Blog

  • Де Боже  світло – немає місця темряві

    Де Боже світло – немає місця темряві

    «Святе Письмо говорить нам, що «Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог… і Слово стало плоттю». Це вказує нам на те, що саме з допомогою молитви, яку ми творимо словом, можна спілкуватися з Богом. Тому в усі часи так цінувалася молитва, яку віруючі люди ставили за основу свого життя, тому що усвідомлювали значення слів Господа: «Без Мене робити нічого не можете», – архієпископ Афанасій (Шкурупій).

    12 серпня 2018 року, 11-ої Неділі після П’ятидесятниці, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно з владикою служили ігумен Антоній (Бондарець) та ієрей Олександр Горай.

    «Бог створив світ Своїм Словом. Воно не тільки творить нові ідеї й поняття, але й відображає ті духовні реальності, які постійно виникають, ставлячи перед нами виклики й випробування. Але воно може як будувати, так і руйнувати. Вибір робимо ми з вами і від цього вибору залежить оцінка, яку Господь робить, дивлячись на наше життя. І по тому, якою душа постане перед Ним на Страшному Суді – збудована вірою, молитвою, доброчинністю й іншими християнськими чеснотами, чи вся в руїнах, тобто ранах духовних, залежатиме її участь у вічності, – сказав у своєму пастирському слові владика Афанасій. – Молитва – це розмова з Богом, жива бесіда, яка єднає нас із Творцем. Навіть якщо ми творимо коротку, але найглибшу і найповнішу молитву: «Господи, помилуй мене, грішного», ми вже зціляємося. Тому що там, де присутній Його Дух, немає місця злим духам, які спричиняють біду, там, де з’являється хоч промінчик Його світла, немає місця темряві».

    За богослужінням високопреосвященний архієпископ Афанасій звершив дияконську хіротонію послушника Вадима Кісіля.

  • Одігітрія «Дороговказниця» на життєвих шляхах

    Одігітрія «Дороговказниця» на життєвих шляхах

    10 серпня 2018 року, в день шанування ікони Пресвятої Богородиці «Одігітрія», високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією УАПЦ, завітав до м. Решетилівки на Полтавщині, де в каплиці парафії на честь ікони Пресвятої Богородиці «Одігітрія» звершив водосвятний молебень.

    «Пресвята Богородиця «Одігітрія» є нашою захисницею на важких життєвих шляхах. Не лише в дорозі подорожуючим, а й кожному християнину у різних життєвих обставинах, бідах, хворобах, Пресвята Богородиця перша помічниця і захисниця. До неї ми звертаємося молитовно з проханнями, Їй звіряємо найпотаємніші наші думки і почуття. Тому сьогоднішня наша молитва була особливою – за місто наше Решетилівку, батьківщину нашу Україну, за перемогу над лютим ворогом, що вторгся на українську землю, за те, щоб якомога швидше на цьому місці постав нарешті храм, щоб під покровом Пресвятої Богородиці наша Вітчизна розвивалася й міцніла, – сказав у своєму слові до вірян владика Афанасій. – З таким глибоким шануванням ми ставимося до Богородиці тому, що Вона у своїй простоті завжди посеред людського страждання чує благальні молитви і приносить їх до Престолу Свого Сина».

    Після водосвятного молебня архієпископ Афанасій разом із вірянами звершив хресну ходу довкола каплиці з читанням Євангелії та окропленням свяченою водою.

  • Чернеча обитель потребує допомоги

    Чернеча обитель потребує допомоги

    «Чернеча обитель у Ков’ягах на Харківщині є дуже важливою для нашої єпархії як і всієї Слобожанщини, адже це перший монастир УАПЦ в цьому зросійщеному краю. Він наче світильник, що освітлює морок людських душ сяйвом євангельської науки, розм’якшує зашкарублість душ Христовою любов’ю і пробуджує в серцях українців любов до Господа й до України, рідної землі. Дай, Боже, щоб цей світильник допомагав нашим людям усвідомлювати зміст свого життя й сміливо дивитися в майбутнє», – архієпископ Афанасій (Шкурупій).

    8 серпня 2018 року, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, з робочим візитом відвідав Свято-Миколаївський чоловічий монастир в с. Ков’яги, Харківської області. Супроводжував владику Афанасія ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії Харківсько-Полтавської єпархії.

    Архієпископ Афанасій обговорив із намісником монастиря, ієромонахом Феодосієм (Ганзієм), насущні проблеми обителі, яка робить лише перші кроки у своїй історії. Намісник монастиря ієромонах Феодосій доповів владиці про хід переобладнання будинку, в якому планується облаштувати каплицю для молитви та келію для проживання намісника. Взагалі, обитель потребує фінансової і матеріальної підтримки для своєї розбудови. Для початку, ще в цьому році до морозів, бажано збудувати храм-каплицю хоча б квадратів на 40-50, щоб було де звершувати богослужіння взимку, а також поставити огорожу. Це план найближчої перспективи.

    Будь-яка обитель Божа будується з допомогою жертводавців. Але в наших краях, якщо брати Слобожанщину, з цим дуже важко. Вірніше, майже ніяк. Обминають автокефалів жертводавці, тому що переважно підтримують Московський патріархат навіть за нинішніх часів війни з Росією та сепаратистами. І все ж, і настоятель Свято-Миколаївського монастиря архієпископ Афанасій, і намісник ієромонах Феодосій сподіваються, що крига скресне і знайдуться небайдужі люди, котрі допоможуть коштами й матеріалами будувати чернечу обитель.

    Зробити пожертву для розбудови та розвитку монастиря можна на розрахунковий рахунок:

    «Свято-Миколаївський Ков’ягівський чоловічий монастир Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ», ЄДРПОУ 41994919, р/р 26000052239611, в Приватбанк, МФО 351533.

    Або на картку «Приватбанку»: 5169 3305 1243 5345.

    В призначенні платежу обов’язково слід вказати: «пожертва».

    Імена для поминання за здоров’я та за спокій можна надіслати за електронною адресою: kovyagi_monastir@ukr.net

    Адреса монастиря: Харківська обл., Валківський р-н, с. Ков’яги, вул. Центральна, 219.

    Kovyagi, Kharkivs’Ka Oblast’, Ukraine 63021.

    Номер мобільного: +380675321096.

  • Харківсько-Полтавська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви збирає кошти на відновлення хати-музею Патріарха Мстислава

    Харківсько-Полтавська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви збирає кошти на відновлення хати-музею Патріарха Мстислава

    Я звертаюся з цим закликом до кожного небайдужого українця, особливо простого люду. Тому що до цього дня жоден із тих, хто має мільйони і б’є себе в груди, доказуючи, що великий патріот України, навіть пальцем не кивнув, щоб допомогти відновленню хати-музею патріарха Мстислава в Полтаві. Ось така в нас патріотична еліта! Тому я й звертаюся до простих людей за допомогою – по сотні гривень кожен, і справу великої національної ваги – відновлення хати-музею патріарха Мстислава, в якій він народився і виріс, буде вирішено. Треба, щоб це стало всеукраїнською народною справою, адже це не просто хата, це – святиня нашого народу. Ми зробили майже неможливе – зуміли всі ці роки утримувати цю будівлю від передачі її (вірніше місця) під бізнес-проект (це фактично центр Полтави), але самотужки відновити не в силі. Прошу Вас підтримати нас у цій святій справі! Будівля наразі знаходиться у власності та оренді (це перша половина будинку) Свято-Михайлівсьої парафії УАПЦ м. Полтава.
    Ось рахунок парафії:
    Святого Архистратига Михаїла релігійна громада (парафія) Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ

    Приватбанк, ЄДРПОУ/ДРФО 37914874, Полтавське ГРУ, МФО 331401,
    Рахунок № 26006054623164
    Призначення платежу – пожертва на ремонт хати-музею Патріарха Мстислава
    Також можна передавати кошти до єпархіального управління або Свято-Михайлівській парафії.
    телефон для довідок 0975900021 – о. Олександр Горай, настоятель Свято-Михайлівської парафії УАПЦ.
    Нехай Господь благословить Вас на святу справу!
    +Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський УАПЦ

  • Іди за мною

    Іди за мною

    (З розмов із високопреосвященним Афанасієм Шкурупієм, архієпископом Харківським і Полтавським, керуючим Черкаською і Кіровоградською єпархією).

    ЗАПИТАННЯ: Ваше високопреосвященство, ефективна кадрова політика в будь-якій організації, а тим паче в Церкві, визначає її нинішнє і, особливо, майбутнє. Молодь вже неохоче пов’язує свою долю з пастирським служінням у Церкві. Кількість семінаристів у всіх Церквах постійно зменшується, а ті, хто закінчує семінарію, здебільшого йдуть у народне господарство, а не на парафії священиками. Який ви бачите вихід із ситуації, що складається у вашій єпархії?

    Арх. АФАНАСІЙ: Питання священицьких кадрів для Харківсько-Полтавської єпархії стоїть дуже гостро. Їх нестача негативно впливає на кількісний ріст, суттєво стримуючи розвиток. А з цим, відповідно, страждають і всі інші сфери церковної діяльності. Я ставлю це питання в нашій єпархії, але поки що ніяк не зрушу з ним в організаційному вирішенні. Хоча, це традиція Української Церкви, яка йде ще з давніх часів, коли парафіяни самі обирали кандидата на священика їхньої парафії, а вже потім його затверджував правлячий єпископ і, після відповідного періоду навчання, висвячував та призначав на настоятеля.
    Я хочу відновити цю традицію, тим паче, якщо такий кандидат має сім’ю, усталені духовно-моральні погляди на життя, він має життєвий досвід і, що суттєво на нинішній час, житло (це якщо він буде служити за місцем проживання).
    В наші краї не дуже охоче згоджуються приїжджати на служіння із західних областей, де ситуація із священством краща, адже тут служіння в УАПЦ – рівнозначне подвижництву, а всі хочуть одразу гідне житло, і храм для служіння, і сталу заробітну плату. А в нас, здебільшого, треба починати на порожньому місці, самому будувати й матеріально виживати. Більшість до такого служіння не готові. Тому треба кадри шукати на місці. А з цим проблема, яка полягає в тому, що останнім часом намітився суттєвий спад у зацікавленості (особливо молоді) у священицькому служінні. Та ще й на селі байдуже ставляться до долі свого пастиря й тому кожен змушений виживати, як зуміє.
    Саме тому я й звертаю увагу на старше покоління віруючих православних християн, які, окрім усього, ще й мають із старих радянських часів одну дуже важливу якість – почуття обов’язку. Коли звучить слово «треба», то більшість із нас не рахується ні з чим особистим, чи навіть родинним, а впрягається в роботу й тягне плуга з усієї сили, доки не впаде. Так говорять у нашому краї. Я надіюся якраз на оце почуття обов’язку. Нам треба рятувати духовний світ українського народу, доки ще не пізно.
    Нинішній світ руйнує не тільки душу індивідууму, а вже найближчим часом під його ударами падатимуть цілі народи. Це буде катастрофа, особливо для такого піддатливого народу, як наш.
    Звичайно, молодь більш чутлива до суспільних змін, краще їх відчуває, а, відповідно, й адаптується до них швидше, ніж старше покоління. Але людям старшого покоління, яке має чималий життєвий досвід, є що передати молодим. І ось на стику цих двох вікових категорій і можна формувати міцний фундамент, який буде скріплений досвідом старших і запалом молодих. Це зцементує українську націю і не дасть їй розчинитися в глобалізованому світі, в якому вже почалося вавилонське змішання народів. Саме здатних до такого служіння українській нації в її православному сегменті віри молодих і старших пастирів я й очікую. Гадаю, що вони не перевелися, а зважаючи на потужне національне відродження, сподіваюся на їхній прихід до лав УАПЦ.

    ЗАПИТАННЯ: А яким повинен бути кандидат у пастирі УАПЦ?

    Арх. АФАНАСІЙ: Про те, яким повинен бути кандидат у пастирі Христової Церкви, говорив ще апостол Павло. Він зазначав, що пастир повинен бути чоловіком однієї дружини, чесним, порядним, завжди тверезим, здібним навчати (а я до цього додам, що й сам навчатися, увесь час збагачуючи свої знання), не грошолюбом, повинен добре дбати про власну родину й виховувати дітей та онуків, бо в іншому випадку як буде виховувати парафіян, яких йому доручить Господь? Святий апостол зазначив: «Бо хто не вміє рядити власним домом, то як буде дбати про Церкву Божу?» (1 тим., 3:5).
    А хто має такі цінні якості? Звичайно, що людина зріла, сімейна, яка вже пройшла «університети» життя. Тобто чоловік, випробуваний часом і життєвими обставинами. Він зможе набагато краще опікуватися своїми парафіянами у різноманітних, часто надто складних духовних, душевних, психологічних станах, в які так часто в останні часи втрапляють люди, аніж, скажімо, молодик, що тільки-но починає входити в доросле життя з його далеко не простими умовами. А якщо це буде ще й авторитетна в суспільстві людина, то це просто знахідка для церкви.

    ЗАПИТАННЯ: Але ж людина у віці навіть п’ятдесяти років, не кажучи вже про, скажімо, шістдесят, уже не зможе так активно служити й працювати, як молоді священики. Та й по терміну в них не так багато часу для служіння на парафії, а потім знову виникне та ж кадрова проблема.

    Арх. АФАНАСІЙ: Відповім народним прислів’ям – старий кінь борозни не псує. Навпаки, кладе їх без огріхів. А це багато важить для урожаю плодів. Так і в церковному служінні. Навіть якби й не було кадрової проблеми, то й тоді не було б розумним відмовлятися від тих, кого Господь кличе до служіння на духовній ниві в тій чи іншій якості.
    Хоча в Україні, як і в усьому світі, існує прикра тенденція збайдужіння до традиційних релігій, а тому й до пастирського служіння втрачається інтерес. І це серйозна проблема. Тих, хто хоче присвятити своє життя Господу й Церкві Христовій, неухильно меншає. В той же час шукати вихід з цієї ситуації треба, тому слід шукати кандидатів на священицьке служіння й зі старшого покоління.
    З одного боку, це вже морально зрілі, досвідчені чоловіки, які показали себе добрими сім’янинами й господарями, мають авторитет у місцевості свого проживання, добре знають людей, їхні звички, схильності, хто й чого, як кажуть, вартий, а тому можуть говорити з ними на їхній мові, що особливо важливо в пастирській діяльності.
    З іншого боку, старша людина вже забезпечила собі певний добробут, має власне житло, що є дуже суттєвим, навіть автомобіль, діти виросли й роз’їхалися, а тому відпадає багато проблем, через які парафія надовго залишається без настоятеля.
    Сподіваюся, що пізні священицькі покликання, оздоровлять загальну ситуацію. А те, що «молоді» за хіротонією священики послужать 15-25 років, то це, вибачте, достатньо чималий термін у житті як людини, так і релігійної громади, щоб встигнути багато чого зробити на духовній ниві, навіть храм збудувати й підготувати собі гідну зміну.
    Звичайно, можливих кандидатів навіть із старшого покоління відлякує відсутність храмів, які ще треба будувати, як і самі громади, мала кількість активних парафіян, небажання утримувати священика матеріально, хоча він є, власне, найнятим ними працівником для задоволення їхніх же релігійних потреб. Ситуація в цьому плані просто патова. Тому, коли будуть приходити на служіння чоловіки забезпечені тими ж, скажімо, пенсіями, то це хоч якось вирішить дану проблему.

    ЗАПИТАННЯ: Але ж у них відсутня духовна освіта, як вони будуть служити, проводити євангелізацію?

    Арх. АФАНАСІЙ: У нас в єпархії є короткотермінові духовні курси, на яких досвідчені священики навчають кандидатів звершенню літургій, треб, одночасно проходить і освоєння азів православної догматики, а, крім того, ми маємо трирічну духовну школу дистанційно-заочної форми навчання, де потім можна отримати більш предметну пасторально-богословську освіту. Тому є можливість отримати достатній рівень духовної освіти. Лиш би було бажання.
    Господь завжди дбає за Свою Церкву як її Глава, а тому справа тих, Кого Він кличе до священицького служіння, полягає лише в тому, щоб відчути Його волю й піти на той поклик. Звичайно, доведеться залишити багато чого такого, чим жив покликаний до служіння в Церкві до цього. Але те, що він знайде на пастирській ниві, не порівняти з тим, що втратить, бо стане насправді сином Божим і спадкоємцем Царства Божого.
    Христос, як і в часи апостолів, продовжує кликати: «Іди за Мною!» І я закликаю – йдіть на поклик Господа. Я чекаю на вас. Ви вкрай потрібні Церкві Христовій.
    Прес-центр Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ

     

  • Удруге доброчинний патріотичний пленер Харківсько-Полтавської Єпархії УАПЦ зібрав дітей на Полтавщині

    Удруге доброчинний патріотичний пленер Харківсько-Полтавської Єпархії УАПЦ зібрав дітей на Полтавщині

    Із благословіння високопреосвященішого Афанасія, архієпископа Харківського і Полтавського Української Автокефальної Православної Церкви юні полтавці другий рік поспіль навчалися й відпочивали в Івонченцях.

    Винятково благодійний дитячий патріотичний пленер «Відкрий себе! Літня денна школа-табір» організований у селищі настоятелем Свято-Михайлівського храму ХПЄ УАПЦ ієреєм Олександром та матінкою Олександрою Гораями разом із педагогами, громадськими діячами й батьками.

    Учні полтавських шкіл – учасники благодійної Літньої денної школи-

     

    табору «Відкрий себе!» оволодівали новими знаннями та творчо розважалися. Дитячі малюнки сяяли щирістю спілкування, дивували майстерністю юні актори, дзвеніли радісні вірші, а загальний хор щоранку злагоджено співав пісню «Табір щасливих дітей».

    За облаштування спортивного майданчика заслужений працівник культури України, голова Полтавського міського православного сестринства святої княгині Ольги Валентина Шемчук висловила глибоку вдячність від дітей, їхніх батьків і організаторів патріотичного пленеру доброчинцеві – генеральному директорові ПАТ «Полтавський автоагрегатний завод» Андріанові Литовченку.

    Із особливою зосередженістю діти зустріли зразковий виступ своїх однолітків – вихованців Громадської організації «Полтавська обласна федерація кіокушин карате», чемпіонів та багаторазових призерів України, Білорусі й Польщі під керівництвом президента Олександра Костенка. Наставник юних спортсменів Дмитро Іщенко розповів, що карате – цілісна система розвитку тіла й духу, яка, чудово вдосконалюючи координацію рухів, посилено тренує розум.

    Вистачало часу дітям і повудити карасів – п’ятдесят рибин проти дванадцяти минулого року! За цю можливість дякуємо Полтавській обласній громадській організації “Природоохоронне Товариство любительського рибальства “Світанок”” та її голові Андрієві Воронцову, а також парафіянинові Олексію Григор’єву.

  • УАПЦ урочисто відзначила визначні дати

    УАПЦ урочисто відзначила визначні дати

    24 липня 2018 року, в день шанування рівноапостольної Великої княгині Ольги та з нагоди відзначення 120-річчя від дня народження і 25-річчя від дня упокоєння першого Патріарха УАПЦ Мстислава (Скрипника), а також 1030-річчя Хрещення України, високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, взяв участь у святкових заходах в м. Києві. Біля підніжжя кафедрального собору – Андріївської церкви, було звершено святу Божественну літургію, яку очолив Блаженнійший Макарій, Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель УАПЦ. Спільно з Предстоятелем служили архієреї, священики та диякони УАПЦ.

    На святкування до Києва з’їхалися вірні Української Автокефальної Православної Церкви з усіх куточків України, серед яких були і делегації Харківсько-Полтавської та Черкаської і Кіровоградської єпархій. У спільній молитві просили у Бога за мир в Україні, за українських воїнів та всіх тих, хто оберігає цілісність нашої Держави. Також Предстоятель УАПЦ підніс молитви за весь український народ, за Вселенського Патріарха Варфоломія, Священний Синод Константинопольської Церкви-Матері та за надання Томосу про автокефалію.

    Після завершення богослужіння, Блаженніший Митрополит Макарій очолив заупокійну молитву біля пам’ятної дошки першому Патріарху православної України Мстиславу (Скрипнику), а потім віряни хресною ходою пройшли до пам’ятника рівноапостольної княгині Ольги на Михайлівській площі, де було звершено молебень. Далі велична хода рушила до Володимирської гірки, де біля пам’ятника рівноапостольному князю Володимиру відбулася урочиста академія, приурочена до цих величних пам’ятних дат.

     

  • В єдності духу й однодумності

    В єдності духу й однодумності

    «Не треба їх відпускати, дайте ви їм їсти», – сказав Христос учням, знаючи, що вони не в силі нагодувати таку кількість люду. Але Він сказав їм ці слова, щоб нагадати їм, що без Нього вони нічого не вдіють, а, отже, ці слова Господа нашого Ісуса Христа до Своїх учнів, звучать як нагадування нинішньому священству, що ми всього лише русла для води із вічного Джерела, яким є Бог», – архієпископ Афанасій (Шкурупій).

    22 липня 2018 року, 8-ої Неділі після П’ятидесятниці, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно з владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець) та ієрей Олександр Горай.

    «Наша Церква пройшла важкі історичні випробування впродовж столітньої боротьби за автокефалію українського православ’я. За цей час вона пережила три знищення і три відродження, відроджуюсь разом із українським народом до самостійного життя як Тіло Христове. Я постійно нагадую про ту незбагненну жертовність, яку пройшли наші попередники, відстоюючи право народу молитися рідною мовою, спасатися в рідній Церкві, усвідомлюючи, що тільки під її духовною опікою можливе і відродження і утвердження української нації й державності, – сказав у своїй проповіді архієпископ Афанасій. – Адже це не так просто перед лицем смерті не злякатися, не піддатися, не здатися, а залишатися вірним і відданим рідній Церкві й обраному шляху. Ще митрополит Василь Липківський, звертаючись до вірян, сказав як заповів: «Чого злякалися, хіба не знали куди йшли?» Тисячі загинули, але віри православної й Церкви автокефальної не зрадили».

    Далі, розкриваючи зміст місії Церкви в житті українського народу, архієпископ говорив: «Маючи таку велику історію, мучеництво, освячення кров’ю мучеників-автокефалістів, наша УАПЦ відіграє в українському суспільстві особливу роль – духовної сили, не заангажованої політикою чи якоюсь ідеологією, яка опікується людським душами, ведучи їх до спасіння. І це те, що зберігає єдність нашої Церкви, не дивлячись на жорстокі переслідування, які довелося перетерпіти їй впродовж ХХ-го століття, постійні перешкоди в діяльності вже й у столітті нинішньому. Сьогодні, як і в попередні періоди, ми молимося за єдність українського народу, за відродження національного духу, за те, щоб православна віра стала основою релігійного життя в Україні. Віруюча людина жертовно любить Бога й рідну землю, а, отже, є справжнім громадянином Вітчизни, а вона в нас одна на всі віки – Україна.

    Тож нехай Господь допоможе нам утвердити нашу незалежність, розбудувати рідну Українську Автокефальну Православну Церкву, щоб під її омофором сила нашого народу множилася, як оті п’ять хлібин, що їх роздали учні Христові з Його благословення, бо перед нами всіма стоять великі завдання на історичному шляху державного будівництва. Нехай Господь береже нашу землю, наш народ у єдності духу й однодумності».

  • Найбільша чеснота – бути вірним

    Найбільша чеснота – бути вірним

    «Ми можемо скільки завгодно говорити про єдність усіх православних в Україні, але доки не буде любові в наших серцях, доки ми не відчуємо поклик до єдності саме в любові, а не в адміністративних одиницях, нічого доброго з такого об’єднання не вийде. Ще більша прірва розверзнеться, і така глибока, що не буде видно й синього неба», – архієпископ Афанасій (Шкурупій).

    15 липня 2018 року, 7-ої Неділі після П’ятидесятниці, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в кафедральному Свято-Троїцькому храмі в с. Червона Слобода. Спільно з владикою служили ігумен Антоній (Бондарець), клірики храму протоієрей Сергій Катренко та ієрей Віталій Сєдов.

    «Ми сини й доньки своєї землі, черпаємо з неї сили для життя, яке дає нам Творець. А земля наша щедро полита кров’ю праведників, які своїм життям свідчать, що стати святим можна завжди й у будь-якому місці, лиш би відкрилася благодать всередині нас і надихнула осягати святість. А кожен крок до неї робить нас кращими, добрішими, відкритішими до Бога, ближніх і їхніх потреб, – сказав у своїй проповіді архієпископ Афанасій. – «Блаженні, якщо вас ганьбитимуть за ім’я Моє», – говорить наш Господь Ісус Христос. Більше двох тисяч років пройшло з того часу, коли Христос сказав ці слова, але й сьогодні ми, православні автокефалісти, терпимо багато ганьби й наруги від супротивників, обмовлянь і відвертої неправди. Але якщо ми істинні християни і вірні сини та доньки України, то повинні з гідністю наслідувати свого Господа, пам’ятаючи, що «блаженний той, хто з вірою терпить зло, спричинене іншими, і від щирого серця прощає їм, блаженний той, хто бачить Бога в особі ближнього, блаженний той, хто молиться і трудиться на спільне добро».

    Будьмо вірними і відданими Церкві-Мучениці, Церкві, що стала для українського народу тією досвітньою зорею, яка запалила в серцях українців «досвітні вогні», як писала видатна Леся Українка, пробудивши їх від духовного сну. Ці вогні розвіяли морок національної байдужості, міріадами палючих іскор запали в душі, викликавши в них вогонь такої сили любові до Вітчизни, що вони були готові радше вмерти за неї, аніж гибіти в неволі.

    «Це найбільша чеснота – бути вірним і відданим до загину в ім’я Господа Ісуса Христа за Вітчизну, віру православну і рідну Церкву», – завершив своє повчальне слово владика Афанасій.

  • Ідіть і зробіть учнями всі народи

    Ідіть і зробіть учнями всі народи

    «Згадуючи апостолів Петра і Павла, ми задумуємося над тим, чим же є апостольське служіння і в чому полягає його сенс. Ми знаємо, що Господь Ісус Христос вибрав Собі перших учнів, які повинні були стати живими свідками Його місії в цьому світі – бачити й слухати все, що Він говорив і звершував. Саме цих учнів Господь і послав у світ свідчити Істину, а тому їх і назвали «апостоли», тобто – посланці. Вони рознесли по всьому світу правду про все, що звершив Господь – Його слово, Його хресну смерть і воскресіння, прилучаючи людство до Божого благовістя спасіння», – архієпископ Афанасій (Шкурупій).

    12 липня 2018 року, в день святих славних і всехвальних первовеховних апостолів Петра і Павла, високпреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно з владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець), ієрей Олександр Горай та ієрей Віталій Сєдов.

    Основою цього свідчення непорушно стоїть вчення про те, що Ісус, який народився у Віфлеємі, не просто проповідник і пророк, а що Він є Син Божий, Спаситель світу, Месія, обіцяний Богом. У цьому свідченні закладено важливі духовні імперативи, такі Божественні істини, що, вникаючи в них, люди мають можливість зрозуміти і усвідомити те, що ж насправді звершив Господь Ісус Христос.

    «На основі цього духовно-морального вчення постала нова цивілізація світу, яка стала найрозвиненішою за всю історію людства, бо 

    ґрунтується на християнському моральному ідеалі. Так само і наша українська культурна цивілізація отримала могутній поштовх до свого розвитку, адже багато поколінь українців намагалися втілити цей духовно-моральний ідеал у своєму особистому, громадському і державному житті, – наголосив архієпископ Афанасій у проповіді після літургії. – І хоч не завжди все вдавалося, все ж апостольська проповідь євангельської Істини давала свої добрі плоди. Якби не було в житті людства проповіді благовістя спасіння, повернення до втраченого раю, то морок багатобожжя й безбожжя на сьогодні зруйнував би духовне життя людства, тому що пошуки живого Бога себе б вичерпали».

    Святитель Іоанн  Златоуст говорить, що більшої доброчинності як сповідництво, немає, його не можна зрівняти ні з чим іншим. Про це стверджує в Євангелії Христос, коли говорить, що «Хто визнає Мене перед людьми, того і Я визнаю перед Отцем Моїм Небесним» (Мт., 10:32). Це означає, що хто сповідує Христа – словом, ділом, життям, стражданням і навіть смертю за Нього й віру, того Син Божий визнає перед лицем Отця Небесного. А тому немає у світі нічого вищого і значимішого за апостольське служіння.

    «Це повинні усвідомлювати не тільки розумом, але й серцем всі особи духовні, бо на них звернений зір і віруючих, і не віруючих в Ісуса Христа, тому вони можуть привертати до віри, а можуть і відвертати своєю поведінкою. Місія священства, безсумнівно, дуже важка, присвячена служінню Богові, і, перш за все, людям. Ісус Христос так сказав своїм апостолам: “Ідіть, і зробіть учнями всі народи…” (Мт., 28:19), – підкреслив у своєму слові владика Афанасій. – Ми з вами члени саме тієї Церкви, яку заснував Господь, проповідуваної святими апостолами, основою якої стало велике і славне сповідання віри, тієї Церкви, яку винищували фізично й морально за часів комуністичного режиму і, навіть, у наш час, явно чи не явно, вона переслідується, ми терпимо багато утисків і труднощів, з якими зіштовхуємося на шляху звершення свого апостольського служіння. А якщо так, то за нашою УАПЦ правда й сила, і воля Спасителя».

  • Любіть один одного…

    Любіть один одного…

    «Сьогодні ми вшановуємо тих святих, чия подружня вірність і відданість стали прикладом для багатьох поколінь чоловіків і жінок, хто прагне влаштувати своє сімейне життя в любові та злагоді. Ми звертаємося до цих святих  з молитвою про те, щоб кохання, яке поєднало це святе подружжя аж до могили, було й нині тим ідеалом стосунків, особливо між молодими людьми, який буде міцним фундаментом сім’ї, а, відповідно, і нашої молодої української держави», – архієпископ Афанасій (Шкурупій).

    8 липня 2018 року, в день пам’яті благовірних князя Петра та княгині Февронії, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно з владикою служив ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії.

    Владика Афанасій звернувся до віруючих із проповіддю.

    «У наш час, коли ідеологія вседозволеності руйнує підвалини християнської культури, яка дала поштовх могутньому розвитку сучасної людської цивілізації й, особливо підняла на високий рівень мораль, Церква, маючи таких святих, як благовірні князь Петро і княгиня Февронія, стоїть на перепоні руйнівних процесів, які нівелюють саме поняття любові між чоловіком і жінкою. Але Бог є Любов, а любов – це найвище, найвеличніше почуття. Хоча, коли заглибитися в саму його суть, в глибину, то можна зробити висновок, що це й не почуття, а особливий стан людської душі, який одухотворяє, оживотворяє людську істоту, робить її людиною, – зазначив архієрей, роз’яснюючи духовний вимір сьогоднішнього свята. – Бог є Творець, Він дає життя всьому живому і тому саме любов’ю ми визначаємо сутність Бога».

    Після літургії архієпископ Афанасій відслужив акафіст святим благовірним князю Петру і княгині Февронії, а віряни мали можливість помолитися та прикластися до ікони благовірних князя Петра та княгині Февронії з їх святими мощами, попросити у них заступництва перед Богом за родину, дітей, рідних та близьких людей, щоб єднала усіх любов.

  • Архієпископ Афанасій (Шкурупій) звершив Божественну літургію в дитячому таборі

    Архієпископ Афанасій (Шкурупій) звершив Божественну літургію в дитячому таборі

    7 липня 2018 року, на свято Різдва Чесного Славного Пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна, високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в дитячому таборі відпочинку, організованому парафією архістратига Михаїла Харківсько-Полтавської єпархії в с. Івонченці під Полтавою. Спільно з владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії, ієрей Олександр Горай, настоятель парафії архістратига Михаїла, та диякон Дмитро Педина. Багато дітей і дорослих причастилися святих Христових Таїн.