Автор: о. Олександр Горай

  • Не я б’ю – верба б’є

    Не я б’ю – верба б’є

    «Слово Христа містило в собі глибинне за значенням, доленосне для всіх народів і всіх поколінь свідчення про Божу правду, розлиту, як течія могутньої ріки, по всій Євангелії – вічній Книзі життя. А найбільша правда – любов, виражена у двох основоположних заповітах: «Люби Господа Бога свого» і «Полюби ближнього свого, як самого себе», – високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією.

    1 квітня 2018 року, Неділі 6-ої Вербної, або Ваїй, Входу Господнього до Єрусалима, архієпископ Афанасій звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно з владикою служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії (єпархіального управління), та ієрей Олександр Горай.

    «Цього дня нове йшло назустріч старому, Життя йшло на зустріч із смертю, щоб перемогти її раз і назавжди. Але не радів Христос тріумфу, з яким Його зустрічали й супроводжували юдеї, не радів гучним голосам, що викрикували: «Осанна!», тому що бачив – люди не прийняли Його Правди. Вони хотіли зовсім іншого, земного, вони очікували, що Він, у славі й силі, переможе римських загарбників і звільнить їх від рабства, – зауважив у своїй проповіді під час богослужіння владика Афанасій. – Навіть Його учні, які цілих три роки супроводжували скрізь і всюди, чули кожне мовлене Ним слово, бачили безліч чудес зцілення, перетворення, повернення мертвих до життя, але й вони не зрозуміли Його. Недарма ж брати Заведеєві перед Єрусалимом попросили: «Нехай один із нас сяде по праву руку, а другий по ліву від Тебе у славі Твоїй». Тобто, коли Христос стане царем і займе царський трон, щоб стати їм найбільшими вельможами».

    Проповідник зазначив у своєму слові, що за ці більш ніж дві тисячі років людина так і не змінилася, хоч змінювалася архітектура будівель, одяг, взуття, транспортні засоби, а людина якою була такою й зосталася до сьогодні. «Христос ішов на смерть, а вони думали лише про владу та збагачення. Через це Його серце було засмучене й опечалене. Він ішов на смерть заради того, щоб вони жили, а коли ця мить настане, вони всі кричатимуть: «Розіпни Його!» І не буде в їхніх серцях ні жалю, ні любові, а тільки зневага й ненависть за те, що не виправдав їхніх сподівань, – не вигнав окупантів, не звільнив від податків, не дав грошей». Такою є реальність і нашого сьогодення, коли так само від любові до ненависті лише один крок.

    «Христа зустрічали, як царя, хоч Він був мало схожий на царську особу. Народився у печері в яслах для годування худоби, був Сином із бідного роду, Який, на відміну від птахів та звірів, не мав навіть місця, де голову прихилити. В’їхав до Єрусалиму на чужому віслюкові, останню вечерю справив у чужій господі, навіть був похоронений у чужому гробі. Він не був схожий на царя, адже не мав грошей, власного війська, але входив до Єрусалиму ходою любові, того найбільшого дару, який може дати тільки Бог. З того часу Він бажає так само мирно входити до сердець тих, хто Його любить, до сердець християн…»

    Під час богослужіння на малому вході, за активну діяльність у розбудові Харківсько-Полтавської єпархії, велику доброчинну діяльність, архієпископ Афанасій нагородив ієрея Олександра Горая черговою церковною нагородою – правом ношення камілавки.

    Потім архієпископ Афанасій освятив принесене вербове віття та окропив свяченою водою вірян.

  • Пасхальне послання Блаженнішого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ

    Пасхальне послання Блаженнішого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ

    «І великий ось стався землетрус,
    бо зійшов із неба Ангел Господній, і, приступивши,
    відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому»
    (Мф. 28:2)

    ХРИСТОС ВОСКРЕС!

    Після пасхальної юдейської суботи, перед світанком нового дня (Ін. 19:31) відбулося славне Воскресіння з мертвих Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа. Господь божественною Своєю силою встав із гробу і вийшов з поховальної печери, не порушивши печаті на камені, приваленому до входу в гріб. На світанку ангел відвалив від гробу камінь, сильний землетрус порушив тишу, а перелякана сторожа стала наче мертва (Мф. 28:2-4, Ін. 20:1). Переможця смерті, Який «засяяв із гробу», першими удостоїлися бачити ангели. Саме вони, як безпосередні свідки цього великого чуда, сповіщають мироносицям про Воскресіння Христове (Мф. 28:5-6), Мк. 16:6-7, Ін. 20:12-13).

    Прийшовши на землю, Спаситель приніс із собою Своє євангельське вчення для всіх віруючих людей. «Прийдіть до Мене, всі…», – закликав Він, – «…і навчіться від Мене…» (Мф.11:28-29). Ці слова є запевненням того, що Господь прийшов, щоб страждати, пролити Свою кров і померти на хресті задля дарування можливості кожному ввійти до Царства Небесного. Тому, безліч народу: чоловіків і жінок з великою радістю ішли, притаївши подих, за Господом, слухаючи Його вчення та отримуючи від Нього зцілення своїх душевних і тілесних недуг.

    Зі Святого Письма нам відомо: коли для Ісуса  настали важкі дні, коли вороги засудили Його на смерть, чоловіки виявились малодушними до Нього. Навіть найближчі учні покинули свого Вчителя (Мф. 26:56), «бо боялись юдеїв» (Ін. 20:19). Натомість, побожні й щирі жінки, які раніше разом із Господом перебували у різних містах і селах, служили Йому й ученикам Його, виявляли до Нього глибоку пошану і відданість, чуйність і любов, не покинули свого улюбленого Вчителя і під час Його страждань та смерті на хресті. Ті, які були разом з Господом у дні Його слави та радості, не залишили Його й у дні печалі, розділяючи Його страждання, оплакуючи Його розп’яття, смерть і похорон. Їхні люблячі серця залишились відданими їхньому Вчителю. Цю любов та відданість можна спостерігати протягом усієї історії християнської Церкви. Чимало жінок у різні часи і серед різних народів прославилось великими християнськими чеснотами, відзначились особливою твердістю віри, щирою любов’ю до Бога та ближніх.

    Шановне християнське жіноцтво! Щиро закликаю Вас і в сьогоднішньому XXI столітті щиро служити Церкві та Спасителю нашому. Ви, як матері своїх дітей, приводьте їх до Христа Воскреслого, закладайте у їхніх серцях міцний фундамент віри, яка зміцнюватиме їхнє майбутнє для високоморального християнського життя, за що й отримаєте нагороду від Господа. На жаль, сьогодні ми можемо спостерігати, як батьки, бажаючи кращої долі своїм дітям, вимушені виїжджати за кордон у пошуках високооплачуваної роботи, тим самим залишаючи їх без належного виховання та опіки.  Звертаючись до родичів, які у певний період часу доглядатимуть за цими дітьми, закликаю приділяти більше своєї уваги тим, які формуватимуть наше християнське суспільство. Нагадую всім слова Спасителя, Який у одній зі своїх проповідей сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене, і не бороніть їм, бо таких є Царство Боже» (Мк. 10: 14).

    Господь любить всіх нас, запевняючи: «Ось Я з Вами по всі дні до кінця віку» (Мф. 28:20). Про це навчає й апостол Павло: «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий» (Євр. 13: 8). Хто ж являється правдивим послідовником Христовим? Кожен, хто виконує волю Господню. У яких би складних ситуаціях ми б не знаходилися, які б життєві печалі чи горе не торкнулися б нас, ніколи не занепадаймо духом, не втрачаймо надії на нашого Спасителя. Цими словами я звертаюся насамперед до батьків, дітей, чоловіків та дружин, які втратили на полях бою своїх близьких на Сході України. Однак, пам’ятаймо, що ми не самотні. У цьому запевняє нас апостол Павло, кажучи: «Господь близько» (Фил. 4:5). Свідченням цих слів є розмова з Марією, яка плакала при гробі Христовому; розмова з апостолами Лукою та Клеопою, які, бувши засмучені, прямували до Еммаусу; утвердження у вірі апостола Фоми, якому було складно перебороти сумніви щодо Воскресіння Господа; заспокоєння апостолів, які через страх перед юдеями, замкнулись у домі (Ін. 20:19). Воскреслий Господь до часу свого Вознесіння на небо неодноразово, з’являючись ученикам своїм, завжди вітав їх словами: «Мир вам».

    Шановна у Христі паство Христова! Четвертий рік немає миру на нашій землі, тому що триває війна. Стараймось щирою щоденною молитвою звертатися до Воскреслого Господа, змінюючи своє щоденне життя. Якщо Господь бачитиме ці зміни в житті кожного з нас, Він подасть Своє благословення для перемоги у цій війні, а також благословенний мир. Отож, побожні християни, виконуймо святий закон нашого Спасителя, щоб стати причасниками Його благодатного миру, принесеного Ним на землю: «Мир великий для тих, хто любить закон Твій…» (Пс. 118:165). Без справедливого щоденного нашого життя не можливо отримати цей мир. У сьогоднішній час ми багато разів чуємо гасла: «За нами правда», «Ми переможемо», але якщо ця правда буде лише на словах, а не у повсякденному житті кожного українця, напевно, від Господа нічого отримати так і не зможемо.

    Шановні у Христі брати й сестри! Закликаю Вас до щоденної щирої молитви за мир на нашій землі, за якнайшвидше закінчення війни та за наших українських військових, щоб Господь допоміг їм і надалі захищати нашу українську землю, Україну та всіх українців.

    Ваші Високопреосвященства та Преосвященства, всечесні отці, монахи та монахині, брати і сестри! Щиросердечно вітаю всіх Вас зі Світлим Христовим Воскресінням. Бажаю Вам духовної радості та спокою на нашій багатостраждальній від війни українській землі. Нехай Воскреслий Христос благословить усіх нас, нашу державу Україну, нашу владу та всіх захисників єдністю, добробутом та своїм небесним миром.

    Веселих і радісних Вам свят!

    ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
    Блаженніший МАКАРІЙ,
    Митрополит Київський і всієї України,
    Предстоятель УАПЦ
    ПАСХА ХРИСТОВА 2018 РОКУ БОЖОГО
    м. КИЇВ

    http://church.net.ua

     

     

  • Благодійна акція до Великодня

    Благодійна акція до Великодня

    До свята Світлого Христового Воскресіння відділ місійності та культури, а також відділ соціального служіння та благодійництва Консисторії Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ запрошують усіх небайдужих подарувати Пасхальну радість тим, хто її найбільше потребує: дітям-сиротам та людям з особливими потребами. Так, у перші Великодні дні, віряни парафій єпархії, волонтери та просто небайдужі люди відвідають сиріт в обласному притулку для дітей «Любисток», а також проведуть святковий захід у музеї В. Короленка для людей з особливими потребами.
    Партнери акції – дитяча хорова студія “Янголи з небес”, хор Харківсько-Полтавської єпархії, Полтавський літературно-меморіальний музей В. Г. Короленка, ГО «Полтавський місцевий осередок Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організацій інвалідів України».
    Просимо благодійників відгукнутися та допомогти коштами або солодощами. Із необхідного: 50 стограмових пасочок для дітей-сиріт, солодощі для чаювання на 30-40 людей з особливими потребами. Вітаються будь-які особисті подарунки для всіх вищезгаданих, а також волонтерська допомога.
    ЄДРПОУ/ДРФО 37914874, Полтавське ГРУ, МФО 331401,
    Рахунок № 26006054623164
    номер картки Приват-банку (Олександр Горай): 5168 7573 2319 8178
    Святого Архистратига Михаїла релігійна громада (парафія) Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (ієрей Олександр Горай, настоятель парафії, голова відділу місійності та культури).
  • Священики УАПЦ на Полтавщині звершили Таїнство Соборування

    Священики УАПЦ на Полтавщині звершили Таїнство Соборування

    24 березня 2018 року у храмі Різдва Святого Іоанна Предтечі с. Сагайдак Шишацького району відбулося Таїнство Соборування. Цього дня у сільському храму було багато прихожан, які за євангельським словом, прийшли до священиків  помазати своє немочі оливою.  Настоятелю парафії ієрею Віталію Прищу у звершенні таїнства співслужили настоятель Свято-Михайлівської парафії м. Решетилівка протоієрей Михаїл Дзерин та настоятель парафії Святого архистратига Михаїла м. Полтава ієрей Олександр Горай.

  • У п’ятницю, 23 березня, відбудеться XX собор Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ

    У п’ятницю, 23 березня, відбудеться XX собор Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ

    У п’ятницю 23 березня 2018р під головуванням правлячого архієрея високопреосвященного Афанасія, архієпископа Харківського і Полтавського, керуючого Черкаською і Кіровоградською єпархією УАПЦ,  у Свято-Миколаївській церкві Циркуни під Харковом відбудеться XX-ий собор Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви.

     

  • Прес-секретар Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ був запрошений на відкриття Всеукраїнського тижня дитячого читання

    Прес-секретар Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ був запрошений на відкриття Всеукраїнського тижня дитячого читання

    Всеукраїнський тиждень дитячого читання щорічно проходить у березні, напередодні Міжнародного дня дитячої книги.  Цьогорічне свято книги для всієї України відкрилося 15 березня у м. Полтаві, на базі Полтавської обласної бібліотеки для дітей  ім. Панаса Мирного, , яка саме цього року відзначає 80-літній ювілей від часу свого заснування.

    З благословення  високопреосвященного Афанасія, архієпископа Харківського і Полтавського УАПЦ, участь у заході прийняв прес-секретар єпархії ієрей Олександр Горай.

    Як повідомляє сайт Полтавської обласної бібліотеки для дітей імені Панаса Мирного, у  фойє Полтавського академічного обласного театру ляльок   до уваги гостей свята було представлено яскраві цікаві книги, виставку робіт учасників Міжрегіонального конкурсу на кращу дитячу книжку-саморобку “Книжкові майстри “Моя  Україна”; виставку дитячих творчих робіт “Школи раннього розвитку”; виставку авторської  ляльки майстра hand-made та інтер’єрної ляльки Тетяни Філенко, виставку світлин про бібліотеку.

    Зі сцени театру юних читачів та всіх, хто працює з книгою привітала Алла Гордієнко – генеральний директор Національної бібліотеки України для дітей, заслужений працівник культури України, президент Української асоціації працівників бібліотек для дітей. Алла  Іванівна також зачитала вітальну адресу від Міністра культури України Євгена Нищука та вручила  нагороди колективу обласної дитячої книгозбірні від Президії Української асоціації працівників бібліотек для дітей і Національної бібліотеки України для дітей.

    До урочистих привітань приєдналися заступник голови Полтавської обласної державної адміністрації Микола Білокінь, тимчасово виконувач обов’язків директора департаменту культури і туризму Полтавської облдержадміністрації, Заслужений працівник культури Валентина Вождаєнко, директор Національного видавництва дитячої літератури “Веселка” Олексій Бондаренко, директор Видавничого центру “Академія” Василь Теремко, поет Анатолій Качан.

    Вихованці театру масових видовищ “Полтавські балаболки” Полтавської міської школи мистецтв “Мала академія мистецтв ім. Раїси Кириченко”, актори Полтавського академічного обласного театру ляльок, полтавські дитячі письменники Віктор Сердюк та Тетяна Луньова створили на сцені театру святкову атмосферу, присвячену книзі та бібліотеці.

    Поряд із просвітницько-розважальними заходами відбувся й тематичний круглий стіл “Посіємо в дитячі душі любов до книги”, метою якого була організація фахового спілкування бібліотечних працівників з представниками влади, письменниками, видавцями. Участь у круглому столі взяв  ієрей Олександр Горай  та голова Полтавського міського православного сестринства святої княгині Ольги Валентина Шемчук. Після  вітального слова всім учасникам засідання круглого столу, отець Олександр разом із Валентиною Шемчук  презентували для бібліотеки книги Полтавських письменників

  • УАПЦ звернулася із заявою до СБУ

    УАПЦ звернулася із заявою до СБУ

    Як повідомляє сайт   патріархії УАПЦ, до Служби безпеки України було  надіслано заяву про вчинення кримінального правопорушення. У заяві йдеться про розповсюдження громадянкою України Шевчук Наталією Михайлівною неправдивої інформації, що формує негативну думку про УАПЦ та її предстоятеля. Зокрема, вищезгадана громадянка Шевчук Наталія у своєму виступі звинуватила Предстоятеля УАПЦ у написанні листа про звернення до голови РПЦ патріарха Кирила із проханням допомогти відродити “древню Галицьку митрополію”.

    Скандальний лист, розтиражований різними мас-медіа,  «є неправдивим і підробленим», а також  «містить підроблений підпис Блаженнішого Макарія», – йдеться у заяві. Дії Шевчук Наталії Михайлівни направлені на дискредитацію УАПЦ та її Предстоятеля Блаженнішого митрополита Макарія, спрямовані на розпалювання релігійної ворожнечі та несуть загрозу розділення України за церковно-релігійною ознакою. За таких обставин, в діях Шевчук Наталії Михайлівни вбачаються ознаки складу кримінального  правопорушення.

  • Звернення Блаженнішого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ, до духовенства та вірних УАПЦ

    Звернення Блаженнішого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ, до духовенства та вірних УАПЦ

    «Так, Господи Царю, дай мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний є на віки вічні. Амінь.»  (Молитва  св. Єфрема Сиріна).

    Господь наш Ісус Христос, зійшовши з лона Отчого і ставши для християн дорогою спасіння,  Своїм ласкавим і божественним Словом, насамперед,  навчає усіх нас покаяння кажучи: «Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння» (Мф. 9:13), і ще: «Не здорові потребують лікаря, а недужі» (Лк. 5:31). Якщо про це говорить сам Господь, хто може знехтувати цими заповідями, дбаючи про своє земне і вічне життя? Усвідомлюючи всі свої моральні недуги, виражені у помислах та неправедних вчинках, чому не дбаємо про лікування прихованих недоліків своїх? У дні Великого посту також і свята Церква закликає нас до покаянної молитви, яка повинна стати наче кадило перед Всевишнім.

    Однак, на превеликий жаль, замість того, щоб каятися за вчинені гріхи, щоб молитися за мир, за гуртування всіх нас, українців, та людей інших національностей, що проживають в Україні, в єдину спільноту, ми стаємо у цей важкий час свідками того, як зароджуються інтриги, появляються фальшиві, підроблені листи та неправдиві коментарі на них у мас-медіа. Відбуваються чергові спроби дискредитації УАПЦ в цілому та мене особисто, як Предстоятеля Церкви. Це все викликає тривогу і жаль, оскільки ця неправда створюється українцями: мирянами, науковцями та засобами масової інформації. Ці люди, очевидно, не задумуються над тим, що за наклепи та неправдомовність потрібно буде відповідати, насаперед, перед Всезнаючим Богом, обов’язково, перед своєю совістю, і, невідворотно, перед законодавством України. На мою думку, до написання дискредитуючого за змістом листа, який поширений через пресу, телебачення та інтернет, причетні духовні особи, які, напевно, забуваючи слова молитви: «Постав, Господи, сторожу устам моїм і двері стримання губам моїм» та втративши страх Божий, роблять все для того, щоб очорнити нашу Українську Автокефальну Православну Церкву.

    Шановна моя паство, дорогі священнослужителі та миряни! З цього приводу я можу сказати лише одне: жодного листа з подібним змістом я ніколи не писав і не підписував, так як це суперечить моїм принципам та позиції щодо прагнення у рівноправному об’єднанні всіх гілок Православія України в єдину Помісну Православну Церкву. Про це я завжди відкрито говорив і про це знають чимало українців, які підтримують нашу Церкву у важкі для неї часи. Тому за Вашу моральну підтримку у відстоюванні правди та істини, я  щиро Вам усім вдячний.

    Виходячи з вищенаведеного, вважаю: у зв’язку з чисельною кількістю неправди, яка інтенсивно поширюється щодо УАПЦ і щодо мене, як Предстоятеля  Церкви, всі особи, що причетні до маніпулювання думкою суспільства через обман, повинні відповісти перед Законом України та відповідними компетентними у даних питаннях державними органами.

    Закликаю усіх: живімо правдою та добрими ділами, завдяки яким зможемо отримати спасіння для своїх душ!

     

                                                                           Блаженніший МАКАРІЙ,

                                                Митрополит Київський і всієї України,

                                                                                Предстоятель УАПЦ

     

  • Із Харкова Патріарх поїхав із надією…

    Із Харкова Патріарх поїхав із надією…

    Робота щодо укладання книги вже майже завершалася… Та несподівано до рук потрапили «Щоденники» Олеся Гончара в газеті «Наша віра» за 1998 рік.

    Згадалося…Останній візит Патріарха Мстислава до Харкова у грудні 1992 року, який організувало Харківське крайове православне Братство ап. Андрія Первозваного.Складнощів було більш ніж достатньо, ситуація в УАПЦ склалася майже критична…

    А перед тим, 14 жовтня 1992 року на Покрову Богородиці делегація Харківського крайового Братства на запрошення голови Всеукраїнського Братства УАПЦ брала участь у всеукраїнських заходах у Києві разом із львівською делегацією. Києвом марширували одягнені святково козаки. Одну із делегацій козаків очолював В’ячеслав Чорновіл. Всі поспішали на Поділ до церкви Пресвятої Богородиці. Службу Божу правив Патріарх Мстислав… Атмосфера у храмі була піднесена… Та не всім припадало це до душі. Делегація із Дніпропетровська поводила себе по відношенню до Патріарха УАПЦ Мстислава, мало сказати. брутально… З уст Калоші, директора стадіону «Динамо» лунали принизливі коментарі в адресу нашого старця… Згодом з’ясувалося (а про це теж іде мова у «Щоденниках» Олеся Гончара) Патріарх УАПЦ Мстислав мешкав у готелі «Україна». Номер справляв на нас сумне враження. Та найприкріше – Патріарх не мав належного харчування… якщо не сказати більше… Пустий холодильник. Харків’яни разом із львів’янами побігли на Бессарабський ринок, закупили продукти, приготували, що можливо було в умовах готелю…

    А самі черговий раз поверталися з Києва в сльозах. адже саме там завжди натрапляли на нерозуміння, байдужість до розбудови УАПЦ, Патріарха… Хтось потім скористається моментом і вибудовуватиме собі церковну кар’єру, хтось намагатиметься переступити волю Патріарха і без його благословення їхатиме до Константинополя, хтось здасть без поради з ним частину Церкви, залишивши руїну… одним словом «совок» давався взнаки.

    …. Зупинився Владика на квартирі у відомого харківського режисера театру «Березіль» Анатолія Стародуба, що неподалік вул. Пушкінської. Анатолій Стародуб тоді брав активну участь в організації приїзду Патріарха УАПЦ Мстислава до Харкова – надав мікроавтобус, турбувався побутом… Вони познайомилися із Патріархом під час поїздки Анатолія Стародуба до Америки із гастролями театру «Березіль». Пан Анатолій відвідав Патріарха Мстислава у Баун-Бруці, мав довгу розмову і теплий прийом.На згадку Патріарх Мстислав подарував харків’янину чудове видання українських прислів’їв і поговірок Номиса, яку сам уклав і видав. Згодом ця книга була люб’язно передана п. Анатолієм до Харківського літературного музею.

    19-20 грудня 1992 року квартира Анатолія Стародуба перетворилася на харківський прес-центр, вітальню, до якої поспішали дорослі і малі харків’яни, представники влади і журналісти, члени Харківського Православного Братства ап. Андрія Первозваного, які прагнули почути слово Патріарха, отримати благословення, та, зрештою, просто побачити легендарного старця,який незважаючи на вік і хвороби, долав сотні кілометрів, щоб дати раду своїй Церкві в Харкові.

    Харків був останнім українським містом, в якому молився перед від’їздом до Америки Патріарх Мстислав – це була Свято-Дмитрівська церква, одна із найстаріших церков міста, що мала свою легенду і передання серед харків’ян (див. додаток 2). Реальність була складною, його турбувала доля УАПЦ, України, можливість збереження Церкви і його надійних послідовників.

    Зраджена Церква, зраджений Патріарх у Харкові знаходив собі розраду, був оточений турботою, теплою їжею і питтям…Він відчував себе вдома. Тоді ж мені довелося стати свідком довгої розмови Патріарха Мстислава по телефону з відомим українським письменником Олесем Гончаром. Щира, сповнена хвилювань, довірлива розмова до нині згадується, як щось надзвичайне…Два духовні велетні розмірковували над долею країни, що вступала в глибоку кризу, переповнена болем і майже відчаєм бесіда про скривджену черговий раз владою УАПЦ, про брехливі обіцянки влади щодо резиденції Патріарха…

    А в сусідній кімнаті серед присутніх був той єпископ, який першим зрадив нашу Церкву…

    Старенький Патріарх змучений подорожжю наступного дня відбув із Харкова, покладаючи на нього надії…

    Ніна Немировська 

     за кн. “Дивімося одне одному у вічі!”. С.92-95.

  • Священик УАПЦ став членом журі всеукраїнського конкурсу

    Священик УАПЦ став членом журі всеукраїнського конкурсу

    4 лютого 2018 року у Полтавському університеті економіки і торгівлі відбувся регіональний етап ІІІ Всеукраїнського (ХІV Всекримського) фестивалю-конкурсу учнівської та студентської творчості імені Марії Фішер-Слиж «Змагаймось за нове життя!», присвячений творчості Лесі Українки. На запрошення організаторів конкурсу членом журі у номінації «Вокал» для учнів 8-11 класів та студентів навчальних закладів І-ІV

    рівнів акредитації став прес-секретар Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, художній керівник єпархіального хору ієрей Олександр Горай.  Високоповажне журі цієї номінації, де разом з о. Олександром були

    хормейстер пісенно-танцювального ансамблю «Полтава», Полтавської обласної філармонії, заслужений діяч мистецтв України Лариса Бакланова, та викладач-методист Гадяцького коледжу мистецтв Наталія Горбачик, визначило найкращих виконавців пісень, присвячених творчості відомої на весь світ письменниці.

    Цього року було подано понад 4000 заявок на участь у заочному етапі конкурсу. В очному етапі в Полтаві змагалося більше 1000 учасників.

    Дещо з історії конкурсу, розміщеної на офіційному сайті konkurs-lesya.com.ua:

     Всекримський конкурс учнівської та студентської творчості «Змагаймось за нове життя!» (Леся Українка) був започаткований у 2004 році відомою громадською діячкою п. Марією Фішер-Слиж (Торонто, Канада). Уперше він відбувся одночасно в Севастополі, Сімферополі та Ялті з ініціативи управління освіти і науки Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольського міського гуманітарного університету, громадського комітету “Український Севастополь” (координатор – Микола Владзімірський), а регіональні (відбіркові) етапи конкурсних змагань були проведені Всекримським товариством зв’язків з українцями за межами України (Товариство «Україна-Світ»), колективом загальноосвітньої школи №29 м. Сімферополя та Ялтинським музеєм Лесі Українки.

    Ідею святкування Дня народження Лесі Українки проведенням на кримських теренах учнівсько-студентського конкурсу «Змагаймось за нове життя!» на наступні 10 років підхопили Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України (Кримська філія), Всекримське товариство зв’язків з українцями за межами України (Товариство «Україна-Світ») та за підтримки Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, Міністерства освіти і науки АР Крим, Ялтинського музею Лесі Українки, та інших державних і громадських організацій перетворили в щорічне величне свято духовності, любові до українського слова й щирого захоплення генієм української письменниці.

    Змагання юних талантів відбувалося за номінаціями: «Декламація», «Інсценізація», «Твір», «Науково-пошукова робота». Спочатку в ньому взяло участь декілька десятків дітей. Та з кожним роком зростали популярність, кількісний і якісний рівень конкурсу, розширювалася його географія. До кримчан з різних районів півострова приєднувалися й представники Києва, Одеси, Львова, Глухова, Луганська, Івано-Франківська, Коломиї, Волині.

    У квітні 2015 року Конкурс «Змагаймось за нове життя!» відродився на теренах Полтавщини. Новаціями конкурсу стали проведення змагань ще за однією номінацією – «Вокал», проведення конкурсних змагань в онлайн режимі (зв’язок був з Києвом, Львівською та Луганською обл.) та поїздка переможців до Гадяцького музею родини Драгоманових.

    У 2017 році ІІ Всеукраїнський (ХІІІ Всекримський) Конкурс «Змагаймось за нове життя!» (Леся Українка) зібрав уже більше 4000 учасників, з яких 700 стали переможцями творчого змагання. Практично з усіх областей України, а також з Криму, Італії, Придністров’я та Росії були надіслані роботи. До дитячого змагання долучилися й дорослі – взяли участь професійні автори теле- і радіопередач для молоді (фільм Інни Дідик «Лесиними стежками», м. Полтава).

    У 2018 році ІІІ Всеукраїнський (ХІV Всекримський) конкурс учнівської і студентської творчості ім. Марії Фішер-Слиж «Змагаймось за нове життя!», присвячений Лесі Українці, проводився як конкурс-фестиваль. Перший етап – відбірковий – у місті Полтаві, а другий – фінальний гала-концерт та нагородження відбудуться у місті Чернівці, яке пов’язане з долею Лесі Українки та Ольги Кобилянської.

  • V ювілейний відкритий регіональний фестиваль духовної музики «Небесні перевесла»

    V ювілейний відкритий регіональний фестиваль духовної музики «Небесні перевесла»

    22 жовтня 2017 року у приміщенні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відбувся ювілейний V відкритий регіональний фестиваль духовної музики «Небесні перевесла». Даний фестиваль проводиться з ініціативи місіонерсько-паломницького відділу Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви та підтримки Управління культури Полтавської обласної державної адміністрації, за сприяння Обласного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи спільно з Обласним методичним кабінетом навчальних закладів мистецтва та культури. Мета фестивалю: відродження традицій української духовної музики, підвищення рівня виконавської майстерності хорових колективів, вокальних ансамблів, окремих виконавців вищих мистецьких навчальних закладів І-IV рівнів акредитації та шкіл естетичного виховання.

    На запрошення організаторів – Управління культури обласної державної адміністрації, Консисторії Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, Обласних центру народної творчості та культурно-освітньої роботи й методичного кабінету навчальних закладів мистецтва та культури – на цей мистецький форум у нашому місті зібралися кращі співаки й музиканти з усієї Полтавщини, та шановані гості із Галичини. Високе пісенне мистецтво цього дня палким прихильникам духовного піснеспіву подарували 11 творчих колективів, серед яких Хор «Ставрос» Львівського крайового ставропігійного Братства святого апостола Андрія Первозваного, Заслужений самодіяльний ансамбль пісні і танцю України «Лтава» імені В. Міщенка, Хор Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, хор Полтавського музичного училища ім. М.В. Лисенка та ін.

    Програмою фестивалю було передбачено урочисте відкриття та покладання квітів до пам’ятника видатному українському діячу і письменнику Тарасу Шевченку. Урочистою ходою учасники фестивалю перейшли до пам’ятного знаку «Загиблим Українським козакам», біля якого священство  Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви відслужило панахиду за спокій душ загиблих за Україну козаків, Лицарів Небесної Сотні й захисників Східних кордонів від російських окупантів. Також учасників фестивалю вітали: козацький капелан, протоієрей В’ячеслав (Андрієвський), козацьке громадське формування міста Кременчука «Українські козаки» під керівництвом отамана генерала Володимира Павлова та «Козацька Січ «Пивиха»» під керівництвом отамана полковника Юрія Андрієвського, його заступника – полковника Олексія Солодкого та генерального осавула, генерала Андрія Касаткіна, які вшанували пам’ять загиблих побратимів пістолетними та гарматними пострілами.

    Концертна програма фестивалю у приміщенні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського розпочалася молитвою «Отче наш» М. Леонтовича у виконанні хору «Ставрос» Львівського крайового ставропігійного Братства святого апостола Андрія Первозваного. У концерті прозвучали духовні твори: М. Вербицького, А. Веделя, М. Леонтовича, Г. Давидовського, Й.С. Баха, С. Рахманінова, Ф. Шуберта та інших.

    Ієрей Олександр Горай за благословенням Високопреосвященного Афанасія архієпископа Харківського і Полтавського, керуючого Харківсько-Полтавською та Черкасько-Кіровоградською єпархіями Української Автокефальної Православної Церкви дарував всім учасникам фестивалю ікони Покрови Пресвятої Богородиці, начальник Управління культури Полтавської обласної державної адміністрації Геннадій Іванович Фасій – вручив Дипломи та квіти.

    Після завершення концерту Ієрей Олександр Горай висловив глибоку вдячність тим, хто щиро долучився до здійснення вагомого музичного проекту на Полтавщині та ведучій фестивалю – заслуженому працівнику культури України Валентині Шемчук.

  • Встану й піду

    Встану й піду

    «Мабуть, найбільшим за глибиною повчанням у євангельській розповіді про блудного сина, є радість батька від його повернення. І хоч син розтринькав увесь статок, що дістався йому від напрацьованого батьком нелегкою працею, все ж радість від того, що син був пропав, а це знайшовся, переважив у серці батька жаль від втраченого майна. Адже сказав Господь: «Радійте, Я з вами в усі дні», – Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією.

    4 лютого 2018 року, в неділю про блудного сина, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, звершив святу Божественну літургію в храмі Пресвятої Тройці с. Червона Слобода. Спільно з владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець) та ієрей Віталій Сєдов.

    «Отець небесний дивиться на кожного з нас не просто проникливо, а пронизливо, до найменшої клітини душі й тіла. Він бачить нас, якими є насправді, а не такими, якими намагаємося себе показувати іншим, – зауважив архієрей у повчальному слові. – Через цю євангельську розповідь ми, наче крізь рентген, бачимо самих себе – своє споживацьке ставлення до Бога».

    Розкриваючи смисл євангельської розповіді, проповідник зауважив, що багато хто й із нинішньої молоді, нехтуючи законами моралі, повторюють досвід блудного сина, але не всі знаходять у собі силу повернутися до свого Отця.

    «Розрив із традиційним укладом життя родини, в якій народився і виріс, не завжди приносить успіх у вибраному способі життя в умовах сучасної ідеології вседозволеності. Частіше поразку і розчарування, які призводять до дуже поширеного захворювання сучасного світу – депресії. Так само й у духовному житті, коли ми шукаємо уявної свободи та відходимо від Бога й Церкви, бо хочемо «вільно» жити, а не за правилами, – сказав архієпископ Афанасій. – Сьогоднішній євангельський уривок, який читається в церкві перед Великим постом, дає нам приклад розуміння того, що, відчувши голод спілкування з Богом, ми повинні не боятися покаяння, а сміливо повертатися в батьківський дім – церкву, до Отця. Там, у рідному домі, Отець у великій любові чекає нас, нерозважливих синів і доньок, треба лиш набратися рішучості й сказати собі: «Все, встану й піду…».