У неділю, 9 лютого 2020 р., у храмі Покрови Пресвятої Богородиці Харківсько-Полтавської єпархії ПЦУ, с. Лиман Зміївського району Харківської області , відбулась святкова Божественна літургія. Саме цього недільного дня парафіяни відзначали четверту річницю створення своєї парафії. Підтримати своїх братів приїхали парафіяни Свято-Успенського Соколівського храму на чолі із о. Станіславом Аштрафяном та о. Сергієм Довганюком. Після спільного богослужіння всі присутні за чаєм згадували про перебіг подій під час відкриття Лиманського храму.
Категорія: Новини єпархії
-

Привітання Блаженнішому Епіфанію, Митрополиту Київському і всієї України
Ваше Блаженство!
Від імені священства, вірян та від себе особисто щиро вітаю Вас із першою річницею інтронізації на першосвятительський престол митрополита Київського і всієї України! В ці часи великого випробування для Православної Церкви України і Вас особисто, ми стаємо надійною опорою Вашого служіння Богу, Церкві й народу Божому. Посівши Київський престол, Ви проявили себе як мудрий і справедливий пастир.
Ми молимося, щоб Господь допомагав Вам зростати в благодаті, зміцнював Ваші духовні й тілесні сили та дарував довгі роки життя з любов’ю в Господі будувати Православну Церкву України – духовну опору української нації й держави. Ми дякуємо Богу, що саме Вас обрав Господь очолювати древню кафедру київських митрополитів – людину глибокої віри, духовної сили, стійкості у відстоюванні автокефалії українського православ’я, всебічної освіченості, великого серця, наповненого братньою любов’ю до всіх нас.
Цього благословенного дня ми дякуємо Богу, Який сподобив нашу Церкву пройти тернистий шлях сповідництва й боротьби за автокефалію і, нарешті, зміцнену й освячену жертовною кров’ю, як Невісту Христову, приєднав до родини Вселенського православ’я. Віднині ми – рівні серед рівних! І в цьому велика й Ваша заслуга як того, хто стояв біля витоків об’єднання і визнання.
Сьогодні дзвони стародавнього Золотоверхого Михайлівського монастиря, що був зруйнований і знову постав у всій своїй величі, сповіщають всьому світу радісну звістку, що віднині престол Київський відновлено і багатовікове приниження подолано. Тож нехай із Божою допомогою, під Вашим мудрим управлінням, намножуються церкви й наповнюються парафіянами, які підносять хвалу Богу рідною українською мовою, будуються монастирі, а в них безперестанно моляться за Україну й увесь світ ченці й черниці.
Наші серця наповнює радість від того, що до лона материнської Церкви навертаються цілі громади православних українців, що перебували в полоні московської омани, що все більше й більше українців наповнюють храми Православної Церкви України, побачивши у Вашій особі, Ваше Блаженство, істинного й правдивого провідника на шляху спасіння. В грудні минулого року ми з Вами стали свідками, як у славному місті Сміла на Черкащині, на освячення престолу новозбудованого храму Різдва Іоанна Хрестителя, зійшлися сотні вірян, щоб спільно з Вами, ваше Блаженство, помолитися до Бога за місто, мир на українській землі і розбудову нашої Церкви. Ми бачили, з якою радістю й піднесенням вітали Вас жителі Сміли й ближніх та дальніх міст і сіл. А це означає, що народ прийняв Вас у своє серце.
Наша Церква зараз переживає важкі часи, але ми впевнені, що її корабель, кермо якого перебуває у міцних і надійних руках Вашого Блаженства, здолає бурхливі хвилі життєвого моря. А для цього нам треба ще більше, ніж будь-коли, гуртувати наші ряди у братній любові, вірності й відданості спільній справі, звершувати яку нам благословив Господь Ісус Христос.
Через певні обставити я не можу сьогодні бути поряд із Вами на Вашому святі, але духом я з Вами і душа моя радіє, відчуваючи торжество історичної події. Звідси, із православного Харкова, посилаю Вам найщиріші побажання, щоб Господь Бог дарував Вам, Ваше Блаженство, нашій Церкві і її вірним, мудрість, силу духу і стійкість у ці важкі для нас усіх дні.
Молюся, щоб Господь оберігав Вас своєю любов’ю й милосердям під Покровом Пресвятої Богородиці і за молитвами всіх святих землі української, щоб дні Ваші були наповнені світлом і радістю в Господі! Многії і благії Вам літа!
З братньою любов’ю у Христі архієпископ Афанасій (Шкурупій)
-

Як з користю лазити по деревах і радісно вечеряти в товаристві грішників: урок Закхея
Формально перший підготовчий тиждень до Великого посту розпочнеться через 7 днів, але ритм церковного життя вже поволі перетворюється на передпостовий. Неділя про Закхея – це нова логіка євангельських читань літургійного дня. Їхній орієнтир змінюється з минулої П’ятдесятниці – на майбутній Великдень. Перша ластівка наближення «духовної весни».
Говориш про наближення посту – і ризикуєш нарватися на саркастичні коментарі не вельми воцерковлених знайомих. Мовляв, от ти постиш, і що – це тебе якось наближає до Бога? Де там… Невже Йому потрібно, щоби ти себе мучив середньовічною монастирською дієтою, чи твій Бог – садист? Ні, ясна річ… Він же Сам говорив: неважливо, що входить в людину, їжа ж не осквернює – навіщо тоді постити? Ну, як це пояснити… Чи, думаєш, Він такий дріб’язковий, що заглядає до рота і формує думку про тебе на підставі твого меню? Сміх та й годі.
Сміхом супроводили, напевне, й витівку Закхея – а що серйозного в дорослій, солідній, заможній людині, котра раптом вирішила повправлятися в альпінізмі на дереві в центрі міста? Це б і зараз викликало неабиякий ентузіазм глядачів: лиш уявити пузатого начальника регіональної фіскальної служби поміж листям – і вже посмішка на обличчі. Єрихонський митник таки утнув дурню! Але…
Для когось і мій піст – не більше. Нісенітниця, безглузда витрата часу й енергії. Для самого ж Закхея балансування на гілках – це нова можливість. Крізь сміх і кпини раптом лунає: «Мені належить бути в тебе в домі». Хіба це того не вартувало?
Ось воно. Піст – це моя власна смоковниця. Знаряддя для виявлення реакції на наближення Христа. Неоковирні, імпульсивні, які завгодно – але рухи назустріч Йому. В Ньому вся їхня логіка та смисл.
Дерево не зробило Закхея святішим, достойнішим за інших, готовим до зустрічі з Учителем. Не варто цього сподіватися від посту й мені. Але це – засіб засвідчити Ісусові свою небайдужість. Що я, наскільки вмію, відгукуюся на те, що попереду – Єрусалим, Хрест, Пасха. Що я, попри все, прагну побачити Світло, а не сховатися остаточно в темряві.
Ісус обнадіює, що Він – поруч із кожним грішником. Набагато ближче, ніж здається. Його позиція: «Мені належить бути в тебе в домі». Давно належить. Але вибір за тобою. Подай сигнал смоковницею, що дозрів, як її плід. І доки благочестиві сходитимуть на праведний гнів, Він сидітиме біля грішника і чекатиме наступного кроку…
Це – другий важливий момент в історії про Закхея. Для чого були дерево і бенкет у домі? Серед нестримної радості раптом стається… покаяння!
Великий піст наповнений закликами до покаяння, просякнутий специфічною атмосферою, формами його виявлення – поклонами, сльозами, молитвами, богослужіннями з лейтмотивом: «Помилуй мене, Боже, помилуй мене». Що ж це: жаль за помилки, прохання про амністію в обмін на щиросердне визнання провин, по-особливому щемливі переживання? Де критерій справжнього покаяння?
Закхей пропонує свій варіант – виправлення. Вольове рішення про зміну життя: «Половину майна роздам убогим, а якщо кого скривдив – поверну вчетверо». Справжня метаноя – переміна думок, напряму мислення і поведінки, як по-грецьки і визначається покаяння. Тільки після цього він отримує благословення на вічність: «Нині прийшло спасіння дому цьому…»
Христос був у цьому домі, як міг зазирати і в «дім» мого серця у святому причасті, в мить особливого духовного піднесення, молитви, пізнання радості чи горя. Але Його присутність нічого не гарантує сама по собі. Кожен це знає, хто Його втрачав і повертався до гріха. Тому Закхеєва підказка така важлива. В духовному житті важать не красиві слова чи благочестиві емоції, а банальні вчинки – покаяння не приживається без конкретних плодів, без добрих справ.
Зробити символічне зусилля, щоб «потрапити на очі» Христові – вхопитися за шанс побачитися з Ним, мов за гілку дерева при загрозі болісного падіння вниз. Змінитися на краще під впливом цієї зустрічі, як вдалося митнику в радості святкової трапези зі Спасителем. Прості уроки про піст і покаяння, запропоновані в неділю про Закхея.
ієрей Дмитро Шаповалов
-

Творча зустріч із школярами
21 січня 2020 року архієпископ Афанасій (Шкурупій) – в миру Володимир Михайлович, член Національної спілки письменників України, завітав до Червонослобідського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступеня № 1 на Черкащині, де зустрівся з учителями та учнями старших класів. Володимир Михайлович розповів про свій творчий шлях, про життя українського села 30-80 років минулого століття і людей на землі, які стали прототипами його творів, про важливість усвідомлення своїх коренів, любові до рідної землі, духовні витоки, важливість пізнання світу й народних традицій. На завершення зустрічі владика Афанасій подарував бібліотеці школи свою нову книгу оповідань і повістей «Останній поріг», що вийшла друком у жовтні минулого року в Київі.
-

Архієпископ Афанасій відвідав Тальне на Черкащині
«У своїх молитвах нам треба просити Господа, щоб Він посилав нам бажання вчитися Божої науки, а ще дослухатися до мудрих порад розумних людей. А Предтечу Господнього Іоанна просити допомогти нам підготуватися до гідної зустрічі зі Спасителем, як допоміг тим людям, що приходили до нього на річку Йордан хреститися», – архієпископ АФАНАСІЙ (Шкурупій).
20 січня 2020 року, в день післясвята Богоявлення, Собору Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, архієпископ Афанасій відвідав з архіпастирським візитом парафію прп. Сергія Радонезького у м. Тальному та звершив святу Божественну літургію в тимчасовому, пристосованому для богослужінь приміщенні. Спільно з правлячим архієреєм служили ігумен Антоній (Бондарець) та настоятель парафії протоієрей Сергій Грубий.
«Нині ми згадуємо пророка Іоанна як сміливого проповідника, який не боявся сильних цього світу, звинувачуючи їх у злих вчинках і злочинах проти народу Божого, навіть самого царя Ірода за його аморальний спосіб життя. По хресному шляху він пройшов до кінця. Його смерть ознаменувала й смерть Спасителя, так само як і його життя було провіщенням життя Господа Ісуса Христа, адже й Христос почав Свій проповідницький подвиг словами Іоанна Хрестителя, зверненими до народу: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Боже» (Мт., 3:2), – сказав у повчальному слові архієпископ Афанасій.Після літургії архієпископ Афанасій у супроводі протоієрея Сергія та ігумена Антонія відвідав село Соколівочку, що поряд із Тальним, та ознайомився з ходом будівництва нового храму.
-

Архієпископ Афанасій освятив води Дніпра
19 січня 2020 року архієпископ Афанасій, спільно з духовенством, звершив чин Великого освячення води на Дніпрі в районі Центрального пляжу с. Червона Слобода. На завершення владика Афанасій окропив усіх присутніх свяченою водою.
-

Архієпископ Афанасій звершив Літургію в день Хрещення Господнього
19 січня 2020 року, в день свята Богоявлення, Хрещення Господа і Бога нашого Ісуса Христа, архієпископ Афанасій, керуючий Харківсько-Полтавською та Черкаською і Кіровоградською єпархією, очолив Божественну літургію та чин Великого освячення води у Свято-Троїцькому кафедральному храмі в с. Червона Слобода. Спільно з правлячим архієреєм служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, протоієрей Сергій Катренко та ієрей Віталій Сєдов.
Цього дня сотні червонослобідчан прийшли до кафедрального храму, щоб узяти участь в архієрейському богослужінні та набрати богоявленської води.
По завершенні чину Великого освячення води, архіпастир разом із духовенством окропив освяченою водою вірян. -

Архієрейське богослужіння в день Обрізання Господнього
«День Обрізання Господнього має особливе змістовне і символічне значення для нас, віруючих християн. Як і свято св. Василія Великого. Полягає воно в тому, що обрізанням Господь вказав на необхідність для спасіння відсікання пристрастей, які породжують гріхи. А святитель, на прикладі свого життя, показав нам , що приборкувати пристрасті тіла людині під силу», – архієпископ АФАНАСІЙ (Шкурупій).
14 січня 2020 року, в день свята Обрізання Господнього та вшанування святителя Василія Великого, архієпископ Афанасій очолив святу Божественну літургію у Свято-Вознесенському храмі с. Коломацьке. Спільно з правлячим архієреєм служили ігумен (Антоній), секретар єпархіального управління, та протоієрей Олександр Горай, благочинний Полтавської області.
«Духовним обрізанням людина повинна відсікати від себе душевні пристрасті: гнів, заздрість, гординю і всі ті гріхи, які породжує людське пожадання. Щоб, борючись із цими ганебними проявами у своїй поведінці, ми готували себе до восьмого дня майбутнього віку, про що нам пишуть святі отці, – сказав владика Афанасій у проповіді. – Обрізання в старозаповітні часи було лише прообразом істинного очищення, а вже Господь, взявши не себе гріх із зовні й прицвяхувавши його на хресті, встановив нове благодатне хрещення водою і Духом. І щоб зробити наше спасіння досконалим, Він починає Свою місію з раннього дитинства, починаючи вчитися терпіти тілесний біль, сіючи з ранку Свою кров, що увечері зібрати гідний плід нашого викуплення».
Після літургії парафіяни отримали від владики Афанасія благословення помазанням святим єлеєм.
-

Архієрейське богослужіння в день Різдва Господнього
«З нами Бог!» – заклично сповіщає нам Свята Церква найбільшу радість, яка будь-коли охоплювала людські серця. Цієї ночі звершилася незбагненна таїна – Бог став людиною, щоб підняти нас на духовну висоту», – архієпископ АФАНАСІЙ (Шкурупій).
7 січня 2020 року, в день Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, архієпископ Харківський і Полтавський Афанасій очолив Божественну літургію в Свято-Михайлівському кафедральному храмі в м. Полтаві. Під час богослужіння з Владикою служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, та протоієрей Олександр Горай, благочинний Полтавської області, настоятель парафії.
«Ми входимо в новий 2020 рік після Різдва Христового і дякуємо Богу за Його багаті милості, що Він дарував нам у році минулому. А найбільше за дарування єдності нашій Помісній Православній Церкві України і надання Вселенським Патріархом Томосу автокефалії. Ця епохальна подія, яка відбулася рік тому, стала рушієм визволення українства з духовного поневолення північним сусідом. Він ще женеться за нами могутнім військом, щоб повернути назад, але сила Божа могутніша за людські сили. Під Його Божим покровом корабель нашої Церкви здолає бурхливе море пристрастей і протистоянь, ставши надійною опорою в будівництві незалежної держави українського народу», – говориться в Посланні архієпископа Афанасія.Наприкінці літургії архієпископ Афанасій зачитав Різдвяне послання митрополита Київського і всієї України Епіфанія.
Коли закінчилося богослужіння, владика Афанасій привітав усіх із Різдвом Христовим, а дитячий хор «Янголи з небес» вітали вірян чудовими колядками. Після колядування архіпастир роздав дітям солодощі.
-

Предстоятель ПЦУ освятив новий храм у м. Сміла на Черкащині
«Ми молимося вдома і вранці, і ввечері, але храм є особливим освяченим місцем. Саме у храмі людина через Хрещення народжується у нове життя. Тут через Таїнства укріпляються її духовні і тілесні сили, тут і завершується наш земний шлях», – Блаженніший Епіфаній, Митрополит Київський і всієї України.
22 грудня 2019 року, на запрошення правлячого архієрея – високопреосвященного Афанасія, архієпископа Харківського і Ізюмського (раніше Полтавського), Блаженніший митрополит Київський і всієї України Епіфаній з архіпастирським візитом відвідав м. Смілу на Черкащині.
Тут Його Блаженство звершив освячення престолу і храму Різдва Івана Хрестителя та очолив святу Божественну літургію. Спільно з Предстоятелем помісної Української Православної Церкви служили митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, архієпископ Харківський і Ізюмський Афанасій, архієпископ Вишгородський Агапіт, єпископ Донецький і Слов‘янський Сава, настоятель храму протоієрей Михаїл Шевчук та численне запрошене духовенство. Цього дня храм не зміг вмістити усіх вірян, що прийшли помолитися разом з Предстоятелем.
Наприкінці літургії Митрополит Епіфаній виголосив першосвятительську проповідь, у якій розповів про важливість храму в житті християнина. «Лише іноплемінник повернувся подякувати Господу за зцілення. Це є нагадуванням і для нас, щоб ми згадували про Бога не лише тоді, коли нас спіткали якісь негаразди, а й в час радості. Отож, і у нас є за що
дякувати Господу. Він сподобив нас можливості власними руками будувати храми – Його дім на землі. Також Бог сподобив нас дару церковної незалежності – автокефалії, а в майбутньому створить умови, щоб на нашій землі запанував справедливий мир і українське православ‘я об‘єдналося навколо Київського престолу. Однак це залежить і від нас, від нашої віри, доброти, любові й інших чеснот, через які ми даємо Божій благодаті оселитися в нас», – підсумував своє повчальне слово Предстоятель.
На завершення богослужіння Митрополит Епіфаній відзначив церковними нагородами: орденом Архістратига Божого Михаїла – настоятеля парафії митрофорного протоієрея Михайла Шевчука, благословенними грамотами – благодійників храму.Довідка. Парафія Різдва Івана Хрестителя в м. Сміла із самого початку свого заснування в 90-их роках перебуває в складі Української Автокефальної Православної Церкви, яка стала одним із ініціаторів об’єднавчого Собору 15 грудня 2018 року, коли було утворено Помісну Православну Церкву України. І освячення престолу та храму в річницю створення ПЦУ стало символічним і визначальним у житті священства та вірян Черкащини.
Будівництво храму Різдва Івана Хрестителя розпочалося 12 років тому, а душею цієї святої справи був настоятель парафії, митрофорний протоієрей Михайло Шевчук. Храм збудований силами церковної громади та жертводавців. Спільно вони здійснили подвиг, адже на теренах центральної України будувати храми Української Церкви надзвичайно важко. Але віднині православні сміляни мають можливість підносити хвалу Богу в чудовому храмі-красені. -

Архієрейське Богослужіння в день архістратига Михаїла
21 листопада 2019 року, в день Собору архістратига Божого Михаїла і всіх небесних сил безтілесних, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, очолив Божественну літургію в Свято-Михайлівському храмі м. Полтави (Івонченці). Цього дня парафія Собору архістратига Михаїла відзначає своє храмове свято. Спільно з архіпастирем служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, протоієрей Олександр Горай, настоятель парафії, благочинний Полтавської області, ієреї Олег Авраменко, Євген Пономаренко та Вадим Кісіль.
На малому вході архієпископ Афанасій нагородив правом ношення набедреника ієрея Олега Авраменка.
Після богослужіння архієпископ Афанасій звершив чин освячення накупольного хреста.
фото: Ярослав Павлуцький фото: Ярослав Павлуцький фото: Ярослав Павлуцький фото: Ярослав Павлуцький фото: Ярослав Павлуцький фото: Ярослав Павлуцький -

VІІ відкритий регіональний фестиваль духовної музики «Небесні перевесла»
19 жовтня 2019 року у приміщенні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відбувся VІІ відкритий регіональний фестиваль духовної музики «Небесні перевесла».
Високе вокальне мистецтво цього дня палким прихильникам духовного піснеспіву подарували 10 творчих колективів і виконавців: Заслужений самодіяльний ансамбль пісні і танцю України «Лтава» імені В. Міщенка; Хор Полтавського коледжу мистецтв ім. М. В. Лисенка; Хор Харківсько-Полтавської єпархії Православної Церкви України; Вокальний ансамбль духовної музики «Мадригал» Кременчуцької дитячої музичної школи №
3 ім. М. М. Колачевського; Народний вокальний ансамбль «Дивоцвіт» Заводської дитячої музичної школи; Вокальний ансамбль викладачів Кобеляцької дитячої музичної школи; Народний академічний ансамбль «Тисяча років музики» Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка; Вокальний ансамбль «Оксамит» Козельщинської дитячої музичної школи; Народна хорова капела «Консонелла» викладачів Котелевської дитячої музичної школи; Ольга Макарова – викладач Кременчуцької дитячої музичної школи №3 ім. М. М. Колачевського.У концерті прозвучали духовні твори Д. Бортнянського, З. Яропуда, О. Іванова, Дж. Качінні, Ю. Сластіона, Г. Давидовського, П. Чеснокова, К.

Стеценка, Г. Китастого, П. Чайковського, В. Шиптури, І. Соневицького, Р. Толмачова, Р. Мануеля та інших.
Високопреосвященний Афанасій (Володимир Шкурупій) презентував всім учасникам фестивалю збірку власних творів «Останній поріг». Від Департаменту культури і туризму Полтавської облдержадміністрації всі учасники отримали подяки за участь, пам’ятні сувеніри, USB-флеш-накопичувачі та камертони.Після завершення концерту Владика Афанасій висловив глибоку вдячність тим, хто вкотре щиро долучився до здійснення вагомого музичного проекту на Полтавщині. Також висловив подяку ведучій фестивалю – заслуженому працівнику культури України Валентині Шемчук.
Непоборний дух народного єднання зродився в серцях високоповажних учасників й шановних гостей фестивалю. Усі разом із зведеним хором та диригентом Ганною Оксениченко, завідуючою відділом хорового диригування Полтавського коледжу мистецтв ім. М. В. Лисенка пристрасно піднесли слова нашого Духовного гімну – «Молитви за Україну» (музика Миколи Лисенка, слова Олександра Кониського).














































































