Категорія: Послання

  • Різдвяне послання

    Різдвяне послання

    Різдвяне послання

    Високопреосвященного АФАНАСІЯ,
    архієпископа Харківського і Полтавського,
    священству, чернецтву та всім вірним
    Харківсько-Полтавської єпархії Православної Церкви України

    Христос народився! Славімо Його!

    Дорогі у Христі Ісусі брати й сестри! З волі Божої та Його безмежної ласки ми з Вами нині зі священним трепетом у душі й із завмиранням серця припадаємо до ніг народженого від Пресвятої Діви Марії нашого Спасителя Господа Ісуса Христа. Вже більше двох тисяч років Він духовно народжується й увіходить у наші серця, преображаючи їх і відроджуючи в життя вічне. Тож віра наша нехай навчає нас посеред житейських негараздів берегти в серцях своїх цю велику радість, про яку в Євангелії сказано, що ніхто її не відніме від нас (Ін., 12:22). Відтоді Син Божий з нами на землі! «Нині Христос народжується… Нині Безначальний починається… Сили небесні радіють і земля з людьми веселиться…» (Стихира свята).

    Увесь світ, затамувавши подих, слухає величну пісню з неба, що нині відкрилося, спів ангельського славослів’я: «Слава в вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк., 2:14). Ця невимовна радість безплотних Сил небесних лунає в наших серцях, адже благодатне світло миру, що його приніс Господь своїм народженням, осяває й наші, затьмарені гріхами, душі.

    У втіленому Синові Божому людству відкрилася вся глибина премудрості Божої, яка спасає те, що гине, і пропаще відновлює, оживотворяє змертвіле і дає народження ще ненародженому. Адже Ісус Христос є наш світ, Який «із двох одне збудував, зруйнувавши перегородку, що посередині стояла, і ворожнечу ліквідував… благовістивши мир вам, далеким і близьким» (Еф., 2:14-17), щоб ми стали «не чужими й не захожанами, а співгромадянами» тієї будівлі, «де наріжним каменем є Сам Ісус Христос» (Еф., 2:19-20).

    Святкуючи нині Різдво Христове, ми свідчимо, що Він один і той самий в усі часи й віки, і так само знаємо, що з тієї ночі, коли засяяла зоря над Віфлеємом, «Світло в темряві світить і темрява не оповила його» (Ін., 1:5). Ми також свідчимо, що наш український православний народ несе це світло любові Божої у своїх душах і серцях, і тому темрява світу цього, що намагається поглинути нас у свою нелюбов, отримує нищівну поразку.

    І все ж ще всілякі лиха відвідують нашу Вітчизну, наші оселі й родини. Нам дуже важко – вседозволеність, алкоголізм і наркоманія, корупція і злочинність та інші негаразди, що тяжко уразили суспільство, розтлівають душу народу. Кожен запитує – де вихід і де спасіння, наче забуває слова Спасителя, якими керувалися наші прадіди: «Не лякайся, тільки віруй!» (Мк., 5:36). Але віруй правдиво. Тому що подолати це зло, змінити суспільство ми зможемо лише з допомогою віри, надії і любові у вірі православній, співаючи хвалу Богові в храмах, адже без волі Божої не може встояти ніщо збудоване. Тож нехай Вітчизна наша наповниться духовними пахощами наших молитов і відродиться дух наш український на славу Богу й матері Україні!

    Дорогі мої! Вітаю вас із Різдвом Господа й Бога нашого Ісуса Христа і Новим 2021 роком. Нехай же рік, що нині настав, пройде під знаком Христа в мирі й благополуччі, чистоті та правді, піднявши нас усіх хоч на сходинку вище на шляху спасіння в життя вічне.

    «Христос народився – славте Його,

    Христос із Небес – зустрічайте!»

    Високопреосвященний АФАНАСІЙ,
    архієпископ Харківський і Полтавський
    Православної Церкви України
    Різдво Христове
    2020/2021 р.р.
    мм. Харків-Полтава

     

  • Пасхальне послання

    Пасхальне послання

    ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

    ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННОГО АФАНАСІЯ

    АРХІЄПИСКОПА ХАРКІВСЬКОГО І ПОЛТАВСЬКОГО

    священству, чернецтву і всім вірним

    Харківсько-Полтавської єпархії Православної Церкви України

     

    Христос воскрес!

    Дорогі брати і сестри! Рідні мої!

    Вже тридцять років наша Вітчизна Україна йде хресною дорогою, несучи на собі тяжкий хрест важких випробувань, розпинаючись на хресті разом із Сином Божим. І кожен із нас, християн, спільно з Христом розпинається і спільно з Ним сходить у пекло свого серця, переповненого стражданням за Розіп’ятим, щоб через страждання відчути радість воскресіння.

    Христос зійшов у пекло і ми разом із Ним. Христос зламав ворота пекла і ми повинні з Божою допомогою подолати пекельні випробування, зламати опір внутрішнього ворога, яким є гріх. А найстрашніший гріх для українця – це відступитися від Батьківщини і віри православної. Сьогодні ми згадуємо, як однодушно стояли багато місяців на молитві за Україну і цей молитовний щит врятував Батьківщину, не допустивши в серця наші згубної отрути неправди, що спонукувала до страшного гріха зради й відступництва.

    Тому зараз, коли неправда взяла гору над здоровим глуздом і захитала основи нашої держави, ми, як вірні сини й доньки України, зобов’язані стати могутньою перепоною на шляху колаборації, яка уразила наше суспільство і згубним вірусом заповзає в душі українців. Цей вірус незрівнянно небезпечніший, ніш коронавірус, що уражує тіло, але нездатен зламати душу.

    Сьогодні ми сумуємо, але сьогодні ми й радіємо, адже хоч і помер Христос на хресті, але й воскрес, як наш Спаситель, із мертвих. До цього торжества ми прийшли через переживання страждань Христових у Його Страстях, адже «той, хто не пережив Страсті Господні в глибині покаяння і не став співучасником Його смерті, той  не буде й співучасником у духовному воскресінні, й не отримає Духа Святого», – пише прп. Симеон Новий Богослов.

    Істина нашого життя полягає у Воскреслому Господі нашому Ісусі Христі, Який зруйнував ворота пекла і дарував нам свободу вибирати Життя Вічне. Озброївшись цією істиною, український народ стане міцніший за крицю, відстоюючи свободу Матері-України, в якій тільки й можна бути йому щасливим. Ставши на бій із ворогом внутрішнім і ворогом зовнішнім, який поневолює видимо й невидимо, будемо брати приклад із нашого Господа, з Його жертовного подвигу заради нашої свободи. Падаючи і піднімаючись, будемо долати шлях спасіння мужньо і впевнено. Сказав Іоанн Златоуст: «Нехай ніхто не боїться смерті, бо від неї нас звільнила смерть нашого Спасителя».

    Наша Церква неухильно йде шляхом відродження, все більше українців навертається під омофор, освячений жертовною кров’ю автокефальних мучеників, подвиг яких став непохитним фундаментом і дороговказом для наступних поколінь священства й вірних, всього українського народу. І хоч нинішнє українське суспільство все далі й далі відходить від Бога, все ж із цього мороку йому світить Хрест Христа Спасителя, адже, зійшовши на нього, Господь наш помер і воскрес. Своїм воскресінням Господь відкрив нам пасхальну радість чистої жертви тих, хто віддав своє життя за віру й Україну, за її свободу й незалежність, знаючи, що терпіння приводить до хреста, але виводить із полону неволі. В цьому полягає смисл терпіння всієї України, яка стала на першу сходинку нової ери.

    Дорогі у Христі Ісусі! Перебуваймо в молитві й пасхальній радості, у любові й надії, з миром у серці й добрими думками в розумі. Пасхальним привітом пригортаю вас до свого серця! Привітом пасхальної радості лину до кожного стражденного, пораненого в бою за Україну, тортурами знеможеного в полоні, важкими обставинами вигнаного з рідної землі, упослідженого сильними світу цього. Усім бажаю світлого променя від пасхальних дарів воскреслого Христа!

    Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай завжди перебуває з усіма вами!

    Христос воскрес! Воістину воскрес!

    Високопреосвященний АФАНАСІЙ, архієпископ
    Харківський і Полтавський Православної Церкви України
    Пасха Христова  року Божого 20
    20

  • Різдвяне послання

    Різдвяне послання

    РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

    Високопреосвященного АФАНАСІЯ, архієпископа Харківського і Полтавського,

    священству, чернецтву та всім вірним
    Харківсько-Полтавської єпархії Православної Церкви України
    та всім православним християнам

    Христос народився!

    Дорогі брати і сестри!

    «З нами Бог!» – заклично сповіщає нам Свята Церква найбільшу радість, яка будь-коли охоплювала людські серця. Цієї ночі звершилася незбагненна таїна – Бог став людиною, щоб підняти нас на духовну висоту. Але, давши нам волю вибору, Він не примушує силою йти за Ним, а смиренно чекає нас на шляху спасіння, щоб, спираючись на Нього, ми долали життєві перепони, досягаючи небесного раю. Він веде по шляху, яким, перш за все, йдуть ті, кого зневажило й відкинуло суспільство: бідні, знедолені, зневажені, скалічені душею й тілом, кому немає з ким розділити родинне тепло, бо всі остерігаються увійти в їхню долю, проблему, біду, горе. Веде тих, хто, зіштовхнувшись із людською байдужістю, нерозумінням, озлобленням, жорстокістю, лишилися на узбіччі життя, чужі для людей, але такі рідні й  близькі для Того, Хто сам був відкинений людьми і страждав.

    Люди завжди задаються питанням, що робити і куди йти? Але ще пророк Божий Мойсей сказав: «У свідки перед вами я сьогодні закликаю небо й землю. Життя і смерть запропонував я тобі. Благословення і прокляття. Вибери життя, щоб жив ти і потомство твоє!» (Повт., 30:19). А витоки нашого вибору починаються від священних ясел Божественного Немовляти – з ким ми: з Богом чи дияволом, з добром чи злом, з гріхом чи праведністю. А справжній напрямок нам дає Церква Христова. Тому нам, християнам, щоб іти за Христом, треба кожного прийняти, побачивши в ньому Бога, Який Сам пізнав приниження, переслідування, зневаження, відсторонення, обходив босими ногами всю землю палестинську.

    В кожного з нас була в житті мить, коли в ясла нашого серця увійшов Спаситель і осяяв його теплом своєї любові, і в нас почалося нове життя – життя з Ісусом Христом. Він увійшов у наше приниження й знедолення, не посоромившись нашої душевної і тілесної злиденності. Зріднився з нами любов’ю, прощенням і милосердям, бо сказав: «Я прийшов до хворих, а не здорових», щоб грішних спасти для вічності. Христос став Людиною, щоб ми, дивлячись на Нього, зміцнювалися у своїй людській гідності через покаяння, смирення, милосердя й любов, як головних  рушіїв життя. В цьому повнота нашої віри, наше життєве покликання!

    Ми входимо в новий 2020 рік після Різдва Христового і дякуємо Богу за Його багаті милості, що Він дарував нам у році минулому. А найбільше за дарування єдності нашій Помісній Православній Церкві України і надання Вселенським Патріархом Томосу автокефалії. Ця епохальна подія, яка відбулася рік тому, стала рушієм визволення українства з духовного поневолення північним сусідом. Він ще женеться за нами могутнім військом, щоб повернути назад, але сила Божа могутніша за людські сили. Під Його Божим покровом корабель нашої Церкви здолає бурхливе море пристрастей і протистоянь, ставши надійною опорою в будівництві незалежної держави українського народу.

    Вітаю всіх зі святом Різдва Христового! Бажаю, щоб у єднанні сили Божої і власної духовної праці ми впевнено долали свій життєвий шлях до Христа, до спасіння, до вічності. Нехай народжене у Віфлеємі Богонемовля зміцнить нашу надію, що перемагає страх, нашу віру, щоб ми відчули силу Божественної любові, яка преображає людське життя.

    «Хай же Бог надії наповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб ви, силою Духа Святого, збагатилися надією» (Рим., 15:13).

    Христос народився! Славімо Його!

     Високопреосвященний АФАНАСІЙ,
    архієпископ Харківський і Полтавський

    Православної Церкви України
    Різдво Христове
    2019/2020 р.р.
    мм. Харків-Полтава

  • Пасхальне послання високопреосвященного АФАНАСІЯ, архієпископа Харківського і Полтавського ПЦУ

    Пасхальне послання високопреосвященного АФАНАСІЯ, архієпископа Харківського і Полтавського ПЦУ

    ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

    ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННОГО АФАНАСІЯ

    АРХІЄПИСКОПА ХАРКІВСЬКОГО І ПОЛТАВСЬКОГО

    священству, чернецтву і всім вірним

    Харківсько-Полтавської єпархії Православної Церкви України

     «Воскресіння день – просвітімось люди! Пасха, Господня Пасха, від смерті бо до життя і від землі до неба Христос Бог перевів тих, хто пісню перемоги співає!» (Воскресна Утреня, Канон Пасхи).

    Цими словами канону Пасхи свята Православна Церква звіщає нам велику радість – Спаситель воскрес із мертвих і з темряви безвиході й розпачу освітив людству шлях спасіння в життя вічне. Божественне світло розітнуло зловісну завісу первородного гріха, давши кожному надію на подолання власної немочі, зневіри, на воскресіння для нового життя.

    Ворота до нового життя Господом відкрито і Він, милостивий і людинолюбний, запрошує кожного: «Увійди в радість Господа свого!» Пам’ятаєте євангельську розповідь про те, як господар кликав гостей на званий обід, а вони не прийшли, знайшовши різні причини? Чи не так і більшість із нас обминає храм Божий – Церкву святу, поринаючи у буденні клопоти?

    Але нам слід згадати, з якою радістю зустрів свого блудного сина батько, коли той, пройшовши тяжкі випробування життям, повернувся до отчого дому. Радості батька не було меж! Так і ми з вами, скільки б не блукали манівцями, але коли виходимо на прямий шлях, який дає нам тверду опору – віру в Бога, котра озброює нас найголовнішим знаряддям перемоги – покаянням, то радості на Небесах немає меж. В цьому й полягає наша Пасха – радіти разом із Господом поверненню з духовної смерті до духовного життя, щоб у цій радості, як у весільних шатах, увійти на бенкет небесного Жениха.

    Та чи можемо ми сьогодні радіти, коли довкола страждання, кров, смерть і страшна руїна всього, що будувалося народом десятиліттями і, навіть, століттями? Чи можемо ми радіти, коли наше суспільство роз’їдає беззаконня, брехня та насильство, коли злиденність стала ледь не нормою життя мільйонів українців, коли нашу Батьківщину – одну з найбагатших держав, злочинці перетворили на злидарку? Чи можемо ми радіти?

    Можемо, адже маємо непереможний дух і основа його – любов до Батьківщини, яка кличе нас до самопожертви в ім’я її волі і державної незалежності, бо Христос сказав: «Я прийшов зробити вас вільними!» Тільки у свободі воскресне Україна! І цю можливість нам дає воскреслий Христос, Який людське страждання перетворює на радість у Господі, бо велич Його жертовного подвигу присутня в кожному стражданні, у кожній гіркій сльозі й краплі пролитої крові, адже Він перший пролив Свою кров за друзів Своїх, тобто нас із вами. А воскреснувши, Він і нас увів у Своє воскресіння, даруючи нам радість життя. Тому ми з таким натхненням сьогодні виголошуємо: «Христос воскрес!» У цьому переконанні невичерпне джерело нашої надії на переміни в нашому суспільстві і, перш за все, в середині нас самих силою Воскреслого.

    Пасха Господня відкриває нам правду життя, яка полягає в тому, що коли людина хоче пізнати справжню мету життя, то вона повинна жити ради чогось вищого. А це вище – Царство Боже, яке ми повинні осягати, вийшовши на шлях спасіння! В час цієї ходи кожен із нас чує голос Спасителя: «Я є шлях, і істина, і життя» (Ін., 14:6) і йде за Ним – джерелом радості й натхнення: «І чують голос Мій і йдуть за Мною!» (Ін., 10:27).

    Дорогі мої! Наша держава ще не досягла повноти державної досконалості, ще бурхливі хвилі  сумнівів і протиріч хитають її корабель, кидаючи зі сторони в сторону, погрожуючи розбити об скелі розчарування й безсилля. Сьогодні ми відчуваємо велику тривогу за відроджену нашу українську державу, за майбутнє багатостраждального народу, часткою якого є кожен із нас. Але як і в часи Майдану силу духу нам дала всенародна безперестанна молитва, так і нині молімося всі разом до Господа, щоб Його милість щедро пролилася благословенням нашого народу в боротьбі з силами зла за гідність і утвердження справедливості, щоб ми усвідомили відповідальність за майбутнє українського народу і його держави. Христос переміг смерть і зло, вселивши в серця всіх поколінь людства надію на перемогу, тож і слова апостола Павла нехай стануть для нас міцною опорою: «Коли Бог за нас, то хто проти нас!» (Рим., 31-32).

    Згадаймо заклик Ісуса Христа: «Увійдіть у радість Господа свого!» Тож готуємо себе до того, щоб увійти в радість Господа, відгукнувшись на Його запрошення, гартуємо свої душі вірою і покаянням, щоб, пройшовши вогонь очищення, відповісти: «Ти Господь мій і Бог мій!»

    Дорогі мої! Обіймаю вас усіх пасхальною радістю, щиро вітаючи із світлим святом Воскресіння Христового – вершиною усіх свят! Нехай пасхальна радість сколихне ваші серця, вселяючи надію й даючи духовну силу витримувати ті життєві випробування, які постають перед кожним. Нехай пасхальне сяйво воскреслого Христа освітить кожне серце, кожну душу, наповнивши божественним миром. Мир вам! Радіймо й веселімося, бо Христос воістину воскрес!

    Христос воскрес! Воістину воскрес!

    Високопреосвященний АФАНАСІЙ, архієпископ
    Харківський і Полтавський

    Православної Церкви України
    Пасха Христова
    року Божого 2019

  • Різдвяне послання високопреосвященного АФАНАСІЯ, архієпископа Харківського і Полтавського,  керуючого Черкаською і Кіровоградською єпархією

    Різдвяне послання високопреосвященного АФАНАСІЯ, архієпископа Харківського і Полтавського, керуючого Черкаською і Кіровоградською єпархією

    РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

    Високопреосвященного АФАНАСІЯ,
    архієпископа Харківського і Полтавського,
    керуючого Черкаською і Кіровоградською єпархією,
    священству, чернецтву і всім вірним
    Харківсько-Полтавської єпархії
    Православної Церкви
    України
    та всім православним християнам

     

    ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

    Дорогі в Христі Ісусі брати і сестри!

    До нас прийшов Син Божий! Він народився не на перинах, не на шовкових простирадлах, а в печері, куди пастухи заганяли овець, ховаючи від негоди, в яcлах на сіні, у цілковитій тиші різдвяної ночі.  Породіллі, Діві Марії, не підносили букети троянд, а коли Вона винесла з печери сповите Немовля, не зустрічали родичі й друзі, не сигналили «круті» автомобілі. Їх зустріла благословенна тиша й сонце, що сходило на небокраї. Сонце зустрічало Сонце! Отець Небесний вітався зі Своїм Сином, Який народився в людському тілі, щоб, живучи серед людей їхніми тривогами, болями, бідами, нещастями, вивести їх із погибелі на шлях спасіння. З цієї миті для людства почалася  нова ера й ми, радіючи приходу Спасителя, вкотре з радістю виголошуємо: «Христос народився, славте Його!»

    Цієї ночі звершилася незбагненна таїна – Бог став одним із нас. Він увійшов у світ обездолених і ніколи не мав, де голову Свою прихилити. Цієї ночі ніхто не прийняв під свій дах Його Матері й Вона вийшла на шлях, яким ішли по життю ті, кого суспільство відкинуло й зневажило: бідних, бездомних, скалічених душею й тілом, кому немає з ким розділити родинне тепло, бо всі остерігаються увійти в їхню долю, проблему, біду, горе. До тих, хто, зіштовхнувшись із людською байдужістю, нерозумінням, озлобленням, жорстокістю, лишилися на узбіччі життя, чужими для людей, але такими рідними й  близькими для Того, Хто сам був чужим для людей і відкинений ними. І нам, християнам, хто йде за Ним, треба прийняти кожну людину, побачивши в ній Бога, Який Сам пізнав приниження, переслідування, зневаження, відсторонення, сходив босими ногами всю землю палестинську.

    В кожного з нас була в житті мить, коли в ясла нашого серця увійшов Спаситель і осяяв його теплом своєї любові, і в нас почалося нове життя – життя з Ісусом Христом. Він увійшов у наше приниження й знедолення, не посоромившись нашої душевної і тілесної злиденності. Зріднився з нами любов’ю, прощенням і милосердям, бо сказав: «Я прийшов до хворих, а не здорових», щоб грішних спасти для вічності. Христос став Людиною, щоб ми, дивлячись на Нього, зміцнювалися у своїй людській гідності через покаяння, смирення, милосердя й любов, як головних  рушіїв життя.

    Христос розкрив перед нами смирення й любов Божу, віру в кожне Своє творіння – грішне й занепале, й цією мірою розкрив глибину величі людини – творіння Божого, вказавши, що ми можемо вмістити в собі Бога. І що наше тіло, наша кров, усе наше єство здатне з’єднатися з Божеством у Таїнстві євхаристії тут, на землі, залишившись самим собою. Цього не бачимо ми, не бачать люди, але бачить Бог. Заради цього Він і створив нас. Це – повнота віри, наше життєве покликання!

    Вітаю всіх зі святом Різдва Христового! Бажаю, щоб у єднанні сили Божої і власної духовної праці ми впевнено долали свій життєвий шлях до Христа, до спасіння, до вічності. Нехай народжене у Віфлиємі Богонемовля зміцнить нашу надію, що перемагає страх, нашу віру, щоб ми відчули силу Божественної любові, яка преображає людське життя.

    «Хай же Бог надії наповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб ви, силою Духа Святого, збагатилися надією» (Рим., 15:13).

    ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

     У Христовій любові

     Високопреосвященний АФАНАСІЙ,
    архієпископ Харківський і Полтавський,
    керуючий Черкаською
    і Кіровоградською єпархією
    Православної Церкви України
    Різдво Христове
    201
    8/2019 р.р.
    м. Харків
    -Полтава

     

  • Пасхальне послання високопреосвященного Афанасія, архієпископа Харківського і Полтавського

    Пасхальне послання високопреосвященного Афанасія, архієпископа Харківського і Полтавського

    ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
    ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННОГО АФАНАСІЯ,
    АРХІЄПИСКОПА ХАРКІВСЬКОГО І ПОЛТАВСЬКОГО

    священству, чернецтву і всім вірним
    Харківсько-Полтавської єпархії
    Української Автокефальної Православної Церкви

     

    «Знов побачу вас, і зрадіє серце ваше,
    і радості вашої ніхто не відбере від вас» (Ін., 16:22)

    Христос воскрес!

    Дорогі брати і сестри!

    Скоро вже, скоро полине по всій українській землі, поза всі кордони, повсюди, де теплиться українська душа, – пригнічена й пригноблена, але у великому очікуванні воскресіння свого Господа і Бога Ісуса Христа, радісна звістка: «Христос воскрес!»

    І стрепенеться душа кожного, наповниться пасхальною радістю, адже «був мертвий і ожив, пропав і знайшовся» (Лк., 15:24). Ожив, щоб повернутися до отчого краю – того, що на землі, й того, що в небесах, обійняти батька й неньку, припасти до ніг Отця Небесного з єдиним словом на вустах: «Помилуй!» І Бог простить і помилує, як простив заблукалого в нетрях розпусти свого сина батько з притчі. Як помилував митаря, котрий оплакував у храмі свої гріхи.

    Кожен із нас завинив перед Вітчизною – небесною й земною. Кожен у свою міру. А Він терпляче чекає кожного з покаянням. І не тільки чекає, а йде й шукає, як ту одну загублену вівцю, адже Його любов до нас вилилася жертвою на хресті, бо «полюбив нас і обмив нас від гріхів наших кров’ю Своєю» (Об’яв., 1:5). Душа наша, світ український понищені та покалічені безумством гріха, безумством ненависті й зла, потребує Доброго слова, Доброї звістки, що «Христос воскрес!» і ми не полишені на самих себе, не покинуті в нетрях розпачу, відчаю, в тумані байдужості, адже в буревіях життя нам засвітилося Сонце Правди. Тієї правди, яка воскрешає наші душі, зміцнює наші тіла, виводить на шлях спасіння і дає надію вічності.

    «Христос воскрес!» – і ми знаємо, що як би ми не заблукали на манівцях життя, є Хтось, Хто нас постійно шукає, доки не знайде (Лк., 15:4-8), щоб обдарувати повнотою Свого життя, а Його життя – безсмертя. Своїм воскресінням Він за кожним разом повертає нас до життя, торкаючись рукою пристрасного розуму, а священним миром любові заспокоюючи й зцілюючи болісні виразки нашого зраненого серця, «щоб, як гріх панував до смерті, так і благодать воцарилась через праведність до життя вічного» (Рим., 5:21).

    А що Господь чекає від нас у відповідь? Лише того, щоб ми присвятили Йому своє життя, упорядкувавши його згідно з Божими заповітами, які утверджують нашу божественну природу. Не вимагає людської жертви, а прагне розп’яття наших гріхів на хресній дорозі долі, кому яку вділив. «Візьми хрест свій і йди за Мною» на Голгофу, дорога до якої простягається довжиною в ціле життя. Який величний дар! Віднині ми покликані жити, щоб дати всередині себе вільний рух духовному життю, яке є нічим іншим, як життям із Богом, від Якого ми отримуємо творчу енергію, долучатися до котрої покликані. Ми були мертві, а тепер відродилися до життя!

    Цією радісною звісткою я й хочу поділитися з вами всіма, до кого плекаю глибоку братню любов. Хочу закликати вас до цього божественного причастя, щоб ваша істота долучилася до благодаті Воскреслого Господа й перебувала в Його всеохопній Любові. Так ми не будемо пов’язані з гріхом, а з’єднані з Христом непорушним зв’язком свободи, яка допоможе нам вистояти в сяйві Воскреслого Господа.

    Цього благословенного дня Христового Воскресіння я звертаюся до вас із словами, з якими наш Господь звернувся до жінок-мироносиць, а через них і до всіх нас: «Не бійтеся!» (Мт., 28:10). Ці слова наповнені вірою й надією – не бійтеся! Не бійтеся жити, адже життя навіть у своїх труднощах прекрасне, бо воно відображає невимовну красу Бога, частиною якої ми є. Христос зійшов на землю, щоб увійти в наше існування й повернути у повноту Буття. В цьому смисл Любові нашого Творця, в цьому смисл Смерті й Воскресіння Ісуса Христа, Господа нашого!

    Нехай же святий Великдень принесе радість перемоги Сина Божого над злом, дає впевненість у завтрашньому дні, дарує мир душі й спокій розуму. Нехай милість і благословення Божі увійдуть у ваше життя творчим натхненням на звершення Божого замислу в долі кожного з вас, а в домівках оселяться добробут, щастя, здоров’я й любов.

    Христос воскрес! Воістину воскрес!

     

    + АФАНАСІЙ,
    милістю Божою архієпископ
    Харківський і Полтавський,
    керуючий Черкаською
    і Кіровоградською єпархією УАПЦ
    Пасха Христова,

    року Божого 2018

  • Різдвяне послання Високопреосвященного АФАНАСІЯ, архієпископа Харківського і Полтавського УАПЦ, Керуючого Черкаською і Кіровоградською єпархією

    Різдвяне послання Високопреосвященного АФАНАСІЯ, архієпископа Харківського і Полтавського УАПЦ, Керуючого Черкаською і Кіровоградською єпархією

    РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

    Високопреосвященного АФАНАСІЯ, архієпископа Харківського і Полтавського, Керуючого Черкаською і Кіровоградською єпархією, священству, чернецтву і всім вірним Харківсько-Полтавської та Черкаської і Кіровоградської єпархій Української Автокефальної Православної Церкви та всім православним християнам

    Дорогі в Христі Ісусі брати і сестри!

    ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

    З великою радістю вітаю всіх вас із великим святом – Різдвом у тілі Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа!

    Ці святі дні наповнені молитовними переживаннями найвеличнішої події в історії людства. У великому смиренні прийшов Господь на землю у вигляді людському, народившись не в царських палатах, а в яслах печери, де пастухи тримали в час негоди отару овець. Своїм народженням Він порадував перш за все простих людей – пастухів, які пасли отару неподалік Віфлеємської печери (Лк., 2:10-11). Ця велика радість часто стає для знедоленої людини єдиною розрадою в житті. Саме до простих і знедолених людей були звернені слова ангела, який звістив світу про початок нової, християнської епохи: «Не бійтеся, я звіщаю вам велику радість, яка буде всім людям, адже нині народився вам у місті Давидовому Спаситель, Христос Господь» (Лк., 2:10-11).

    Дорогі мої! З відкритим серце вслухаємося в ангельське благовістя: «Я звіщаю вам велику радість!» Ми часто не беремо до уваги цю вічну радість, тому що живемо у світі, ураженому гріхом і смертю, страждаємо від хвороб і немочі, терпимо розлуку й горе, зіштовхуємося з насиллям і жорстокістю. Але опорою стає наша віра, яка навчає нас у час тяжких випробувань зберігати в серці й повідомляти іншим людям ту радість, яка прийшла до нас із висоти небес і про яку в Євангелії сказано, що «ніхто її не відбере у нас» (Ін., 16:22).

    Бог, Який прийшов до нас немовлям, хоче, щоб наше серце стало тією печерою і яслами, де Він перебуватиме, а в душі, впродовж нескінченних віків, щоб звучало ангельське славослів’я: «Слава в вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк., 2:14). Сила нашої віри полягає в тому, що ця «радість велика» дарується нам сьогодні, як і дві тисячі років тому. Для нас вона не просто спогад історичної події, а, перш за все, свято Різдва Христового, яке звершилося одного разу, але з тих пір наповнює людські серця миром і невимовною радістю!

    Наші віра, молитва, добрі справи, любов до ближнього в радості Господній – все, що складає життєвий подвиг православної людини, яка повинна йти шляхом, що його визначив Бог, буде свідчити про Христа не тільки нашому серцю, а й ближнім і дальнім нашим, щоб усі ми разом ставали сіллю землі і світлом для світу (Мт., 5:13-14), яке буде наповнювати душі істиною, любов’ю і чистотою.

    Дорогі мої! Сьогодні глибоким болем наповнені наші серця через кровопролиття на українській благословенній землі – гинуть кращі сини й доньки, захищаючи Україну від російських загарбників, що разом із заколотниками принесли в наш дім горе й біду. Тисячі воїнів і мирних громадян стали жертвами злої волі, зруйновані десятки міст і сіл. Але в найважчих обставинах не будемо забувати слова Христа Спасителя, звернені до кожного з нас: «Не бійся, тільки віруй» (Мк., 5:36). Ми не самотні, бо на нашому боці правда, яку ми відстоюємо ціною жертовної крові, а де правда, там і Бог, а з Богом – перемога. З Богом переміг темну силу архістратиг Михаїл. «Хто як Бог?», вигукнув він на всю вселену і повів у бій світлих ангелів, яких було менше, ніж темних, але вони перемогли, бо з ними був Бог. Перемога так само буде за нами, бо з нами – Бог!

    Страждання не повинні зробити наші серця жорстокими, адже Господь веде нас вузьким шляхом скорботи, наближаючи до Царства Небесного. Тож посилимо щиру молитву за нашу Вітчизну, за народ український, який багатьма стражданнями заслужив кращої долі, а своєю працею будемо активно оновлювати і преображати наше життя.

    Свята справа християн щодень молитися за перемогу над ворогом, адже сила молитви велика – вона вселяє рішучість, стійкість і надихає на подвиги в ім’я Батьківщини. А дана Господом радість долає будь-які біди й нещастя, адже Він сказав: «Радійте, Я з вами в усі дні» (Мт., 28:19). Тому кожен день нашого життя наповнюймо радістю Господньою, особливо в свято Різдва, щоб не було в наших серцях страху й зневіри, ворожнечі й розбрату, відчаю і невір’я в силу Божу.

    Дорогі мої! Від щирого серця вітаю вас із великим і світлим святом Різдва Христового і бажаю в новому році милості Господньої, невичерпної допомоги Божої, міцності духовної і тілесної, мужнього несення життєвого хреста і стійкості в праці на розбудову рідної України й нашої святої Матері – Церкви Православної. Нехай же благословить усіх нас Господь Вседержитель миром, а Пресвята Богородиця захищає святим Покровом.

    ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

    У Христовій любові
    Високопреосвященний АФАНАСІЙ, архієпископ Харківський і Полтавський,
    Керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією УАПЦ
    Різдво Христове 2017/2018 р.р. м. Харків

  • Різдвяне послання єпископа Харківського Афанасія

    Різдвяне послання єпископа Харківського Афанасія

    Різдвяне послання єпископа Харківського Афанасія

    Христос народився, славімо Його! Дорогі брати і сестри! Двадцять століть тому велика радість засяяла над землею: «Отець послав Сина Спасителем світу» (Ін. 4:14), Який взяв на Себе тягар наших гріхів, щоб ми «звільнившись від гріхів, жили для правди» (1 Пет. 2:24), тобто шукали істину у своєму житті. А істина полягає в тому, щоб стати причасниками вічного життя з Богом. Тому разом із апостолом Петром один одному і всім, хто перебуває в огорожі Церкви нашої української Православної, яка започаткувала свій шлях до спасіння в Господі Ісусі Христі в першопрестольному Київі ще 988 року, побажаємо: «Благодать і мир вам нехай помножиться в пізнанні Бога і Христа Ісуса, Господа нашого» (2 Пет. 1:2).

    Дорогі мої, в цей торжествуючий час всі ми радіємо і молитовно переживаємо найбільшу подію в житті людства за всі віки його існування – Різдво Христове. Віра наша нехай навчає нас посеред житейських негараздів берегти в серцях своїх цю велику радість, про яку в Євангелії сказано, що ніхто її не відніме від нас (Ін. 12:22).

    Христос приходить до нас через народження в яслах у печері в тиші й спокої, промовляє до нас тихо й повчально, тому що кожен із нас є для Творця безкінечною цінністю, є духом, образом, подобою Божою. І саме в цій благословенній тиші можна і почути, і розпізнати Його кожному із нас, бо Він дає кожній душі свободу, без якої дух ніщо.

    Він приходить вільний і стає беззахисним, і тільки справжня відкритість серця у вірі й любові може привести нас до Нього, а Йому дасть можливість увійти в наше серце. Так, Він всемогутній, але ця могутність проявляється через безкінечну слабкість, адже Він не хоче нас налякати, бо коли ми злякаємося сили Його, то ніякої цінності для Отця Небесного не матиме ні наша віра, ні наша любов. В цьому й полягає велика таїна Христа і християнства. Він применшив Себе, аби наблизитися до людини на відстань серця. І чи не в тому таїна Різдва, що вкотре Він, Немовля на руках Матері, наче б запитує нас нинішніх, як і тих, тодішніх: «Чи впустиш Мене в свою душу, в своє серце, у свій дім, у свою сім’ю?» Вічність стоїть поряд із нами – Безсмертна і Чудодійна, то ж не проспимо Її, не пропустимо повз себе!

    З Різдвом Христовим, брати і сестри, вірні православної Церкви і всі християни, хай життя ваше освітлює світло Євангелії, а Божа благодать зміцнює вас у вірі й любові на радість Богу й ближнім, на благо Вітчизни нашої України і Церкви. Тільки з Богом і Україною наше життя набирає всієї повноти і смислу буття.

    Тому й дзвонять дзвони, тому й співають у церквах: «Христос народився, славимо Його, Христос із неба, йдемо назустріч Йому!» Це свято нам необхідне, аби ми вчасно прокинулись і усвідомили, що є безсмертним і єдиним у нашому житті, що дає йому основу, смисл і вічність.

    Прославляючи Різдво Христове, смиренно подякуємо Богу за Його піклування про нас, за безмежну любов і благодать, яку Він проливає на нас, грішних, щомиті нашого життя.

    Щиро вітаю вас із великим святом Різдва Христового. Нехай Господь подасть усім нам милість Свою Божу, зміцнить дух, спасе й збереже душі наші в цьому житті й удостоїть спілкування в житті майбутньому. І як сказав апостол: «Нехай панує в серцях ваших мир Божий, до якого ви й покликані» (Кол. 3:15).

    Христос народився, славімо Його!

    + АФАНАСІЙ, єпископ Харківський і Полтавський УАПЦ

    Різдво Христове, 2009/2010 рр., м. Полтава