руках!

    Фото foma.ru

    Без посмішки важко було слухати чимало історій, котрі розповідав 20 років тому священник УАПЦ в діаспорі Олександр Козакевич. Це один із вихованців і колишніх іподияконів владики Іоана. Він, живий свідок святості, привозив ікону святого до Харкова та ділився своїми спогадами. Не впевнений у точності деталей, але суть одного з них така: архієрею, котрий намагався постійно суворо постити і їсти дуже рідко і дуже мало, принесли обід. Келійник поставив підніс на стіл, виходив із келії і побажав російською: «Приятного аппетита!» А коли вже зачиняв двері, почув тихеньку репліку владики: «Болван! Я всю жизнь только и делаю, что борюсь с этим аппетитом!»…

    У нас сьогодні не канонізаційний процес – він уже відбувся в РПЦЗ і Московському патріархаті. Ми зібралися для розмови про те, чи варто вшановувати святителя Іоана Максимовича в сучасній Православній церкві України. Ці епізоди я навів для ілюстрації деяких резонів «за», котрі здаються мені вартими уваги.

    Фото docplayer.ru

    І перший серед них такий: владика Іоан – «живий» святий. Тобто це приклад святості, близький нам у часі. Досі є свідки, котрі його знали і можуть поділитися особистими спогадами. Зокрема, розповісти такі, не дуже «канонічні», дещо анекдотичні, але промовисто людяні історії. З котрих ми бачимо риси реального святого – не напівказкового релігійного супергероя далекого минулого, особистість якого практично стерлася за часом, пізнішими міфами і, вибачте за такий образ і зрозумійте правильно, позолотою німбу. А нашого сучасника, приклад якого свідчить: справжня святість можлива і в сьогоденні, православний аскетичний максимум досяжний дотепер! І це неможливо заперечити: є свідчення, є фотографії, є навіть кадри кінохроніки з богослужінь владики Іоана. Не так багато православних святих ми маємо можливість побачити на відео.

    Причина друга: владика Іоан – «глобальний» святий. Знову ж-таки, не так багато православних святих за життя встигли побувати одразу на трьох континентах. Пожити у Східній та Західній Європі, Азії, Північній Америці. Всеохопність відображена в самому титулі святого – «архієпископ Шанхайський і Сан-Франциський». Географічно виходить «єпархія», «кафедральні» міста якої розділяють майже 10 тисяч кілометрів!

    Фото slovoart.ru

    Але в нашу добу, коли кордони стають усе прозорішими, а мобільність дедалі вищою, потрібен молитовний захист мандрівникам і на такі відстані. А Іоан Максимович може виявитися, скажімо, не просто «покровителем» перельотів над Тихим океаном і Атлантикою, а й своєрідним духовним містком між Україною і світом – духівником, якого з повним правом можуть назвати «своїм» православні і в США, і в Китаї, і у Франції, і в Росії, і, зрозуміло, в Україні – на батьківщині святого.

    Фото azbyka.ru

    Третій резон – місток між безкомпромісно суворою аскезою давнього монашества і цілком сучасним екуменічним процесом. Відмова від ліжка і свідомого відпочинку сном, критичний мінімум їжі, щоденні багатогодинні богослужіння та інші подвиги – це владика Іоан Максимович. Водночас просування канонізації у православ’ї двох десятків західних святих, часів іще нерозділеної церкви, серед яких, наприклад, популярний у молоді через день святого Патріка святитель Патрикій, просвітитель Ірландії – це теж владика Іоан Максимович. І прийняття під свій омофор Православної церкви Франції з її реставрованим галліканським обрядом (літургією Королівства Франків до Карла Великого), захист її унікальності від численних зазіхань – це також владика Іоан Максимович.

    Він явив цінний приклад одночасної вірності власній традиції та величезної поваги й відкритості до традицій інших. Цілісність його підходу – той досвід, що має потенціал допомогти і в подальшому пізнанні Сходом і Заходом спільної спадщини та в пошуках порозуміння та форм єднання християн різних традицій.

    Фото azbyka.ru

    Четвертий пункт: Іоан Максимович – «соціальний» святий. Його регулярні відвідини лікарень, створення дитячих центрів і шкіл, опіка над біженцями – це не тільки зразок діяльного служіння ближнім. Це ще й приклад християнської відповіді суспільству, котре чекає від церкви саме такої жертовності, співпричетності болям і цьогосвітнім проблемам знедолених, чекає гідних прикладів і орієнтирів, які б не словами, а вчинками здобували духовний і громадський авторитет. Це – ще одна актуальна причина згадувати святителя Іоана, молитися до нього, як «покровителя» волонтерської діяльності та соціальної допомоги.

    Нарешті, п’ятий резон – це все ж таки українське походження владики Іоана. Його шляхетський рід Максимовичів-Васильковських дав святителя Іоана, митрополита Тобольського, козацьку старшину, котра підтримала гетьмана Івана Мазепу, генерального писаря при гетьманові Пилипі Орлику у вигнанні, чимало священиків, ще й першого ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка – тоді Імператорського університету святого Володимира. Святий Іоан і сам встиг попрацювати в суді Української держави гетьмана Скоропадського – юнаком у Харкові після завершення університету.

    Іоан Максимович любив свою батьківщину, захищав українців за кордоном. І хоч він жив у середовищах «білої» еміграції, серед сильних російських монархічних і подекуди шовіністичних ідей – я вважаю, що ми маємо вагомі підстави не віддавати його постать на відкуп російській пропаганді. Натомість є достатньо матеріалу для формування альтернативної візії життя святого Іоана Максимовича, саме як представника української духовної традиції.

    Фото ekbmiloserdie.ru

    І на завершення: Слобожанщина є порівняно молодим регіоном України. Сучасну історію наш край веде з XVII століття. В нас не так багато місцевих святих. А ми їх потребуємо. До того ж, офіційне церковне шанування святого Іоана на Харківщині почалося ще наприкінці 1990-х – і не з УПЦ Московського патріархату. А з українського православного середовища – місцевої єпархії УАПЦ. Згодом святого Іоана було внесено до місяцеслова всієї УАПЦ. Отже, традиція його прославлення в Україні налічує понад два десятки років.

    Невеличкий, але важливий для духовенства бонус: необхідні богослужбові матеріали є. Стихири, акафіст – перекладені українською мовою. Практична складова питання забезпечена: бери – і служи, все готово.

    Тож, з огляду на наведені резони, я також долучаю свій скромний голос до прохання на адресу керівництва Православної церкви України щодо розгляду можливості внесення святителя Іоана, архієпископа Шанхайського і Сан-Франциського, Чудотворця, до офіційного синаксаря нашої церкви.

    Дякую за увагу!

    Дмитро Шаповалов, ієрей

  • У Лубнах вшанували захисників України

    У Лубнах вшанували захисників України

    У день свята Покрови Пресвятої Богородиці 14 жовтня 2020 р. у м. Лубни відбулися урочистості з нагоди відзначення Дня захисника України. Як повідомляє офіційний сайт Лубенської міської ради, урочистості відбулися в  парку ім. О. Донченка. З нагоди події під час заходу військовослужбовців,  учасників АТО/ООС та волонтерів було відзначено нагрудними знаками, орденами, медалями та грамотами.

    З благословення високопреосвященного Афанасія, архієпископа Харківського і Полтавського ПЦУ, у заході взяв участь настоятель парафії св. Афанасія Лубенського у м. Лубни, капелан ієрей Олег Авраменко. За жертовну допомогу, плідну працю та з нагоди Дня захисника України клірик Харківсько-Полтавської єпархії ПЦУ вручив церковні відзнаки, – медаль “За жертовність та любов до України”, –  волонтерам Руслану Черненку, Руслану Сімонову та Олександру Назарцю.

  • Архієрейське богослужіння в день Воздвиження Хреста Господнього

    Архієрейське богослужіння в день Воздвиження Хреста Господнього

    «Хрест Господній в усьому Всесвіті. Він закладений у сутність людини, в її природу, він є основою її життя, як хребет, на якому тримається її тіло. Хрест є тією силою, яка освячує саме буття всього живого. Він є свідченням Божої любові, знаменом нашої перемоги», – АФАНАСІЙ (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський ПЦУ.

    27 вересня 2020 року, 16-ої Неділі після П’ятидесятниці, Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський ПЦУ, очолив святкову Божественну літургію у Свято-Михайлівському кафедральному храмі м. Полтави. Спільно з Його високопреосвященством служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, та протоієрей Олександр Горай, настоятель парафії, благочинний парафій Полтавської області.

    «Кожен, хто підняв у своєму серці Хрест Господній, повинен в усякий час і мить свого життя йти шляхом спасіння, мати його за єдиний маяк, що вказує вірний напрямок. Йдучи на його світло, ми ніколи не зіб’ємося у бурхливому морі життя і наш корабель не розіб’ється об скелі гріха», – сказав у своїй проповіді архієпископ Афанасій.

  • Архієрейське богослужіння в день Різдва Пресвятої Богородиці

    Архієрейське богослужіння в день Різдва Пресвятої Богородиці

    «Що ж таке звістка про спасіння? Від чого треба було спасати людей? Богослови пояснюють, що це спасіння від гріха, прокляття і смерті. Але люди не завжди можуть ці слова зрозуміти. Прокляття і смерть – це синоніми абсолютного зла. Тому можна сказати, що Господь прийшов спасти нас від влади абсолютного зла», – АФАНАСІЙ, архієпископ Харківський і Полтавський ПЦУ.

    21 вересня 2020 року, в день Різдва Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський ПЦУ, очолив святкову Божественну літургію у Свято-Михайлівському кафедральному храмі м. Полтави. Спільно з Його високопреосвященством служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, та протоієрей Олександр Горай, настоятель парафії, благочинний парафій Полтавської області.

    «Але рід людський існує тисячі років, не дивлячись на те, що були періоди, коли людям здавалося, що настає кінець, приходить антихрист і немає ніякої надії на спасіння. Так думали й сто років тому, коли закривали і руйнували храми, монастирі, коли за одне тільки сповідання віри людину могли знищити, були замучені та розстріляні близько двох тисяч автокефальних священиків і архієреїв, сотні тисяч вірян. Багато хто тоді думав, що це вже кінець, що настало абсолютне зло, тому що люди служили злу, думаючи, що служать добру. Але ж кінець не настав! – відзначив у своїй проповіді архієпископ Афанасій. – І виникає запитання: чому ж такі жахливі катаклізми, джерелом яких, безсумнівно, є зла воля, не знищують людське життя остаточно. Саме тому, що у диявола немає влади знищувати життя!»

    Завершилося богослужіння молитвою за Україну.

  • Архієрейське богослужіння 15-ої Неділі після П’ятидесятниці, перед Воздвиженням

    Архієрейське богослужіння 15-ої Неділі після П’ятидесятниці, перед Воздвиженням

    20 вересня 2020 року, 15 Неділі після П’ятидесятниці, перед Воздвиженням, Передсвята Різдва Пресвятої Богородиці, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський ПЦУ, очолив святкову Божественну літургію у Свято-Вознесенському храмі с. Коломацьке. Спільно з Його високопреосвященством служив ігумен Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління..

    Завершилося богослужіння молитвою за Україну.

  • Архістратиже Михаїле, моли Бога за нас

    Архістратиже Михаїле, моли Бога за нас

    «Коли ми стаємо на шлях духовного вдосконалення і будуємо в душі храм Божий, тоді диявол направляє на нас цілі потоки пристрастей, а за кожною з них стоїть свій демон. І тільки щире молитовне звернення до Господа, до архістратига Божого Михаїла та інших безтілесних воїнів небесних зупиняє руйнівну дію злої сили і відводить її від нас», – АФАНАСІЙ, архієпископ Харківський і Полтавський ПЦУ.

    19 вересня 2020 року, в день свята Спомину чуда архістратига Михаїла в Хонах, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський ПЦУ, очолив святкову Божественну літургію у Свято-Михайлівському кафедральному храмі м. Полтави. Спільно з Його високопреосвященством служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, та протоієрей Олександр Горай, настоятель парафії, благочинний парафій Полтавської області.

    «Народжуючись у цей світ, кожна людина має в собі моральну природу, яка обзивається в її свідомості голосом сумління. Ось чому заклик змінити своє життя зачіпає струни совісті, адже тоді в глибинах душі, на рівні серця відбувається усвідомлення власної неправди. Але людська гординя занадто сильна, щоб схилитися перед словом Божим, – зазначив у своїй проповіді владика Афанасій. – Тому слова Спасителя повинні спонукувати нас молитися, щоб Він зміцнював наші духовні сили для життя за заповітами Божими, аби вже тут, на землі, набувати Царство Боже у своєму серці».

    Завершилося богослужіння молитвою за Україну.

  • Архієрейське богослужіння 14-ої Неділі після П’ятидесятниці

    Архієрейське богослужіння 14-ої Неділі після П’ятидесятниці

    «Християнське вчення дуже радикальне. Воно вимагає від людини змінювати свій розуму і своє серце. Це вчення вимагає включити Божественний моральний закон в якості головного закону людського співжиття і життя особистого. Але багато хто виявляється нездатним його прийняти. В цьому й криється причина його несприйняття і навіть агресивного ставлення», – АФАНАСІЙ (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський ПЦУ.

    13 вересня 2020 року, 14-ої Неділі після П’ятидесятниці, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, очолив святкову Божественну літургію у Свято-Михайлівському кафедральному храмі м. Полтави. Спільно з Його високопреосвященством служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, та протоієрей Олександр Горай, настоятель парафії, благочинний Полтавської області.

    «Але кожна людина має в собі моральну природу, яка обзивається в її свідомості голосом сумління. Ось чому заклик змінити своє життя з одного боку спричиняє несприйняття, а з іншого – зачіпає струни совісті, тому що десь там, у глибинах душі, відбувається усвідомлення власної неправди. Але людська гординя занадто сильна, щоб схилитися перед словом Божим, – зазначив у своїй проповіді владика Афанасій. – Тому слова Спасителя повинні спонукати нас молитися, щоб Він зміцнював наші духовні сили жити за заповітами Божими, аби вже тут, на землі, набувати Царство Боже у своєму серці».

    Завершилося богослужіння молитвою за Україну.

  • Архієрейське богослужіння в день Усічення голови Іоанна Предтечі

    Архієрейське богослужіння в день Усічення голови Іоанна Предтечі

    «Місія Іоанна Предтечі полягала втому, щоб проповідувати покаяння, адже без усвідомлення власних гріхів і покаяння в них, людина нездатна відкрити своє серце Богові. Воно ж є першим кроком до спасіння, але не останнім. Покаяння повинне супроводжувати людину все її життя», – АФАНАСІЙ (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський ПЦУ.

    11 вересня 2020 року, в день Усічення голови пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, очолив святкову Божественну літургію у Свято-Михайлівському кафедральному храмі м. Полтави. Спільно з Його високопреосвященством служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, та протоієрей Олександр Горай, настоятель парафії, благочинний Полтавської області.

    «Якщо ми будемо не формально, а зі щирою сердечність звіряти Богові свої гріхи, будемо відкривати Господу все, що відбувається в нашій душі, зазираючи в її глибини, і просити в Нього прощення, то це й буде нашим справжнім, а не на словах, оцерковленим життям», – зазначив архієпископ Афанасій.

    Завершилося богослужіння молитвою за Україну.

  • Архієрейське богослужіння 13-ої Неділі після п’ятидесятниці

    Архієрейське богослужіння 13-ої Неділі після п’ятидесятниці

    «Народ, який не приймає посланих до нього духовних керманичів, покликаних будувати церковний виноградник для спасіння душ людських, а йде за чужими проводирями, отримує таку ж відплату, як і злі виноградарі з притчі, яку ми з вами щойно слухали», – АФАНАСІЙ (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський ПЦУ.

    6 вересня 2020 року, 13-ої Неділі після П’ятидесятниці, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, очолив святкову Божественну літургію у Свято-Михайлівському кафедральному храмі м. Полтави. Спільно з Його високопреосвященством служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, та протоієрей Олександр Горай, настоятель парафії, благочинний Полтавської області.

    «Ця притча говорить нам, що Христос у нашому житті повинен стати наріжним каменем – чи то у збудуванні нашого життя, чи в збудуванні української Церкви і самої Держави, – сказав владика Афанасій у повчальному слові. – В народі кажуть, що без Бога ні до порога. Це означає, що коли будувати без Бога чи то власне життя, чи родинне, чи суспільне, чи державне, чи будь-яку іншу справу, то нічого путнього з цього не вийде. Чому? А тому, що коли немає Божої волі, то в основу діла кладеться пристрасть, гріх, який у підсумку все руйнує. В той же час, коли будуємо наше життя на фундаменті євангельської Христової науки, Божих заповітів, то такій будівлі не страшні ніякі буревії».

    Завершилося богослужіння молитвою за Україну.

  • Архієрейське богослужіння 12-ої Неділі після П’ятидесятниці

    Архієрейське богослужіння 12-ої Неділі після П’ятидесятниці

    «На запитання про те, як людині можна спастися, Ісус відповів: «Людям це неможливо, Богові ж усе можливо». Тобто, якщо ми віруємо в Ісуса Христа, то за нашою вірою, як сказав Господь, нам буде все дане, а отже й спасіння. Але, маючи віру, ми будемо виконувати і Його заповіти, а це  стане запорукою нашого спасіння», – АФАНАСІЙ (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський ПЦУ.

    30 серпня 2020 року, 12-ої Неділі після П’ятидесятниці, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, очолив святкову Божественну літургію у Свято-Михайлівському кафедральному храмі м. Полтави. Спільно з Його високопреосвященством служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, та протоієрей Олександр Горай, настоятель парафії, благочинний Полтавської області.

    «Шукаючи духовної досконалості, ми повинні завжди пам’ятати, що наше спасіння знаходиться у волі Божій, а тому ми повинні сподіватися на Його милосердя і просити помилування та допомоги», – сказав, зокрема, у проповіді владика Афанасій.

    Після богослужіння архієпископ Афанасій звершив молебень на початок навчання. Владика, священики і віряни зі школярами молилися і просили у Всесильного Господа благословення для дітей на навчання, щоб Господь «милостиво споглянув на дітей і послав на них духа премудрості і розуміння, відкрив розум і уста, просвітив серця їхні до прийняття доброго вчення».

    Завершилося богослужіння молитвою за Україну.

     

  • Панахида у шосту річницю Іловайської трагедії

    Панахида у шосту річницю Іловайської трагедії

    У суботу, 29 серпня 2020 року, в День пам’яті захисників України, у шосту річницю Іловайської трагедії, управління Харківсько-Полтавської єпархії ПЦУ організувало мистецький захід на пошану героїв «В пам’яті не згасне Іловайськ». Чутливе виконання творів дитячою хоровою студією «Янголи з небес» ПМБК, керівником якої є Олександра Горай, не залишило нікого байдужим. Незвичним та проникливим було звучання на заході скрипки. Мелодію Мирослава Скорика виконала студентка третього курсу Полтавського коледжу мистецтв ім. М. В. Лисенка Марта Осауленко. Потрібно зазначити, що захід започатковано і щорічно проводиться Харківсько-Полтавською єпархією на Алеї пам’яті захисників України в парку ім. І. Котляревського біля інтерактивної дошки з зображенням полеглих у боях АТО-ООС полтавців. Панахиду за полеглими у бою героями звершив високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський ПЦУ, у співслужінні духовенства єпархії. У своєму слові владика Афанасій зазначив: «Душі полеглих за рідну землю у великій любові до неї там, на небесах, і кров, пролита ними, жертовна кров, тут, на землі, стукає в наші серця і волає: не забувайте і пам’ятайте…»

  • У Хоролі  невідомі спалили храм

    У Хоролі невідомі спалили храм

    Із сумом повідомляємо, що приміщення, в якому тимчасово проводилися богослужіння Свято-Покровської парафії Харківсько-Полтавської єпархії ПЦУ м. Хорол, спалили невідомі зловмисники. Такі дії порушників викликають обурення та вимагають вжиття адекватних заходів. Релігійна громада, яка  втратила всю богослужбову літературу, згоріли ікони, рушники, священицьке облачення, занепокоєна наближенням дощів та холодів, адже вимушена служити під відкритим небом. Звертаємось до всіх небайдужих із проханням про допомогу. Потрібно відзначити, що  старанням парафії зводиться гарний мурований храм. Стіни та дах вже збудовані, залишилося вставити вікна та двері, залити підлогу та поштукатурити стіни. Віряни щиро сподіваються, що встигнуть до морозів впоратися із цим завданням.

    Хто бажає допомогти, може перерахувати кошти: 5375 4141 0473 0899    Монобанк.

    Номер телефону настоятеля громади ієрея Олега Авраменка:   0957168492