Це означає, що Дзерин Михайло Васильович позбавляється права не тільки звершувати святу Божественну літургію, а й виконувати церковні треби: звершення чину похорону, хрещення, освячення житла, автомобілів та інших речей,а також служіння молебнів та акафістів від імені Української АвтокефальноїПравославної Церкви.
Blog
-

Доставлено гуманітарну допомогу бійцям ООС
Напередодні дня Збройних Сил України, з благословіння високопреосвященного Афанасія, архієпископа Харківського і Полтавського УАПЦ, голова Волонтерського центру Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ протоієрей Олександр Горай відвіз гуманітарну допомогу 58 ОМПБР. Волонтерський вантаж, зібраний Свято-Михайлівською громадою УАПЦ м. Полтава, мікрорайону Івонченці, Свято-Воскресенською громадою УАПЦ с. Івашки, ПАТ «Полтавський автоагрегатний завод», Полтавською обласною універсальною науковою бібліотекою імені І.П.Котляревського, ПВГП “Автотранс”, волонтерською командою Зої Бурлакової, першою галушковою мануфактурою «Комора», Геннадієм Головатенко, Олександром Ярмошевичем, БО “БФ “Гранд Авак”.

Доставили гуманітарну допомогу, смаколики, запчастини та ліки для військових різних підрозділів 58 ОМПБР ветерани АТО Андрій Кошман та Віталій Степанов Центру соціальної адаптації ветеранів та інвалідів АТО м. Полтава. Шлях волонтерів цього разу пролягав через Костянтинівку до передмістя Авдіївки та Торецька. Дуже складні погодні умови, перш за все ожеледиця, внесли свої корективи, змусивши волонтерів заночувати у військових. Але ця обставина дозволила тісніше поспілкуватися із бійцями, духовно їх підтримати, розрадити. Наступного дня увесь православний світ відзначав велике свято – Введення в храм Пресвятої Богородиці. Протоієрей Олександр Горай відслужив для бійців святковий молебень та розповів про значення свята для православних християн. Він зазначив, що мати Божа є покровителькою та заступницею людського роду і закликав звертатися до Неї за допомогою у своїх молитвах. Після молебню о. Олександр окропив бійців свяченою водою та освятив їхні автомобілі.
-

Архієпископ Афанасій (Шкурупій) з архіпастирським візитом відвідав м. Пирятин
29 листопада 2018 року, високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією УАПЦ, перебуваючи з архіпастирським візитом на Пирятинщині, відвідав парафію святого пророка Ілії в м. Пирятині. Запашним короваєм та квітами архіпастиря зустріли діти парафіяльної недільної школи, якою керує Ганна Синяк.
В храмі-каплиці ікони Пресвятої Богородиці «Всіх скорботних радість»правлячого архієрея вітав настоятель Свято-Іллінської парафії, благочинний Пирятинського благочиння, архімандрит Діонісій (Федоров) та підніс для цілування напрестольний хрест. Архієпископ Афанасій, спільно з архімандритом Діонісієм, ігуменом Антонієм (Бондарцем), секретарем єпархіального управління та протоієреєм Олександром Гораєм, обласним благочинним, звершив молебень до Пресвятої Богородиці.
«Ми з вами живемо у величний час. Час творення українським народом власної держави. А державність складається із трьох складових: нації, яка творить державу на землях свого розселення, держави, яка об’єднує націю кордонами і владою, Церкви, яка освячує державу Духом Святим і стає її духовною опорою, без чого держава не зможе утвердитися. Наша з вами Українська Автокефальна Православна Церква, яка сто років тому підняла прапор боротьби за автокефалію українського православ’я і була духовною опорою й натхненницею національно-визвольних змагань, внесла в процес здобуття автокефалії основний вклад. Тому
нам є чим гордитися. Але цього замало. Треба не тільки дбати про зовнішню організацію автокефального руху – одну Церкву, а наповнювати її духовним змістом – брати участь у богослужіннях, тобто
творити соборну молитву, виховувати свою свідомість у дусі покаяння, без якого душа не може спастися в життя вічне, – сказав у своїй проповіді владика Афанасій, звертаючись до присутніх у храмі. – Томос не принесе нам єднання, бо є всього лише папером. Церкви наповнені злом і це наша спільна біда, яку треба лікувати братньою любов’ю. А її, справжньої, якраз між нами й немає. Христос же заповів: «Любіть один одного, як Я вас полюбив, тоді всі побачать, що ви Мої учні». І нам, священнослужителям, і вам – вірянам, треба вчитися Христової любові, бо Він полюбив нас аж до розп’яття на хресті».
Потім архієпископ Афанасій вручив Благословенні архієрейські грамоти жертводавцям Світлані Німець, Догадаєву Олексію та Радиченку Анатолію за їхній вклад у будівництво храму-каплиці, а також
благословив активних парафіян іконами святого Спиридона Тримифунтського. Владика Афанасій подякував архімандриту Діонісію за невтомну працю в розбудові Свято-Іллінської парафії та зведення за короткий час храму-каплиці ікони Пресвятої Богородиці «Всіх скорботних радість», а також благословив будівництво типового храму на честь святого пророка Ілії.
Після молебня архієпископ Афанасій звершив заупокійну літію біля пам’ятної дошки, встановленої вдячними пирятинцями землякам, які віддали свої життя, захищаючи рідну землю від російської агресії. -

Архієпископ Афанасій (Шкурупій) освятив накупольні хрести
29 листопада 2018 року, в день пам’яті апостола і євангеліста Матвія, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією УАПЦ, відвідав з архіпастирським візитом с. Давидівку Пирятинського району на Полтавщині.
В тимчасовому храмі-каплиці парафії вмч. Георгія Побідоносця архієпископ Афанасій звершив молебень до Пресвятої Богородиці. Спільно з владикою служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, протоієрей Олександр Горай, обласний благочинний, та протоієрей Іван Піпак, настоятель Свято-Георгіївської парафії. Після молебня владика Афанасій вручив Благословенні
архієрейські грамоти парафіянам, які доклали найбільше зусиль, допомагаючи в будівництві нового храму.
Потім архієпископ Харківський і Полтавський Афанасій очолив хресну ходу до будови нової церкви в центрі села. Тут владика Афанасій звершив чин освячення накупольних хрестів, а також благословенними грамотами відзначив працю будівельників.
На цю історичну подію в житті Давидівки прийшли жителі села з дітьми. Після завершення молебня парафіяни мали змогу прикластися до щойно освячених хрестів. Потім освячені куполи з хрестами були встановлені на храмі. Будується храм за допомогою головного жертводавця, директора місцевого господарства Василя Донченка, відзначеного архієпископом Афанасієм церковною нагородою – орденом прп. Іллі Муромця. Віднині хресні знамена Господа Ісуса Христа сяють Божою славою над Давидівкою, захищаючи її мешканців від усього злого. -

Архієпископ Афанасій (Шкурупій) освятив престол і новозбудований храм
21 листопада 2018 року, на свято Собору архістратига Михаїла та небесних сил безтілесних – храмового свята Свято-Михайлівської парафії м. Полтави (Івонченці), високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив архієрейське богослужіння в новозбудованому кафедральному храмі.
Перед Божественною літургією владика звершив чин освячення нового престолу та храму. З Його високопреосвященством служили секретар єпархіального управління ігумен Антоній (Бондарець), благочинний Полтавської області, настоятель храму протоієрей Олександр Горай, благочинний Пирятинського благочиння архімандрит Діонісій (Федоров) та духовенство єпархії. Освячення та літургію супроводжував співом архієрейський хор під управлінням диригента Олександри Горай.«Сьогодні, у свято архістратига Божого Михаїла та святих небесних сил безтілесних, яким Отець наш небесний доручив опікування й захист грішного роду людського і всього всесвіту, ми повинні задуматися над тим, хто ми і який обов’язок маємо, живучи тут, на землі? І найперший
наш обов’язок – це хвала Господу нашому Ісусу Христу, яку ми возносимо в час соборної молитви – Божественної літургії, що спільно звершуємо в храмах Божих, – сказав у своїй проповіді архієпископ Афанасій. –Віднині й у цьому, зведеному вашими руками, вашою працею, стараннями храмі, який є небом на землі, підноситиметься до підніжжя Божого престолу хваління Всевишньому за Його незбагненну милість до нас, грішних. Віддавайте Богу сьомий день тижня – неділю, хваліть Його у свята, адже ви хочете мати захист і підтримку від Нього. Тому ставайте частиною вселенської православної спільноти і разом із нею творіть соборну молитву – літургію, яка є творінням Бога. Він уклав у неї увесь досвід Своєї творчості, наповнивши силою і красою світобудови й ми, беручи в ній участь, особливо, коли занурюємося в її глибини, стаємо співучасниками її творення… Сутністю Церкви є спільнота людей, які звершують спільну молитву, тобто всі разом узяті в єдиному цілому творять ангельську богоподібність. Православне богослужіння вводить нас у Церкву, як у Тіло Христове й робить нас його частиною. Істинного Бога ми знаходимо якраз у спільноті віруючих, серед якої набуваємо досвід віри у пошуках Бога, чого неможливо отримати на самоті».
Після богослужіння архієпископ Афанасій нагородив церковними відзнаками жертводавців та всіх, хто долучився до будівництва храму. Віряни Харківщини подарували ікони для іконостасу, а парафіяни Свято-Покровської громади с. Покровське, Решетилівського району, напрестольний хрест та пасхальне облачення настоятелю храму протоієрею Олександру Гораю. Потім дитячий хор «Янголи з небес», під управлінням керівника хору матушки Олександри Горай, порадував присутніх у храмі невеликим концертом. -

Дух Божий у серці
Коли я спостерігаю за тим, як люди моляться, то розділяю молільників на дві категорії: одні повторюють завчені молитви і погляд у їхніх очах у цей час застиглий, від усього відсторонений, що свідчить про те, що Дух відсутній, тобто вони моляться лиш розумом. А в інших під час молитви погляд наче й відсторонений, але в очах світиться глибина, тобто вони моляться в Дусі, а не тільки в розумі. Це дуже помітно. Молитва – це не лише буква, тобто правильні слова. Молитва – це ще й Дух, енергія, в яку ти входиш і яка вливається в тебе, і яка народжує молитву, дає їй силу.
Слова, які повторюються розумом, не завжди бувають молитвою, а ось навіть завчені слова молитви, які виходять із серця, наповнившись Духом, є молитвою, яку чує Бог, тому що вона вимовляється в Дусі, бо ним наповнена. Це як спалах вогню – віддав тепло, а, може, й обпік, і вгас, залишивши слід. Енергія первинна і доки вона не наповнить слово, то воно мертве. Енергія – це вогонь, який треба викрешувати у своєму серці, щоб воно спалахувало вірою. А віра – це рух до Бога.
Спостерігаючи, я усвідомив одну визначальну річ, – можна молитися правильно і благочестиво, але не бути з Богом. Життя з Богом не визначається кількістю молитов і правильним їх вимовленням. Той, хто правильно вимовляє слова молитви, але перебуває наче б відсторонений від неї, не обов’язково розмовляє з Богом. Але той, хто живе молитвою, хто перебуває в молитві, у кожному її звуці, поруху свого серця – єднається з Богом у Дусі.
І молитва, і життя з Богом – процес взаємопов’язаний, органічний, але тільки не механічний. Тому й молитися, і жити з Богом у всій повноті взаємин треба в обопільності. Тут немає одностороннього руху. В іншому випадку нічого не вийде.
Хочете жити з Богом у серці, відчути Його благословення? Тоді намагайтеся вловити хоча б порух Божого Духа. Його голос схожий на легке віяння вітру, він схожий на весняне літепло, яке м’яко, ледь чутно торкається твоїх щік, твоїх вуст, а серце відчуває легку радість, від якої ти начеб втрачаєш почуття реальності. Після цього щось спалахне всередині тебе, розіллється, охопить, наче обійме, а потім вихлюпнеться зовні, як річка в час повені. Це й буде голос Духа, яким Господь до тебе промовляє, а ти повинен його сприйняти, зрозуміти й усвідомити, щоб зробити правильний висновок.
Але цей висновок повинен народжувати добропорядні дії, тобто вчинки, які виливатимуться один за одним, створюючи річище твого життя, в плині якого ти не повинен виходити з берегів, щоб не уповільнилася твоя течія і річище не замулилося. У Євангелії сказано, що від надміру почуттів у серці говорять вуста. Хай цих почуттів, які пробуджує голос Божий, буде надмір. Живіть у плині почуттів, а не стійте на мілині. Бо щоб зрушити з мілини, треба себе примушувати робити якісь дії, але коли ти глухий і не чуєш, сліпий і не бачиш, звідки знатимеш, чи в правильному напрямку ти зрушив з місця і чи туди прямуєш? Примушування себе до руху – ще не є рух у вірному напрямку. Так само, як вимушені молитва і добропорядність – ще не є життям в Богові.
Надлишок – це те, що виливається з чаші, коли вона вже переповнена. А багато почуттів під час моління – це вогонь, який палахкотить у серці, коли слово й Дух Божий зливаються в одне ціле. Треба жити з надлишком вогню в серці, бо своїм палахкотінням він буде приваблювати Духа Божого, який наповнюватиме серце почуттями. А від надміру почуттів у серці вуста промовляють добропорядні слова.
Молитися в істині на перший погляд важко, і одночасно легко. Важко для того, хто ще не впустив у своє серце Духа Божого, і легко для того, хто відчув божественну благодать у ньому і зріднився з Ним. -

У Харкові в центрі реабілітації воїнів АТО почалося облаштування каплиці
Наприкінці жовтня група харківських волонтерів виявила бажання мати у своєму центрі приміщення для регулярної молитви і проведення богослужінь. Люди, які займаються допомогою українським військовим, пораненим бійцям, родинам захисників держави, а також переселенцям і жителям прифронтової зони, звернулися з проханням долучитися до реалізації цього задуму до священиків.

Зустріч у волонтерському центрі в Харкові. Фото sophia.church На запрошення адміністрації Спеціалізованого центру соціально-психологічної реабілітації учасників АТО, членів їх родин і волонтерів, заклад відвідали насельник Свято-Миколаївського монастиря селища Ков’яги ієромонах Феодосій (Ганзій) та настоятель харківської парафії Святої Софії-Премудрості Божої ієрей Дмитро Шаповалов. Підсумком зустрічі стала домовленість звершити кілька богослужінь на території центру.
«У Дмитрівську поминальну суботу було відправлено парастас за загиблими воїнами АТО/ООС і всіма оборонцями України, котрі в різний час пожертвували своїми життями для захисту рідної землі та народу. Наступного дня, в неділю, ми молилися за наше військо, бійців на передовій, котрі тримають оборону на фронті в сусідніх областях та забезпечують мирне небо для нас, харків’ян, та мільйонів інших цивільних громадян України. Через тиждень, 11 листопада, відслужили молебень за поранених військових, хворих солдат і всіх, кого спіткали недуги», – розповів отець Дмитро.
Священик отримав офіційне запрошення здійснювати пастирську діяльність у центрі від пані Ярини Чаговець – керівника Благодійного фонду «Сестра милосердя АТО», котрий із 2014 року працює у Харківському військовому госпіталі. З благословення архієпископа Харківського і Полтавського УАПЦ Афансія (Шкурупія) почалося облаштування каплиці – наразі це тимчасовий так званий «теплий храм» у корпусному приміщенні, котрий буде місцем молитви на час зимових морозів.
На сторінці Парафії Софії-Премудрості в інтернеті ієрей Дмитро поділився враженнями від нових знайомств і наголосив на перспективах місійної праці в новому колі. «Це гарне середовище для проповіді Слова Божого. Воно потребує лікування не тільки тілесних ран. Воно спрагле до любові, милосердя і доброти. Воно чітко розрізняє суспільні добро і зло – і не шукає компромісів між ними. Воно не пробачає фальші, нещирості, напівправди. Воно навчене відгукуватися на потреби ближніх насамперед швидким ділом. Упевнений, що Христос був і є посеред цих людей. І те, що вони виявили ініціативу налагодити молитовне життя – додаткове тому підтвердження. Сподіваюся, наші спільні зусилля в цьому напрямку будуть плідними для всіх. Бо не лише «новачкам» корисним стане навчитися церковних правил, розуміння православного обряду і основ духовного життя. Нам, священикам і вірянам із багаторічним стажем, не завадить надихнутися щонайменше тою жертовністю у служінні ближнім, у котрій добровольці та волонтери нерідко випереджають нас, людей церковних», – зауважив священик.

Гості волонтерського центру після богослужіння. Фото sophia.church -

Архієпископ Афанасій освятив антимінси
«Створена за подобою Божою людина повинна була поєднувати в собі божественне, небесне і земне начала. Творець, з’єднуючи в людській істоті цілісно дух, душу й тіло, визначив, щоб дух управляв душею, душа – тілом, а всім цим неперевершеним у досконалості людським організмом, всією людською сутністю повинен був керувати Він Сам», – архієпископ АФАНАСІЙ (Шкурупій).
4 листопада 2018 року, високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно з владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії, та протоієрей Олександр Горай.
«Але гординя взяла над людиною верх і зруйнувала гармонію світобудови, порушила цілісність дивовижного творіння Божого – світ матеріальний і світ духовний, роз’єднала земне і небесне. Творіння, яке відступилося від свого Творця, за висловом апостола Павла: «сукупно стогне й мучиться донині, й не тільки воно, але й ми самі, маючи початок Духа, і ми в собі стогнемо, чекаючи усиновлення, відкуплення тіла нашого» (Рим., 8:22-23), – сказав у своєму повчальному слові архієпископ Афанасій. – А тому, уразивши себе гріхом, людина втратила й цілісність своєї сутності, а, відповідно, тілесне заволоділо духовним. Те, що було в цілості, зруйнувалося і, як говорить апостол Павло: «одержуючи в собі самих належну відплату за свою оману» (Рим., 1:27).Перед богослужінням архієпископ Афанасій освятив антимінси для нових парафій Харківсько-Полтавської та Черкаської і Кіровоградської єпархій.
-

Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ розбудовується
3 листопада 2018 року, Дмитрівської поминальної суботи, біля фундаменту майбутнього храму Свято-Покровської парафії с. Покровського, Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, відбулася загальна панахида, яку звершив настоятель парафії ієрей Дмитро Педина.
Після панахиди парафіяни, разом з настоятелем, підготували фундамент для заливки бетонної стяжки (підлоги). Всі парафіяни, і молодшого віку й старшого, знайшли для себе роботу, адже дуже хочуть мати у своєму селі українську церкву, щоб молитися до Бога рідною мовою, вимолюючи кращої долі рідному краю й Україні.
-

У Полтаві завершився VI відкритий регіональний фестиваль духовної музики «Небесні перевесла»
Від організаторів фестиваль, присвячений 120-літтю від дня народження Першого Патріарха Української Автокефальної Православної Церкви Мстислава, благословив архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Харківсько-Полтавською та Черкасько-Кіровоградською єпархіями УАПЦ, лауреат премії імені Івана Котляревського Владика Афанасій та привітала учасників зібрання Ірина Удовиченко – заступник
директора – начальник Управління культури, мистецтва, національностей, релігій та планування Департаменту культури і туризму обласної державної адміністрації. Власними поезіями христолюбиво молилася, уклонялася пам’яті загиблих на Східних кордонах України в боротьбі з російськими окупантами жертовних захисників рідної землі та глибоко дякувала за подвиг синів присутнім у залі їхнім матерям ведуча фестивалю заслужений працівник культури України, кавалер ордена Пресвятої Богородиці, лауреат премії імені Панаса Мирного Валентина Шемчук.Цьогоріч уперше зачарували творами Дмитра Бортнянського й Томазо Альбіноні, Йоганна Себастьяна Баха й Джованні Перголезі артисти Сумської обласної філармонії – лауреат Всеукраїнського конкурсу Камерний оркестр старовинної та сучасної музики «Ренесанс»
і його художній керівник заслужена артистка України Людмила Стичук. Полонили гостей «Алилуя» Григорія Давидовського й «Небесний човен» невідомого автора ХVІІІ століття у виконанні полтавців – Заслуженого ансамблю пісні і танцю України «Лтава» імені Валентина Міщенка міського Будинку культури й Народного академічного ансамблю «Тисяча років музики» Національного педагогічного університету імені Володимира Короленка, вокальні ансамблі земляків: «Мадригал» – Кременчуцької дитячої музичної школи №3 імені Миколи Колачевського, «Дивоцвіт» – Заводської ДМШ з Лохвиччини та викладачів із Кобеляк.Глядачі «Небесних перевесел» тепло зустріли юних солістів:
учня Козельщинської дитячої музичної школи Вадима Бондаренка, лауреата Всеукраїнського фестивалю “Лель”, дипломанта обласних конкурсів пам’яті Раїси Кириченко «Пісенні крила Чураївни» й літературного «Відлуння заповітів земляків» ученицю 11 класу Семенівського навчально-виховного комплексу № 1 імені Миколи Хорунжого Вікторію Проскурню та Хорову студію «Янголи з небес» Полтавського МБК.Світло звучав «Великодній Задостойник» господарів фестивалю – Хору Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної
Православної Церкви. «Під Твою милість» Ігоря Соневицького урочисто виконав Хор Полтавського музичного училища імені Миколи Лисенка тайого художній керівник Ганна Оксениченко – головний диригент зведеного хору «Небесних пересел», який пристрасно заспівав Духовний Гімн «Боже великий, єдиний, нам Україну храни!..»Пані Ірина Удовиченко вручила Дипломи та квіти всім учасникам фестивалю – відомої культурної події на Полтавщині, а Владика Афанасій одарив їх іконами Святої Покрови, висловив щиру вдячність ведучій «Небесних перевесел» пані Валентині Шемчук і протоієрею Олександрові Гораю – голові пресвідділу ХПЄ УАПЦ та нагородив Благословенними грамотами наших партнерів у проведенні VI Відкритого регіонального фестивалю духовної музики – Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського, обласні
Методичний кабінет навчальних закладів мистецтва та культури й Центр народної творчості та культурно-освітньої роботи.
У святому багатоголоссі Божественної пісні та розмаїтті оркестрових композицій, за якими впізнають «Небесні перевесла», зріднилися душі нащадків Великого Роду Українського й понесли Славу Його степовими обріями й смерековими верхами Своєї Праведної Землі…
-

Я тебе не забуду!
«Свято Покрови Пресвятої Богородиці, яке ми сьогодні відзначаємо, займає особливо місце в духовному житті українського народу. Воно пов’язує нас із утвердженням православної віри на українській землі, з героїчним її захистом під святим омофором Божої Матері, і сягає Божественною дією глибин сьогодення», – Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський УАПЦ.
14 жовтня 2018 року, в день Покрови Пресвятої Богородиці, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, завітав із архіпастирською візитацією до Свято-Покровської парафії міста Хорол на Полтавщині та звершив святу Божественну літургію. Спільно з Його високопреосвященством служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, митрофорний протоієрей Володимир Офіленко, настоятель парафії, протоієрей Олександр Горай та ієрей Микола Костюк.«Я тебе не забуду», промовляє до кожного з нас Пресвята Богородиця, невідступно з молитвою тримаючи над нами Свій розпростертий омофор. Вона розпростерла його над усією Україною, над нашими воїнами, які
захищають простори Батьківщини, жертовно віддаючи свої життя за волю рідного народу. І тому сьогодні, разом із Богородицею, ми звертаємося до них: «Ми вас не забудемо, дорогі нашому серцю захисники!» Ми молимося за воїнів, які нині воюють із ворогом там, на фронті, тримаючи разом із Божою Матір’ю над ними молитовний омофор, як могутній захист», – сказав владика Афанасій у своїй проповіді.
Після богослужіння архієпископ Афанасій, за багаторічне служіння у вірі православній та з нагоди храмового свята, нагородив церковним орденом прп. Іллі Муромця настоятеля Свято-Покровської парафії, митрофорного протоієрея Володимира Офіленка, архієрейськими грамотами міського голову Хорола Сергія Волошина, жертводавців та вірян, які потрудилися на будівництві нового храму.Потім владика Афанасій очолив хресну ходу довкола храму-каплиці та освятив куполи з хрестами, що їх спорудили на будівлі нового храму.
-

Вселенський патріархат відмежувався від надання автокефалії для Македонії
Керівництво Константинопольського патріархату не бачить підстав для втручання в церковну ситуацію в Македонії за сценарієм, схожим на український. Про це повідомляє македонське видання Слободен Печат із посиланням на власні джерела в ієрархії.
Журналісти говорять про існування письмового роз’яснення Його Всесвятості патріарха Варфоломія щодо звернення єпископів Македонії з проханням про надання місцевій церкві канонічної автокефалії. За неофіційною інформацією ЗМІ, в листі Константинопольського архієпископа основною є думка про те, що територія Македонії належить до канонічного підпорядкування Сербській православній церкві, тому всі питання церковного устрою на ній належить найперше обговорити в Печському патріархаті.
Македонське видання пише про те, що аналогії з українською церквою в цьому контексті визнані недоречними, оскільки Константинополь ніколи офіційно не визнавав Україну канонічною територією РПЦ, тоді як томосом 1922 року Македонію було віднесено до СПЦ.
Дехто з оглядачів схильний припускати, що таким рішенням Вселенський патріархат зараз утримує Сербську православну церкву у власній орбіті та послаблює позиції промосковських сил у ній у той час, як РПЦ у помсті за рішення щодо України шукає можливостей відірвати від єдності з Вселенським православ’ям ще когось із помісних церков, аби однобічно оголошений Москвою розкол не лишився самотнім, а тези про підтримку РПЦ у православному світі та особливо серед “братніх слов’янських народів” отримали хоча б якесь підтвердження.
У керівництві Македонської православної церкви – Охридської архієпископії вже заявили, що спільнота продовжить своє існування, як самопроголошена автокефалія на території Македонії.















































































