Ми робимо свою справу грунтовно

«Ми робимо свою справу без лишнього галасу, але грунтовно. Свідчення тому – урочиста Академія, присвячена 120-літтю Патріарха Мстислава, яку ми провели в Полтаві з допомогою департаменту культури та туризму Полтавської ОДА», – Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський УАПЦ.

2 травня 2018 року, високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, зустрівся з Полтавським головою Олександром Мамаєм. З нагоди 120-ліття славетного полтавця, першого Патріарха Української Автокефальної Православної Церкви, владика Афанасій вручив йому церковну відзнаку УАПЦ – орден Христа Спасителя.

– За великий вклад у розвиток духовності в Полтаві, соціально-економічний і культурний розвиток та з нагоди ювілею Патріарха Київського і всієї України Мстислава (Скрипника), наша Церква вирішила вручити вам цю почесну нагороду, – сказав очільник єпархії.

Міський голова у відповідь подякував за таку високу нагороду та зазначив, що Церква виступає центром духовності та єднання територіальної громади.

– Нині Церква стала тією ланкою, яка об’єднує людей. Тож необхідно приділяти якнайбільше уваги зміцненню духовності народу, робити все для того, аби зберегти цінності, які сприятимуть зміцненню, – зазначив очільник міста.

Архієпископ Афанасій зазначив, що завдяки підтримці Олександра Федоровича та міської ради парафія архістратига Михаїла УАПЦ отримала музейну половину родового будинку Скрипників, де народився й виріс майбутній перший православний Патріарх України.

– Після того, як отримаємо всі потрібні для реконструкції дозвільні папери, почнемо відбудову цього напівзруйнованого приміщення. Запитують про те, чому ми раніше нічого не робили з відбудови. По-перше, що нам було під силу, те ми й робили, але здійснити повну реконструкцію не було можливо, адже приміщення нам тоді не належало. Головне завдання полягало в тому, щоб утримати святиню українського народу від заволодіння цим місцем приватними особами. До речі, це центр Полтави, тому самі розумієте, чого це місце вартує. Є ще одна проблема – друга половина будинку якимось чином уже опинилася в приватній власності. Це ще одна надскладна проблема, яку нам, нарешті, вдалося вирішити. А взагалі, щоб відродити хату Патріарха Мстислава, треба дуже великі кошти. Але з допомогою небайдужих людей та спільними зусиллями цю майже знищену святиню ми відродимо.

По-друге, до цього часу ніхто з тих, хто нині дорікає нам, що ми довели хату до руйнування, нею навіть не цікавився. Ні представники УПЦ Київського патріархату, які говорять, що владика Мстислав був їхнім Патріархом (чого не було насправді), ні т. з . політичні та громадські діячі, які хіба що іноді піарилися на цій темі. Хаті більше 200 років, у неї немає навіть фундаменту, її кілька разів підпалювали, щоб було легше забрати для власних потреб, буря зривала руберойд, яким ми крили дах, бо чимось кращим не варто було з тих причин, про які я вже сказав. Крім того, дощова вода залила стелю і вона обвалилася. Добре, що ми перед тим вивезли експонати.

Як і правда те, що я прийняв Харківсько-Полтавську кафедру з однією діючою парафією, а на сьогодні ми маємо хоч кількісно й невелику, але єпархію, яка збулася і серйозно представлена на релігійній мапі Полтавської і Харківської областей. І це там, де цілковито домінує УПЦ МП та більш-менш УПЦ КП!

Ми робимо свою справу без лишнього галасу, але грунтовно. Свідчення тому – урочиста Академія, присвячена 120-літтю Патріарха Мстислава, яку ми провели в Полтаві з допомогою департаменту культури та туризму Полтавської ОДА. Ми тісно співпрацюємо з департаментом очевидно тому, що його очолює порядна людина, патріот Валентина Вождаєнко. Один із плодів нашої співпраці – міжрегіональний фестиваль духовної музики «Небесні перевесла», який ми спільно проводимо восени кожного року вже шостий рік і в якому беруть участь хорові колективи Полтавщини й з інших областей. Але й сюди втручається політика і міжконфесійні пріоритети, заважаючи нам робити добрі справи. А зараз державна влада взагалі взялася за управління Церквами. Тому не варто очікувати чогось доброго найближчим часом, адже коли влада втручається у справи релігійні, то слід очікувати біди.