Blog

  • Візьми хрест свій

    Візьми хрест свій

    Любі брати і сестри!

    Цієї третьої неділі Великого посту, коли всі ми готуємося зустріти світле Христове воскресіння, наша Свята Церква виносить на поклоніння й цілування Хрест Господній, сила якого так часто прославляється в молитвах і піснеспівах: «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо!» Тож і поговоримо про велику і нездоланну силу хреста животворящого взагалі, і особливо на цю неділю, яку називаємо Хрестопоклонною, бо цієї неділі вірні діти Церкви Христової, які проходять поприще посту в терпінні й борінні зі своєю многоликою в пристрастях плоттю людською і з дияволом, який особливо під час посту намагається їх розпалювати, – яскраво уявляють собі велич страждань Ісуса Христа, що їх Він витерпів заради нашого спасіння.

    Тут нам слід уявою перенестися на дві тисячі літ назад і пройти разом з Ісусом Христом той хресний шлях, який пройшов Господь, несучи на Своїх плечах найстрахітливіше знаряддя тодішньої кари – хрест дерев’яний, на якому розпинали злочинців. А Він ніс – Свій хрест! Коли народ іудейський витребував у Пилата Ісуса на покарання через розп’яття, а солдати римського війська, надівши Йому на голову терновий вінець, повели на Голгофу, тисячі розлючених, розпашілих від спеки й передчуття видовища відомсти Тому, Який називав Себе Сином Божим, супроводжували цю воістину вселенську процесію. Зійшлася в одній площині гріховність і святість, ненависть і любов, зло і добро, і від того, хто переможе, залежала подальша доля всього людства.

    Чи розуміли це оті тисячі знавіснілих і збайдужілих іудеїв, які споглядали на цю страту всього лише як на видовище, до якого звикли, – кому приємне, а кому відразливе, а хто з них і просто піддався стадній пристрасті озлоблення? Чи усвідомлювали вони те, що беруть на свою душу вічне прокляття? Бо коли ослаблий тілом Ісус під тягарем величезного хреста упав на дорогу, а якісь жінки ще дужче заплакали і заголосили з жалості, Він звів на них Свій зболений погляд і сказав: «Доньки Єрусалимські, не за Мною плачте, а за собою плачте і за дітьми вашими. Бо надходять дні, коли говоритимуть: «Блаженні неплідні, і лоно, яке не родило, і груди, які не годували!» Тоді до гір вони заблагають: «Упадіть на нас!», а пагорбам будуть казати: «Покрийте нас!» (Лк. 23:28-30). Адже ще раніше Ісус Христос говорив, знаючи наперед: «Тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу і не буде» (24:21). І щоб упередити оту страхітливу долю маловірного народу, Христос і віддає Себе на розп’яття, аби праведною кров’ю омити прадідний гріх людства і спасти його. «Плачте за собою…» – говорить нам Господь, тобто плачте за гріхи свої, покаянними сльозами омиваючи їх, щоб не сталося й нам тієї судної години, коли: «Люди будуть шукати смерті, але не знайдуть її, і будуть бажати вмерти, та смерть утече від них» (Об. 9:6).

    Але ще навіть не здогадувалися люди про те, що ця ганебна смерть, ця жертва за гріхи світу, на яку вони прирекли свого Спасителя, передує не менш важливій події – воскресінню Христовому, а разом ці дві вселенські події ознаменовують викуплення людства з погибелі до життя, гідного Бога, бо Ісус Христос розіп’яв гріхи світу разом із Собою, щоб примирити в Самому Собі душу й тіло з Богом через хрест, таким чином вбивши їхню ворожнечу і благовістивши мир. Через розп’яття на хресті й хресні страждання Ісус поєднав людей із Собою, а через Себе і з Отцем Небесним. Адже Він сказав: «Я є дорога, і правда, і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Ін. 14:6).

    Господь говорить: «Я є дорога…», тобто ідіть слідом за Мною, бо разом із тим: «Я є правда, і життя». Він уже не мав сили нести на собі хрест і тоді старшина воїнів окинув поглядом натовп, але всі чоловіки сахнулися такої участі й жоден із них не підставив своїх плечі, аби допомогти Ісусу. Ось бачите, який лукавий рід людський – Син Божий узяв на себе увесь тягар гріхів усіх і кожного, добровільно віддавшись на муки розп’яття, а ніхто з чоловіків, яких на тій дорозі була не одна сотня, не вихопився з натовпу, щоб допомогти знесиленому Ісусу. Тільки Симон Киринеянин підставив свої плечі, щоб хоч такою дещицею допомогти Страдникові.

    Чи не так і зараз, коли тисячі з нас заявляють, що вірують в Ісуса Христа, вдаються до розмірковувань про Господа і вірних Його, здебільшого займаючись марнослівним мудруванням, а насправді лиш одиниці беруть хрест і несуть його на Голгофу із словами Ісусовими в серці своєму: «Хто хоче йти за Мною, нехай відречеться себе і візьме хрест свій та йде за Мною» (Мт. 16:24).

    Ми навчилися філософствувати, але не навчилися вірувати й бути вірними, ми не є на ділі православними, а тільки на словах. А слова, як та полова – подме найменший вітерець і вже розлетілась вона, що не лишилося й сліду. Ось так стається й з нами, українцями – вдаємося до полови, а власне зерно відмітаємо, його ж із задоволенням підбирають інші собі на збагачення. Тому ми й роз’єднані, розпорошені й не маємо в собі ні сили, ні снаги, щоб боротись і досягти мети, бо їмо не хліб життя вічного, а давимось половою омани. Ми й мети перед собою не ставимо, а живемо в безпорадності, не розуміючи й для чого. Нашим гаслом повинні б бути слова: «Бог і Україна», і увесь український народ мав би об’єднатись навколо рідної Української Православної Церкви з Патріаршим престолом у Київі, але, як і в усі попередні часи, так не сталося й нині. Більшість, осліплена облудою несамовитої брехні ворогів усього українського, а найбільше нашої державності, пішла за московськими попами, тобто лишилась у духовному рабстві, пішла за пастирями, що на ділі є вовками в овечій шкурі, які готують нашому народу нову духовну різанину, а з втратою незалежності й фізичну, бо за мету мають викорінити все українське до кореня, аби ми вже ніколи голови не підняли.

    Як дві тисячі літ тому Ісус Христос ніс Свій хрест на Голгофу, отак і народ наш український у тяжких муках зрадництва й відступництва, а поряд із цим і у високих злетах душі й серця, несе свій хрест на Голгофу. І як Ісусу Христу ніхто не підставив плеча допомоги, так і від нашого народу інші народи відвертаються, хоча в той же час намагаються на нашій біді нагріти свої руки і натоптати прибутками кишені, роздвоюючи нас, насварюючи брата на брата, а сестру на сестру, аби не об’єдналися ми в єдину родину й не зажили своїм життям.

    Але ж ми маємо дороговказ – Хрест, який є ознакою безмежної любові Божої і всепрощення. Хрест, навколо якого нам слід об’єднатися, простивши один одному всі образи, хто й на кого яку має, об’єднатися в єдину родину і здобути непереможну силу в боротьбі за віру Христову і вільну Україну. Нам треба відкинути свої власні земні потреби й міркування, тимчасові претензії і, дивлячись на Хрест – на страждання Христові, які є символом самовідречення заради спасіння всіх, дивлячись на терпіння до кінця, чуючи в душах своїх слова Господа: «Хто хоче йти за Мною, нехай відречеться від себе і візьме хрест свій та йде за Мною» (Мт. 16:24), боронити і віру православну, і Вітчизну нашу Україну, бо без цього ні життя гідного, ні нас самих, зрештою, не буде. А буде нова Руїна, після якої, можливо, ми вже не піднімемося як народ український, як нація гідних людей.

    Але ми мусимо піднятися й утвердитися на планеті земля як українці – народ вільний і гідний своєї національності, свого обличчя, даного отцем Небесним, бо маємо перед собою прапор єднання – Хрест Христової віри. Але цей Хрест лише тоді матиме силу, коли буде наповнений вірою православною й відданістю Україні – єдиній і неподільній нашій Вітчизні тут, на землі, міцно поєднаній Христом Ісусом з вітчизною небесною – Царством Небесним. Амінь!

    Високопреосвященний Афанасій, Архієпископ Харківський і Полтавський

     

  • Архієпископ Афанасій звершив Богослужіння другої Неділі Великого посту

    Архієпископ Афанасій звершив Богослужіння другої Неділі Великого посту

    20 березня 2022 року, Неділі другої Великого посту, свт. Григорія Палами, архієпископа Фесалонікійського, Високопреосвященний Афанасій, Архієпископ Харківський і Полтавський, очолив Божественну літургію у Свято-Михайлівському кафедральному храмі м. Полтави.

    Спільно з правлячим архієреєм служили архімандрит Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, протоієрей Олександр Горай, настоятель храму, благочинний Полтавського району, ієрей Юрій Потикун, настоятель Свято-Покровської парафії с. Лиман, благочинний Чугуївського району Харківщини, та диякон Олександр Тельнов.

    Під час літургії Архієпископ Афанасій звершив ієрейську хіротонію над дияконом Олександром Тельновим. Служитиме отець Олександр на охопленій війною Харківщині.

    Крім того, молилися за воїнів української армії, захисників рідної землі. Також владика Афанасій прочитав молитву в час нашестя ворогів.

    Після Богослужіння Архієпископ Афанасій привітав ієрея Олександра з хіротонією та побажав йому гідно нести пастирське служіння.

    Також Владика Афанасій привітав із ювілеєм – 60-літтям, іподиякона Сергія Токарєва та благословив його іконою Пресвятої Богородиці.

  • Постанова Священного Синоду щодо зміни у богослужбовій практиці у зв’язку з війною в Україні

    Постанова Священного Синоду щодо зміни у богослужбовій практиці у зв’язку з війною в Україні

    Постанова №24

    Священного Синоду Української Православної Церкви
    (Православної Церкви України)

    «Про зміни у богослужбовій практиці у зв’язку з війною в Україні»

    Враховуючи надзвичайні обставини військового часу, загрозу життю та безпеці духовенства і вірних від дій агресора, Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) постановляє:

    1. Благословити архієреям та духовенству Православної Церкви України на територіях, що перебувають під тимчасовою російською окупацією, у зонах бойових дій чи загрози таких дій, змінювати розклад богослужінь, замінювати уставні богослужіння іншими (молебнями, акафістами), скорочувати богослужіння, виходячи з пастирської необхідності та безпеки їх учасників. Замість храму богослужіння можуть звершуватися в домах чи місцях укриття.

    2. Там, де немає ніякої можливості випікати просфори, – благословити використовувати для звершення літургії білий не здобний хліб. Благословити розташовувати запасні Святі Дари в будь-якому безпечному місці на розсуд духовенства та звершувати ними причастя Святих Таїн за потребою, в тому числі тих, хто не мав можливості дотриматися євхаристичного посту.

    3. Благословити під час поховання загиблих від війни чи померлих, якщо це можливо та є необхідним з огляду на зовнішні обставини, звершувати скорочений чин похорону (відспівування), який складається із заупокійної літії з читанням після ектенії розрішальної молитви. В разі, якщо має відбутися похорон людини, ім’я якої невідоме, то поминати таку людину за формулою «ім’я ж його (її) Ти, Господи, знаєш)».

    4. Благословити для всіх, хто зі зброєю в руках захищає Україну від агресора, а також для всіх інших вірних (біженців, мирних мешканців на окупованих територіях чи у зонах, де тривають обстріли) послаблення постових обмежень у їжі на їх власний розсуд, відповідно до обставин, аж до повного скасування таких обмежень. Обтяження військового часу вже наклали на український народ важкий тягар, тому Церква, пам’ятаючи настанову Христа, що закон має слугувати людині, а не людина – законові, не благословляє накладати на вірних подвійного тягаря.

    5. Нагадати, що у разі виняткових обставин (таких, як загроза смерті) за відсутності священника над тими, хто бажає негайно охреститися (у разі немовлят і дітей – за бажанням батьків), Таїнство Хрещення може звершувати будь-яка охрещена у Православній Церкві людина з використанням святої чи звичайної чистої води. Для хрещення слід тричі злити долонею правої руки воду на голову того, кого хрестять, зі словами: «Охрещується раб Божий/раба Божа (ім’я) в Ім’я Отця, амінь, і Сина, амінь, і Святого Духа, амінь». Тим, хто прийняв хрещення у такий спосіб, належить за першої нагоди звернутися до священника з проханням доповнити Таїнство Хрещення за належним чином та звершити Таїнство Миропомазання.

    6. Загалом сповістити єпископату і духовенству, що в нинішніх надзвичайних умовах служіння у різний спосіб ближнім є виконанням головної Божої заповіді любові. Заради цього священнослужителі мають право не проводити уставних богослужінь або заміняти/скорочувати їх там, де від цього вбачається пастирська користь.

    7. Закликати повноту Церкви продовжувати посилені молитви за українське військо, за владу нашої держави і весь народ, за перемогу і встановлення миру.

    Епіфаній
    Митрополит Київський і всієї України
    Предстоятель Православної Церкви України

  • Архієпископ Афанасій звершував Велике повечір’я із читанням покаянного канону прп. Андрія Критського

    Архієпископ Афанасій звершував Велике повечір’я із читанням покаянного канону прп. Андрія Критського

    Із 7 по 10 березня 2022 року Високопреосвященний Афанасій, Архієпископ Харківський і Полтавський, в домовій каплиці святителя Афанасія, патріарха Царгородського, Лубенського чудотворця, звершив Велике повечір’я з читанням чотирьох частин покаянного канону преподобного Андрія Критського. Спільно з архієреєм служив архімандрит Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління.

    Великий покаянний канон преподобного Андрія Критського – церковний піснеспів, в якому на основі багатьох Біблійних прикладів розкривається тема покаяння людини у вчинених гріхах. Він складається із 250 тропарів, тоді як інші подібні твори з трохи більше ніж 30 тропарів.

    Покаянний канон преподобного Андрія Критського ділиться на частини та читається на Великому повечір’ї в перші чотири дні Великого посту.

  • Архієпископ Афанасій звершив Богослужіння Неділі сиропусної, прощеної

    Архієпископ Афанасій звершив Богослужіння Неділі сиропусної, прощеної

    «З наступного понеділка починається Великий піст – час найбільшого наближення віруючих християн до Христа, а через Нього й до Царства Божого, сподіваного вічного блаженства. «Шукайте ж, перш за все, Царства Божого і правди Його, а все інше буде дане вам» (Мт., 6:33), – читаємо ми в Євангелії слова Ісуса Христа, а в апостола Павла читаємо: «Бо Царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, і мир, і радість у Дусі Святому» (Рим., 14:17)», – Високопреосвященний АФАНАСІЙ, Архієпископ Харківський і Полтавський.

    6 березня 2022 року, Неділі сиропусної, прощеної, Спомину Адамового вигнання з раю, Високопреосвященний Афанасій, Архієпископ Харківський і Полтавський, очолив Божественну літургію у Свято-Михайлівському кафедральному храмі м. Полтави.

    Спільно з правлячим архієреєм служили архімандрит Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, та протоієрей Олександр Горай, настоятель храму, благочинний Полтавського району.

    Під час богослужіння лунали особливі прохання і молитви за Україну та воїнів, які захищають Батьківщину від російського агресора.

    Після повчального слова Архієпископ Афанасій прочитав особливі молитви з проханням про благословення Боже на плідний подвиг під час Великого посту.

    Потім було звершено вечірню з чином прощення, після якої архіпастир попросив прощення у священиків та вірян, а вони, своєю чергою, просили прощення у владики, священиків та один в одного.

    Після Богослужіння Архієпископ Афанасій привітав з днем народження активну юну парафіянку, хористку церковного хору Вікторію Тютюнник, та благословив її іконою Пресвятої Богородиці.

  • Архієпископ Афанасій звершив Богослужіння в Неділю про Страшний суд

    Архієпископ Афанасій звершив Богослужіння в Неділю про Страшний суд

    27 лютого 2022 року, Неділі м’ясопусної, про Страшний суд, Високопреосвященний Афанасій, Архієпископ Харківський і Полтавський, звершив святу Божественну літургію в домовому храмі святителя Афанасія, Лубенського чудотворця, Патріарха Царгородського, в м. Полтаві. Спільно з Владикою служив архімандрит Антоній (Бондарець). За богослужінням молилися за Україну і її захисників, за Харків, Полтаву, Черкаси і Кропивницький, всі міста і села Батьківщини та перемогу над російським агресором.

  • Митрополит Епіфаній закликав до захисту України від російської агресії

    Митрополит Епіфаній закликав до захисту України від російської агресії

    Дорогі брати і сестри! Український народе!

    За понад тисячоліття історії нашої державності не раз ворог приходив на землю Руси-України.

    1169 року Золотоверхий Київ внаслідок нашестя з північного сходу, очоленого суздальсько-володимирським князем Андрієм Юрійовичем, був вперше у своїй історії розграбований і спалений. Ані храми, ані монастирі, включно з Печерським, не уникнули плюндрування. 1708 року війська московського царя захопили столицю Гетьманщини Батурин, знищили усіх мешканців та спалили її. 1918 року більшовицькі загони від імені створеної у Харкові за наказом російського уряду маріонеткової «республіки» на декілька місяців захопили частину України, включно з Києвом, піддавши мешканців окупованих земель, зокрема і священнослужителів, терору.

    Це лише деякі яскраві приклади з історії взаємовідносин між Україною-Руссю та Московією, урок якої дуже простий: у єдності українського народу – наша сила, а внутрішні чвари та протистояння – шлях до поневолення супротивником.

    Плоди цього поневолення теж відомі. Усіма об’єктивними дослідниками розграбування і знищення Києва 1169 р. визнане ключовою подією, яка призвела до руйнування Руси як держави, зробивши її беззахисною перед монгольською навалою. Поразка Гетьманщини обернулася закріпаченням українського народу, імперським винищенням нашої ідентичності. Більшовицька окупація принесла в Україну репресії, терор, нечувані доти в світовій історії за масштабами та цинізмом злочини проти людяності, з яких найбільшим став Голодомор-геноцид 1932-33 років.

    Отже для нас, для українського народу, на кремлівську агресію може бути лише одна відповідь: згуртований опір, захист рідної землі, свободи й гідності, боротьба з агресором до перемоги.

    Ми, український народ, можемо мати різні переконання, але держава Україна у нас – одна. Історією не раз доведено, що лише суверенна, незалежна Україна є тим простором, де громадяни різних політичних поглядів, різного етнічного походження, різні за своїми релігійними переконаннями можуть залишатися вільними, користуватися повнотою прав і свобод. І навпаки, життя на дотепер захоплених Росією українських землях Криму і Донбасу засвідчує, що разом з кремлівськими окупантами приходить кровопролиття, руїна, неволя, страх.

    Тож закликаю всіх до захисту України від російської агресії. Закликаю боротися за українську державність, підтримувати збройні сили та всіх наших захисників. Разом ми здатні вистояти. З Божою допомогою ми переможемо у цій боротьбі.

    На нашому боці – правда. Нашу державу підтримує світове співтовариство, всі люди доброї волі. Мільйони підносять щоденно свої молитви за мир для України.

    Господь дотепер не раз допомагав нашому народу, давав сили і мудрість долати виклики. Переконаний, що і у нинішніх випробуваннях Бог допоможе нам захистити правду, утвердити справедливий мир.

    Окремо хочу звернутися до православних братів і сестер, які в Україні належать до Московського Патріархату. Кремль розширює свою агресію, використовуючи риторику «захисту православ’я». Не чекайте, доки ваші очільники наважаться припинити мовчання і нарешті щось сказати на захист миру, на захист України – зробіть це кожен особисто. Агресор повинен почути і побачити, що ви не чекаєте його, не потребуєте його військ і його влади. Це – громадянський і християнський обов’язок кожного з вас особисто.

    Звертаюся також до всіх співгромадян – Україна пишається міжконфесійним і міжнаціональним миром. Скільки за ці роки не намагався Кремль розпалити протистояння – не зміг досягти успіху. Ми разом не допустимо порушення цього внутрішнього миру і тепер. Православна Церква України закликає не допускати насильства проти майна громад Московського Патріархату в Україні чи прихильників Російської Православної Церкви. Якщо ви є свідками конкретних протиправних дій в інтересах агресора, зокрема прикритих і релігійними гаслами – дійте за законом, звертайтеся до правоохоронців, не піддавайтеся на провокації. Ворог лише шукає приводу для виправдання своєї агресії – наше спільне завдання в тому, щоби зруйнувати його задуми.

    Дорогі брати і сестри!

    Закликаю всіх зберігати тверезість духу, стриманість у словах і діях, не піддаватися страху. На нашому боці – правда, а значить – і Господня допомога та перемога. У цей відповідальний час звертаюся до вас тими ж словами, якими пророк Мойсей звернувся до народу, що побачив велике військо, яке вийшло проти них: «Не бійтеся, стійте – і побачите спасіння Господнє, яке Він сотворить вам нині […]; Господь буде поборювати за вас, а ви будьте спокійні» (Вих. 14:13-14).

    З молитвою на вустах, з любов’ю до Бога, до України, до ближніх, борімося проти зла – і побачимо перемогу.

    Закликаю на українську державу, на воїнів, які захищають Україну, та на весь наш народ Господнє благословення!

    Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!

    Епіфаній,
    Митрополит Київський і всієї України

    22 лютого 2022 р.

  • Архієпископ Афанасій звершив Божественну Літургію 33-ої Неділі після П’ятидесятниці

    Архієпископ Афанасій звершив Божественну Літургію 33-ої Неділі після П’ятидесятниці

    6 лютого 2022 року, 33 Неділі після П’ятидесятниці, Високопреосвященний Афанасій, Архієпископ Харківський і Полтавський, очолив святу Божественну літургію у Свято-Михайлівському храмі м. Полтави. Спільно з Владикою служили архімандрит Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, та протоієрей Олександр Горай, настоятель парафії, благочинний Полтавського району.

    Під час Богослужіння молились за нашу Батьківщину та захисників рідної землі. Після відпусту владика Афанасій привітав регента єпархіального хору Олександру Горай з днем народження та благословив богослужбовою проскурою.

  • Архієпископ Афанасій взяв участь в урочистостях з нагоди третьої річниці інтронізації Предстоятеля ПЦУ

    Архієпископ Афанасій взяв участь в урочистостях з нагоди третьої річниці інтронізації Предстоятеля ПЦУ

    3 лютого 2022 року, в день відзначення третьої річниці інтронізації Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія,  Архієпископ Афанасій, керуючий Харківсько-Полтавською єпархією, спільно служив із Його Блаженством, Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм, архієреями Православної Церкви України, а також екзархом Вселенського Патріарха в Україні єпископом Команським Михаїлом, архієпископом Памфільським Даниїлом (Українська Православна Церква США) та Місцеблюстителем митрополичого престолу, єпископом Едмонтона і Західної єпархії Української Православної Церкви Канади Іларіоном, у Софіївському соборі м. Київа.

    На початку Богослужіння Митрополит Вінницький і Барський Симеон зачитав акти про канонізацію Митрополита Київського, Галицького і всієї Руси Йосифа (Нелюбовича-Тукальського) та святої праведної Єлизавети Гулевич. Згодом за Божественною літургією лунала всеукраїнська молитва за припинення пошесті згубної (епідемії). На запричасному стиху проповідь виголосив архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій.

    Після урочистого молебню митрополит Вінницький і Барський Симеон від імені Священного Синоду та повноти Православної Церкви України висловив вітання на адресу Предстоятеля та подав йому просфору і букет квітів.

    У відповідь Митрополит Епіфаній подякував за привітання та звернувся до присутніх зі словом. Після Богослужіння архієреї та священники привітали Блаженнішого Митрополита Епіфанія з третьою річницею інтронізації та днем народження.

    Фото: pomisna.info та першого каналу ТБ

  • Архієпископ Афанасій взяв участь у спільному молінні за Україну та її захисників

    Архієпископ Афанасій взяв участь у спільному молінні за Україну та її захисників

    30 січня 2022 року в Полтаві на площі перед Свято-Успенським собором зібралися полтавці, аби помолитися за мир в Україні. Спільний молебень звершили Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір та Архієпископ Харківський і Полтавський Афанасій.

    Владика Федір зачитав послання Предстоятеля Православної церкви України Митрополита Епіфанія.

    «Ми, український народ, не бажаємо чужого, а лише захищаємо своє: батьківську землю, власний дім, родину та ближніх. Тому правда – на нашому боці. А там, де правда, там – Божа допомога і перемога.

    Ворог хоче залякати нас, розсварити, змусити українців власними руками зруйнувати свій дім, як це не раз було вже в нашому минулому. Розуміючи це ми повинні зберігати розсудливість, не піддаватися на провокації, відкласти внутрішні другорядні суперечки перед обличчям зовнішньої загрози.

    В єдності – наша сила!

    Закликаю на український народ, на наше військо і державу Господнє благословення!

    Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!» – йдеться у зверненні Предстоятеля ПЦУ Блаженнішого Митрополита Епіфанія.

  • Архієпископ Афанасій звершив Божественну Літургію 32-ої Неділі після П’ятидесятниці

    Архієпископ Афанасій звершив Божественну Літургію 32-ої Неділі після П’ятидесятниці

    30 січня 2022 року, 32 Неділі після П’ятидесятниці, прп. Антонія Великого, Високопреосвященний Афанасій, Архієпископ Харківський і Полтавський, очолив святу Божественну літургію у Свято-Михайлівському храмі м. Полтави. Спільно з Владикою служили архімандрит Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, та протоієрей Олександр Горай, настоятель парафії, благочинний Полтавського району.

    Під час Богослужіння молились за нашу Батьківщину та захисників рідної землі. Після відпусту владика Афанасій зачитав Звернення Блаженнішого Епіфанія, Митрополита Київського і всієї України, до українського народу.

    Владика Афанасій привітав з днем народження послушника Толю Маслівця і благословив його іконою.

  • Звернення Митрополита Київського і всієї України Епіфанія до українського народу

    Звернення Митрополита Київського і всієї України Епіфанія до українського народу

    Дорогі брати і сестри!

    Скупчення російських військ біля кордонів нашої держави, поширення інформації про плани агресора розпочати вторгнення, інші ворожі заяви та дії очільників Росії вимагають нашої відповіді.

    Найперше слід підкреслити, що вторгнення Російської Федерації в Україну вже відбулося, воно розпочалося ще взимку 2014 року із нападу «зелених чоловічків» у Криму. Вісім років триває хоча офіційно не оголошена Кремлем, але цілком реальна війна Росії проти України. Наслідками цієї війни є окупація Криму та частини Донбасу, щоденні обстріли російськими військами української території, постійні гібридні атаки з боку Росії в економічній, дипломатичній, інформаційній, релігійній та інших сферах.

    Мета цієї агресії відома і зрозуміла: перетворити всю нашу країну або хоча би її більшу частину на окуповану територію, керовану від імені Кремля зрадниками, терористами і кримінальниками. Перетворити Україну на ту прірву, на яку Росія перетворила Крим, Донецьк та Луганськ. За наш рахунок спробувати відновити зогнилого і мертвого радянського монстра, тюрму народів, імперію зла, примусити вільні народи Європи упокоритися перед бажаннями нинішніх володарів Кремля.

    Вже фактом історії є те, що Україна у значно гірших умовах, які склалися для нас у 2014-15 роках, дала відсіч зазіханням агресора, який і тоді мав намір створити на наших землях «Новоросію» від Харкова до Одеси. Тим більше зараз, маючи оновлене і боєздатне військо, маючи непохитну підтримку союзників серед демократичних країн всього світу, ми здатні успішно протистояти нападнику та зруйнувати його плани.

    Ми щиро вдячні Америці, країнам Європи та всім нашим союзникам у світі за підтримку, дипломатичну, економічну та військову допомогу. Уроки минулого яскраво свідчать – умиротворення агресора, спроба «зрозуміти» його, «врахувати» його забаганки ведуть не до миру, а до зростання апетитів та розширення агресії. Так було напередодні ІІ Світової війни. За помилки того часу народи заплатили страшну ціну. Сподіваємося, що ці гіркі уроки вивчені, а висновки з них – зроблені.

    Для українського народу слова національного гімну «душу й тіло ми положим за нашу свободу» – не пустий звук, а глибоке переконання, стверджене століттями боротьби за власну незалежну соборну державу. За понад триста п’ятдесят років під московською владою ми достатньо натерпілися від імперського і радянського рабства. Закріпачення українців та знищення козацтва, викорінення національної свідомості, хвилі репресій та голодомори, включно з жахливим злочином геноциду 1932-33 років, духовна окупація через анексію Української Церкви – про все це ми добре пам’ятаємо і не допустимо повторення минулого!

    Дорогі брати і сестри, співгромадяни!

    Ми, український народ, не бажаємо чужого, а лише захищаємо своє: батьківську землю, власний дім, родину та ближніх. Тому правда – на нашому боці. А там, де правда, там – Божа допомога і перемога.

    Ворог хоче залякати нас, розсварити, змусити українців власними руками зруйнувати свій дім, як це не раз було вже в нашому минулому. Розуміючи це ми повинні зберігати розсудливість, не піддаватися на провокації, відкласти внутрішні другорядні суперечки перед обличчям зовнішньої загрози.

    В єдності – наша сила!

    Агресор нападає тоді, коли має сподівання на досягнення своєї мети. Наше спільне завдання показати російським правителям: подолати Україну неможливо, ми будемо боротися і захищати себе та рідну землю до перемоги!

    Дорогі брати і сестри, український народе!

    Протягом трьох десятиліть від часу відновлення нашої державної незалежності ми з вами не раз опинялися перед обличчям викликів, які здавалися неймовірними. Однак кожного разу ми долали їх, з Божою допомогою та об’єднавши зусилля у боротьбі за правду, гідність і волю. Так маємо чинити й тепер – і з допомогою Всевишнього досягнемо перемоги і справедливого миру.

    Від початку російської агресії в наших храмах неперервно звучить молитва про визволення від нашестя чужинців, про Божу опіку над нашими захисниками на фронті, за полегшення долі та звільнення полонених і заручників. Благословляю найближчого недільного дня, 30 січня, у всіх храмах Православної Церкви України піднести додатково особливі молитви за нашу Батьківщину.

    Закликаю на український народ, на наше військо і державу Господнє благословення!

    Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!

    Епіфаній,
    Митрополит Київський і всієї України

    24 січня 2022 р.