Категорія: Новини єпархії

  • «Йому голуби сідали на плечі»  – до третьої річниці упокоєння Митрополита Мефодія

    «Йому голуби сідали на плечі» – до третьої річниці упокоєння Митрополита Мефодія

    До третьої річниці передчасної кончини Блаженнішого Митрополита Мефодія (Кудрякова).

    Я не так часто зустрічався з Митрополитом Мефодієм, переважно в дні Архієрейських соборів та якихось заходів. Ще рідше він телефонував до мене з якогось питання чи я до нього. Найчастіше із слухавки лунало запитання: «Що там у тебе?».

    Митрополит Мефодій був людиною високоосвіченою і різносторонньою, цінував українську культуру, багато читав. Одного разу, підійшовши до церковної лавки Києво-Печерської лаври, розташованої збоку від центрального входу, я зустрів на сходах Блаженнішого, який уже виходив звідти зі стосом придбаних релігійних книжок у руках. «Ось, подивися, тут є цікаві книжки, може й ти візьмеш», – сказав до мене, показуючи придбане.

    Він був непередбачуваним, але в той же час мав непохитний авторитет навіть серед недругів. Дуже любив свій народ, тонко відчував його дух, його потреби, вболівав серцем, а не висловлюваннями до політичного моменту. Він був простим в усьому, і в той же час в ньому відчувався внутрішній аристократизм, сила духу.

    Блаженніший мав дар слова – говорив блискучі проповіді, глибоко занурюючись у тему, знаходив прості, але влучні висловлювання, які проникали в глибину серця слухача. Характерною рисою його проповіді була правда сказаного. Попри простоту в поводженні, він був вольовою, мужньою і духовною людиною, був щирим і відвертим.

    На богослужіннях він був зосереджений сам і вимагав він інших такої ж зосередженості й уважності.

    Маючи важку форму цукрового діабету, хворе серце, він звершував богослужіння до останнього дня. Ми дивувалися, де він брав сили стояти за престолом Божим і говорити цілу годину чудову, проникливу проповідь. Божа служба для нього була смислом життя.

    Він був людяний, міг віддати все, що в нього було. Розповідають, як до нього зайшов у патріархію безхатченко і попросив грошей на їжу. Владика віддав йому все, що на той час у нього було. А було кілька тисяч. Священик  із Тернополя, який служив в Андріївській церкві, побачивши таку щедрість, ображено сказав: «Владико, я тут служу і ви мені нічого не платите, а йому дали такі гроші». На це Блаженніший відповів: «Ти заробиш, а йому ніде».

    Колись я рано-вранці приїхав до Тернополя і зайшов на подвір’я церкви Різдва Христового («зеленої»), на території якої мешкав Блаженніший. Він сидів на лавці під будинком Консисторії й годував шматочками хліба десятків зо два голубів. Вони сідали йому на плечі, навіть на руку і дзьобали крихти з неї.

    Кажуть, що він хотів об’єднання нашої Церкви з Київським патріархатом. Нічого подібного! Коли в 2011 році питання об’єднання двох Церков лобіював сам колишній президент України Віктор Ющенко, а тиск на Предстоятеля був шалений, на одному з Архієрейських Соборів, під час обговорення цього питання, він звернувся до нас: «Владики, хто хоче в Київський патріархат, ідіть, тільки скажіть відверто. І документи віддам. А я буду в УАПЦ, якщо навіть залишуся один». Він був готовий тимчасово відмовитися від автокефалії, увійшовши в статусі автономної митрополії до складу Константинопольської Церкви, лиш би отримати канонічне визнання.

    Високопреосвященний Афанасій,
    архієпископ Харківський і Полтавський,
    керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією

  • Священики УАПЦ на Харківщині вшанували Героїв Небесної Сотні

    Священики УАПЦ на Харківщині вшанували Героїв Небесної Сотні

    20 лютого 2018 р. з благословіння високопреосвященного Афанасія, архієпископа Харківського і Полтавського УАПЦ, керуючого Черкаською і Кіровоградською єпархією, священнослужителі єпархії взяли участь в урочистому мітингу та покладанні квітів до пам’ятного знака Державному Прапору України м. Зміїв. Участь у заході також взяли заступник голови Зміївської районної державної адміністрації Ляшко С.В., керівник апарату райдержадміністрації Яковлєва Л.Г., голови місцевих рад району, представники трудових колективів міста Зміїв, волонтери, учасники антитерористичної операції на Сході України, представники політичних партій, учні закладів загальної середньої освіти, широка громадськість.

    По завершенню заходу всі охочі приєдналися до молитви за вбитими героями. Заупокійну літію за Героями Небесної сотні та за всіма захисниками Вітчизни, які віддали своє життя за Батьківщину Україну, відслужив Харківський благочинний, настоятель Свято-Успенського храму УАПЦ с. Соколове протоієрей Станіслав Аштроф’ян у співслужінні протоієрея Миколая Кривоноса, ієрея Юрія Потикуна, ієрея Олександра Горая та ієрея Сергія Довганюка.

  • Хор Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ став дипломантом ХХІ Міжнародного фестивалю у Львові

    Хор Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ став дипломантом ХХІ Міжнародного фестивалю у Львові

    Із благословення архієпископа Харківського і Полтавського Високопреосвященого Афанасія  Хор ХПЄ Української Автокефальної Православної Церкви виступив на ХХІ Міжнародному фестивалі «Прощання з колядою» у Львові. Зініційоване 1997 року з благословення Патріарха Димитрія й організоване Львівським ставропігійним братством святого апостола Андрія Первозваного та його головою отцем Юрієм Федівом дводенне зібрання духовного співу розпочалося в місті Миколаєві у храмі Успіння Пресвятої Богородиці.

     

    Хор Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ співає в місті Миколаєві у храмі Успіння Пресвятої Богородиці УАПЦ. Фото: о. Юрій Федів

    Крім професійних артистів, у мистецькому дійстві взяли участь майстри сцени-початківці. Юнацький театр «Хліб» Миколаївського районного будинку культури представив надзвичайно хвилюючу вертеп-композицію про життя-молитву родин та дітей, чиї сини й батьки героїчно захищають Схід України, окупований російськими військами.

    Українцям рідним побажаєм Волі –

    Щоб вони спололи бур’яни у полі,

    А потім зорали та й заволочили,

    І добротне зерно в землю положили!.. –

    від полтавців підхоплювала патріотичні мотиви віншування та бажала всім Божої благодаті заслужений працівник культури України  Валентина Шемчук. Хор Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної

    фото: о. Юрій Федів

    Православної Церкви вперше співав на Міжнародному фестивалі «Прощання з колядою». Хористи під орудою регента матінки Олександри Горай винятково проникливо виконали колядки «Божа ніч», «Ой во граді Вифлеємі», «Ой, підемо пане-брате». Настоятель Свято-Михайлівської парафії в Полтаві художній керівник хору ієрей Олександр Горай вручив подяки від владики Афанасія львівським священикам, котрі разом із парафіянами передали богослужбове облачення та церковне начиння для потреб вірних у Полтаві.

     

    Хор Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ співає в гала-концерті Фестивалю на сцені Національного українського драматичного
    театру імені Марії Заньковецької у Львові
    Фото: Мирослав Бачинський

    Із особливим натхненням виступив Хор Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви й у гала-концерті фестивалю, який відбувся на сцені Національного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.  Давні й сучасні колядки  під керівництвом Руслана Ляшенка виконали Муніципальний хор «Гомін» та «Ставрос» Львівського ставропігійного братства св. ап. Андрія Первозваного, а також – парафіяльні «Оранта» Успенської ставропігійної церкви та храму Архістратига Михаїла УАПЦ, зразковий дитячо-юнацький хор «Радуниця», дівочий «Грація» та студенти 3-го курсу режисерської групи Львівського державного коледжу культури і мистецтва, Галицький камерний хор «Слов’янка» храму Івана Хрестителя  УГКЦ міста Львова, Хор Митрополичого кафедрального собору УАПЦ із Івано-Франківська та вихованці львівських недільних шкіл парафій Успіння Богородиці та Успіння праведної Анни.

     

    Фото: Мирослав Бачинський

    Із подячним словом до організаторів, співаків та гостей звернувся предстоятель УАПЦ Макарій та нагородив  Благословенними грамотами за доброчесне служіння у Святій Вірі Православній, жертовність і труди во славу Святої Української Автокефальної Православної Церкви Київської Патріархії усіх артистів, котрі виступали цього дня на сцені. Регентові Хору Харківсько-Полтавської єпархії Олександрі Горай від Львівської міської ради начальники Департаменту розвитку Наталя Бунда та Відділу внутрішньої політики Євген Бойко вручили Подяку за вагомий внесок у збереження й поширення обрядових традицій, та збагачення духовності українського народу. Завершився фестиваль Соборною Молитвою «Бог Предвічний».

    Хор ХПЄ та його художній керівник Олександр Горай привітали колядою й блаженнійшого Макарія, митрополита Київського і всієї України УАПЦ та побажали Предстоятелеві Божої ласки й милосердя. Щиро зустріли полтавських співаків й у Львівській мерії – наші земляки захоплювалися красою міста під час екскурсійних подорожей, дивувалися його неповторності з висоти ратушної вежі, неодмінно смакували галицьку каву й шоколад…

    У Львові в Успенській церкві Хор ХПЄ УАПЦ супроводжував архієрейську святу Літургію, яку очолив Блаженніший Макарій.  Заспівали наші земляки й молитву «Милість миру» уродженця Полтавщини Григорія Китастого. Опісля відправи прес-секретар Харківсько-Полтавської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви зачитав Подячний лист від архієпископа Афанасія парафіянам Успенської громади, котрі в жовтні 2017-го передали кошти для будівництва в Полтаві храму святого Архістратига Михаїла. Від вірних-львів’ян настоятель отець Ігор Бурмило подарував ікони полтавській Свято-Михайлівській парафії УАПЦ.

    «Розколяда по-львівськи вдалася! – організаторам фестивалю, високоповажним артистам, вибагливим господарям-глядачам, котрі вщерть заповнили театральну залу й так шанобливо зустріли співаків, дякує від полтавських хористів заслужений працівник культури України Валентина Шемчук. – Це святкова урочистість,  щира єдність, тепла гостинність!  А коляда, як знаємо,  – і Різдвяний спів, і водночас винагорода за величальну пісню… Тож:

    Хай над вами Бог витає! Всі напасті одвертає,

    Щоб не хворіли ніколи – від Миколи й до Миколи,

    Щоб з роси вам і води були статки й гаразди!..»

    Валентина Шемчук

  • Заяскравіли квіти пам’яті Героїв Крутів, Небесної Сотні й полеглих на Сході

    Заяскравіли квіти пам’яті Героїв Крутів, Небесної Сотні й полеглих на Сході

              «Вшановуючи тих, хто освятив кров’ю Крутянський бій, Український Майдан і Східні кордони рідної землі, захищаючи її від російських агресорів, ми схиляємося перед подвигом Українських Героїв біля їхніх обелісків – нехай сяють синьо-жовті пелюстки…» – передала квіти пам’яті кращих синів України солдату Євгенові Морозу й майору Сергієві Цюману ведуча щорічного вечора-реквієма «Нема любові понад ту, що окропила кров’ю Крути…» голова обласного відділення Міжнародної організації «Жіноча громада» Валентина Шемчук.  Літію за спокій душ Героїв Крутів, Небесної Сотні й полеглих на Сході відслужив прес-секретар Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви ієрей Олександр Горай.

    До учасників жалобно-урочистого зібрання звернувся Ігор Мочалов – батько загиблого оборонця Сходу України від російських окупантів солдата Олександра Мочалова. «Пам’яті Героїв» – так називалися літературна композиція старшокласників загальноосвітньої школи № 8 імені Панаса Мирного та віночок українських пісень учнівського ансамблю бандуристок «Веселка». Як завжди, вразив майстерністю виступ юних патріотів – вихованців Військово-спортивного центру «Воїн» під орудою Олега Бариша.

    Щиру вдячність організаторам і митцям щорічного вечора-реквієма висловила директор Полтавської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів імені Панаса Мирного Світлана Богодиста.  Адже сторінки нової Великої Української Історії писати сьогоднішнім учням!..

  • Священик УАПЦ брав участь у вечорі-реквіємі пам’яті Героїв Крутів у Полтаві

    Священик УАПЦ брав участь у вечорі-реквіємі пам’яті Героїв Крутів у Полтаві

    Вклонилися пам’яті Героїв Крутів, Небесної Сотні й полеглих на Східних кордонах України в боротьбі з російськими окупантами на щорічному вечорі-реквіємі «Нема любові понад ту, що окропила кров’ю Крути…», проведеному обласними об’єднаннями Міжнародної організації «Жіноча громада» й Товариства українських офіцерів, Харківсько-Полтавською єпархією УАПЦ,  міською бібліотекою-філією № 3 разом із освітянами у великій залі загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 8 імені Панаса Мирного.   

              «Висока самопожертва  відданих рідному народові Героїв Крутянського бою, Небесних Лицарів Майдану й загиблих на Сході України в обороні рідної землі від російських зайд пломенить у наших серцях святою пам’яттю – засвідчувала визнання безсмертя вірних синів України, оголошуючи Хвилину пам’яті, ведуча й сценарист вечора-реквієма заслужений працівник культури України Валентина Шемчук. Серед почесних гостей – Ольга Цедік, Марина Кулягіна й Ігор Мочалов – матері й батьки Антона Цедіка, Андрія Кулягіна й Олександра Мочалова, котрі віддали свої молоді життя за рідну землю, захищаючи її від російських агресорів. Пам’яті Українських Героїв-наших сучасників та полеглих під Крутами присвятив слово кандидат історичних наук Віктор Ревегук, а восьмикласниця Анастасія Нікуліна поезію «На Софійському майдані…».

              Мінорні мелодії оркестру військової частини А-3990 179-го об’єднаного навчально-тренувального центру військ зв’язку Збройних Сил України змінювалися Маршем Нової Української Армії й творами про батьківський край у виконанні солістів солдата Євгена Мороза, сержанта Олександра Стахевича, майора Сергія Цюмана.

    Хористи заслуженого ансамблю пісні і танцю України «Лтава» імені Валентина Міщенка зі школярами й студентами історичного факультету Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, викладачами й фахівцями обласних бібліотек, лідерами громадських організацій і науковцями меморіальних музеїв міста, літераторами й журналістами молилися за волю рідної землі. За незламність народного духу! За світлу пам’ять незабутніх Українських Героїв…

     

     

  • Архієпископ Афанасій освятив Води Дніпра

    Архієпископ Афанасій освятив Води Дніпра

    19 січня 2018 року, в день Святого Богоявлення, Хрещення Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, освятив води Дніпра на центральному пляжі с. Червона Слобода (приміська зона Черкас).

    Сюди, на берег українського Йордану, славного батька-Дніпра віряни Свято-Троїцького храму УАПЦ прийшли хресною ходою під хоругвами, що їх несли українські козаки.

    Чин великого освячення води Архіпастир звершив після святкового богослужіння у кафедральному храмі с. Червона Слобода.

    Спільно з Його високопреосвященством служили ігумен Антоній (Бондарець), протоієрей Андрій Буць та ієрей Віталій Сєдов.

    Наприкінці архієпископ Афанасій привітав усіх зі святом та побажав: “Нехай кожен із вас почує голос Отця з Небес – це син Мій улюблений, це донька Моя улюблена – в них Моє благовоління». Нехай душа кожного з вас омиється духовними водами Йордану, а в цих водах батька Дніпра омиються і тіла, і душі від усього злого, що ми чинимо у цьому житті, щоб, чисті й світлі, увійшли в Царство Боже, яке приготував для нас Син Божий».

    Потім владика Афанасій окропив святою водою всіх присутніх, а також народного депутата Сергія Рудика, який прибув, щоб зануритися у святі води Дніпра, в які зійшов Дух Святий. Перед цим від імені парафіян храму Святої Троїці вірянка Людмила Овчаренко піднесла пану Рудику запашний коровай, привітала зі святом та побажала йому, як депутату і від Червоної Слободи, плідної праці та гідного вкладу у розвиток села.

    Владика поблагословив народного обранця на нові звершення в ім’я народу України та осібно жителів Червоної Слободи.

    Керівництво Черкаського району взяло активну участь у підготовці до Водохрещі на Дніпрі: поставлено велику палатку з буржуйкою для того, щоб люди мали можливість після занурення у воду зігрітися, нові трапи, навіть водолаз обстежив дно річки в тому місці, де було вирубано ополонку. Військові наварили смачної каші, чаю та підвезли до Дніпра, а актив Свято-Троїцької парафії на чолі з Надією Шевченко виконав усі інші організаційні роботи.

  • Циркунівська громада УАПЦ зустріла Великий піст молитвою, трапезою та бесідою

    Циркунівська громада УАПЦ зустріла Великий піст молитвою, трапезою та бесідою

    У неділю, 18 лютого за новим стилем, православні християни звершували заговини на Великий піст. У селі Циркуни під Харковом кілька десятків вірян зібралися на літургію у храмі святого Миколая Чудотворця. Службу очолювали ієреї Дмитро Шаповалов та Іван Полежака. У проповіді після євангельського читання о. Дмитро наголосив на досвіді переживання Адамового вигнання – неминучого наслідку підкорення гріху, котрим людина сама себе позбавила гармонії райського життя. “Адам – це ми. Кожен із нас. Хто вільно вибрав не життя, а руйнування та смерть. Хто зробив можливими біль, страх, самотність, хвороби. Хто своїми силами не здатен повернути втрачене. Але заради кого Христос іде в цей страшний світ, який зустрічає Його Голгофою, щоб жертвою Тіла і Крові відкрити реальність Божої любові, прощення і визволення”, – сказав він.

    А о. Іван по завершенні богослужіння закликав присутніх дбати під час посту насамперед про молитву та життя в дусі любові. “Не їсти себе – це не гідно людини. І не їсти ближнього”, – визначив головний орієнтир на ближчі 40 днів священик. Парафіяни використали нагоду особисто привітати о. Івана з другою річницею ієрейської хіротонії, котра святкувалася кількома днями раніше на свято Стрітення. Літургійні піснеспіви присутні виконували всі разом, так само спільним і багатоголосим став спів “Многая літа” для о. Івана.

    По тому громада зібралася у трапезній, аби за млинцями, варениками, чаєм і кавою поспілкуватися про практичні питання проходження Великого посту. Сергій Перекопський підготував вичерпний виступ про уставні вимоги щодо харчової дисципліни цього часу, о. Дмитро Шаповалов запропонував поміркувати над економією на продуктах заради пожертв на доброчинність і подоланням залежності від улюблених страв і напоїв як альтернативними мирянськими акцентами подвигу стриманості в їжі, Лариса Рябченко фахово і дотепно розповіла про осмислення користі та небезпек посту традиційною медициною, а Ірина Гапоненко просто-таки вразила надзвичайно цікавою розповіддю про сучасні підходи до здорового харчування та поділилися власним досвідом практикування веганства, його позитивними та негативними наслідками для організму. “Підсумок нашої бесіди був для мене абсолютно несподіваним. Я вважав, що зустріч має насамперед дати поживу для роздумів тим, хто через здоров’я або обставини роботи чи служби не може дотримуватися загальноприйнятих норм посту. Натомість після бесіди кілька людей, котрі планували просити послаблення, звернулися за благословенням на спробу витримати піст суворо за уставом”, – зізнався о. Дмитро.

    Після трапези громада знову зібралася у храмі, аби разом прочитати і проспівати вечірнє богослужіння, під час котрого вперше цьогоріч пролунала молитва святого Єфрема Сиріна, а насамкінець служби відбувся чин прощення – священик та всі присутні попросили один в одного пробачення за заподіяні кривди, образи та вчинені гріхи. Ієрей Дмитро прочитав наявні в требнику молитви на початок Великого посту та благословив парафіян на цей важливий етап у духовному житті кожного православного християнина.

  • Він узяв на Себе наші гріхи

    Він узяв на Себе наші гріхи

    «Дорогі мої в Христі Ісусі брати і сестри, всечесні отці, щиро вітаю вас цього святкового і піднесеного дня у нашому Свято-Троїцькому храмі. на святі Йорданського Богоявлення. Дякую вам, що ви сьогодні тут на богослужінні Йорданського Богоявлення, після якого всі ми підемо до нашого українського Йордану – сивочолого батька-Дніпра, щоб у єдиному пориві сердець пережити таїнство Божої Любові до всіх нас, грішних людей», – архієпископ Афанасій (Шкурупій).

    19 січня 2018 року, в день Святого Богоявлення, Хрещення Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, очолив святу Божественну літургію свт. Іоанна Златоустого у Свято-Троїцькому храмі с. Червона Слобода. Спільно з владикою служили ігумен Антоній (Бондарець) та ієрей Віталій Сєдов.

    В Євангелії від Матвія розповідається про те, як одного дня прийшов Ісус на Йордан, щоб хреститися від Іоанна, як і велика кількість євреїв, котрі сходилися на Йордан аби зануренням у його води омити свої гріхи і очиститися від скверни. «Люди, які відчували свою немічність, гріховність, свою приреченість у житті, шукали спасіння від погибелі в хрещенні, – сказав владика Афанасій, звертаючись до вірян. – А ми з вами, нинішні, з якою метою приходимо і до храму, і до водойми, до свого Йордану? Чи з покаянням, чи з плачами й стогонами за своє гріховне життя, за помилуванням, як свого часу юдеї, яких закликав Іоанн: «Покайтеся!» І тодішні юдеї щиро відгукувалися на його заклик, бо вірували в Царство Боже».

    «А з ми з вами віруємо в Царство Боже? І, взагалі, з якою  метою ми приходимо до храму, з якими думками, з якими помислами, ми – такі грішні, нерозкаяні, розбещені розумом і тілом? – запитував проповідник і одразу ж і відповідав: – Здебільшого за традицією, бо «так треба». А на водойму сьогоднішнього дня? Плигнути у воду, повеселитися, поспівати, потанцювати, але не з покаянням, не для того, аби омити бруд свого гріховного життя».

    Коли Іоанн, усвідомивши, Хто перед ним і з якою метою прийшов, то засумнівався в тому, чи йому, звичайній людині, личить торкатися верху голови самого Бога. Та Ісус чітко йому сказав: «Роби, що знаєш».  Тобто, звершуй істину. «Сьогодні Христос занурюється у води Дніпра, щоб взяти на Себе наші гріхи, увесь жах нашого нерозкаяного життя, а ми йдемо до ріки, щоб усього лише скупатися для загартування тіла, бо сьогодні вода начебто зцілююча», – із сумом констатував архієрей.

    Боже! Христос, невинний Агнець, найближчими днями буде розіп’ятий на хресті ганьби, висітиме на ньому, стікаючи кров’ю, а ми веселимося і танцюємо замість того, щоб до Його ніг принести своє покаяння й омитися в Його сльозах. Христос омився водою і кров’ю. А чим же ми омиємося? Яке наше очищення й де воно? З ким?

    «І постає перед моїми очима давня Юдея – Син Божий розіп’ятий на хресті спливає кров’ю і юрма розпашілих юдеїв, що веселяться, співають, танцюють, біснуються, кричачи: «Якщо Ти Син Божий, то зійди хреста, спаси Себе Самого!» А сказав же: «О, роде зміїний, допоки терпітиму вас?»

    Але ж перед цим ще не так давно, вони сходилися на Йордан – митарі, блудниці, казнокради, хабарники, всякі грішники (бо двері храму їм були зачинені, адже вони вважалися дном тогочасного суспільства), щоб покаятися, омитися й стати чистими своїми душами для спасіння, піднятися з того дна, на яке самі ж себе і опустили.

    «Ось Христос і приходить на таке дно, яке символізував берег Йордану тими людьми, що збиралися на ньому. Більше того, Він і Сам увіходить до води, звершує над Собою те, що звершують і вони. Безгрішний із грішними! Давні юдеї шукали виходу з того дна, шукали Божого прощення. А хрещення, яким хрестив тих людей Іоанн, було хрещення покаяння. Людина прагнула єднання з Богом, але, на відміну від нас, усвідомлювала свою негідність, обмеженість і приреченість на тому дні, – пояснював далі вірянам владика Афанасій. – Ось на таке дно, але вже новітнього суспільства і людського розпачу, сходить із неба сьогодні Христос, занурюється в бурхливі води нашого життя, дістає аж до його дна і виринає, взявши на Себе наші гріхи, взявши на Свої плечі кожного, як оту овечку з притчі, Ним розказаної. Хто з нас це цінує?»

    «Дорогі мої! Сьогодні ми з вами підемо на український Йордан – на Дніпро, щоб освятити його води на добро всім українцям, усім нам, усій нашій великій українській родині – пошарпаній, понівеченій, приниженій, зганьбленій, але такій талановитій, працьовитій і мужній, – звернувся архієпископ Афанасій до вірян. – Господь сьогодні відкриває Небо не для Себе, тому що Він зійшов із Неба, а сьогодні Він відкриває Небо для кожного з нас, щоб ми сьогодні у Христі побачили надію, дорогу до того, до чого прагнуть наші серця – спасіння».

    «Сьогодні я бажаю кожному з вас, щоб ви над водами українського Йордану почули слова Отця Небесного, звернені до кожного з нас: «Ти Мій син, Ти Моя донька улюблена, у тобі Моє благовоління», – побажав владика всім на завершення свого слова.

    Після богослужіння архієпископ Афанасій очолив хресну ходу від храму на берег Дніпра, де традиційно, ось уже двадцятий рік підряд, його могутні води освячує священство храму Пресвятої Троїці с. Червона Слобода, очолюване правлячим єпископом.

     

  • Дитячий хор Харківсько-Полтавської єпархії долучився до доброчинної акції

    Дитячий хор Харківсько-Полтавської єпархії долучився до доброчинної акції

    15 січня 2018 року у Полтавському літературно-меморіальному музеї В.Г. Короленка відбувся захід для недієздатної молоді та одиноких людей похилого віку (інвалідів з дитинства) «Від Андрія до Маланки всім вам бубликів в’язанка» у рамках музейного проекту «Людина створена

    фото: Володимир Грибов

    для щастя, як птах для польоту».
    Такі зимові зустрічі у затишній залі музею В.Г.Короленка стали уже традиційними, повідомляють в Управлінні культури. Цього року участь у заході із благословіння високопреосвященного Афанасія, архієпископа

    Харківського і Полтавського УАПЦ,  взяв  хор «Янголи з небес» дитячого православного центру Свято-Михайлівської парафії УАПЦ м. Полтав та єпархіальнийхор під керівництвом ієрея Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ Олександра Горая. Організатори запропонували особливим гостям багато цікавинок: кожен з присутніх зміг взяти участь у короленківському майстер-класі та виготовити копію старовинної ялинкової прикраси (клоуна з рухливою частиною), який проводили

    фото: Володимир Грибов

    співробітники музею Альона Плахтій та Людмила Вітенко. Учасники заходу поринули у вир зимових свят. Разом з ведучими вони дізналися про особливості святкування таких релігійних свят, як: Андрія, Миколая, Різдва, Маланки, Василя, Водохрещі. Гості залюбки брали участь у іграх та

    розвагах, розповідали колядки, щедрівки, співали новорічні пісні. Також у заході прийняли участь колективи Щербанівського сільського будинку культури «Панянки» та «Журавка».
    Ну і яке ж свято без знаменитого Короленківського чаю! Солодощі до святкового столу приготували Народний депутат України Юрій Бублик та голова ГО «Полтавський місцевий осередок Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організацій інвалідів України» Лариса Добридень.
    Усі присутні отримали масу позитивних емоцій. Для таких людей подібні свята дуже важливі, адже вони мають змогу активно поспілкуватися, знайти нових друзів, пізнати нову інформацію, створити свій маленький рукотворний шедевр, розважитись.

    фото: Володимир Грибов
    фото: Володимир Грибов
  • Від Різдва до Івана вітав полтавців дитячий хор УАПЦ

    Від Різдва до Івана вітав полтавців дитячий хор УАПЦ

    Для учасників хору «янголи з небес» дитячого православного центру Свято-Мхайлівської парафії Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви вже стало доброю традицією на свята бути гостями в однолітків, музейників, бібліотекарів.

    Як і щороку, юні артисти під керівництвом матінки Олександри Горай співали радісних колядок і веселих щедрівок для фахівців обласної наукової бібліотеки імені Івана Котляревського. Директор пані Тетяна Зеленська вручила дітям гостинці від своїх колег та розповіла маленьким співакам про зимові свята, зокрема й про наступний після водохреща день – свято Івана Хрестителя: «господар уранці брав той хліб-сіль, що лежав під образами ще від багатої куті, й у стайні роздавав худобі, щоб достаток у родині був… а жінки діставали свої починки, та до роботи ще не бралися, ще святкували…»

  • Обрізання гріха – болісна духовна операція

    Обрізання гріха – болісна духовна операція

    «Ще в старозаповітні часи Господь закликав Свій народ до другого обрізання, кажучи: «Обріжте себе для Господа і зніміть  крайню плоть із серця вашого, щоб гнів Мій не відкрився, як вогонь, і не спалахнув невгасимо через ваші злі вчинки» (Єр., 4:4). А ми теж потребуємо цієї духовної операції – обрізання серця, очищення від струпів гріха, які терзають і мучать нас», – архієпископ Афанасій (Шкурупій).

    14 січня 2018 року, Неділі 32-ої після П’ятидесятниці, в день свята Обрізання Господнього та свт. Василія Великого, архієпископа Кесарії Кападокійської, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію. Спільно з Його високопреосвященством служили ігумен Антоній (Бондарець) та ієрей Олександр Горай.

    У своєму слові до вірних правлячий архієрей зауважив, що сьогодні, 14 січня, ми входимо у новий рік. Владика наголосив на тому, що кожен новий рік за т. з юліанським календарем ми розпочинаємо зі свята Обрізання Господнього і наречення Йому імені Ісус, що означає «Спаситель». Сьогодні восьмий день, коли після народження над юдейським дитям чоловічої статі звершувалося обрізання, тобто прообраз хрещення, яке в новозавітні часи звершувалося водою, Духом Святим і помазанням миром.

    «Обрізання стало передвісником Божого дару хрещення, під час якого кожен, хто охрещується, отримує ім’я, а саме хрещення відкриває йому двері до вічного життя, – сказав владика Афанасій. – Та чи можна увійти в Царство Боже не відітнувши від себе пристрасного способу життя? Ні! Тому кожного дня, кожної миті ми повинні звершувати над собою цю, часто болісну, духовну операцію, коли душа очищається, а на місце гріха Господь вкладає життєдайний зародок вічності. Здебільшого людина не в силі зробити цього над собою сама, бо стала рабою гріха, то їй на допомогу приходить Церква, яка в Таїнствах сповіді і євхаристії торкається до її серця, до її розуму й таким чином допомагає віруючому відітнути гріховні помисли, бажання й наміри в їхньому зародку, на самому початку. А для цього людина повинна завжди пам’ятати вимогу Святого Письма: «Шість днів працюй, а зробивши свої справи, сьомий день свято, віддай його Господу Богу твоєму».

    Церква кличе кожного сьомого дня прийти на святе богослужіння і увійти в єднання зі своїм Творцем, щоб оновити своє життя, в яке так чи інакше, але втручаються пристрасті, покриваючи душу пеленою гріха, як пилюка вкриває траву на узбіччі дороги, і лише дощ із неба може її омити, повернути до життя. «Ми люди і Бог наділив нас здатністю відчувати, думати й мислити, – зазначив владика Афанасій. – А тому нам притаманне постійне тяжіння до оновлення – особистого, церковного, суспільного, але щоб воно збулося, нам слід знову й знову навертатися до головного джерела – церковного закону, який є тим наріжним каменем, що на ньому будується наше спасіння, починається наш шлях в небеса. Адже Господь вимагає від нас послуху Божому закону, висловленому і в Святому Письмі, і в Переданнях, і в церковних уставах та догматах віри. Господь показав нам приклад виконанням заповітів Небесного Отця, виконавши волю Його навіть до хресної смерті».

  • Вітальне слово

    Вітальне слово

    Щиро вітаю всіх відвідувачів нашого оновленого сайту. Бажаю кожному знайти корисну для нього інформацію, яка сприятиме розширенню православного світогляду і духовному зростанню, даватиме необхідну поживу допитливому розуму і спраглій душі. З Богом!

    Христос посеред нас! Він воскрес і слава Йому!

    Дорогі брати і сестри!

    Віднині в інформаційному релігійному просторі України розпочинає свою діяльність оновлений офіційний інтернет-ресурс Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, на якому ви зможете ознайомитися із життям нашої єпархії: новини, інтерв’ю, статті, з часом – авторські колонки, анонси, відео та аудіо із життя єпархії та православного світу.

    Сьогодні життя Харківсько-Полтавської єпархії, не зважаючи на великі труднощі, повнокровно розвивається: працюють усі структури, зміцнюються громади, створюються нові, храми наповнюються новими людьми, які прагнуть до щирої духовності, відновлення й утвердження українських церковних і культурних народних традицій. Починається також і чернече життя – створено й діють чоловічий та жіночий монастирі, але в цій справі ще багато як організаційної, так духовної роботи.

    Тому наше завдання полягає в тому, щоб говорити з вами на сучасній мові, доброзичливо, щиро, з повагою до співбесідника, правдиво доносячи до читача і слухача інформацію про Харківсько-Полтавську єпархію, та Українську Автокефальну Православну Церкву в цілому. Ми бачимо, що інформаційна політика більшості ЗМІ побудована на маніпулюванні свідомістю людей, на підміні одних цінностей іншими, не завжди корисними для духовного і морального стану людини. Це стосується й нашої Церкви – адже здебільшого життя нашої Церкви, тим паче єпархій, висвітлюється неправдиво, або ті чи інші події церковного життя взагалі замовчуються.

    Так само, як майже не з’являються в пресі чи на телевізії розповіді про життя єпархій і парафій, бесіди з Предстоятелем та архієреями, гідними свого пастирського покликання священиками. До уваги слухача й глядача подається думка про ставлення до подій у державі, про життя Церкви (чи від імені УАПЦ) зовсім сторонніх людей, а то й відвертих її недругів. Все це створює викривлену картину про УАПЦ, сприяє негативному ставленню в українському суспільстві до нашої Церкви, що взагалі недопустимо в країні, яка починає будувати своє самостійне життя, впроваджуючи демократичні європейські цінності державотворення. Ві цього страждають і віруючі нашої єпархії, адже живемо в одному інформаційному просторі.

    Нам, щирим православним християнам і патріотам України, продовжувачам сторічної історії Церкви-Мучениці – УАПЦ, це завдає не тільки прикрості, а й глибокого болю, адже є несправедливим і, крім того, руйнівним для творення Помісної православної Церкви в Україні. Адже Церква, побудована на гріху неправди, несправедливості, приниженні слабшого сильнішим, тобто зла, не стане спасительною для українського народу. Плід із червоточиною рано чи пізно загниє.

    Крім того, інші конфесії, користуючись своїми чималими фінансовими, матеріальними і комунікаційними можливостями та спираючись на підтримку державної влади, через ЗМІ всіляко намагаються принизити роль УАПЦ як в історії України минулого, так і в будівництві нової, незалежної української Держави, а останні не надають нам можливості висловити власну точку зору чи дати пояснення. Почастішали приклади переманювання чи безпосереднього тиску на священиків Харківсько-Полтавської єпархії з метою примусу до переходу в УПЦ КП.

    Але сказав Господь: «Не бійся, мале стадо, Я з тобою!» Ось так і наша Харківсько-Полтавська єпархія, як і всі церква Церква, освячена кров’ю мучеників, намагаються вносити і свою посильну лепту в духовне й національне відродження рідної Вітчизни незважаючи на всі ті перепони, які чиняться недругами на шляху нашого розвитку й утвердження в українському суспільстві.

    Тому віднині ми будемо ділитися з вами тим, що є важливим для нас і вас! Наше завдання – говорити з вами відверто, відповідаючи на всі запити церковного і світського життя, показуючи внутрішнє життя єпархії в усіх аспектах діяльності – богослужбової, місіонерської, соціальної, виховної, таким чином відповідаючи на виклики нинішнього часу. Будемо широко висвітлювати богословську думку, надаватимемо місце поміркованій полеміці, чільне місце займе історія Харківсько-Полтавської єпархії та УАПЦ.

    Ми запрошуємо до співпраці священнослужителів і вірних як Харківсько-Полтавської єпархії так і УАПЦ, адже без вашої підтримки наш інформаційний ресурс не збудеться. Тому просимо присилати на нашу пошту інформацію про життя вашої парафії, тому чи іншому місті чи селі. Це буде нас усіх гуртувати в одну міцну автокефальну спільноту і єднати, адже «де двоє чи троє зібралися в ім’я Моє, там і Я посеред них» (Мт., 18:20). Не будемо гордовитими, а будемо люблячими. Хоч нас і не так багато на теренах Слобожанщини і Полтавщини, але крапля до краплі – і вже вирує бурхливий потік. Так і життя єпархії. Яким воно є і буде в майбутньому – залежить тільки від нас самих.

    Ми також будемо раді, якщо свою думку про ті чи інші події в православному житті висловлюватимуть усі, хто небайдужий до стану українського православ’я, його проблем, особливо в царині духовності й церковного життя. Наша єпархія живе повнокровним і повноцінним життям, бо є складовою частиною єдиного Тіла Христового. Нам є що сказати й показати українцям і світові. Не ховаймо свої здобутки, а ті, що вже напрацювали, примножуймо щоднини. «Ви світло для світу… Не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі» (Мт., 5:14-15). Нам треба впевнено дивитися вперед, а наш сайт буде вашими очима і вашими вухами – бачити й чути істину. Тільки сміливих, терпеливих і працьовитих любить Господь.

    Але на сайті не будуть публікуватися матеріали, що закликають до насилля, розпалюють міжнаціональне чи міжконфесійне протистояння, принижуються честь і гідність людини, а правдиве висвітлення подій і проблем церковного життя буде пріоритетним. Ми хочемо, щоб наш сайт став більше духовно-інтелектуальним, об’єднавчим для всіх українці у святій справі побудови міцного духовного фундаменту нової України. Але, в той же час, сайт повинен бути наповнений українським духом і сприяти розвитку й утвердженню в суспільстві української національної ідеї відродження в її духовному аспекті.

    Сайт не має якогось фінансування і вся робота здійснюється, як раніше говорили, на громадських засадах – з ініціативи та активної участі керуючого Харківсько-Полтавською єпархією, архієпископа Харківського і Полтавського Афанасія (Шкурупія), секретаря консисторії ігумена Антонія (Бондарця), прес-секретаря консисторії ієрея Олександра Горая та ієрея Дмитра Шаповалова.

    Але для повноцінного наповнення сайту різнобічною церковною інформацією та цікавими й корисними матеріалами потрібні кошти. Тому будемо вдячні також і за фінансову допомогу!

    Благодать Господа і Бога нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма вами!

    Високопреосвященний  +АФАНАСІЙ,
    архієпископ Харківський і Полтавський,
    керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією

    Року Божого 2018, місяця лютого
    м. Харків – м. Полтава