Автор: о. Олександр Горай

  • Архієрейське Богослужіння в  день Святого Духа

    Архієрейське Богослужіння в день Святого Духа

    «У цей день ми прославляємо подію величезної важливості, яка за своїм значенням порівнянна зі створенням світу і з втіленням Сина Божого. Ми прославляємо прихід у світ Духа Святого», – АФАНАСІЙ (ШКУРУПІЙ), архієпископ Харківський і Полтавський ПЦУ.

    8 червня 2020 року, в день Святого Духа, архієпископ Харківський і Полтавський ПЦУ звершив святу Божественну літургію у Свято-Троїцькому кафедральному храмі в с. Червона Слобода на Черкащині. Спільно з владикою служили ігумен Антоній (Бондарець), протоієрей Андрій Буць, протоієрей Сергій Катренко та ієрей Іван Мазур.

    «Святий Дух, звичайно, і до цієї події перебував у світі. Дух Божий носився в повітрі над водою в момент таємничого акту створення Всесвіту (Бут., 1:2). Святий Дух підтримує все творіння. Святий Дух сходив на старозавітних патріархів і пророків, Він давав їм силу слова й мудрість. І в цьому смислі не можна сказати, що були часи, коли не було Божественного Духа в космосі, у природі або в історії людства, – сказав архієпископ Афанасій у своїй проповіді. – Святий Дух зійшов на апостолів. Це був акт Божественного одухотворення учнів Христа Спасителя, але не тільки їх. Святий Дух зійшов не тільки на тих, хто був зібраний у Сіонській світлиці. Він зійшов також на кожного, хто приєднався до цієї апостольської громади. А всіх тих, хто разом з апостолами становлять цю громаду, ми йменуємо Церквою».

    Як наголосив владика Афанасій, Святий Дух увійшов у життя Церкви і подібно до того, як Божественне й людське з’єдналося в особі Ісуса Христа незлитно, неподільно, незмінно, нерозлучно, Дух Святий перебуває незмінно разом із людською природою Церкви, не змішуючись із нею, але й не відділяючись від неї, одухотворяючи цю людську природу. Дух Святий не потурає людському гріху, який існує і у видимому, людському церковному житті. Але ці гріхи прощаються через щире покаяння, і Дух Святий наповнює наші немічні людські сосуди Своєю Божественною силою.

    На малому вході архієпископ Афанасій, за ревне служіння вірі православній та за розвиток парафії, будівництво нового храму, нагородив правом ношення жовтого наперсного хреста настоятеля Свято-Покровської парафії смт. Лисянка на Черкащині, ієрея Івана Мазура.

    Після літургії владика Афанасій очолив хресну ходу навколо храму та з духовенством звершив літію на могилі покійного єпископа Черкаського і Кіровоградського Іларіона.

     

  • Молебень за козакiв та воїнiв-захисникiв України на Козачiй горi

    Молебень за козакiв та воїнiв-захисникiв України на Козачiй горi

    17 травня 2020 року харківський обласний благочинний, настоятель Свято-Успенської парафії с. Соколове Харківсько-Полтавської єпархії ПЦУ протоієрей Станіслав Аштроф’ян відслужив молебень за козаків та воїнів-захисників України на Козачій горі. На молебні молилися представники крайової старшини Українського козацтва. Молитва відбулася на місці зруйнованого козацького Свято-Миколаївського монастиря, що був останнім центром волелюбного козацтва. Він був знищений одразу після того, як була ліквідована Запорізька Січ, так як в ньому ховалися біглі козаки. Зараз гора називається саме на їх честь. А на місці монастирища встановлено  пам’ятний хрест, біля якого і відбувся молебень.

  • Вітання архієпископу Афанасію в день його тезоіменитства

    Вітання архієпископу Афанасію в день його тезоіменитства

    Ваше високопреосвященство. Клір та віряни Харківсько-Полтавської єпархії ПЦУ щиросердечно вітають Вас з днем тезоіменитства. Нехай за молитвами святого Афанасія, Патріарха Царгородського, Лубенського, чудотворця, Господь дарує вам міцне здоров’я, творче натхнення та многії і благії літа.

  • Звернення архієпископа Афанасія, керуючого Харківсько-Полтавською єпархією ПЦУ

    Звернення архієпископа Афанасія, керуючого Харківсько-Полтавською єпархією ПЦУ

    Архієпископ Афанасій у Харківсько-Полтавській єпархії ПЦУ з квітня 2014 року організував активну волонтерську допомогу захисникам Батьківщини від російської агресії. Керуючий єпархією неодноразово відвідував підрозділи передньої лінії зони АТО, служив молебні, проводив духовні бесіди з воїнами.

  • Взявши хрест свій іти за Христом

    Взявши хрест свій іти за Христом

    «Тимчасові обмеження – наш спільний тягар, покладімося на Бога і, взявши хрест свій, йдімо за Христом», – сказав Блаженніший Митрополит Епіфаній у своїй проповіді на свято Входу Господнього до Єрусалима, маючи на увазі карантинні обмеження, введені на певний для протидії поширення коронавірусу в Україні. Як в умовах епідемії, що поширилася майже на увесь світ, будуть зустрічати Пасху вірні Харківсько-Полтавської та Черкаської і Кіровоградської єпархії ПЦУ? Яке повчання може винести Церква із досвіду життя і самоізоляції? На ці запитання відповідає правлячий архієрей, архієпископ Афанасій (Шкурупій).

    – Владико, наближається Великдень – пасхальне свято, як у ваших парафіях буде організовано богослужіння і освячення пасок?

    – На сьогодні вже можна сказати, що обмежувальні заходи не будуть зняті. Тому будемо керуватися прийнятими рекомендаціями Священного Синоду ПЦУ, який відбувся 9 квітня. Блаженніший Митрополит Епіфаній сказав: «Ми, архієреї та священнослужителі, будемо звершувати молитву в храмі, будемо з вами і за вас та за всіх, хто потребує, підносити прохання, але вас просимо заради спільного блага понести ще тягар самообмеження». Тому віряни повинні з розумінням поставитися до того, що в Божественній літургії участь візьме лише обмежена кількість людей: священик, диякон, пономар, а також до десяти чоловік храмових працівників та церковного хору в захисних масках і рукавичках, відповідно до санітарних вимог. В деяких парафіях служитиметься на свіжому повітрі, але з дотриманням тих же обмежувальних умов.

    Взагалі, Церква виходить із того, що треба потурбуватися про власне здоров’я і здоров’я ближніх, виконуючи заповіт Господа про любов одне до одного. Тому Священний Синод 9 квітня і ухвалив рішення, в якому просить усіх нас у ці священні дні Страсної седмиці та Великодня залишатися вдома, долучатися до спільної молитви і богослужіння через сучасні комунікаційні засоби.

    Місія Церкви – опікуватися людськими душами, але ми не можемо зневажити і їх тілесне здоров’я. Тому ми відгукнулися на обмежувальні заходи, введені владою, але в той же час ми не можемо заборонити їм приходити до храму, якщо у них виникає потреба, але з перебуванням у храмі визначеної кількості осіб з дотриманням відстані між ними 1.5-2 метри. Ми тимчасово потрапили в ситуацію, коли змушені перебувати в самоізоляції, тому слід пройти цей період із смиренням і спокоєм. Головне – не панікувати, а ставитися із розумінням.

    – А як буде відбуватися сам процес освячення пасхального приношення – пасок, яєць та інших страв?

    – В залежності від місцевих умов – богослужіння відбуватиметься при зачинених дверях, хресна хода довкола храму здійснюватиметься знов же з дозволеною кількістю учасників,  освячення та окроплення свяченою водою пасхального принесення буде звершено після служби. Головне, щоб на церковному подвір’ї чи за воротами не було скупчення людей. Ми закликали вірян приходити групами до десяти чоловік. Також запропонували людям, щоб вони групувалися по 5-6 осіб, а хтось один привозив кошики на освячення.

    Встановлено також у позабогослужбовий час не відмовляти мирянам, які індивідуально прийдуть до храму з релігійними потребами, у їх задоволенні. Настоятелям парафій, керівникам монастирів забезпечити, там де є можливість, протягом святкових днів, особливо в суботу 18 квітня та в неділю 19 квітня, перебування у храмі одного чергового священнослужителя для індивідуального спілкування з парафіянами та задоволення їхніх релігійних потреб.

    Крім того, дозволено проведення освячення великодніх страв біля місць проживання – на вулиці поруч із будинком чи на подвір’ї, з дотриманням «соціальної дистанції», але не слід допускати їхнього скупчення та контролювати дотримання загальних норм карантину

    – А як буде звершуватися служба виносу Плащаниці?

    – Я вже пояснював, як буде організовано хресну ходу на Великдень, а ось обнесення Плащаниці буде здійснюватися в самому храмі, або з обходом навколо храму у складі тих, хто бере участь у відповідному богослужінні та з дотриманням «соціальної дистанції». А, взагалі, кожен священик буде виходити з місцевих умов.

    – Як у цьому році буде організовано відвідування кладовищ у зв’язку з пандемією?

    – По-перше, що Радониця, коли згідно церковного Уставу поминаються померлі на кладовищах, цього року припадає на час великої вірогідності зараження вірусом, тому відвідання священнослужителями і мирянами кладовищ у поминальні дні після Великодня та звершення на них заупокійних молитов, згідно рішення Священного Синоду, переноситься на Троїцьку батьківську поминальну суботу (6 червня 2020 р.). В той же час, віряни можуть приносити до церкви панахиди на поминання протягом дня, якщо священик перебуватиме в храмі визначений час. Але про це слід повідомити парафіянам заздалегідь.

    – Влада радить Церквам організувати богослужіння у форматі онлайн-трансляції. Чи організовується подібне охоплення віруючих у єпархії? 

    – Онлайн-трансляція не може замінити перебування на богослужінні в храмі, але в даному випадку вона слушна. В нашій єпархії онлайн-трансляція богослужіння достатньо успішно організована митрофорним протоієреєм Михайлом Шевчуком, настоятелем парафії Різдва Івана Хрестителя, у Смілі на Черкащині, а також ієреєм Юрієм Потикуном, настоятелем Свято-Покровської парафії в с. Лиман на Харківщині. Це, звичайно, дуже мало, але в більшості парафій немає такої змоги.

    Але… Літургія – це євхаристія, тобто приготування Тіла й Крові Христових для причастя і саме причастя, без чого віра не може бути повноцінною. А причащаються люди рідко, головне, щоб «відстояти» літургію. А для чого, людина не може й пояснити. Тому таким людям підійде і онлайн-трансляція. Але ж через комп’ютер причастя не можна прийняти! Треба не забувати, що людина постійно повинна працювати над спасінням власної душі, а як вчать нас святі отці – поза Церквою спасіння неможливе.

    Звичайно, ці тимчасові заходи поставили нас, християн, у складні умови, коли ми не можемо відвідувати храми Божі. Господь казав: «Настане час, коли не будуть поклонятися ні на цій горі, ні на іншій, а лише в душі. Бо це і є справжнє щире поклоніння». І така нагода настала. Час побачити, як ми вміємо шанувати Господа не в храмі Божому, а в тому, що створили у власній родині. Давайте молитися (але направду, а не на словах), вдома всі разом – і батьки, і діти, адже сім’я, за висловом апостола Павла, це мала церва. Христос сказав: «Де двоє, або троє зібралися в ім’я Моє, там і Я посеред них» (Мт., 18:20). А саме в сім’ї люди й збирають по двоє та по троє. А чи в багатьох сім’ях налагоджено спільне моління? Чи в багатьох сім’ях разом моляться і батьки, і діти? Отож бо!

    Як і в суспільстві переважає споживацьке ставлення до життя, таке ж ставлення і до церви – головне подати записку з іменами і нехай молиться священик, а ми займатимемося своїми справами. Церкву перетворили на таке собі бюро послуг. Тому зараз появився унікальний шанс створити в себе вдома малу церкву як сходинку до соборної молитви в храмі, якої ніщо замінить. Треба навчитися дивитися правді в очі і зустрічати випробування із смиренням, а ще просити Господа зберегти нас і наших рідних від зла.

    І пам’ятати, що ніякі онлайн-трансляції не замінять участі в Божественній літургії в храмі. А тим паче, по комп’ютеру причастя Тіла й Крові Христових не отримаєш. А це головне в житті віруючого християнина.

    – Ми бачимо, що світ потрясають різноманітні лиха і, першою чергою, віруси – вже були і свинячий, і курячий і інші, що викликають гострі респіраторні захворювання і від яких гине дуже багато людей. Чи може Церква скористатися із нинішнього досвіду вимушеного використання технічних засобів зв’язку у богослужбовій практиці?   

    – Гадаю, що набутий досвід в умовах виживання під час коронавірусної епідемії багато чого нас навчить, але вже зараз треба богословам зайнятися вивченням процесів, які відбуваються в церковному житті. Але перш за все, треба навчитися виконувати рішення Церкви, яка уособлюється, перш за все, Священним Синодом і Предстоятелем Церкви. Рішення священноначаллям прийняте і його треба виконувати. Якщо Предстоятель закликає віруючих залишатися вдома на Великдень, то так треба й вчиняти. Ми всі побачили на прикладі Київо-Печерської лаври Московського патріархату, до чого призводить гординя. В цій ситуації добре зроблять і ті, хто піде до храму, і ті, хто лишиться вдома, особливо люди старшого віку й діти.

    Звичайно, небезпека дуже велика і ризик заразитися теж великий. Збільшується кількість хворих і тих, хто помер. Тому нам треба бути дуже обережними, щоб не давати епідемії поширюватися, а це можливе за умови, що ми будемо неухильно дотримуватися тих рекомендацій, що до нас доводить влада і Церква.

    Зараз головне не геройствувати, а турбуватися про ближніх. Якщо ти не боїшся заразитися сам, то це твоє право, але бійся того, щоб через тебе не постраждали інші. І в цьому допомагає режим самоізоляції. Ми повинні з гідністю пройти це випробування. Митрополит Епіфаній сказав: «Хіба Бог не знає про всі наші нинішні страждання і випробування? Хіба Бог не має сили і влади змінити все це? І знає Він, і владу має, але допустив Він всі ці випробування з благою для нас метою». Можу сказати, що наші священики поводять себе відповідально, роблять все від них залежне, щоб знизити ризик зараження серед парафіян.

    – Що б  Ви ще хотіли сказати віруючим?

    – Побажати всім, хоч із Церкви й намагаються у ЗМІ зробити ледь не головного винуватця поширення коронавірусу, все ж не піддаватися зневірі, а пам’ятати, що Пасха – це свято Воскресіння Христового. Це свято має відношення до кожного  віруючого. Хочу побажати кожному християнину, незалежно від того, зустріне він Пасху в храмі, біля храму чи вдома, щоб він відчув радість Воскресіння Христового і на торжествуючий виголос: «Христос воскрес!» із повнотою свого серця відповів: «Воістину воскрес!» І ще хочу додати – час вимушеної ізоляції слід провести для духовного збагачення себе особисто і власної родини.

    Бесіду провів протоієрей Олександр Горай, голова відділу в’язків із громадськістю єпархіального управління Харківсько-Полтавської єпархії ПЦУ.

  • Капелан Харківсько-Полтавської єпархії ПЦУ відвіз гуманітарний вантаж на передову

    Капелан Харківсько-Полтавської єпархії ПЦУ відвіз гуманітарний вантаж на передову

    Ієрей Євген Пономаренко разом із Глобинськими волонтерами відвіз гуманітарний вантаж у 57 ОМБр, а саме на позиції 42 ОМПБ. Окрім запчастин для вантажних машин: КрАза і 131-го ЗіЛа, волонтери передали 1 км електричного дроту, електроди, електроз’єднувачі для кабелів, «ліхтарі руху», електродрелі зі свердлами та дві нові бензопили. А у військову каплицю ієреєм Євгеном було передано 13 ікон.

    Також у цю поїздку капелан із волонтерами відвідали дитячий будинок. На прохання Олексія Кагана, директора благодійної організації «Центр допомоги дітям «Отчий дім», що у м. Покровськ Донецької області, для потреб дитячого будинку було доставлено картоплю, моркву, макарони, солодощі.

    За матеріалами «Зоря Придніпров’я» від 20 березня 2020р.

     

  • У Миргороді був відслужений молебень в час моровиці

    У Миргороді був відслужений молебень в час моровиці

    23 березня 2020 року, у храмі Всіх Святих м. Миргород був відслужений молебень в час моровиці. У служінні прийняли участь настоятель Свято-Троїцької парафії Харківсько-Полтавської єпархії ПЦУ м. Миргород ієрей Сергій Лаврик та настоятель Всіхсвятської парафії Полтавсько-Кременчуцької єпархії ПЦУ м. Миргород протоієрей Богдан Гринів. Після молебня була звершена хресна хода навколо міста з молитвою та окропленням свяченою водою основних в’їздів.

  • Практичні настанови для єпископату, духовенства і вірних у зв’язку з пандемією коронавірусної хвороби (COVID-19)

    Практичні настанови для єпископату, духовенства і вірних у зв’язку з пандемією коронавірусної хвороби (COVID-19)

    Нижче зазначені затверджені Священним Синодом настанови мають на меті:

    – засвідчити турботу Церкви про всіх своїх дітей, як сильних, так і слабких у вірі, розділити з народом тягар вимушених обмежень, пам’ятаючи настанову Писання: «Носіть тягарі один одного і так здійсните закон Христа» (Гал. 6:2);

    – сприяти тому, щоби в першу чергу найбільш уразлива перед загрозою хвороби частина суспільства, люди старшого і похилого віку, залишалися в час згубної пошесті вдома, у найбільш безпечних умовах, бо ми покладаємо всю надію на милосердя і допомогу Господню, але пам’ятаємо і застереження: «не спокушай Господа Бога твого» (Лк. 4:12);

    – засвідчити, що прийняті нами обмеження щодо порядку звершення богослужінь та інші зміни і обмеження в церковному житті є проявом сили нашої віри, а не її слабкості, за прикладом сотника, який сказав: «Господи, … самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій», за що удостоївся слів Спасителя: «кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри» (Лк. 7:2-10);

    – остерегтися від гарячності у покладанні на свою віру, як це сталося з апостолом Петром, який спочатку пішов по водам, а потім став тонути (Мф. 14:23-32), обіцяв, що залишиться зі Спасителем, якщо навіть усі полишать Його, а потім тричі відрікся від Нього (Мф. 26:33-35,75);

    – «не дати приводу тим, хто шукає приводу» (2 Кор 11:12), бо Писання закликає: «бережіться, щоби ця свобода ваша не стала спокусою для немічних» (1 Кор. 8:9)

    1. Враховувати та виконувати законні приписи, розпорядження та карантинні обмеження, які впроваджуються державою, органами місцевого самоврядування та органами охорони здоров’я, не допускати як ігнорування реальної небезпеки, так і проявів паніки.
    2. Сприймати викликані поширенням хвороби зміни та обмеження як аскетичний подвиг стриманості та самообмеження від спілкування (затвору), сутність яких співпадає із метою та практикою посту, пам’ятаючи слова Спасителя: «Коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, який бачить таємне, воздасть тобі явно» (Мф. 6:6).
    3. Як тимчасовий надзвичайний захід, виявляючи турботу про вірних, в залежності від обмежень, які вводяться органами державної влади та місцевого самоврядування, зокрема на пересування та на роботу громадського транспорту, обмежень щодо можливої кількості одночасного зібрання певної кількості осіб (на 17.03.2020 р. – не більше 10 осіб) – припиняти проведення богослужінь у храмах чи змінювати порядок так, щоби в них брало участь не більше ніж обмежене число осіб.

    Божественні літургії проводити за присутності визначеної обмеженням  кількості осіб, просячи мирян залишатися вдома, долучаючись до спільної молитви через засоби відеотрансляції. Бажаючі сповідатися і причаститися можуть це зробити протягом цілого дня, при дотриманні умов приготування. Пастирям у кожному конкретному випадку виявляти належну розсудливість.

    1. Протягом дня храми мають бути відкритими для особистого відвідування і молитви, спілкування зі священнослужителями при додержанні загальних правил. Посилити заходи протиепідемічної безпеки у храмах, використовувати засоби дезінфекції, зокрема для підтримання чистоти ікон та інших святинь.
    2. На час пандемії достатнім виявом шанування святинь (Хреста, ікон, святих мощей) є поклоніння/поклон перед ними, без цілування; зазначене також застосовується до особистих вітань та вияву пошани між членами Церкви, зокрема між священнослужителями і мирянами під час подання благословення. При поданні благословення Хрестом – достатньо здійснити осінення ним, без цілування.
    3. Тимчасово не переносити святині (святі мощі, шановані ікони) з місць їхнього постійного збереження, не організовувати паломництва.
    4. Як тимчасовий надзвичайний захід дозволяється здійснювати причастя вірних Тіла і Крові Христових у той самий спосіб, як це здійснюється священнослужителями під час Літургії Ранішеосвячених Дарів, а саме: приготовлені часточки Тіла, на які лжицею покладено частину Крові (як це робиться при приготуванні запасних Дарів) подавати з дискоса в руки (або лжицею не торкаючись уст) причаснику. При цьому слід уважно роз’яснити обов’язок причасників ретельно спожити Дари. Для обтирання губ використовувати одноразові серветки, які потім спалити у чистому місці. Використовувати для запивки після прийняття Причастя одноразовий посуд або споживати лише антидор.

    Церква незмінно зберігає особливе ставлення до Євхаристії, Причастя Тіла і Крові Христових, як до Таїнства, що подається «на зцілення душі і тіла», а не як до споживання їжі (1 Коринфянам 11:20-30). Використання для причастя мирян того ж способу, що і для священнослужителів, продиктоване турботою про немічних у вірі (Рим. 14:1-13) та про те, щоби Таїнство і Церква не піддавалися безпідставній ганьбі від зовнішніх.

    1. Дозволити подавати Причастя запасними Дарами всім, хто звертається про це, у будь-який час, як це робиться щодо хворих і у смертельній небезпеці.
    2. При здійсненні Таїнства Сповіді, турбуючись про ближніх та щоби не давати приводу для спокуси, максимально дотримуватися загальних правил щодо «соціальної дистанції» та вищевикладених настанов та допускати практику загальної сповіді.
    3. Враховуючи введені обмеження на можливість одночасних зібрань, не проводити загальних Соборувань, але подавати це Таїнство індивідуально особливо потребуючим у відповідності з його сенсом та традицією.
    4. Таїнство Хрещення і чин похорону здійснювати з дотриманням загальних обмежень щодо числа присутніх.
    5. При наявності можливості та погодних умов дозволяється звершення богослужінь під відкритим небом, біля храмів, при дотриманні правил щодо числа одночасно присутніх та «соціальної дистанції».

    Ці настанови можуть змінюватися і доповнюватися з огляду на розвиток ситуації, адже як навчив нас Сам Господь: «субота для людини, а не людина для суботи» (Мк. 2:27).

  • Архієпископ Афанасій звершив богослужіння неділі про блудного сина

    Архієпископ Афанасій звершив богослужіння неділі про блудного сина

    16 лютого 2020 року, неділі про блудного сина, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, звершив святу Божественну літургію у Свято-Михайлівському храмі міста Полтави. Спільно з владикою служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар єпархіального управління, та протоієрей Олександр Горай, настоятель парафії.